14 лютого 2022 року м. Харків Справа № 922/3641/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Пуль О.А. , суддя Шевель О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛІС" (вх. № 3646 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 04 листопада 2021 року (повний текст складено 09 листопада 2021 року, суддя Кухар Н.М.) у справі № 922/3641/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколіс", м. Ізюм Харківської області,
до Державного підприємства "Куп'янське лісове господарство", с.Сенькове Куп'янського району Харківської області,
про стягнення 18761,15 грн,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколіс", м. Ізюм Харківської області, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою (вх. № 3641/21 від 09.09.2021) до Державного підприємства "Куп'янське лісове господарство", с. Сенькове Куп'янського району Харківської області, про стягнення грошових коштів у розмірі 18761,15 грн., які складаються з нарахованих на підставі ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України 2202, 15 пені та 2298,36 грн. штрафу, 14260,64 грн. реальних збитків у вигляді витрат на оплату реєстраційного внеску та комісійного збору Товарній біржі "Харківагропромбіржа" на участь в аукціоні з продажу необробленої деревини, за результатами якого укладено договори купівлі-продажу необробленої деревини №01/22-04-2021 від 22.04.2021; № 01/28-04-2021 від 28.04.2021; № 01/30-04-2021 від 30.04.2021; № 03/11-05-2021 від 11.05.2021; № 01/12-05-2021 від 12.05.2021; № 02/13-05-2021 від 13.05.2021.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов зазначених договорів купівлі-продажу необробленої деревини та приписів чинного законодавства, не здійснив поставку товару після отримання від позивача попередньої оплати.
Рішенням господарського суду Харківської області від 04 листопада 2021 року у справі № 922/3641/21 в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколіс" до Державного підприємства "Куп'янське лісове господарство" про стягнення 18761,15 грн відмовлено.
В обґрунтування висновку про відмову в позові в частині стягнення нарахованих 4500,51 грн. пені та штрафу суд послався на те, що норма ч. 2 ст. 231 ГК України, на підставі якої позивачем здійснено нарахування зазначених штрафних санкцій на суму вартості непоставленого товару, регулює саме розмір штрафних санкцій у разі якщо його не визначено законом або договором, в той час як можливість застосування такого виду відповідальності у разі порушення зобов'язання як сплата пені або штрафу має бути встановлена сторонами в договорі, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення умов договору, а з огляду на те, що умовами Договорів купівлі-продажу необробленої деревини № 01/22-04-2021 від 22.04.2021; № 01/28-04-2021 від 28.04.2021; № 01/30-04-2021 від 30.04.2021; № 03/11-05-2021 від 11.05.2021; № 01/12-05-2021 від 12.05.2021; № 02/13-05-2021 від 13.05.2021 не передбачено можливість сплати штрафних санкцій за порушення строків поставки товару та не визначено їх розмір, підстави для стягнення пені та штрафу в розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом, у даному випадку відсутні.
В обгрунтування висновку про відмову у стягненні 14260,64 грн. реальних збитків у вигляді витрат на оплату реєстраційного внеску та комісійного збору Товарній біржі "Харківагропромбіржа" на участь в аукціоні з продажу необробленої деревини, за результатами якого укладено договори купівлі-продажу необробленої деревини №01/22-04-2021 від 22.04.2021; № 01/28-04-2021 від 28.04.2021; № 01/30-04-2021 від 30.04.2021; № 03/11-05-2021 від 11.05.2021; № 01/12-05-2021 від 12.05.2021; № 02/13-05-2021 від 13.05.2021 суд послався на те, що згідно з чинним законодавством (статті 614, 623 Цивільного кодексу України, статті 226 Господарського кодексу України) підставою для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків є наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина, в той час як витрати позивача, на які він посилається як на збитки стосуються правовідносин щодо участі позивача у електронних торгах,які мали місце саме з Товарною біржею "Харківагропромбіржа", з якою позивачем було укладено відповідну угоду 05.01.2021 і саме Товарна біржа "Харківагропромбіржа" виставляла відповідні рахунки позивачу на оплату гарантійного та реєстраційного внесків, здійснювала технічне супроводження участі позивача в електронних торгах, а між Державним підприємством "Куп'янське лісове господарство" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еколіс" відсутні будь-які договірні зобов'язання щодо оплати реєстраційного внеску та комісійного збору за участь в аукціоні з продажу необробленої деревини, з чого вбачається відсутність встановлення вини відповідача у збитках, які були понесені відповідачем у зв'язку з реєстрацію участі в аукціоні, а також причинного зв'язку між порушенням відповідачем зобов'язання за спірними Договорами купівлі-продажу необробленої деревини та збитками.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛІС" із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та нез'ясування обставин, що мають значення для справи, просить оскаржуване рішення скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі та здійснити розподіл судових витрат.
В обгрунтування апеляційної скарги позивач посилається,зокрема, на безпідставність висновку суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування нарахованих позивачем відповідно до ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України пені та штрафу за порушення відповідачем строків поставки за спірними договорами купівлі-продажу необробленої деревини за відсутності в цих договорах умов щодо можливості сплати штрафних санкцій за порушення строків поставки товару та щодо розміру таких санкцій, оскільки зазначена норма прямо передбачає застосування штрафних санкцій в певному розмірі у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, та якщо інше не передбачено законом чи договором, що має місце у спірних правовідносинах, в яких господарське зобов'язання порушене відповідачем, який є державним підприємством, а законом та спірними договорами не передбачено інших ніж у ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України положень щодо застосування штрафних санкцій.
Також відповідач посилається на безпідставність висновку суду першої інстанції про відсутність причинного зв'язку між витратами позивача на оплату реєстраційного внеску та комісійного збору Товарній біржі "Харківагропромбіржа" на участь в аукціоні з продажу необробленої деревини, за результатами якого укладено договори купівлі-продажу необробленої деревини №01/22-04-2021 від 22.04.2021; № 01/28-04-2021 від 28.04.2021; № 01/30-04-2021 від 30.04.2021; № 03/11-05-2021 від 11.05.2021; № 01/12-05-2021 від 12.05.2021; № 02/13-05-2021 від 13.05.2021 та порушенням відповідачем своїх зобов'язань за вказаними договорами, оскільки з урахуванням вимог чинного законодавства, позивач був позбавлений можливості придбати лісоматеріал в іншій спосіб, ніж укладення зазначених Договорів за результатами аукціону, що проводився на товарній біржі,умовами участі в якому є сплата реєстраційного внеску та комісійного збору, а тому, в разі невиконання відповідачем умов зазначених Договорів, витрати зі сплати вказаних платежів стають збитками, понесеними позивачем внаслідок такого невиконання.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2021 для розгляду зазначеної апеляційної скарги визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 922/3641/21, враховуючи, що апеляційна скарга надійшла до Східного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, з огляду на приписи п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, витребувано матеріали справи № 922/3641/21 у суду першої інстанції та відкладено вирішення пов'язаних з рухом апеляційної скарги питань, визначених главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
Справа № 922/3641/21 надійшла до Східного апеляційного господарського суду 07.12.2021.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 у справі № 922/3641/21відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛІС" (вх. № 3646 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 04 листопада 2021 року у справі № 922/3641/21 та ухвалено здійснити її розгляд без повідомлення учасників справи.
28.12.2021 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 15142), згідно з яким він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін, посилаючись на необґрунтованість викладених в скарзі доводів, непідтвердженість їх належними і допустимими доказами.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню,зважаючи на таке.
З матеріалів справи вбачається, що між Державним підприємством "Куп'янське лісове господарство" (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еколіс" (позивач) було укладено наступні договори купівлі-продажу необробленої деревини № 01/22-04-2021 від 22.04.2021, № 01/28-04-2021 від 28.04.2021, № 01/30-04-2021 від 30.04.2021, № 03/11-05-2021 від 11.05.2021, № 01/12-05-2021 від 12.05.2021, № 02/13-05-2021 від 13.05.2021.
Згідно з пунктом 1.1 вказаних Договорів, за результатами проведення електронних аукціонів з продажу ресурсів необробленої деревини заготівлі ІІ кварталу 2021 року, які відбулися 22.04.2021, 28.04.2021, 30.04.2021, 11.05.2021, 12.05.2021, 13.05.2021 на Товарній біржі "Харківагропромбіржа", продавець (відповідач) зобов'язався передати у власність необроблену деревину (надалі - товар), зазначену в пункті 3 Договору, а покупець (позивач) зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цих Договорах.
Зокрема, ДП "Куп'янське лісове господарство" зобов'язалось передати ТОВ "Еколіс" лісоматеріали, породи сосна звичайна, різного класу якості В, С та D, відповідно до розділу 3 Договорів, у загальній кількості 425 куб.м, загальною вартістю 657375,00 грн.
Строк дії Договорів визначено сторонами до 30.06.2021.
Пунктом 4.1. Договорів, які є ідентичними, визначено, що поставка товару за договором здійснюється протягом кварталу , на умовах франко-склад Продавця.
Пункт 5.2. Договорів, передбачено, що повідомлення про
готовність до відвантаження товару виконується продавцем шляхом направлення покупцю телефонограми, факсу, електронного листа, поштового листа, тощо, та рахунку фактури на оплату продукції, а копія надається організатору аукціону.
Відповідно до пункту 7.3. Договорів, продавець зобов'язаний передати покупцю товар після 100% сплати рахунку-фактури протягом 5 календарних днів.
Згідно з п. 7.5 Договорів, продавець зобов'язаний здійснювати поставку товару на умовах даного договору відповідно до погодженого сторонами графіка поставки.
Позивач, звертався до відповідача листами від 07.05.2021 № 337 та від 19.05.2021 № 355, в яких просив відповідача направити відповідно до умов договорів рахунок-фактуру для здійснення попередньої оплати за партію товару та повідомити про дату поставки сплаченої партії товару або надати графік поставок партій товару.
Проте, станом на дату закінчення строку дії Договорів ДП "Куп'янське лісове господарство" не пред'явило жодного рахунку для здійснення належної попередньої оплати та не повідомило про готовність партії товару до відвантаження, що є порушенням умов Договору.
Пунктами 6.1. Договорів передбачено, що платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно з виставленим рахунком-фактурою на протязі 5-ти днів з дати пред'явлення рахунку-фаткури до сплати.
Відповідно до п. 6.2 Договорів купівлі-продажу, сума гарантійного внеску, перерахована покупцем на рахунок Біржі для участі в аукціоні із продажу ресурсів необробленої деревини, зараховується продавцю в якості частини оплати за останню партію відвантаженої лісопродукції із загального її обсягу, згідно регламенту біржі за встановленим реєстром.
Позивачем в якості гарантійного внеску 5% за участь в аукціоні були перераховані на рахунок ТБ "Харківагропромбіржа" грошові кошти в загальній сумі 32833,75 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1603 від 21.04.2021 на суму 5425,00 грн; № 1643 від 27.04.2021 на суму 17237,50 грн; № 1658 від 29.04.2021 на суму 11450,00 грн; № 1695 від 07.05.2021 на суму 11450,00 грн; № 1704 від 11.05.2021 на суму 9781,25 грн; № 1711 від 12.05.2021 на суму 29378,75 грн.
На виконання п. 6.2 Договорів позивачем на рахунок відповідача були перераховані грошові кошти в якості оплати за партію відвантаженої лісопродукції із сум гарантійного внеску, раніше перерахованих покупцем на рахунок Біржі для участі в аукціоні, всього в сумі 32833,75 грн.Проте, відповідач поставку товару, відповідно до умов Договорів, не здійснив.
21.07.2021 за вих. № 505 ТОВ "Еколіс" направило відповідачу претензію про повернення суми попередньої оплати в розмірі 32833,75 грн, що отримана ДП "Куп'янське лісове господарство".
26.07.2021 суму попередньої оплати було повернуто відповідачем, що підтверджуються випискою банку.
З посиланням на приписи ст. 231 ГК України, позивачем здійснено нарахування пені в розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочки у розмірі 2202,15 грн та штрафу в розмірі 7% від вказаної вартості, що становить 2298,36 грн, стягнення яких є предметом даного позову.
Крім цього позивач в позові зазначив,що внаслідок дій ДП "Куп'янське лісове господарство" щодо невиконання Договорів, ТОВ "Еколіс" понесло реальні збитки у вигляді витрат на оплату реєстраційного внеску Товарній біржі "Харківагропромбіржа" за участь в аукціоні з продажу необробленої деревини, а також у вигляді реальних витрат на оплату комісійного збору Товарній біржі "Харківагропромбіржа" у розмірі 1,5% від вартості лоту на аукціоні, за результатами яких укладені вищезазначені Договори, умови яких не виконанні з боку продавця.
Вартість таких витрат склала 800 грн реєстраційного внеску за кожну участь в аукціоні, всього 4400,00 грн. Витрати на оплату комісійного збору Товарній біржі "Харківагропромбіржа" у розмірі 1,5% від вартості лоту на аукціоні з продажу необробленої деревини склали 9860,64 грн (1260,00 грн. + 2063,63 грн. + 1823,25 грн. + 1711,88 грн. + 1314,38 грн. + 1687,50 грн.). Всього, як вказує позивач, ним понесено витрат на суму 14260,64 грн., які він в позовній заяві також просить стягнути з відповідача в якості збитків, завданих внаслідок порушення відповідачем умов вищенаведених Договорів купівлі-продажу необробленої деревини щодо строків поставки товару.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарськізобов'язання таорганізаційно-господарські зобов'язання.
Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов'язань передбачено господарські договори.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України , за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 662 Цивільного коедсу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Статтею 538 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Згідно з ч. 4 статті 612 Цивільного кодексу України, простроченя боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Частиною 1 статті 613 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як зазначено вище, умовами Договорів купівлі-продажу необробленої деревини передбачено здійснення відповідачем поставки позивачу визначеного предметом Договорів товару (необробленої деревини) протягом кварталу,на умовах франко-склад Продавця,що передачає передання продавцем покупцю товару на складі продавця з повідомленням продавцем про готовність товару на його складі до відвантаження позивачем -покупцем.При цьому поставка товару повинна бути здійснена протягом 5-ти днів після здійснення позивачем 100% передплати за кожну партію товару, яка в свою чергу здійснюється протягом 5-ти днів з дати пред'явлення відповідачем позивачу відповідних рахунків на таку передплату.
Оскільки, як зазначено вище, відповідач, незважаючи на закінчення строків дії Договорів, всупереч їх умов не пред'явив позивачу жодного рахунку для здійснення позивачем належної попередньої оплати та не повідомив позивача про готовність партії товару до відвантаження, він є стороною, яка з власної вини допустила порушення зобов'язання за Договорами щодо поставки товару у встановлені строки.
На спростування зазначеного порушення відповідачем не наведено жодних доводів та не надано жодних доказів та він не заперечує факт нездійснення поставки товару за Договорами.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у розі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Як зазначено вище, за порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договорами купівлі-продажу необробленої деревини щодо строків поставки товару позивач нарахував позивачу за відповідні періоди прострочення на підставі ч. 2 статті 231 Господрського кодексу України 2202, 15 грн. пені та 2298,36 грн. штрафу
Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
За змістом наведеної норми 2 статті 231 Господарського кодексу України, зазначені в ній розміри штрафних санкцій застосовуться за наявності наступних умов:
1) наявність порушення негрошового господарського зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту
2) Законом чи договором не передбачено інших положень щодо застосування штрафних санкцій за порушення не грошового господарського зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту
Зазначені умови застосування передбачених ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України штрафних санкцій наявні у спірних правовідносинах, оскільки, як наведено вище, відповідачем, який є державним підприємством порушене негрошове господарське зобов'язання щодо строків поставки за спірними договорами купівлі-продажу, а законом та спірними договорами не передбачено інших ніж у ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України, положень щодо застосування штрафних санкцій у відповідних правовідносинах, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 2202, 15 грн. пені та 2298,36 грн. штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Натомість висновок господарського суду першої інстанції щодо того, що умовою застосування передбачених ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України штрафних санкцій є встановлення умовами договору можливості застосування такого виду відповідальності як сплата пені або штрафу не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та судом не наведено відповідних норм, на підставі яких він дійшов такого висновку.
Разом з цим, ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором,тобто прямо передбачено можливість визначення законом штрафних санкцій та їх застосування, в разі, якщо інший розмір не визначено договором.Законодавство не містить положень щодо того, що умовою застосування визначених законом штрафних санкцій є наявність умов договору щодо можливості їх застосування.
Разом з тим колегія суддів зауважує, що відповідно до послідовного висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у пунктах 6.24, 6.25 постанови від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18, у яких (пунктах) зазначено: "З аналізу положень статті 231 ГК України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору. Так, частина 2 статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов'язання) у господарському зобов'язанні, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором.".
Посилання суду на правову позицію, викладену в постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки за змістом цієї постанови в межах справи № 908/1501/18не розглядалось питання щодо застосування положень ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України за відсутності умов договору щодо відповідальності у вигляді пені та штрафу, так як предметом позову у вказаній справі було зобов'язання відповідача-покупця прийняти від позивача -продавця продукцію за договором поставки та стягнення нарахованих на прострочену заборгованість з оплати цієї продукції інфляційних, 3% річних та пені, застосування якої не було передбачено договором. Натомість в зазначеній постанові викладено правову позицію щодо того, що за змістом положень ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення за договором за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій, що повністю відповідає наведеній правовій позицію суду апеляційної інстанції при апеляційному перегляді даної справи.
При цьому колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16, пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7, пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.
При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).
Водночас, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.
З огляду на наведене вище, колегія суддів зазначає, що вказана постанова Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18, на яку послався суд першої інстанції не містить висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції внаслідок неправильного застосування норм матеріального права дійшов неправильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення нарахованих позивачем на підставі ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України за порушення відповідачем строків поставки за спірними Договорами 2202, 15 грн. пені та 2298,36 грн. штрафу , у зв'язку з чим оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню їз прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Щодо позовних вимог про стягнення 14260,64 грн. реальних збитків у вигляді витрат на оплату реєстраційного внеску та комісійного збору Товарній біржі "Харківагропромбіржа" на участь в аукціоні з продажу необробленої деревини, за результатами якого укладено договори купівлі-продажу необробленої деревини №01/22-04-2021 від 22.04.2021; № 01/28-04-2021 від 28.04.2021; № 01/30-04-2021 від 30.04.2021; № 03/11-05-2021 від 11.05.2021; № 01/12-05-2021 від 12.05.2021; № 02/13-05-2021 від 13.05.2021,колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанцїї про відмову в їх задоволенні, виходячи з наступних підстав.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, закріплено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до ч. 1 статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Таким чином, в розумінні чинного господарського законодавства збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
При цьому зменшення майнових благ внаслідок невиконання зобов'язань наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання (неналежного виконання)зобов'язань.
Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Виходячи з наведених норм, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, завданих порушенням договірного зобов'язання потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.
Неправомірною є поведінка(дії, бездіяльність), яка полягає у порушенні зобов'язання.
Під збитками слід розуміти зменшення майнової сфери потерпілого у вартісному вираженні.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками виражається в тому, що збитки мають виступати об'єктивним наслідком протиправної поведінки заподіювача.При цьому причина (протиправна поведінка відповідача) повинна не тільки передувати збиткам (вибуттю майна із майнової сфери позивача), але й з необхідністю породжувати такий наслідок, тобто повинен бути не опосередкований, а безпосередній причинний зв''язок, при якому протиправна поведінка прямо (безпосередньо) породжує наслідок.
Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність боржника за невиконання або неналежне виконання зобов'язань у вигляді відшкодування збитків.
При цьому, враховуючи положення статей 13,74 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та положення статті 614 Цивільного кодексу України, яка встановлює презумпцію вини порушника зобов'язання, позивач повинен довести наявність протиправної поведінки, шкоди та причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, а відповідач- відсутність своєї вини у заподіянні збитків.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про товарні біржі", товарна біржа здійснює підприємницьку діяльність, має на меті одержання прибутку та провадить свою діяльність відповідно до законодавства України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про товарні біржі", товарна біржа діє на підставі статуту, який затверджується її вищим органом управління.
Як вбачається з Рекомендацій, наданих Товарної біржі "Харківагропромбіржа" Адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.09.2018 № 94-рк/к, Статутом Товарної біржі "Харківагропромбіржа" (далі - ХАПБ) передбачено, що:
- Біржа спеціалізується на проведенні аукціонів з продажу необробленої деревини (п. 5.2 Статуту);
- предметом діяльності Біржі є надання послуг з проведення аукціонів, торгів і торгів у формі аукціону (п. 5.3 Статуту);
- Біржа забезпечує створення умов для проведення біржових торгів (п. 5.4 Статуту) з учасником-покупцем укладає Угоди про умови участі в аукціоні з продажу необробленої деревини.
Згідно з умовами зазначеної Угоди, ХАПБ надає учаснику такі послуги:
- проводить організаційні роботи, пов'язані з проведенням електронних аукціонів з продажу необробленої деревини;
- ознайомлює з Порядком проведення електронних аукціонів з продажу необробленої деревини;
- приймає заявки на участь в електронних аукціонах з продажу необробленої деревини;
- реєструє Договір купівлі-продажу необробленої деревини, укладений за результатами електронних аукціонів з продажу необробленої деревини.
Учасник, в свою чергу, сплачує ХАПБ для відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведення електронних аукціонів з продажу необробленої деревини:
- реєстраційний внесок за участь в електронному аукціоні;
- учасник, що за результатами електронного аукціону з продажу необробленої деревини став переможцем,
- комісійний збір за організацією та проведення електронних аукціонів з продажу необробленої деревини.
Таким чином, у розумінні абзацу тринадцятого ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", з урахуванням пункту 5.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 №49-р та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605, послуга з організації та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини є товаром, який не має замінників, оскільки реалізація необробленої деревини здійснюється тільки через аукціони з продажу необробленої деревини на біржі. Товарними межами ринку, що досліджується, є послуга з організації та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини.
Відповідно до Регламенту про організацію та проведення аукціонних торгів з продажу необробленої деревини:
- гарантійний внесок - частина загальної суми вартості лотів, внесена учасником аукціону на розрахунковий рахунок організатора аукціону, з метою запобігання відмови від підписання аукціонного свідоцтва, укладення договору купівлі-продажу майна;
- реєстраційний внесок - плата за реєстрацію в аукціоні, що справляється з учасника за подання заявки на участь.
Як свідчать матеріали справи, 05.01.2021 між Товарною біржею "Харківагропромбіржа" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еколіс" укладено угоду акредитації а електронних аукціонах за допомогою електронної торгової системи (ЕТС).
З огляду на наведене, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для стягнення заявлених позивачем реальних збитків у вигляді витрат на оплату реєстраційного внеску та комісійного збору Товарній біржі "Харківагропромбіржа" на участь в аукціоні з продажу необробленої деревини, за результатами якого укладено договори купівлі-продажу необробленої деревини №01/22-04-2021 від 22.04.2021; № 01/28-04-2021 від 28.04.2021; № 01/30-04-2021 від 30.04.2021; № 03/11-05-2021 від 11.05.2021; № 01/12-05-2021 від 12.05.2021; № 02/13-05-2021 від 13.05.2021,пославшись на відсутність складу господарського правопорушення з огляду на те, що витрати позивача, на які він посилається як на понесені ним збитки стосуються правовідносин щодо участі позивача у електронних торгах, що мали місце саме з Товарною біржею "Харківагропромбіржа", з якою позивачем було укладено відповідну угоду 05.01.2021 і саме Товарна біржа "Харківагропромбіржа" виставляла відповідні рахунки позивачу на оплату гарантійного та реєстраційного внесків, здійснювала технічне супроводження участі позивача в електронних торгах, в той час як між Державним підприємством "Куп'янське лісове господарство" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еколіс" відсутні будь-які договірні зобов'язання щодо оплати реєстраційного внеску та комісійного збору за участь в аукціоні з продажу необробленої деревини з чого вбачається відсутність вини відповідача у збитках, які були понесені відповідачем у зв'язку з реєстрацію участі в аукціоні, а також безпосереднього причинного зв'язку між порушенням відповідачем зобов'язання за спірними Договорами купівлі-продажу необробленої деревини та вказаними витратами.
Зокрема, обов'язковість сплати позивачем відповідних витрат на оплату реєстраційного внеску та комісійного збору Товарній біржі "Харківагропромбіржа" була умовою участі в аукціоні , за результатами якого укладено спірні договори та чинним законодавством і умовами аукціону не передбачено повернення позивачеві зазначених коштів в разі належного виконання відповідачем умов вказаних Договорів, а тому вибуття відповідних грошових коштів з майнової сфери позивача зумовлена умовами вказаного аукціону та ніяким чином не обумовлене порушенням відповідачем умов спірних Договорів.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 129, статтею 269, пунктом 2 статті 275, п. ч. ч. 1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛІС" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 04.11.2021 у справі № 922/3641/21 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 2202, 15 грн. пені та 2298,36 грн. штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства "Куп'янське лісове господарство", с. Сенькове Куп'янського району Харківської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛІС" 2202, 15 грн. пені та 2298,36 грн. штрафу, 1725,40 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з Державного підприємства "Куп'янське лісове господарство", с. Сенькове Куп'янського району Харківської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛІС" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 816,52 грн.
Повернути справу до господарському суду Харківської області для видачі наказів.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.В. Тарасова
Суддя О.А. Пуль
Суддя О.В. Шевель