14 лютого 2022 року м. Харків Справа №905/1758/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вх. №3831Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 19.11.2021 у справі №905/1758/21 (суддя Кротінова О.В., повний текст рішення підписано 19.11.2021)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гілопласт", м.Маріуполь Донецької області
про стягнення 21.417,00 грн
АТ "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача ТОВ "Гілопласт" про стягнення збитків у розмірі 21.417,00 грн на підставі п.11.5 договору поставки №ОД/НХ-18-670НЮ від 27.07.2018, ст.22 Цивільного кодексу України, ст.224 Господарського кодексу України.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.08.2021 в задоволені позовних вимог відмовлено.
Позивач, АТ "Українська залізниця" з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення, та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що на його думку суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, порушив норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- судом першої інстанції в основу оскаржуваного рішення покладено положення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, проте положення даної статті передбачають право, а не обов'язок і відсутність факту реалізації такого права не може вважатись доказом відсутності протиправних дій та вини відповідача, у розумінні положень ст. ст. 76-79 ГПК України;
- господарський суд не прийняв до уваги факту складання відповідачем податкової накладної з помилками, тобто з порушенням вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п.п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, через що апелянт втратив своє право на відшкодування витрат ПДВ у розмірі 21.417,00 грн;
- суд першої інстанції в даному випадку не встановив наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між допущенням відповідачем порушення вимог податкового кодексу та відсутністю у позивача можливості включити суму ПДВ до податкового кредиту, яка фактично є збитками позивача, відшкодування яких передбачено п. 11.4, 11.5 договору.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2021 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Стойка О.В., Попков Д.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Українська залізниця" та призначено її до розгляду. Відповідачу встановлено строк для надання суду відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи. Вказаною ухвалою також повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі ч. 10 ст. 270 ГПК України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідач, ТОВ «Гілопласт», не скористався наданим процесуальним правом, передбаченим ст. 263 ГПУ України, відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Враховуючи положення ч.ч.13, 14 ст.8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.
Будь-яких інших заяв чи клопотань до канцелярії Східного апеляційного господарського суду в межах розгляду даної апеляційної скарги не надходило.
За таких обставин, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:
- 27.07.2018 між АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» (замовник за договором, позивач по справі) та ТОВ «Завод Метал Лінк» (постачальник за договором, відповідач по справі) укладено договір поставки №ОД/НХ-18-670НЮ, відповідно умов якого, постачальник зобов'язався передати у власність замовника, а замовник оплатити товар (сплави кольорових металів (бабіт Б-16), визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток №1), що додається до договору про закупівлю і є його невід'ємною частиною.
Іншими умовам договору сторони передбачили:
кількість та асортимент товару визначається у специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору (п. 3.1);
товар поставляється на підставі письмових заявок впродовж 10 робочих днів з моменту їх отримання будь-яким способом (факсом; електронною поштою:80979168292@ukr.net; листом за адресою: 51931, м. Кам'янське, вул. Республіканська, буд.9) постачальником у кількості, визначеній у заявці (п. 5.1);
представник замовника при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в рахунку-фактурі і накладній, розписатися за отримання товару та видати представнику постачальника довіреність, що підтверджує право представника на отримання даної партії товару (п.5.4);
розрахунки за поставлений товар здійснюються замовником протягом 20 банківських днів з дати поставки товару, але не раніше дати реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з операцій по постачанню товару, який підлягає оплаті, в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених чинним законодавством порядку та строки. У разі реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням граничних строків їх реєстрації, встановлених чинним законодавством, оплата здійснюється протягом 10 банківських днів після реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 7.2);
днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної (п.7.3);
у разі втрати замовником права податкового кредиту внаслідок порушення постачальником обов'язку, визначеного п.11.4 цього договору, розмір грошового зобов'язання замовника з оплати поставленого товару за цим договором зменшується на суму податкового кредиту, право на який було втрачено замовником (п. 7.4);
підтвердженням про одержання товару замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін (п. 9.5);
постачальник зобов'язаний на дату виникнення податкових зобов'язань з ПДВ (за операціями із цього договору) скласти в електронній формі податкову накладну/розрахунок з дотримання вимог чинного законодавства щодо порядку складання та форми податкових накладних та зареєструвати її у встановлені чинним законодавством строки в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 11.4);
у разі порушення визначених чинним законодавством порядку та/або терміну складання податкової накладної/розрахунку коригування та/або строків її/його реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальник зобов'язаний відшкодувати замовнику збитки, пов'язані з втратою останнього права на податковий кредит (п.11.5);
у разі ненадання постачальником податкових накладних/розрахунків коригування визначених п.11.4 цього договору, до Єдиного реєстру податкових накладних, їх неприйняття Єдиним реєстром податкових накладних в електронному вигляді, відмови в їх реєстрації, або неподання постачальником пояснень та/або копії документів, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (у разі зупинення реєстрації), постачальник зобов'язаний відшкодувати замовнику збитки пов'язані із втратою права на податковий кредит (п. 11.6);
строк дії цього договору встановлюється сторонами з моменту його підписання до 31.12.2018, а в частині виконання обов'язків щодо розрахунків по договору - до закінчення місяця, наступного за місяцем, у якому закінчується строк реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями із цього договору (п.16.2).
- у специфікації №1 б/д до договору поставки №ОД/НХ-18-670НЮ від 27.07.2018 сторонами визначено поставити товар, бабіт Б-16 ГОСТ 1320-74 у кількості 9,8т, на загальну суму 1.734.600,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 289.100,00 грн.
- 21.12.2018 між сторонами укладено додаткову угоду №1, якою внесено зміни в п.п. 1.1, 3.1, 7.2, 16.2. Зокрема, визначено, що постачальник передає у власність замовника, а замовник оплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікаціях (додаток №1, №2), що додаються до договору про закупівлю і є його невід'ємними частинами; кількість та асортимент товару визначається у специфікаціях №1, №2, розрахунки за поставлений товар здійснюються замовником протягом 30 банківських днів з дати поставки товару, але не раніше дати реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з операцій по постачанню товару, який підлягає оплаті, в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених чинним законодавством порядку та строки. У разі реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням граничних строків їх реєстрації, встановлених чинним законодавством, оплата здійснюється протягом 10 банківських днів після реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних». Термін його дії - з моменту його підписання до 31.12.2018 по специфікації №1, з 01.01.2019 по 31.03.2019 по специфікації №2.
- у специфікації №2 б/д до спірного договору сторонами визначено поставити товар, бабіт Б-16 ГОСТ 1320-74 у кількості 1,95т, на загальну суму 345.150,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 57.525,00 грн;
- 31.01.2019 на підставі видаткової накладної №77 від постачальника ТОВ «Завод Метал Лінк» відвантажено замовнику РФ «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» товар, бабіт Б-16 у кількості 0,726 т, на суму 128.502,00 грн, у тому числі сума ПДВ - 21.417,00 грн, яку підписано сторонами та скріплено печатками підприємств;
- 31.01.2019 ТОВ «Завод Метал Лінк» складено податкову накладну №69 на поставлений товар, а саме, бабіт Б-16 у кількості 0,725 т, обсяги постачання (база оподаткування без урахування податку на додану вартість) 106.937,50 грн, сума податку на додану вартість - 21.387,50 грн, яку своєчасно зареєстровано позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 09.07.2020, зокрема, змінилась назва юридичної особи (ідентифікаційний код 40818699) з ТОВ «Завод Метал Лінк» на ТОВ «Гілопласт».
- 31.05.2021 Служба організації та проведення закупівель РФ «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» звернулась до ТОВ «Гілопласт» з листом №НХ-09/2369 з повідомленням останнього про наявність помилки в податковій накладній, а саме - кількість бабіту зазначено 0,725 т, замість 0,726 т та, як наслідок, податкова накладна зареєстрована на суму 128.325,00 грн, що менше суми фактичної поставки на 177,00 грн; невірно вказано номер філії - отримувача, фактично продукцію отримав Одеський головний матеріально-технічний склад (код філії - 222); в зв'язку з чим підприємство замовника позбавлено можливості включити податкову накладну №69 до податкового кредити, тобто, позбавлено права на податковий кредит у розмірі 21.417,00 грн; наполягав на невідкладному виправлені зазначених помилок з метою відновлення права на податковий кредит;
- 21.07.2021 позивач направив на адресу відповідача лист №НХ-09/2988 аналогічного змісту;
- з боку відповідача вказані листи залишились без відповіді.
Наведені обставини сторонами не заперечуються.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що допущені відповідачем помилки призвели до виникнення розбіжностей з первинними документами, оформленими за операцією, щодо якої платником податку на дату виникнення податкових зобов'язань складено податкову накладну, в зв'язку з чим позивач позбавився можливості включити означену податкову накладну до податкового кредиту, тобто позбавлений права на податковий кредит (на відшкодування витрат) у розмірі 21.417,00 грн, що і визначає збитками. Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на статті ЦК України, ГК України, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.ст.199, 200, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.
Відповідач своїх доводів з приводу позовної заяви в суді першої інстанції не надав.
Господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, яким було відмовлено в задоволенні позовних вимог, зазначив, що в даному випадку позивач помилково вважає, що достатньо встановлення самого факту допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної. Такий підхід суперечить самій правовій природі збитків. Звертаючись з вимогами про відшкодування збитків позивач не надав жодних доказів понесення ним таких збитків (звернення до податкових органів з реєстрацією податкового кредиту, відмова у реєстрації та понесення штрафних санкцій), доказів того, що поведінка відповідача мала ознаки неправомірної.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової або господарсько-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду.
У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправність поведінки боржника або кредитора у позадоговірних правовідносинах полягає у порушенні правової норми.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Предметом спору у даній справі є відшкодування збитків у розмірі 21.417,00 грн, які завдані позивачу внаслідок невключення суми податку на додану вартість до податкового кредиту.
Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України) передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 ЦК України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Відповідно до положення ст. 198 ПК України абонент, як замовник робіт/послуг, має право на податковий кредит з суми податку, що врахована в ціні вищенаведеного договору.
За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Належним чином складені та зареєстровані податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За змістом п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Відповідно до п. 201.11 ст. 201 ПК України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п. 201.1 ст. 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з п. 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Як вбачається з викладеного вище, згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
При цьому суд також відзначає, що не є достатнім для віднесення сум податку до складу податкового кредиту лише складання відповідних податкових накладних, з урахуванням обов'язковості їх реєстрації.
Разом із тим, суд відзначає також, що звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який належним чином не виконав передбаченого наведеною нормою обов'язку, відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є фактично лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом. При цьому нездійснення перевірки контролюючим органом на підставі скарги не свідчить про відсутність порушень з боку відповідача.
Враховуючи наведене у сукупності, внаслідок порушення відповідачем встановленого обов'язку щодо реєстрації податкових накладних, позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 21.417,00 грн.
В контексті наведеного, суд зазначає про наявність в даному випадку прямого причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача щодо неналежного виконання визначеного законом обов'язку за реєстрації податкових накладних та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення, внаслідок чого суд вважає позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними.
При цьому, з огляду на норми ч. 4 ст. 236 ГПК України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17. Згідно з правовою позицією Верховного Суду бездіяльність контрагента щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні зумовлює неможливість покупця послуг включення сум ПДВ до податкового кредиту, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, тобто зазначена сума, фактично, є збитками цієї особи.
Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, належним способом захисту для позивача є саме звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
За таких обставин, заявлені у справі позовні вимоги АТ "Українська залізниця" до ТОВ "Гілопласт" про стягнення збитків у розмірі 21.417,00 грн підлягають задоволенню повністю.
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 236 вказаної редакції ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Проте, рішення суду першої інстанції наведеним вище вимогам не відповідає, а тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.
У зв'язку з тим, що апеляційна скарга АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» судом апеляційної інстанції задовольняється, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 269, 270, п.4 ч.1 ст.275, п.1 ч.1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити.
Рішення Господарського суду Донецької області від 19.11.2021 у справі №905/1758/21 скасувати та прийняти нове рішення.
Позов задоаольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гілопласт» (87515, м.Маріуполь, Донецька область, вул. Митрополітська, 4, ЄДРПОУ 40818699) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (35012, м.Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200) збитки в розмірі 21.417,00 грн та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3.405,00 грн. та за подання позову в сумі 2.270,00 грн.
Доручити Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 14.02.2022
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя Д.О. Попков
Суддя О.В. Стойка