03 лютого 2022 року м. Харків Справа № 1739з-21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Слободін М.М.
за участю секретаря судового засідання Дзюби А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Балцем" (вх.№3755 Х/2) та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгазпром" (вх.№3927 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.12.2021 у справі № 1739з-21, постановлену у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Лавренюк Т.А.,
за заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгазпром", м. Київ,
до Приватного акціонерного товариства "Балцем", м. Балаклія Харківської області,
про забезпечення позову
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.12.2021 частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгазпром" про вжиття заходів забезпечення позову. Накладено арешт на грошові кошти, які належать Приватному акціонерному товариству "Балцем" (код ЄДРПОУ 00293060) у розмірі, що еквівалентний розміру позовних вимог - 47.448.517,45грн. У задоволенні вимог про накладення арешту на майно боржника - відмовлено.
Не погодившись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство "Балцем" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.12.2021 у справі № 1739з-21 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгазпром" про вжиття заходів забезпечення позову відмовити в повному обсязі. Також, заявник апеляційної скарги просить визнати поважними причини неподання до суду першої інстанції доказів, а саме платіжних доручень, та приєднати вказані документи до матеріалів справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Балцем" (вх.№3755 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.12.2021 у справі № 1739з-21; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 04 січня 2022 року о 14:15 годині.
13.12.2021 до суду апеляційної інстанції від ПРАТ "Балцем" надійшли доповнення до апеляційної скарги (вх. № 14573), в яких вказує на те, що згідно довідки ПРАТ "Балцем" станом на 09.12.2021 чисельність працівників складає 526 чоловіків, а накладення арешту на рахунок боржника, який призначений також для виплати заробітної плати, унеможливлює своєчасно здійснення цих виплат, позбавить можливості здійснювати розрахунки з місцевим та державним бюджетом. Крім того, за твердженням заявника, ПРАТ "Балцем" не ухиляється від своїх зобов'язань перед ТОВ "Трансгазпром", що підтверджується карткою рахунку 631 за січень-листопад 2021 року, а тому просить визнати поважними причини неподання доказів (довідки ПРАТ "Балцем" станом на 09.12.2021 та копії картки рахунку 631 за січень-листопад 2021) до суду першої інстанції та приєднати вказані докази до матеріалів справи.
28.12.2021 до суду апеляційної інстанції від ТОВ "Трансгазпром" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 15144), в якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ПРАТ "Балцем" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.12.2021 у справі № 1739з-21 про часткове задоволення заяви ТОВ "Трансгазпром" про вжиття заходів забезпечення позову. В обґрунтування своєї правової позиції вказує на те, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не є тотожним за змістом задоволенню заявлених позовних вимог, оскільки за своєю суттю поняття арешт коштів та стягнення коштів не є тотожним. Вважає необґрунтованими посилання ТОВ "Балцем" на здійснення ним витрат на ведення господарської діяльності, що не спростовує в даному випадку необхідності вжиття заходів забезпечення позову, невжиття яких може унеможливити фактичне виконання рішення суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2022 у зв'язку з відпусткою судді Шевель О.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Слободін М.М.
Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 04.01.2022 розпочалось за участю представників учасників справи. Присутній в судовому засіданні представник ПРАТ "Балцем" надав пояснення щодо обставин справи з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги. Представник ТОВ "Трансгазпром" заперечував проти доводів апелянта, зазначив про законність та обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду в частині задоволення заяви про забезпечення позову.
Колегія суддів дійшла висновку про неможливість закінчення розгляду справи, у зв'язку з чим в судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 04.01.2022 відповідно до вимог частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 03.02.2022.
Водночас, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансгазпром" також не погодилось з вказаною ухвалою місцевого господарського суду та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.12.2021 у справі № 1739з-21 в частині відмови в задоволенні вимог про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ПРАТ "Балцем" та прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити вимоги ТОВ "Трансгазпром" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ПРАТ "Балцем" в межах, що еквівалентні розміру позовних вимог.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгазпром" (вх.№3927 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.12.2021 у справі № 1739з-21.
Враховуючи, що апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Балцем" (вх.№3755 Х/2) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгазпром" (вх.№3927 Х/2) подані на один і той самий процесуальний документ, а саме на ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.12.2021 у справі № 1739з-21, колегія суддів вирішила призначити до спільного розгляду вказані апеляційні скарги на 03.02.2022.
20.01.2022 до суду апеляційної інстанції від ТОВ "Трансгазпром" надійшли пояснення до апеляційної скарги ПРАТ "Балцем" (вх. № 723), в яких заявник заперечив проти тверджень ПРАТ "Балцем" щодо обмеження майнових прав боржника накладеним арештом на грошові кошти, що може вплинути на господарську діяльність товариства.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 03.02.2022 представник ПРАТ "Балцем" підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та просив скасувати оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду в частині задоволення заяви про забезпечення позову; проти задоволення апеляційної скарги ТОВ "Трансгазпром" заперечив. Водночас, представник ТОВ "Трансгазпром" підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заяви про забезпечення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вказану заяву в повному обсязі. В свою чергу, представник ПРАТ "Балцем" заперечив проти апеляційної скарги ТОВ "Трансгазпром".
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.
З матеріалів справи вбачається, 29.11.2021 до Господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгазпром" надійшла заява про забезпечення позову до пред'явлення позову, в якій заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгазпром" до Приватного акціонерного товариства "Балцем" про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти Приватного акціонерного товариства "Балцем" у розмірі, що еквівалентний розміру позовних вимог - 47.448.517,45грн (т.1, а.с. 1-10).
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення майбутнього позову зазначив про намір звернутись з позовом до ПРАТ "Балцем" про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу з таких підстав.
13.01.2021 між ТОВ "Трансгазпром" та ПРАТ "Балцем" укладений договір №07-03/21 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність споживачу природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.
За твердженням заявника, на виконання умов договору за період червень-липень 2021 року постачальник передав у власність споживача природний газ у загальному розмірі 10591,263 тис.куб.м. загальною вартістю 132.071.214,56 грн, а також надав споживачу потужність в червні-липні 2021 року на загальну кількість 10591,263 тис.куб.м. загальною вартістю - 1.735.865,64 грн, що загалом становить суму грошових коштів в розмірі -133.807.080,20 грн, проте споживач в порушення умов договору за отриманий природний газ та потужність сплатив лише частково, а саме грошові кошти в розмірі - 90.500.000,00 грн.
Заявник зазначив, що станом на 17.11.2021 заборгованість ПРАТ "Балцем" перед ТОВ "Трансгазпром" за договором № 07-03/21 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 13.01.2021 становить 43.307.080,20 грн, з яких 41.571.214,56 грн заборгованість за отриманий споживачем природний газ за період червень-липень 2021 року, 1.735.865,64 грн заборгованість за отриману споживачем потужність за період червень-липень 2021 року. З метою підтвердження стану взаємних розрахунків, сторонами був складений та підписаний акт звірки взаєморозрахунків, який був підписаний споживачем, що свідчить про згоду споживача з розміром йог заборгованості перед постачальником за договором в періоді, що зазначений в акті звірки.
Як вказав заявник, допустивши вказану заборгованість, споживач суттєво порушив умови договору, норми чинного законодавства та майнові інтереси постачальника, що зумовило звернення останнього до суду з даною заявою та наступним поданням позову.
У заяві про забезпечення позову зазначено, що розмір заборгованості ПРАТ "Балцем" перед ТОВ "Трансгазпром" за договором № 07-03/21 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 13.01.2021, з урахуванням відсотків річних та пені, становить 47.448.517,45 грн: 43 307 080,20 грн з ПДВ - основна заборгованість за договором; 644 833,75 грн - 3% річних за невиконання зобов'язань щодо сплати заборгованості; 3.496.603,50 грн - розмір пені за невиконання зобов'язань щодо сплати заборгованості; розрахунок доданий до даної заяви.
На думку ТОВ "Трансгазпром", така поведінка ПРАТ "Балцем" свідчить про явне ухилення останнього від виконання умов укладеного з постачальником договору, а також свідчить про наявність обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника та, відповідно, потребують застосування механізму захисту порушених прав у вигляді забезпечення позовних вимог.
За таких обставин, в обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову ТОВ "Трансгазпром" посилається на значний розмір заборгованості ПРАТ "Балцем" перед заявником, розмір статутного капіталу боржника, який становить лише 11,56% від суми заборгованості, а також на невчинення з боку боржника жодних дій, спрямованих на позасудове врегулювання спору в добровільному порядку, чим суттєво порушено майнові інтереси ТОВ "Трансгазпром".
Крім того, заявник зазначає, що йому стало відомо про те, що станом на 08.07.2021 на балансі ПРАТ "Балцем" обліковується готова продукція у вигляді цементу різних марок на загальну суму близько 94.000.000,00 грн, що підтверджується копією довідки ПРАТ "Балцем", а отже, у разі невжиття оперативних заходів, направлених на забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно боржника, в тому числі на виявлену готову продукцію ПРАТ "Балцем", існує ймовірність того, що така продукція буде реалізована, що призведе до фактичної неможливості виконання рішення суду.
Заявник вважає, що обраний ним спосіб забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, а також на рухоме та нерухоме майно в межах суми заборгованості, жодним чином не порушує законних інтересів ПРАТ "Балцем", в той же час дозволить уникнути непорозумінь на період вирішення спору і запобігти порушенню прав заявника.
Також заявником надано до суду доповнення до заяви про забезпечення позову, в яких він посилається на те, що на даний час у провадженні фактично всіх судових інстанцій України знаходяться справи (№ 922/952/21, № 922/4028/21, № 922/4022/21, № 922/4473/21, № 922/4474/21, № 922/4559/21) за позовними заявами як фізичних так і юридичних осіб про стягнення з ПРАТ "Балцем" грошових коштів, що також свідчить про те, що боржник не виконує взяті на себе договірні зобов'язання і тим самим порушує господарські відносини.
01.12.2021 місцевим господарським судом постановлено оскаржувану ухвалу про часткове задоволення заяви ТОВ "Трансгазпром" про забезпечення позову (т.1, а.с.87-90).
Вказана ухвала місцевого господарського суду з посиланням на вимоги статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України в частині задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти боржника мотивована такими обставинами: накладення арешту на грошові кошти відповідача співвідноситься з предметом заявленого позову про стягнення грошових коштів, та існує зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; значний розмір заборгованості боржника та наявність інших судових справ майнового характеру, в яких боржник є відповідачем і про які заявник зазначив у своїй заяві про забезпечення позову, дає підстави вважати, що у разі задоволення позовних вимог у таких судових справах можуть виникнути обставини, які істотно ускладнять виконання судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог; обраний вид забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав боржника, оскільки грошові кошти фактично залишаться у володінні боржника (власника), а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ними на час розгляду справи в суді, при цьому заходи забезпечення позову жодним чином не перешкоджають та не припиняють господарську діяльність боржника; приймаючи до уваги предмет та підстави майбутнього позову, обраний заявником захід у вигляді накладення арешту на грошові кошти боржника, спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав і зможе забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
В частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно боржника ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником не доведено наявності прямого зв'язку між заявленими заходами забезпечення позову в цій частині та предметом спору, а відтак суд першої інстанції дійшов висновку про передчасність та недоведеність вимог в цій частині.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, з урахуванням доповнень до неї, ПРАТ "Балцем" посилається, зокрема, на те, що місцевим господарським судом вжито заходи забезпечення позову, що є фактично тотожним задоволенню позовних вимог до прийняття рішення по суті, не з'ясувавши дійсності та підтвердження розміру визначеної заявником заборгованості.
Крім того, скаржник вказує на те, що посилання ТОВ "Трансгазпром" на заборгованість ПРАТ "Балцем", що виникла на підставі договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 13.01.2021 №07-03/21, на час розгляду заяви про забезпечення позову не доведена та не підтверджена, неможливо встановити чи враховано часткове погашення заборгованості за вказаними договором. На підтвердження цих обставин просить визнати поважними причини неподання доказів (а саме платіжних доручень) до суду першої інстанції та приєднати їх до матеріалів справи.
Також, апелянт зазначає про те, що накладення арешту на грошові кошти ПРАТ "Балцем" може негативно вплинути на господарську діяльність товариства, зокрема виплату заробітної плати, ЄСВ, податку на землю, пільгових пенсій, оплати за постачання електроенергії та інших необхідних податків та зборів, можливості розрахуватися з іншими кредиторами.
При цьому, вказую на те, що згідно довідки ПРАТ "Балцем" станом на 09.12.2021 чисельність працівників складає 526 чоловіків, а накладення арешту на рахунок боржника, який призначений також для виплати заробітної плати, унеможливлює своєчасно здійснення цих виплат, позбавить можливості здійснювати розрахунку з місцевим та державним бюджетом.
Крім того, за твердженням заявника, ПРАТ "Балцем" не ухиляється від своїх зобов'язань перед ТОВ "Трансгазпром", що підтверджується карткою рахунку 631 за січень-листопад 2021 року, а тому просить визнати поважними причини неподання доказів (довідки ПРАТ "Балцем" станом на 09.12.2021 та копії картки рахунку 631 за січень-листопад 2021) до суду першої інстанції та приєднати вказані докази до матеріалів справи.
Вважає, що заява про забезпечення позову не містить належного обґрунтування того, що у разі невжиття судом таких заходів є загроза ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ТОВ "Трансгазпром" посилається, зокрема, на те, що розмір заборгованості ПРАТ "Балцем" перед ТОВ "Трансгазпром" за договором № 07-03/21 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 13.01.2021 з урахуванням відсотків річних та пені, становить 47.448.517,45 грн. Враховуючи, що ПРАТ "Балцем" не вчинялось жодних дій, спрямованих на позасудове врегулювання спору в добровільному порядку, а також те, що ПРАТ "Балцем" веде недобросовісну поведінку, чим суттєво порушує майнові інтереси ТОВ "Трансгазпром", скаржник вважає, що обраний ним спосіб забезпечення позову у вигляді накладення арешту на активи (грошові кошти), а також на рухоме та нерухоме майно в межах суми заборгованості, жодним чином не порушує законних інтересів ТОВ "Трансгазпром", в той же час дозволить уникнути непорозумінь на період вирішення спору і запобігти порушенню прав апелянта.
За твердженням апелянта, у разі незабезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно боржника, ризик неможливості фактичного виконання рішення суду, у разі відсутності грошових коштів на рахунках боржника, залишається, а отже забезпечення позову шляхом накладення арешту лише на грошові кошти не є таким, що в повній мірі відповідає основним засадам інституту забезпечення позову, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в господарській справі.
Посилаючись на значний розмір заборгованості ПРАТ "Балцем", розмір статутного капіталу боржника, що становить 11,56 % від суми заборгованості, наявність інших позовних вимог до боржника, вважає недобросовісною поведінку ПРАТ "Балцем" та такою, що містить ризик невиконання рішення суду, а отже, що для досягнення мети забезпечення позову - охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача (боржника) з тим, щоб забезпечити позивачу можливість реального та ефективного виконання судового рішення, вимоги про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно боржника, в повній мірі відповідають розміру позовних вимог.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду про часткове задоволення заяви ТОВ "Трансгазпром" про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви.
За приписами частини 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).
Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Частиною 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Відповідно до частини першої статті 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17).
Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (іншим особам) здійснювати певні дії.
За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Така правова позиція, наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.
Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Як було зазначено вище, ТОВ "Трансгазпром" звернулось із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви. В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно боржника заявник зазначив про те, що між сторонами існує спір щодо сплати відповідачем заборгованості за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 0703/21 від 13.01.2021, стягнення 3% річних та пені, нарахованих з підстав несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань.
Судова колегія враховує, що при вирішенні питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 17.09.2021 у справі № 910/3547/21).
Наведене спростовує твердження апелянта про те, що під час розгляду заяви про забезпечення позову сума заборгованості є недоведеною та не підтвердженою, а також доводи щодо нез'ясування судом першої інстанції обставин щодо часткового погашення вказаної заборгованості.
Твердження скаржника про те, що ухвалюючи рішення про забезпечення позову, суд фактично раніше часу задовольнив позовні вимоги, не розглядаючи спір по суті, апеляційний господарський суд відхиляє, оскільки за своєю суттю поняття арешт коштів та стягнення коштів не є тотожними. Так, арешт коштів як такий не означає зміну їх власника. Водночас у випадку стягнення грошових коштів на користь певної особи, такі кошти зараховуються на рахунки особи, на користь якої ухвалене судове рішення, та вибувають із власності боржника. (Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 908/3247/20).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що зі змісту пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) або повернення майна чи про стягнення грошових коштів.
При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (Такі правові висновки також викладені у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі №911/527/19, від 14.02.2020 у справі №916/2278/19, від 26.11.2020 у справі №911/949/20, від 24.05.2021 у справі №910/3158/20, від 09.06.2021 у справі №914/2438/20).
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Враховуючи, що предметом майбутнього позову є вимога майнового характеру про стягнення заборгованості у розмірі 47.448.517,45грн, виконання в майбутньому судового рішення зі справи у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи буде наявною у відповідача необхідна сума грошових коштів.
Зважаючи на викладене, забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах заявлених в майбутньому позовних вимог безпосередньо пов'язане з предметом спору, що враховано місцевим господарським судом.
Водночас, як зазначає заявник та вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, розмір статутного капіталу ПРАТ "Балцем" становить 5.485.590,00 грн, що становить лише 11,56 % від загальної суми заборгованості, яка є предметом майбутніх позовних вимог ТОВ "Трансгазпром".
Відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень підтверджується, що ПРАТ "Балцем" є відповідачем у господарських справах № 922/952/21, № 922/4028/21, №922/4022/21, № 922/4473/21, № 922/4474/21, № 922/4559/21 про стягнення заборгованості. Вказані обставини, на думку заявника, свідчать про те, що ПРАТ "Балцем" не виконує взяті на себе договірні зобов'язання, і тим самим порушує господарські відносини.
Суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що наявність інших судових справ зі спорів майнового характеру, в яких скаржник є відповідачем і про які позивач зазначає у своїй заяві про забезпечення позову, дає підстави вважати, що у разі задоволення позовних вимог у таких судових справах можуть виникнути обставини, які істотно ускладнять виконання судового рішення у цій справі у разі задоволення, у свою чергу, заявлених у ній позовних вимог.
Такі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 14.02.2020 у справі № 916/2278/19, від 17.07.2019 у справі № 916/662/19, від 02.07.2019 у справі № 910/16944/18, від 25.06.2018 у справі № 910/1642/18.
Отже, колегія суддів вважає, що наявність інших судових справ майнового характеру, де боржником є відповідач, не тільки свідчить про складний фінансовий стан відповідача, а й само по собі є достатньою обґрунтованою обставиною вважати, що при задоволенні позовних вимог у таких судових справах можуть виникнути обставини, які істотно ускладнять виконання судового рішення у цій справі.
Посилання апелянта (ПРАТ "Балцем") щодо недоведеності спірної суми заборгованості в межах якої заявник просив накласти арешт спростовується також поясненнями, наданими в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, в яких представник боржника повідомив, що на час подання позову заборгованість становить більше 58 млн грн. Тобто, фактично в заяві про забезпечення позову до подання позовної заяви заявником визначено суму меншу ніж було в подальшому заявлено в позові.
До того ж, висновки суду першої інстанції щодо наявності не тільки можливості, а й необхідності забезпечення позову засновані також і на інших доводах заявника (розмір статутного капіталу ПРАТ "Балцем" становить лише 11,56 % від загальної суми заборгованості, яка є предметом майбутніх позовних вимог ТОВ "Трансгазпром"). Ці доводи додатково засвідчують звуженість можливостей позивача щодо реального задоволення своїх грошових вимог на стадії виконання рішення суду.
При цьому колегія суддів вважає, що невжиття заходів забезпечення позову способом арешту коштів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки в силу положень статті 192 ЦК України гроші є платіжним засобом, отже відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.
Водночас, у випадку арешту коштів на рахунках, гроші залишаються у власності боржника і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з рахунків боржника й уникнення виконання судового рішення у майбутньому, такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.
Немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи третіх осіб, оскільки грошові кошти залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.12.2020 зі справи № 911/1111/20.
Стосовно посилання відповідача на те, що у зв'язку з постановленням оскаржуваної ухвали боржник не зможе виплачувати заробітну плату, сплачувати податки та збори тощо, то апеляційний господарський суд зазначає таке.
Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб'єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 зі справи № 905/361/19.
Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України "Про виконавче провадження").
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.10.2021 у справі № 917/126/21.
Доводи апеляційної скарги не спростовують наведеного.
Вказуючи на те, що накладення арешту на кошти товариства може негативно вплинути на господарську діяльність останнього, зокрема щодо виплати заробітної плати, ЄСВ, податку на землю, пільгових пенсій, оплати за постачання електроенергії та інших необхідних податків та зборів, можливості розрахуватись з іншими кредиторами, скаржник не доводить неможливість їх виплати саме у зв'язку з накладенням арешту на грошові кошти в межах оспорюваної суми.
Також, скаржником доказів на підтвердження можливих збитків, які можуть бути спричинені йому забезпеченням позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у межах суми заявленої до стягнення, суду не надано.
Отже, з урахуванням встановленого апеляційний суд дійшов висновку, що застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ПРАТ "Балцем" не порушить прав та охоронюваних законом інтересів боржника чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність учасників судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо використання коштів, наявних у боржника, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду, у разі задоволення позовних вимог.
Заперечуючи проти накладення арешту на грошові кошти, скаржник не зазначає, яким чином накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах оспорюваної суми порушує його права, не доводить належними та допустимим доказами наявність у нього достатньої кількості грошових коштів, наявності майна (із конкретизацією переліку та вартості), що в сукупності свідчитимуть про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржник не спростував імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у цій справі про задоволення позову в разі невжиття заходу до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти боржника в межах спірної суми.
Аналогічний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18 та від 27.06.2019 у справі № 916/73/19, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20.
З огляду на викладене, забезпечуючи позов у даній справі шляхом накладення арешту на кошти відповідача, суд першої інстанції, з урахуванням доводів, наведених заявником, надавши оцінку фактичним обставинам справи, керуючись статтями 136, 137 ГПК України, обґрунтовано припустив, що невжиття такого заходу може значно ускладнити або навіть зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову; вжиття такого заходу є адекватним змісту порушеного права, на відновлення якого заявник має намір подати позов, та, за умови його задоволення, не створить труднощів при виконанні рішення.
Отже, під час постановлення оскаржуваного судового акта в частині накладення арешту на кошти боржника в межах заявленої суми заборгованості суд першої інстанції встановив безпосередній зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову та предметом майбутнього позову, а отже дійшов обґрунтованого висновку про те, що такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти боржника відповідає вимогам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін.
Таким чином, при постановленні ухвали місцевий господарський суд, надавши оцінку обґрунтованості доводів заявника та встановивши безпосередній зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позову (стягнення заборгованості за договором), правильно застосував статтю 136 ГПК України та обґрунтовано обрав захід до забезпечення позову, який відповідає пункту першому частини першої статті 137 ГПК України.
Щодо апеляційної скарги ТОВ "Трансгазпром" на ухвалу місцевого суду в частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом на кладення арешту на майно боржника, то колегія суддів зазначає таке.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту.
Водночас, заявлені позивачем заходи забезпечення позову в частині про накладення арешту на майно боржника не співвідноситься з визначеним ним предметом позову.
Предметом майбутніх позовних вимог у даній справі є стягнення грошових коштів. Тобто з урахуванням предмета позовних вимог, у випадку задоволення позову в даній справі у боржника виникне обов'язок щодо сплати грошових коштів. У такому випадку немає зв'язку між обраним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позову, оскільки накладення арешту на майно має стосуватися майна, що належить до предмета спору.
У цій частині судом апеляційної інстанції також враховано правову позицію висловлену у постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 10.10.2019 у справі № 904/1478/19.
Отже, правильним є висновок суду першої інстанції, що вимоги заявника, наведені у заяві про забезпечення позову щодо накладення арешту на майно ПРАТ "Балцем", не співмірні із позовними вимогами ТОВ "Трансгазпром".
Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що стверджуючи про необхідність застосування заявлених заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на усе майно боржника, заявником не було надано суду жодних доказів на підтвердження того, що останній має намір відчужити таке майно, укладати договори, вчиняти інші правочини стосовно надання/передачі такого майна третім особам. Проте, доводи апелянта про наявність можливості боржника відчужити майно без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів не є достатньою підставою для забезпечення позов
З урахуванням наведеного та встановлених у даній справі обставин, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині, оскільки позивачем належними і допустимими доказами в розумінні приписів статей 76, 77 ГПК України не було доведено обставин, з якими закон пов'язує застосування таких заходів забезпечення. Заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких можна було б дійти висновку про доцільність та необхідність забезпечення позову у визначений заявником спосіб та ймовірність утруднення виконання рішення господарського суду, у разі його невжиття.
Відтак, врахувавши наведені законодавчі приписи у сукупності зі встановленими обставинами даної справи, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення заяви ТОВ "Трансгазпром" про забезпечення позову в частині накладання арешту на грошові кошти ПРАТ "Балцем" в межах заявлених позовних вимог та відсутність підстав для задоволення вказаної заяви в частині накладення арешту на майно боржника.
Наведене свідчить, що доводи апелянтів про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування в оскарженій частині.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги ПРАТ "Балцем" та апеляційної скарги ТОВ "Трансгазпром" без задоволення, а ухвали Господарського суду Харківської області від 01.12.2021 у справі № 1739з-21 - без змін.
Оскільки апеляційні скарги залишено без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на скаржників.
Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Балцем" залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгазпром" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.12.2021 у справі № 1739з-21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 14.02.2022.
Головуючий суддя В.О. Фоміна
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя М.М. Слободін