03 лютого 2022 року м. Харків Справа № 905/994/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В. , суддя Плахов О.В.
за участю секретаря судового засідання Перікової К.В.,
представників сторін:
позивача -Франковський Є.В. на підставі ордеру серії АР №1068010 від 16.12.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії №ЗП №002100 від 12.03.2019,
1-го відповідача - не з'явився,
2-го відповідача - Денисюк Н.О. на підставі довіреності б/н від 03.11.2021; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серій ЖТ №001177 від 29.05.2020,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Боровика В.В. (вх. №3577 Д/2) та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "І-Тревелс" (вх.№3707Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 20.10.2021, ухвалене у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Устимовою А.М., час проголошення рішення - 11:30год., дата складання повного тексту рішення - 01.11.2021, та на додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 03.11.2021, ухвалене у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Устимовою А.М., час проголошення додаткового рішення - 11:00год., дата складання повного тексту додаткового рішення - 15.11.2021, у справі №905/994/21
за позовом Акціонерного товариства "Харківське підприємство Автобусних станцій", м. Харків,
до 1-го відповідача фізичної особи-підприємця Боровика Володимира Валерійовича, м. Маріуполь, Донецька обл., 2-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "І-Тревелс", м. Київ,
про зобов'язання припинити незаконні пасажирські перевезення та заборону здійснювати продаж квитків
Акціонерне товариство "Харківське підприємство Автобусних станцій" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особі-підприємця Боровика Володимира Валерійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю "І-Тревелс", в якому просить зобов'язати фізичну особу-підприємця Боровика Володимира Валерійовича припинити незаконні пасажирські перевезення на міжміському міжобласному маршруті загального користування "м. Харків - м. Маріуполь"; заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "І-Тревелс" здійснювати продаж квитків на проїзд за незаконним міжміським міжобласним маршрутом загального користування "м. Харків - м. Маріуполь", перевезення за яким виконуються відповідачем 1 без отримання дозвільних документів.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на здійснення відповідачем 1 пасажирських перевезень за міжміським міжобласним маршрутом загального користування "Харків - Маріуполь" без отримання дозволу на такі перевезення та продаж відповідачем 2 квитків на проїзд за вказаним маршрутом.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 20.10.2021 позовні вимоги Акціонерного товариства "Харківське підприємство Автобусних станцій" задоволені; зобов'язано фізичну особу-підприємця Боровика Володимира Валерійовича припинити незаконні пасажирські перевезення на міжміському міжобласному маршруті загального користування "м. Харків - м. Маріуполь"; заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "І-Тревелс" здійснювати продаж квитків на проїзд за незаконним міжміським міжобласним маршрутом загального користування "м. Харків - м. Маріуполь", перевезення за яким виконуються Фізичною особою-підприємцем Боровиком Володимиром Валерійовичем без отримання дозвільних документів; стягнуто з фізичної особі-підприємця Боровика Володимира Валерійовича та Товариства з обмеженою відповідальністю "І-Тревелс" на користь Акціонерного товариства "Харківське підприємство Автобусних станцій" судовий збір в розмірі по 2 270, 00грн з кожного.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що пасажирські перевезення, що здійснює відповідач 1 за маршрутом “м. Харків - м. Маріуполь”, здійснюються у порушення закону без відповідного дозволу та без укладання договору з позивачем як автостанцією, що відповідачем 1 не заперечується; відповідач 2 здійснює агентську діяльність щодо продажу квитків від імені та за рахунок автобусного перевізника - відповідача 1 за відсутності належних документів на підтвердження законності перевезення, наявність яких обумовлена договором між відповідачами, за таких обставин, суд дійшов висновку, що доводи позивача про порушення його права, є не абстрактними, а містять належне обґрунтування негативного впливу дій відповідачів, які слід розглядати сукупно, на конкретне реальне законодавчо встановлене право на отримання позивачем суми автостанційного збору як від перевізників, так і у складі вартості квитка, обов'язковість сплати якого встановлена законодавчо.
Суд також дійшов висновку, що агент, що вчиняв певні юридичні дії з продажу квитків на спірні перевезення, які здійснює відповідач 1 у порушення закону, від імені та в інтересах відповідача 1, був обізнаним або повинен бути з силу умов договору та закону обізнаним з тим фактом, що діяльність відповідача 1 є такою, що порушує закон в сфері перевезень, тому діяльність агенту з оформлення продажу квитків на перевезення, яке є незаконним, також є протиправною, оскільки створювала передумови для здійснення незаконної господарської діяльності відповідачем 1. Сумлінно виконуючи умови укладеного агентського договору щодо отримання дозвільних документів від відповідача 1 відповідач 2 міг не допустити продажу квитків на перевезення, яке є незаконним, та відповідно потенційно уникнути такого порушення.
Додатковим рішенням Господарського суду Донецької області від 03.11.2021 заяву Акціонерного товариства "Харківське підприємство Автобусних станцій" про винесення додаткового рішення, яким заявник просить стягнути солідарно з відповідачів понесені позивачем витрати на правничу допомогу на загальну суму 59 600, 00грн задоволено частково; стягнуто з фізичної особі-підприємця Боровика Володимира Валерійовича на користь Акціонерного товариства "Харківське підприємство Автобусних станцій" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 27 000, 00грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "І-Тревелс" на користь Акціонерного товариства "Харківське підприємство Автобусних станцій" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 27 000, 00грн; у задоволенні решти вимог заяви відмовлено; у задоволенні заяви ТОВ "І-Тревелс" про стягнення судових витрат з надання професійної правової допомоги в сумі 45 908, 40грн та супутніх витрат адвоката в сумі 2 860, 00грн відмовлено.
Додаткове рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що ціна наданих адвокатом послуг узгоджена ним з позивачем в додатковій угоді до договору, враховуючи виконання адвокатом умов договору про надання правової (правничої) допомоги, в частині надання послуг, які підтверджені матеріалами справи, отже, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок відповідачів витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 54 000, 00грн, оскільки вказаний розмір понесених позивачем витрат документально обґрунтований.
З огляду на задоволення позовних вимог, суд здійснив розподіл таких витрат у рівних частках між відповідачами в сумі 27 000, 00грн на кожного.
Беручи до уваги, що рішенням Господарського суду Донецької області від 20.10.2021 по справі №905/994/21 позовні вимоги задоволено, з урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати відповідача 2 на оплату послуг з професійної правової допомоги покладені судом першої інстанції на відповідача 2, у зв'язку із чим, у задоволенні заяви ТОВ “І-ТРЕВЕЛС” про стягнення судових витрат з правової допомоги та супутніх витрат адвоката судом відмовлено.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 20.10.2021 та додатковим рішенням місцевого господарського суду від 03.11.2021, 2-ий відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Донецької області від 20.10.2021 скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Також просить додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 03.11.2021 скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "І-Тревелс" на професійну правничу допомогу в сумі 45 908, 40грн та супутніх витрат адвоката в сумі 2 860, 00грн, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції; відмовити у розподілі судових витрат Акціонерного товариства "Харківське підприємство Автобусних станцій" на правничу допомогу на загальну суму 59 600, 00грн, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції.
Просить стягнути з позивача понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "І-Тревелс" судові витрати, у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що діяльність 2-го відповідача полягає в тому, що він не відповідає за дії перевізника, тобто 1-го відповідача; компетентний орган (Укртрансбезпека) не встановила факт порушення законодавства про транспорт перевізником (в тому числі, регулярність рейсів); діяльність 2-го відповідача жодним чином не порушила права позивача та не могла вплинути на його поточну діяльність; загальне право позивача на отримання автостанційного збору не порушено 2-им відповідачем, оскільки у позивача відсутній законний інтерес у предметі спору, обраний позивачем спосіб захисту не забезпечить відновлення начебто порушеного права позивача, сторони не мали обов'язку спростовувати доводи позивача.
Щодо додаткового рішення, 2-ий відповідач зазначає, що оскільки рішення місцевого господарського суду від 20.10.2021 підлягає скасуванню, додаткове рішення від 03.11.2021 також підлягає скасуванню, у разі відмови в позові.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "І-Тревелс" на рішення Господарського суду Донецької області від 20.10.2021 та на додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 03.11.2021 у справі №905/994/21; встановлено учасникам справи строк до 17.12.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянту; встановлено учасникам справи строк до 17.12.2021 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на 23.12.2021 о 10:00год.
Також, не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 20.10.2021 та додатковим рішенням місцевого господарського суду від 03.11.2021, 1-ий відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Донецької області від 20.10.2021 та додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 03.11.2021 скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог та вимог заяви про винесення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу позивача у повному обсязі.
Свої вимоги 1-ий відповідач обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неправомірно зроблено висновок, що ФОП Боровик В.В. за міжміським міжобласним маршрутом загального користування «Харків-Маріуполь» здійснювалися регулярні пасажирські перевезення. На думку апелянта, позивачем було невірно обрано спосіб захисту своїх порушених майнових прав та законних інтересів.
Щодо додаткового рішення, апелянт зазначає, що оскільки він вважає рішення місцевого господарського суду від 20.10.2021 незаконним та необґрунтованим, то після його апеляційного перегляду, у випадку задоволення вимог апеляційної скарги, будуть відсутні правові підстави для відшкодування позивачем витрат на правову допомогу.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Боровика В.В. на рішення Господарського суду Донецької області від 20.10.2021 та на додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 03.11.2021 у справі №905/994/21; постановлено здіснити розгляд апеляційних скарг фізичної особи-підприємця Боровика В.В. та Товариства з обмеженою відповідальністю "І-Тревелс" на рішення Господарського суду Донецької області від 20.10.2021 та на додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 03.11.2021 у справі №905/994/21 в одному спільному апеляційному провадженні; встановлено учасникам справи строк до 20.12.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Боровика В.В. з доказами надсилання відзиву апелянту; встановлено учасникам справи строк до 17.12.2021 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на 23.12.2021 о 10:00год.
17.12.2021 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу 1-го відповідача (вх.№14793), зазначає, що дозвіл на пасажирські перевезення за міжміським міжобласним маршрутом загального користування «м. Харків - м. Маріуполь» 1-му відповідачу не видавався, відтак, здійснювані ним пасажирські перевезення є нелегальними та такими, що здійснюються всупереч чинному законодавству. Крім того, як вказує позивач, в порушення статті 32 Закону України «Про автомобільний транспорт», 1-ий відповідач робить зупинку Залізничний вокзал «Південний» (біля «Мак Дональдз»), яка не є зупинкою для посадки та висадки пасажирів, у той час, як зобов'язаний здійснювати зупинку виключно з автостанції, а у разі її відсутності, - із зупинок, передбачених розкладом руху.
Як зазначає позивач, автостанція має право на отримання плати за послуги, які нею надаються як пасажирам, так і перевізникам; при цьому, автостанційний збір сплачується також і тому випадку, коли квиток на автобусний рейс був придбаний не безпосередньо в касі автостанції, а у перевізника чи будь-якої третьої особи. На думку позивача, з урахуванням того, що регулярні перевезення на міжміських маршрутах в обов'язковому порядку мають здійснюватися з відповідної автостанції, здійснення таких перевезень в обхід імперативної норми Закону України «Про автомобільний транспорт» перевізником, який не має відповідних документів на перевезення пасажирів конкретним маршрутом, поза межами автостанцій з інших місць в м. Харкові та Харківської області (в даному випадку автостанції, які належать АТ «ХПАС» - АС-1, Чугуївська АС та Ізюмська АС в напрямку м. Маріуполя), призводить до того, що позивач недоотримує прибуток у вигляді автостанційного збору, який надходить йому від продажу квитків на автобусні рейси та у вигляді плати за послуги, які автостанція надає перевізнику за договором.
Щодо додаткового рішення позивач вважає, що судом першої інстанції вивчено кожну надану послугу адвоката, час, складність, вартість та інше, і ухвалено законне додаткове рішення.
З огляду на викладене, просить апеляційну скаргу 1-го відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 20.10.2021 та додаткове рішення місцевого господарського суду від 03.11.2021 - без змін.
Також позивач просить стягнути з відповідачів на користь позивача всі понесені судові витрати, докази понесених судових витрат при розгляді даної справи будуть надані згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України для винесення додаткового рішення.
Крім того, від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу 2-го відповідача (вх.№14794 від 17.12.2021), зазначає, що ТОВ «І-Тревелс» є повноцінним суб'єктом в процесі продажу квитків на перевезення, а отже, вірно визначений позивачем у даній справі як 2-ий відповідач. На думку позивача, ТОВ «І-Тревелс», продаючи квитки пасажирам на маршрут «Харків-Маріуполь», за якими здійснює перевезення ФОП Боровик В.В., порушує чинне законодавство України в той же мірі, що і 1-ий відповідач, оскільки останній не має відповідних дозвільних документів на здійснення перевезень за маршрутом «Харків-Маріуполь», отримання яких є обов'язковою умовою для виконання зазначених перевезень. Таким чином, ТОВ «І-Тревелс», виступаючи агентом незаконного перевізника та продаючи квитки на незаконний маршрут порушує чинне законодавство України, отже, на думку позивача, вимога до 2-го відповідача щодо заборони здійснювати продаж квитків на проїзд за незаконним міжміським міжобласним маршрутом загального користування «Харків-Маріуполь», перевезення за яким виконуються ФОП Боровик В.В. без отримання дозвільних документів, є обґрунтованою та законною.
Як вказує позивач, Державна служба України з безпеки на транспорті при виявленні порушень автоперевізником Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовує адміністративно-господарські санкції, а позовні вимоги ґрунтуються на припиненні незаконних пасажирських перевезень за конкретним маршрутом, що, по-перше, відноситься до немайнового спору, а по-друге, до функцій та контролю вищезазначеного органу не відноситься такий вид впливу, як припинення та/або заборона незаконних пасажирських перевезень. Так як іншого способу захисту не має, позивач зазначає, що він був змушений звернутися до суду щодо усунення порушень шляхом подання відповідної позовної заяви.
З огляду на викладене, просить апеляційну скаргу 2-го відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 20.10.2021 та додаткове рішення місцевого господарського суду від 03.11.2021 - без змін.
Також позивач просить стягнути з відповідачів на користь позивача всі понесені судові витрати, докази понесених судових витрат при розгляді даної справи будуть надані згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України для винесення додаткового рішення.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2021, у зв'язку з відпусткою судді Лакізи В.В., для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Тарасова І.В.
22.12.2021 від представника 1-го відповідача надійшла заява (вх.№15012) про розгляд справи за відсутності представника 1-го відповідача; просить апеляційну скаргу задовольнити.
23.12.2021 від 2-го відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу 1-го відповідача (вх.№15044), в якому погоджується з доводами апеляційної скарги 1-го відповідача, у зв'язку із чим, просить рішення Господарського суду Донецької області від 20.10.2021 та додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 03.11.2021 скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог та вимог заяви про винесення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу позивача у повному обсязі.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 23.12.2021 представник 2-го відповідача оголосив доводи апеляційної скарги.
Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечує.
Представник 1-го відповідача в судове засідання не з'явився.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2021 розгляд справи відкладено на 26.01.2022 об 11:00год.
25.01.2022 від 2-го відповідача засобами електронного зв'язку надійшли додаткові пояснення щодо окремих питань (вх.№888), зазначає, що відповідальність 2-го відповідача не поширюється на порушення перед третіми особами; на думку 2-го відповідача, обов'язкові елементи складу правопорушення відсутні; також 2-ий відповідач вважає, що позивач не підтвердив, яке його право порушено.
Крім того, 25.01.2022 від 2-го відповідача надійшла заява про збільшення розміру судових витрат (вх.№928), просить прийняти заяву ТОВ «І-Тревелс» про збільшення розміру судових витрат на суму 5 036, 95грн та стягнути з позивача судові витрати у повному обсязі.
26.01.2022 від представника 1-го відповідача надійшла заява (вх.№936) про розгляд справи за відсутності представника 1-го відповідача; просить апеляційну скаргу задовольнити.
Однак, у зв'язку з перебуванням 26.01.2022 судді-доповідача Здоровко Л.М. у відпустці та відсутністю правових підстав, визначених частиною 9 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, для передачі справи для повторного автоматизованого розподілу, було повідомлено сторін, що розгляд справи, призначений на 26.01.2022 об 11.00год., відбудеться 03.02.2022 о 15:00год.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2022, у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Тарасової І.В., для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Лакіза В.В.
02.02.2022 від 2-го відповідача засобами електронного зв'язку надійшла заява про збільшення розміру судових витрат (вх.№1298), просить прийняти заяву ТОВ «І-Тревелс» про збільшення розміру судових витрат на суму 1 582,14грн та стягнути з позивача судові витрати у повному розмірі.
02.02.2022 від 1-го відповідача засобами електронного зв'язку надійшла заява (вх.№1313) про розгляд справи за відсутності представника 1-го відповідача; просить апеляційну скаргу задовольнити.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 03.02.2022 представник 2-го відповідача оголосив доводи апеляційної скарги, підтримав апеляційну скаргу 1-го відповідача та просив її задовольнити.
Представник позивача проти доводів апеляційних скарг заперечував.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційних скарг, учасники провадження у справі належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, і неявка їх представників у судове засідання не перешкоджає розгляду скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути скарги в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційних скаргах доводи апелянтів, заслухавши у судовому засіданні представника позивача і представника 2-го відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АТ “Харківське підприємство автобусних станцій” є юридичною особою, яку зареєстровано 14.05.1991, основним видом діяльності якої визначено КВЕД 52.21 “Допоміжне обслуговування наземного транспорту”, що передбачає, зокрема, надання послуг залізничних вокзалів, автобусних станцій, перевантажувальних товарних станцій.
В якості відокремлених підрозділів АТ “ХПАС” без права юридичної особи на території м. Харкова та Харківської області діють Харківська автостанція №1, Харківська автостанція №6 в Харківській області, Чугуївська автостанція, Ізюмська автостанція (в межах маршруту “м. Харків-м. Маріуполь”).
За ствердженням позивача, рух автобусів в межах маршруту “м. Харків- м. Маріуполь” здійснюється з автостанцій - Харківська автостанція №1, Харківська автостанція №6 та через проміжні автостанції Чугуївська автостанція, Ізюмська автостанція.
ТОВ “І-ТРЕВЕЛС” згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є юридичною особою, дата реєстрації 10.09.2007, основним видом діяльності якої визначено 79.90 “Надання інших послуг бронювання та пов'язана з цим діяльність”, що, у тому числі, визначає право на продаж квитків.
Боровик Володимир Валерійович з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є фізичною особою - підприємцем, дата реєстрації 22.07.2020, основним видом діяльності визначено 49.39 “Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у”, що включає, у тому числі інші види пасажирських перевезень: послуги рейсових автобусів з перевезень на далекі відстані, чартерні рейси, екскурсійні автоперевезення та інші послуги, які надаються на нерегулярній основі, перевезення автобусами в аеропорти та з аеропортів.
Фізичній особі-підприємцю Боровику Володимиру Валерійовичу на здійснення внутрішніх перевезень пасажирів автобусами Державною інспекцією України з безпеки наземного транспорту видана ліцензія, номер ліцензійної справи 26849, рішення про видачу затверджене наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 07.10.2020 №375, що підтверджується витягом з переліку здобувачів ліцензій про отримання (розширення) ліцензій на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, щодо яких прийнято рішення про видачу (розширення) ліцензій з офіційного сайту Державної служби України з безпеки на транспорті.
З інформації, розміщеної на сайті https://busfor.ua, позивачу стало відомо, що на регулярній основі відповідачем 2 здійснюється реалізація квитків на проїзд за міжміським міжобласним маршрутом “м. Харків-м. Маріуполь” о 07 год. 30 хв. з місцем відправлення у м. Харкові - зупинка Залізничний вокзал “Південний”, біля “МакДональдз”, м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 57, прибуття 15:15, місце прибуття - м. Маруполь, зупинка “Супермаркет грація” бул. Шевченко, буд. 89/105.
ТОВ “І-ТРЕВЕЛС” підтверджується, що у господарській діяльності останнє використовує сайт https://busfor.ua.
Судом першої інстанції встановлено, що 04.12.2020 між ТОВ “І-ТРЕВЕЛС” (далі - агент) та Фізичною особою-підприємцем Боровиком Володимиром Валерійовичем (далі - перевізник) укладено агентський договір №ПК-705-БВВ-04-12-20, за пунктом 1.1 якого визначено, що агент, діючи від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок перевізника надає посередницькі послуги з оформлення продажу пасажирського перевезення/квитка (послуги), на умовах отримання у 100% розмірі попередньої оплати за квиток від споживача, що придбаває квиток, та здійснює оформлення повернення невикористаного перевезення (квитка) на умовах наданих перевізником з подальшим поверненням коштів споживачеві, а перевізник сплачує винагороду за надання послуг у порядку та на умовах, передбачених цим Договором.
Послуги, що надаються Агентом за договором, визначені у пункті 1.3 - за допомогою Глобальної Дистрибутивної Системи “Програмний комплекс “GillBus - GDS” (ПК), яка належить на правах власності агенту та являє собою набір інструкцій з'єднаний з базою даних, виражених у формі, здатної для зчитування комп'ютером, які приводять його в дію для забезпечення обміном інформації. У тому числі для обліку взаєморозрахунків між користувачами, виражена в об'єктному коді; шляхом оформлення продажу/повернення відповідного квитка, що генерується у ПК із подальшим відображенням і збереженням всіх даних у ПК.
При цьому, пунктом 1.6 договору визначено, що квиток є проїзним документом, що засвідчує укладення договору перевезення між перевізником та особою, якій надається послуга з перевезення транспортним засобом (пасажир) і надає останньому право на одержання транспортних послуг.
У відповідності до пункту 1.7 договору, ПК не є документом, але дані, сформовані в ПК, визнаються як беззастережні й обов'язкові до використання сторонами, а також є підставою для здійснення взаєморозрахунків між сторонами та формування первинних документів, передбачених договором.
Загальна ціна договору складається із суми агентської винагороди отриманої агентом за надання послуг перевізнику протягом всього строку дії договору (пункт 3.1 договору).
Згідно з пунктами 3.2, 3.3 договору, агентська винагорода за цим договором становить 15% від вартості проїзду, до якої входить вартість за тарифом, страховий платіж та податок на додану вартість. Даний вид винагороди не призводить до подорожчання вартості квитка. Агентська винагорода нараховується і виплачується перевізником за кожен реалізований агентом квиток.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору, кошти, отримані агентом в процесі надання послуг є транзитними і являються власністю перевізника, знаходяться у агента на збереженні до моменту перерахунку на рахунок перевізника. Агент акумулює отримані в процесі виконання умов договору транзитні грошові кошти і зберігає їх на своєму банківському рахунку до повного здійснення взаєморозрахунків із перевізником.
За змістом пункту 4.3 договору, кошти, отримані у якості сервісного збору, є власністю агента.
Взаєморозрахунки сторін здійснюють в національній валюті України - гривні у безготівковій формі шляхом перерахування на банківський рахунок один одного (пункт 4.11 договору).
Умовами пункту 4.7 договору, на агента покладено зобов'язання протягом 3 робочих днів після закінчення останнього розрахункового періоду за попередній календарний місяць направити на електронну адресу перевізника наступний пакет документів: звіт агента про отримані кошти/продані квитки за звітний період; акт наданих послуг на агентську винагороду за звітний період, що кореспондується з обов'язком перевізника протягом 3 робочих днів від дати отримання документів, у разі відсутності зауважень, підписати документи і направити їх агенту, що передбачений пунктом 4.8 договору.
Зобов'язання перевізника надати копії ліцензій, дозволів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що стосуються договору, вбачається з пунктом 2.4.9 останнього.
При цьому, згідно з пунктом 8.1 договору, перевізник гарантує, що отримав всі необхідні дозвільні документи на виконання рейсу, квитки на які реалізує в межах договору агент.
Пунктами 14.1, 14.2 договору визначено строк дії договору: договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020. У випадку, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору, жодна із сторін не виявить бажання розірвати його, договір вважається автоматично пролонгованим на кожен наступний календарний рік. Кількість таких пролонгацій - необмежена.
Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень, скріплений відтисками печаток підприємств, не є розірваним, у судовому порядку недійсним не визнавався.
Як встановлено місцевим господарським судом, 04.12.2020 між ТОВ “І-ТРЕВЕЛС” (далі - Компанія) та Фізичною особою-підприємцем Боровиком Володимиром Валерійовичем (далі - Користувач) укладено угоду №АЛ-705-БВВ-04-12-20 про надання послуг з використання комп'ютерного програмного комплексу “GillBus” (далі - угода), за змістом пункту 1.1. якої, Компанія в порядку та на умовах, визначених у цій угоді, надає Користувачу дозвіл на використання програмного комплексу “GillBus - GDS”, “GillBus - IDS”, “GillBus - STN” та “E - Travels On - line”, а Користувач в порядку та на умовах, визначених у цій угоді, здійснює плату за використання ПК.
У відповідності з пункту 1.3 Угоди, ПК застосовується при здійсненні підприємницької діяльності та надає можливість: управляти базою даних квитків; формувати звітну документацію; генерувати форму звітності відповідно до потреб користувачів; обліковувати операції з продажу/повернення квитків; формувати розклад рейсів; вести необхідні електронні реєстри. Доступ до ПК здійснюється через вебсайт без необхідності додаткового встановлення компонентів (пункт 1.4 Угоди).
Згідно з пунктом 2.1, за цією Угодою Користувачу надаються права з використання ПК як комплексу програмно-технічних та комунікаційних засобів по збору, зберіганню, обробці й розподіленню оперативної інформації про рейси Перевізника (місяць, тарифи, збори, умови тарифів та зборів), у томі числі для виконання процедур бронювання та реалізації місць, призначених для перевезення. При цьому, у пункті 2.2. визначено, що під використанням ПК розуміються права на: використання інформації про розклад руху, тарифи, збори, пільги та іншу інформацію, необхідну для реалізації послуг з перевезення; зміну статусу послуги Перевізника (заброньовано, продано, доступно, недоступно), отримання та використання інформації про зміну статусу послуги Перевізника (заброньовано, продано, доступно, недоступно) з метою реалізації послуг з перевезення, формування статистичної інформації про статус послуги Перевізника, а також звітів з проданих перевезень.
Право на використання ПК забезпечується наданням Користувачу логіну та паролю для отримання доступу до ПК через Інтернет або відповідної інтеграції через готові класи, процедур, функцій, структур і констант (АРІ) (пункт 2.4.1 Угоди).
Підпунктом 8.8.1. Угоди визначено, що Користувач використовує інформацію про розклад руху, тарифи, збори, пільги та іншу інформацію розташовану в системі.
Пунктом 8.4 Угоди визначені функції Компанії та встановлено, що ТОВ “І-ТРЕВЕЛС” розташовує, супроводжує та редагує в системі повну деталізовану інформацію про рейси Перевізника, що включає: номер рейсу, розклад руху, дата виконання перевезення, тариф, пільги, збори та інше, згідно інформації наданій перевізником (пункт 8.4.1 Угоди).
Крім того, пунктом 8.7. Угоди визначено, що у випадку внесення змін у інформацію про розклад руху, нумерацію місць, тарифи, збори, пільги та іншу інформацію, Компанія зобов'язана інформувати Користувача не менш ніж за 12 годин до набрання чинності даними змінами на рейсах перевізника по телефону або електронній пошті з підтвердженням про одержання повідомлення.
Згідно з пунктом 15.1 Угоди, ця Угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до кінця календарного року, в якому він укладений.
Угода підписана уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень, скріплена відтисками печаток підприємств, не є розірваною, у судовому порядку недійсною не визнавалась.
На сайті https://busfor.ua розміщений Договір публічної оферти, за умовами якого, керуючись статтею 633 Цивільного кодексу України, відповідач 2 (далі - Busfor) пропонує необмеженому колу осіб (далі - Користувач) укласти вказаний договір, з метою пошуку та/або придбання квитків за допомогою сайту busfor.ua, та/або додаткових сервісів Busfor.
За договором, Busfor надає послуги з пошуку відповідного Постачальника, у відповідності до дати, часу та напрямку обраного Користувачем, формування стиковок різних Постачальників, укладення договору перевезення (шляхом продажу/придбання Квитка), оформлення квитків різних Постачальників одним замовленням, попереднього продажу квитків, бронювання місць, замовлення квитка по телефону, переоформлення квитка, пошук оптимального розкладу за запитом Користувача, сервісне обслуговування користувача, у тому числі і цілодобову підтримку Користувача Центром сервісного обслуговування, додаткові послуги за запитами Користувача, а також попередньої оплати Квитка коштами отриманими від Користувача (далі - Послуги). За Послуги, що надаються, Busfor отримує винагороду, що складається із суми коштів, що входять до вартості Квитка та визначені, як Агентська винагорода (оплачується Постачальником) та Сервісний збір (оплачується Користувачем) (пункти 1.1, 1.2). Busfor, діючи як агент, від імені, за рахунок в інтересах Постачальника, за допомогою сайту, продає автобусне пасажирське перевезення (далі - Квиток), спеціальні пропозиції, знижки та надає інформацію Постачальника. Кожне придбання Квитка окремо взятого Постачальника, підпорядковується правилам та умовам саме цього Постачальника і є невід'ємною частиною Договору (пункти 1.3, 1.4).
Busfor має право, зокрема, діяти від імені Постачальника, в межах повноважень визначених договірними відносинами; укласти договір перевезення між Користувачем та Постачальником, на умовах та в спосіб визначений Постачальником /п. 2.3 Договору/.
За наслідками дослідження судом скріншотів з сайту https://busfor.ua, встановлено, що на вказаному сайті розміщена інформація щодо здійснення ФОП Боровик В.В. як перевізником автобусного перевезення за маршрутом “м. Харків-м. Маріуполь”. Тип рейсу визначений як регулярний. Скріншоти містять ідентичну інформацію щодо маршруту та типу рейсу з визначенням дат: 11.04.2021, 15.04.2021, 29.04.2021, 30.05.2021 та часу відправлення та прибуття, а також вказаних місць відправлення та прибуття. Вартість квитка встановлена в 500грн.
Факт здійснення перевезень у вказані дати за означеним маршрутом відповідачем 1 за текстом письмових пояснень не оспорюється.
Судом першої інстанції встановлено, що 26.05.2021 позивачем на сайті https://busfor.ua придбано квиток на проїзд за міжміським міжобласним маршрутом “м. Харків-м. Маріуполь” о 07 год. 30 хв. з місцем відправлення у м. Харкові - зупинка Залізничний вокзал “Південний”, біля “МакДональдз”, м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 57 до м. Маріуполь, зупинка “Супермаркет Грація”, бульвар Шевченка, буд, 89/105, перевізник ФОП Боровик В.В., на підтвердження чого суду надана копія квитка.
Відправлення автобусу відповідача 1 здійснювалось з Залізничного вокзалу “Південний” (біля “МакДональдз”), що не є зупинкою для посадки та висадки пасажирів.
У письмових поясненнях відповідач 1 не спростовує посилання позивача щодо відсутності відповідного дозволу.
У листі Державної служби України з безпеки на транспорті №3795/2.2/15-21 від 04.06.2021 вказано, що Боровик Володимир Валерійович на обслуговування міжобласного маршруту загального користування м. Харків - м. Маріуполь не призначався та не отримував дозвільних документів.
Як вбачається з переліку затверджених маршрутів загального користування у міжобласному сполученні, який розміщений на офіційному веб-сайті Державної інспекції України з безпеки наземного транспорту за посиланням https://dsbt.gov.ua/uk/storinka/perelik-mizhoblasnyh-avtobusnyh-marshrutiv-zagalnogo-korystuvannya встановлено, що дозвіл на пасажирські перевезення за міжміським міжобласним маршрутом загального користування “м. Харків - м. Маріуполь” відповідачу 1 не видавався.
Як зазначено у листі Міністерства інфраструктури України №6935/37/10-21 від 07.06.2021, останнім, як організатором перевезень, не приймались рішення щодо визнання переможцем на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі області (міжобласний маршрут) перевізника ФОП Боровика Володимира Валерійовича.
Відповідних дозвільних документів на підтвердження права на здійснення послуг з перевезення пасажирів відповідачем 1 до суду не надано.
Відповідачем 1 до матеріалів справи не додані будь-які договори про здійснення нерегулярних перевезень груп пасажирів автомобільним транспортом міжміським міжобласним маршрутом загального користування “м. Харків - м. Маріуполь”.
Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем, як автостанцією, та відповідачем 1, як перевізником, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, договір щодо надання послуг та виконання робіт, пов'язаних з відправленням і прибуттям пасажирів не укладався.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту та відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, визначені Законом України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до статті 35 Закону України «Про автомобільнй транспорт», послуги з перевезення пасажирів автобусами можуть надаватися за видами режимів організації перевезень: регулярні, регулярні спеціальні, нерегулярні.
Регулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами договірних сторін у разі міжнародних перевезень.
Нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт (стаття 1 вказаного Закону).
Відповідно до пункту 51 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, що затверджені постановою Кабінету Міністрів №176 від 18.02.1997 (зі змінами та доповненнями) (далі - Правила), нерегулярні перевезення пасажирів здійснюються на підставі замовлення юридичною або фізичною особою автобуса як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом згідно з договором про замовлення транспортного засобу.
Згідно з пунктом 53 Правил, у разі здійснення нерегулярних перевезень забороняється: здійснення перевезень одним автомобільним перевізником або одним транспортним засобом за одним маршрутом, або між тими самими пунктами більш як два рази на тиждень; організація (зокрема, шляхом пропонування фізичним особам проїзду самостійно або за допомогою інших осіб чи засобів масової інформації) та здійснення перевезення за заздалегідь визначеними напрямками, надання послуг з перевезення автобусом за заздалегідь визначеним маршрутом, між визначеними кінцевими пунктами, з установленими часом відправлення, прибуття і вартістю проїзду; встановлення та стягнення плати за проїзд з окремих пасажирів; самовільне (не передбачене умовами договору) визначення початкових, проміжних і кінцевих пунктів перевезення; здійснення посадки та висадки пасажирів у пунктах і на зупинках, визначених для посадки і висадки пасажирів на маршрутах з регулярним перевезенням.
Згідно матеріалів справи, відповідачем 1 з певною періодичністю здійснюється перевезення пасажирів за міжміським міжобласним маршрутом «м. Харків-м. Маріуполь» о 07 год. 30 хв. з місцем відправлення у м.Харкові - зупинка Залізничний вокзал «Південний», біля «МакДональдз», м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 57, прибуття 15:15, місце прибуття - м. Маруполь, зупинка «Супермаркет грація» бул. Шевченко, буд. 89/105, а відповідачем 2 на регулярній основі здійснюється реалізація квитків на проїзд за вказаним маршрутом на підставі договорів, що укладені з перевізником.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані перевезення не можуть за своєю суттю та змістом бути віднесені до нерегулярних перевезень пасажирів.
Так, згідно інформації, що розміщена на сайті https://busfor.ua та відображена у наявних у матеріалах справи скріншотах, вбачається, що пропозиція щодо здійснення перевезення невизначеному колу осіб виходила від ФОП Боровика В.В. як перевізника із зазначенням певної періодичності проведення рейсів, встановлення вартості квитка, встановлення пункту початкового і кінцевих пунктів перевезення.
Інформація на сайті містить тип перевезення - регулярний, який визначено самостійно особою, яка пропонує послуги з перевезення, із зазначенням номеру рейсу.
Доводи відповідача 1, викладені в апеляційній скарзі, що суд дійшов суб'єктивного недоведеного висновку, що вказані перевезення є регулярними, спростовуються матеріалами справи; поряд з цим, відповідачем 1 на підтвердження своїх доводів щодо нерегулярності здійснених перевезень не надано суду будь-яких договорів на підтвердження здійснення таких перевезень у вказані дати відповідно до положень статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» та пункту 51 Правил.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку, що ФОП Боровиком В.В. як перевізником здійснюються регулярні пасажирські перевезення міжміським міжобласним маршрутом загального користування «м. Харків-м. Маріуполь».
Щодо доводів відповідача 1, що він має діючу ліцензію на здійснення пасажирських перевезень, судова колегія зазначає таке.
Положеннями статті 31 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування приміських та міжміських, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються дозволом органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування автобусних маршрутів, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування (рейсів), які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника.
Стаття 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, а саме, обов'язковими документами, необхіднім для здійснення регулярних пасажирських перевезень, для автомобільного перевізника є ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідно до пункту 14 Правил, регулярні перевезення організовують відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування (організатори регулярних перевезень) згідно з програмами розвитку автомобільного транспорту на відповідній території з метою задоволення потреби населення у перевезеннях з урахуванням пропозицій громадян, підприємств, установ, організацій і автомобільних перевізників.
Забезпечення організації пасажирських перевезень відповідно до пункту 16 Правил покладається на міжміському і приміському маршрутах, що виходять за межі території області (міжобласний маршрут), - на Мінінфраструктури.
Пунктом 30 Правил встановлено, що перевезення пасажирів за приміськими та міжміськими маршрутами, які виходять за межі території областей (міжобласні маршрути), здійснюється на підставі дозволу, який видається в установленому законодавством порядку.
Маршрут «м. Харків-м. Маріуполь», за яким ФОП Боровик В.В. здійснює перевезення, є міжобласним.
З огляду на наведене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що для здійснення такого перевезення у відповідності до норм діючого законодавства не достатньо тільки ліцензії на здійснення внутрішніх перевезень пасажирів автобусами; у перевізника повинен ще бути й дозвіл, який надається у встановленому законом порядку уповноваженими органами.
Згідно зі статтею 43 Закону України «Про автомобільний транспорт», визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.
Порядок проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1081 (зі змінами), визначає процедуру підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, а також процедуру визначення автомобільного перевізника.
Процедура видачі та анулювання дозволу на перевезення пасажирів на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути) передбачена Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України «Про затвердження форми дозволу на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування, порядку його видачі та анулювання» від 07.05.2010 №279 (далі - Наказ).
Таким чином, з огляду на встановлений судом факт здійснення ФОП Боровик В.В. регулярних перевезень, останній, окрім ліцензії на здійснення пасажирських перевезень, зобов'язаний був отримати відповідний дозвіл для їх здійснення, який надається за результатами відповідного конкурсу.
Відповідач 1 не спростовує, що дозвіл на пасажирські перевезення за міжміським міжобласним маршрутом загального користування «м. Харків - м. Маріуполь» йому не видавався.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у діяльності відповідача 1 порушення законодавства щодо встановленого порядку надання послуг з перевезення пасажирів за міжміським міжобласним маршрутом «м. Харків-м. Маріуполь».
Отже, вимога позивача зобов'язати фізичну особу-підприємця Боровика Володимира Валерійовича припинити незаконні пасажирські перевезення на міжміському міжобласному маршруті загального користування "м. Харків - м. Маріуполь" є обґрунтованою.
Щодо доводів відповідача 2, що він не відповідає за дії перевізника, судова колегія зазначає таке.
Відповідно до статті 295 Господарського кодексу України, комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.
Згідно зі статтею 296 цього Кодексу, агентські відносини виникають у разі: надання суб'єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій; схвалення суб'єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб'єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження.
За частиною 1 статті 297 Господарського кодексу України, за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.
Відповідно до укладеного відповідачами агентського договору №ПК-705-БВВ-04-12-20 від 04.12.2020, ТОВ «І-ТРЕВЕЛС», як агент, діючи від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок перевізника (ФОП Боровик В.В.) зобов'язався надавати посередницькі послуги з оформлення продажу пасажирського перевезення/квитка (послуги), на умовах отримання у 100% розмірі попередньої оплати за квиток від споживача, що придбаває квиток, та здійснює оформлення повернення невикористаного перевезення (квитка) на умовах наданих перевізником з подальшим поверненням коштів споживачеві, а перевізник - сплачувати винагороду за надання послуг у порядку та на умовах, передбачених цим Договором.
Згідно з пунктом 2.4.9 вказаного договору, на перевізника - ФОП Боровика В.В. покладений обов'язок надати агенту копії ліцензій, дозволів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що стосуються договору.
Відповідно до пункту 8.1 договору, перевізник гарантує агенту, що отримав всі необхідні дозвільні документи на виконання рейсу, квитки на які реалізує в межах договору агент.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що до початку виконання договору агент повинен пересвідчиться, що перевізник здійснює свою діяльність за наявності всіх без виключення дозвільних документів, як-то, ліценція та відповідні дозволи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що стосуються договору, факт чого перевізник гарантує. Перелік документів у договорі викладений не альтернативно, а послідовно, тобто, повинні бути всі означені договори, якщо їх обов'язковість при здійсненні перевезення встановлена законом.
Наявність означених пунктів у змісті договору свідчить про усвідомлення відповідачем 2 приписів законодавства щодо того, що діяльність відповідача 1 є ліцензованою та, у певних випадках, є такою, що потребує наявності дозволів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку, що агент, що вчиняв певні юридичні дії з продажу квитків на спірні перевезення, які здійснює відповідач 1 у порушення закону, від імені та в інтересах відповідача 1, був обізнаним або повинен бути в силу умов договору та закону обізнаним з тим фактом, що діяльність відповідача 1 є такою, що порушує закон в сфері перевезень, тому діяльність агента з оформлення продажу квитків на перевезення, яке є незаконним, також є протиправною, оскільки створювала передумови для здійснення незаконної господарської діяльності відповідачем 1.
Сумлінно виконуючи умови укладеного агентського договору щодо отримання дозвільних документів від відповідача 1 відповідач 2 міг не допустити продажу квитків на перевезення, яке є незаконним, та відповідно потенційно уникнути такого порушення.
Сторони при укладанні та виконанні договору повинні дотримуватись принципу добросовісності при здійсненні господарської діяльності.
Таким чином, ТОВ «І-Тревелс», виступаючи агентом незаконного перевізника та продаючи квитки на незаконний маршрут порушує чинне законодавство, отже, вимога до відповідача 2 щодо заборони здійснювати продаж квитків на проїзд за незаконним міжміським міжобласним маршрутом загального користування «м. Харків - м. Маріуполь», перевезення за яким виконуються ФОП Боровиком В.В. без отримання дозвільних документів, є обґрунтованою.
Посилання відповідача 2, що обраний спосіб захисту є неефективним, оскільки продаж квитків згідно пункту 115 Правил може здійснювати в тому числі перевізник особисто або через інших посередників, місцевий господарським суд правомірно відхилив, оскільки мова йде щодо потенційної можливості у майбутньому такого продажу, яка виключається, оскільки суд задовольнив позовні вимоги щодо заборони здійснювати незаконні перевезення.
Щодо доводів апелянтів, що позивачем не вірно обрано спосіб захисту порушеного права, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями статей 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.
Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору.
Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права.
Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметом спору у даній справі є вимога позивача про зобов'язання ФОП Боровика В.В. припинити незаконні пасажирські перевезення на міжміському міжобласному маршруті загального користування «м. Харків - м. Маріуполь», а ТОВ «І-ТРЕВЕЛС» заборонити здійснювати продаж квитків на проїзд за незаконним міжміським міжобласним маршрутом загального користування «м. Харків-м. Маріуполь», перевезення за яким виконуються відповідачем 1 без отримання дозвільних документів.
Порушене право позивач обґрунтовує тим, що здійснення відповідачем 1 незаконних перевезень, продаж квитків на які здійснює відповідач 2, призводить до недоотримання грошових коштів в якості автостанційного збору як від відповідача 1 безпосередньо, оскільки ним здійснюються перевезення без укладання договору з автостанцією, який є обов'язковими, так і внаслідок втрат автостанції обсягу автостанційного збору, яке витікає зі зменшення пасажиропотоку перевізників, що діють на підставі дозволів та договору з автостанцією.
Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 36 Закону України «Про автомобільний транспорт», автостанції надають пасажирам послуги, пов'язані з їх проїздом автобусними маршрутами загального користування, а автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, - послуги, пов'язані з відправленням та прибуттям автобусів згідно з розкладом руху. За надання обов'язкових послуг автостанцій з осіб, які придбавають проїзні квитки, стягують автостанційний збір, що входить до вартості квитка.
Статтею 32 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що відносини автомобільного перевізника, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із власниками автостанцій визначаються договором.
Предметом договору автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, з власниками автостанцій є надання послуг та виконання робіт, пов'язаних з відправленням і прибуттям пасажирів.
Відправлення чи прибуття автобусів приміських, міжміських та міжнародних автобусних маршрутів загального користування здійснюється тільки з автостанцій, а в разі їх відсутності - із зупинок, передбачених розкладом руху.
Згідно з пунктом 1 частини 2 Правил, автостанційний збір - плата за надання обов'язкових послуг автостанціями, що справляється з осіб, які придбавають квитки на проїзд автобусами приміських, міжміських та міжнародних маршрутів, і включається до вартості квитка, що узгоджується з пунктом 5 частини 2 Правил, згідно якого вартість квитка - сума, що складається з вартості проїзду автобусом, автостанційного збору, плати за послуги з попереднього продажу квитків (за наявності такої).
Пунктом 116 Правил визначено, що за надання обов'язкових послуг, передбачених статтею 36 Закону України «Про автомобільний транспорт», з осіб, які придбавають квитки, справляється автостанційний збір, що включається до вартості квитка. Розмір автостанційного збору визначається власником автостанції на підставі економічно обґрунтованого розрахунку. Розмір автостанційного збору для пасажирів, що придбавають квитки у автомобільного перевізника, водія чи іншого суб'єкта господарювання, уповноваженого на це автомобільним перевізником, встановлюється за згодою автомобільного перевізника та власника автостанції, з території якої пасажир повинен здійснити відправлення.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки перевезення відповідачем 1 за маршрутом «м. Харків - м. Маріуполь» здійснюються у порушення закону без відповідного дозволу та без укладання договору з позивачем як автостанцією, що відповідачем 1 і не оспорюється, а відповідач 2 здійснює агентську діяльність щодо продажу квитків від імені та за рахунок автобусного перевізника - відповідача 1 за відсутності належних документів на підтвердження законності перевезення, наявність яких обумовлена договором між відповідачами, доводи позивача про порушення його права є доведеними та обґрунтованими.
Поряд з цим, безпідставними є доводи відповідача 1, що позивач не надав доказів понесення збитків внаслідок неукладення відповідачем 1 договору, оскільки очевидно, що здійснення відповідачем 1 незаконних перевезень без укладення договору з автостанцією призводить до недоотримання грошових коштів в якості автостанційного збору як від відповідача 1 безпосередньо, оскільки ним здійснюються перевезення без укладання договору з автостанцією, який є обов'язковим, так і внаслідок втрат автостанції обсягу автостанційного збору, яке витікає зі зменшення пасажиропотоку перевізників, що діють на підставі дозволів та договору з автостанцією.
З урахуванням того, що регулярні пасажирські перевезення на міжміських міжобласних маршрутах в обов'язковому порядку мають здійснюватися з відповідної автостанції, здійснення таких перевезень в обхід імперативної норми Закону України «Про автомобільний транспорт» перевізником, який не має відповідних документів на перевезення пасажирів конкретним маршрутом, поза межами автостанцій з інших місць в м. Харкові та Харківської області (в даному випадку автостанцій, які належать АТ «ХПАС» - АС-1, Чугуївська АС та Ізюмська АС в напрямку м. Маріуполя), призводить до того, що позивач недоотримує прибуток у вигляді автостанційного збору, який надходить йому від продажу квитків на автобусні рейси та у вигляді плати за послуги, які автостанція надає перевізнику за договором.
Частиною 1 статті 49 Господарського кодексу України передбачається, що підприємці зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права органів місцевого самоврядування та держави.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає обґрунтованими доводи позивача, що його юридична заінтересованість в припиненні відповідачем 1 здійснювати незаконні перевезення з відправленням поза межами автостанцій та забороні відповідачу 2 здійснювати реалізацію квитків на незаконні рейси та маршрути, що здійснюються відповідачем 1, полягає в тому, що у випадку задоволення позовних вимог відповідач 1 або буде вимушений дотримуватись вимог законодавства, зокрема отримати відповідний дозвіл на здійснення пасажирських перевезень та укласти відповідний договір з позивачем, в результаті чого останній буде отримувати прибуток у вигляді надходжень від відповідача 1 плати за послуги, що надає автостанція перевізнику, а також громадянами, які купують квитки на його рейс, автостанційного збору, або припинить здійснення незаконних пасажирських перевезень, в результаті чого квитки на автобусному маршруті «м. Харків - м. Маріуполь» будуть реалізовуватись законними перевізниками за цим маршрутом через автостанції, належні позивачу, або перевізниками, які відправляються з автостанцій позивача та сплачують автостанційний збір.
Судова колегія відхиляє доводи відповідача 1, що примусове припинення його господарської діяльності порушує майнові права ФОП Боровика В.В., право на зайняття підприємницької діяльності та отримання від неї прибутку, оскільки, по-перше, матеріалами справи підтверджується, що ФОП Боровик В.В. здійснює перевезення за маршрутом «м. Харків - м. Маріуполь» незаконно; і по-друге, у даній справі позивачем не ставиться питання про припинення підприємницької діяльності ФОП Боровика В.В. в цілому, а заявлена вимога про припинення ФОП Боровиком В.В. незаконних пасажирських перевезень на міжміському міжобласному маршруті загального користування «м. Харків - м. Маріуполь».
Відповідач 1 не позбавлений права і можливості здійснювати свою підприємницьку діяльність відповідно до вимог чинного законодавства, отримавши всі необхідні документи.
Щодо доводів апелянтів, що компетентний орган (Укртрансбезпека) не встановила факт порушення законодавства про транспорт відповідачем 1, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Відповідно до частини 7 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» , центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, поміж іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.
Згідно з Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті, на який покладено здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; за додержанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення пасажирів на міжобласних автобусних маршрутах тощо.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення тощо, визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006, та згідно якого відповідними органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Згідно з пунктом 12 Порядку, вказаними органами проводяться рейдові перевірки додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Пунктом 15 Порядку передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, у тому числі, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху.
Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20 Порядку).
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункт 27 Порядку).
За наявності в діях фізичної особи - суб'єкта господарювання ознак адміністративного правопорушення притягнення правопорушника до відповідальності здійснюється в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення (пункт 30 Порядку).
Згідно з пунктом 31 Порядку, за результатами розгляду справи про порушення керівник органу державного контролю або його заступник за наявності підстав виносить припис щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт.
Виходячи з викладених приписів законодавства, на Державну службу України з безпеки на транспорті покладений обов'язок по застосуванню адміністративно-господарських санкцій за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання у сфері перевезення.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач звертався до Державної служби України з безпеки на транспорті та Міністерства інфраструктури України скарги, в якій просив зупинити (заборонити) здійснення ФОП Боровиком В.В. перевезень, що здійснюються останнім у порушення закону.
Однак, доказів розгляду скарги вказаними державними органами матеріали справи не містять.
Поряд з цим, позовні вимоги ґрунтуються на припиненні незаконних пасажирських перевезень на міжміському міжобласному маршруті загального користування «м. Харків - м. Маріуполь» без отримання дозвільних документів відповідачем 1та забороною відповідачу 2 продажу квитків на цей маршрут, а не застосування штрафів щодо порушення спеціального законодавства.
До компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті не відноситься застосування такої відповідальності як припинення незаконних пасажирських перевезень.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному рішення, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі учасникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги відповідачів задоволенню не підлягають, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 20.10.2021 у справі №905/994/21 слід залишити без змін.
Щодо вимог апелянтів про скасування додаткового рішення Господарського суду Донецької області від 03.11.2021, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Як встановлено судом першої інстанції, 20.10.2021 у судовому засіданні до закінчення судових дебатів, представник позивача зробив усну заяву про надання доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів з дня винесення рішення.
Також 20.10.2021 у судовому засіданні до закінчення судових дебатів, представник відповідача 2 надав до суду письмову заяву про надання доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів з дня винесення рішення.
23.10.2021 до місцевого господарського суду від представника позивача надійшла заява про винесення додаткового рішення, за змістом якої останній просить суд стягнути солідарно з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 59 600, 00грн.
В якості доказів на підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав суду оригінали ордерів від 28.05.2021 серія АР №1047719 та від 06.09.2021 серія АН №1045116, належним чином засвідчені копії: договору про надання правничої допомоги від 26.05.2021 №26/2-05, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 12.03.2019 серія ЗП №002100, додаткової угоди №1 від 21.10.2021 до Договору про надання правничої допомоги №26/2-05 від 26.05.2021, звіту витраченого часу адвоката Франковського Євгена Володимировича Адвокатського Об'єднання «ДЕКОТРА» за Договором про надання правничої допомоги від 26/2-05 від 26.05.2021, звіту витраченого часу адвоката Бойка Віталія Олеговича Адвокатського Об'єднання «ДЕКОТРА» за Договором про надання правничої допомоги №26/2-05 від 26.05.2021, акта надання послуг № 65 від 21.10.2021 на суму 59 600, 00 грн.
29.10.2021 до суду першої інстанції від представника відповідача 2 надійшла заява про долучення доказів щодо розміру судових витрат після ухвалення рішення суду, за змістом якої останній просить суд поновити строк на долучення доказів на підтвердження понесення ним судових витрат та долучити додаткові докази на підтвердження понесення ним судових витрат. Також клопотання про долучення доказів щодо розміру судових витрат після ухвалення рішення суду надійшли на адресу суду 01.11.2021 та 02.11.2021.
В якості доказів на підтвердження витрат на правову допомогу відповідач 2 надав суду належним чином засвідчені копії: додатку 1 до Договору про надання правової допомоги від 18.10.2021, акту наданих послуг №143 від 20.10.2021, акту наданих послуг №144 від 21.10.2021, рахунок № 11/10/21 від 20.10.2021, рахунку №12/10/21 від 21.10.2021, квитків представника, підтвердження бронювання житла, Договору про надання правової допомоги від 25.05.2021, Договору про надання послуг (правової допомоги) від 30.10.2020, ордеру серії ЖТ 099225, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №001177.
Щодо заяви позивача про стягнення солідарно з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 59 600, 00грн судом першої інстанції встановлено, що 26.05.2021 між Адвокатським Об'єднанням «ДЕКСТРА» (далі - АО) та Акціонерним товариством «ХАРКІВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО АВТОБУСНИХ СТАНЦІЙ» (далі-АТ «ХПАС») укладений договір про надання правничої допомоги №26/2-05 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого, предметом даного договору є надання адвокатами АО усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у справі за позовом АТ «ХПАС» до ФОП Боровик Володимира Валерійовича, ТОВ «І-ТРЕВЕЛС» про зобов'язання вчинити певні дії.
Пунктом 2.1. договору встановлено, що АО зобов'язується здійснити вивчення та надати правовий аналіз обставинам, які слугують підставами для подання позовної заяви; зробити аналіз судової практики; здійснити аналіз наявних письмових доказів на предмет їх належності та достатності, а також виготовити їх копії; підготувати та подати відповідну позовну заяву до Господарського суду Донецької області; представляти інтереси Клієнта по даній справі у судах всіх інстанцій, сумлінно користуватися правами наданими процесуальним законодавством України в інтересах Клієнта, складати інші необхідні супутні процесуальні документи та подавати їх до суду (підпункт 2.1.1 договору).
Вартість правової допомоги узгоджена сторонами у пункті 4.2. договору, відповідно до якого обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару за наступними показниками:
- вартість послуг АО наданих Клієнту, в тому числі щодо виконання пункту 2.1.1. цього договору - визначається на підставі звіту витраченого часу адвоката АО з розрахунку 1 (одна) година витраченого часу адвоката АО дорівнює 1 200, 00грн;
- вартість представництва інтересів Клієнта у судовому засіданні (участь адвоката АО у судовому засіданні І інстанції) є фіксованою та складає 2 000, 00грн за кожне судове засідання.
- вартість представництва інтересів Клієнта в апеляційній та касаційній інстанціях оговорюється Сторонами окремо.
Перелік та обсяг наданих послуг, а також розмір гонорару АО погоджується за взаємною угодою сторін на підставі звіту витраченого часу адвоката АО та оформляється додатковою угодою до цього Договору (пункт 4.3 договору).
Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток підприємств без зауважень чи застережень.
Додатковою угодою від 26.05.2021 до договору визначено зміст та обсяг надання правничої допомоги Клієнтові Адвокатським об'єднанням, а також порядок оплати гонорару за надання послуг за договором про надання правничої допомоги №26/2-05 від 26.05.2021.
У додатковій угоді детально визначений обсяг та вартість наданих Адвокатським об'єднанням послуг Клієнту, що встановлено судом першої інстанції.
У додатковій угоді сторони погодили розмір Гонорару АО за Договором 26/2-05 від 26.05.2021 за фактично наданий обсяг послуг станом на 21.10.2021 у розмірі 59 600, 00грн.
Також сторони прийшли до взаємної згоди щодо визначення строку перерахування Клієнтом гонорару на рахунок АО протягом 60 календарних днів з дати складення цієї Додаткової угоди №1 від 21.10.2021 до договору про надання правничої допомоги 26/2-05 від 26.05.2021.
Додаткова угода до договору підписана представниками сторін та скріплена відтисками печаток підприємств без зауважень чи застережень.
Судом першої інстанції також встановлено, що в матеріалах справи міститься звіт від 21.10.2021 витраченого часу адвоката Франковського Євгена Володимировича Адвокатського Об'єднання «ДЕКСТРА» за Договором про надання правничої допомоги № 26/2-05 від 26.05.2021.
Відповідно до вказаного звіту, останній складено Адвокатом АО Франковським Євгеном Володимировичем про виконаний обсяг роботи та витрачений час за Договором про надання правничої допомоги № 26/2-05 від 26.05.2021 з метою підготовки і подачі позову та інших процесуальних документів, відповідно до предмету надання правової допомоги.
Всього за звітом гонорар АО складає 57 600, 00грн.
Також в матеріалах справи наявний звіт від 21.10.2021 витраченого часу адвоката Бойка Віталія Васильовича Адвокатського Об'єднання «ДЕКСТРА» за Договором про надання правничої допомоги № 26/2-05 від 26.05.2021.
Відповідно до вказаного звіту, останній складено Адвокатом АО Бойком Віталієм Васильовичем про виконаний обсяг роботи та витрачений час за Договором про надання правничої допомоги № 26/2-05 від 26.05.2021 року з метою підготовки і подачі позову та інших процесуальних документів, відповідно до предмету надання правової допомоги: участь в судовому засіданні 07.09.2021.
21.10.2021 Акціонерним товариством «ХПАС» та Адвокатським Об'єднанням «ДЕКСТРА» підписано Акт надання послуг, у якому сторони підтвердили факт виконання АО робіт (надання послуг) у вигляді правової допомоги за Договором №26/2-05 від 26.05.2021 та додаткової угоди №1 від 21.10.2021 на загальну суму 59 600, 00грн, а також відсутність претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг).
Досліджуючи обставини реальності надання правничої допомоги Клієнту у співвідношенні обсягу робіт, що викладений у додатковій угоді, звітах, акті та обсягу робіт, факт виконання яких витікає з матеріалів справи, судом першої інстанції встановлено, що мають місце певні невідповідності.
Зокрема, представник позивача не приймав участь у підготовчому засіданні 01.07.2021, що підтверджується протоколом підготовчого засідання та ухвалою суду від 01.07.2021, тоді як у додатковій угоді, звітах та акті адвокат вказує, що приймав участь у підготовчому засіданні у цю дату.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що включення у склад витрат на правову допомогу вартості послуг за участь у підготовчому засіданні 01.07.2021, в якому адвокат не приймав участь, в розмірі 2 000,00грн, є необґрунтованою.
Також, судом першої інстанції встановлено, що у матеріалах справи відсутні будь-які письмові пояснення, які б були підготовлені та подані до суду адвокатом позивача у період з 10.08.2021 по 15.08.2021.
11.08.2021 від позивача за підписом адвоката Франковського Є.В. надійшла відповідь на відзив відповідача 2, однак час на виготовлення даного документу та відповідно вартість вказаної послуги враховано адвокатом позивача окремо, тому цей документ не може бути ототожнено з письмовими поясненнями, які адвокат готував 10.08.2021.
Наступні письмові пояснення були виготовлені адвокатом 16.08.2021, однак вони стосувались функцій автостанції як підприємства в контексті вимог позовної заяви; пояснень, які саме права чи інтереси позивача порушуються діями відповідачів, й запропонував ці пояснення суд надати позивачу ухвалою від 13.08.2021, що унеможливлює їх підготовку саме 10.08.2021.
У судовому засіданні адвокат Франковський Є.В. не надав пояснень з посиланням на матеріали справи, які саме письмові пояснення ним були підготовлені та направлені до суду 10.08.2021, вказав, що має місце помилка.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що адвокат позивача безпідставно включив до переліку послуг, що надав Клієнту, послуги з підготування та подачі (направлення) до суду письмових пояснень (Дата/період 10.08.2021) - 1 год., вартість/год. - 1 200, 00грн, загальна вартість - 1 200, 00грн.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що від імені Акціонерного товариства «ХПАС» на адресу Державної служби з безпеки на транспорті та Міністерства інфраструктури скерована скарга від 26.05.2021 на незаконні перевезення, в якій позивач просив зупинити (заборонити) здійснення незаконних перевезень з боку Фізичної особі-підприємця Боровика Володимира Валерійовича.
Адвокат Франковський Є.В. включає вартість послуг з підготування та направлення означеної скарги у вартість послуг з правничої допомоги, яку останній надав в межах справи №905/994/21 ( 1 година, вартість 1200грн), однак, суд першої інстанції дійшов висновку, що у даному випадку, звертаючись зі скаргою до спеціально уповноваженого державою компетентному органу позивач реалізував своє право на захист у юрисдикційній формі, що беззаперечно не позбавляло права позивача у подальшому на звернення з позовом до суду незалежно від отриманого результату розгляду скарги. В той же час, послуги адвоката з підготовки та направлення скарги прямо не пов'язані з розглядом судом спору у справі, звернення до суду з позовом не обумовлювалось фактом направлення скарги та прямо не було пов'язано з ним.
Як наслідок, місцевим господарським судом встановлено, що до вартості послуг адвокату безпідставно включена сума 1 200, 00грн за 1год. праці адвокату з підготовки відповідної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідачі надали до суду заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесену позивачем, зокрема, зазначаючи про неспівмірність витрат.
Досліджуючи питання співмірності витрат із складністю відповідної роботи, яка виконана адвокатом, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, в контексті заперечень викладених відповідачами, суд першої інстанції відповідно до положень статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку, що ціна наданих адвокатом послуг узгоджена ним з позивачем в додатковій угоді до договору, враховуючи виконання адвокатом умов договору про надання правової (правничої) допомоги, в частині надання послуг, які підтверджені матеріалами справи, за виключенням наведених вище послуг, відтак, надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок відповідачів витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 54 000, 00грн, оскільки вказаний розмір понесених позивачем витрат документально обґрунтований.
З огляду на задоволення позовних вимог, суд першої інстанції здійснив розподіл таких витрат у рівних частках між відповідачами в сумі 27 000, 00грн на кожного.
Щодо заяви відповідача 2 про розподіл судових витрат, місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки рішенням Господарського суду Донецької області від 20.10.2021 у справі №905/994/21 позовні вимоги задоволено, то з урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати відповідача 2 на оплату послуг з професійної правової допомоги покладаються на останнього, тому у задоволенні заяви ТОВ «І-ТРЕВЕЛС» про стягнення судових витрат з правової допомоги та супутніх витрат адвоката суд відмовив.
Як вбачається із апеляційних скарг, апелянти не оскаржують ані розмір задоволених судом витрат, понесених позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані їх розподіл у рівних частках між відповідачами в сумі 27 000, 00грн на кожного. Відповідач 2 також не спростовує правомірність висновку суду першої інстанції щодо відмови відповідачу 2 у задоволенні заяви про стягнення судових витрат з правової допомоги.
Апелянти посилаються на те, що оскільки рішення місцевого господарського суду від 20.10.2021 підлягає скасуванню, додаткове рішення від 03.11.2021 також підлягає скасуванню, у разі відмови в позові.
Апеляційним господарським судом не встановлено порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального при прийнятті додаткового рішення, і апелянти на такі порушення не посилаються.
Оскільки судова колегія вважає рішення місцевого господарського суду від 20.10.2021 законним та обґрунтованим, підстави для скасування додаткового рішення від 03.11.2021 відповідно до положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України також відсутні.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а оскаржуване рішення Господарського суду Донецької області від 20.10.2021 та додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 03.11.2021 у справі №905/994/21 слід залишити без змін.
З урахуванням приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, понесені судові витрати покладаються на апелянтів.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Боровика В.В. залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "І-Тревелс" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 20.10.2021 у справі №905/994/21 залишити без змін.
Додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 03.11.2021 у справі №905/994/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений 14.02.2022
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя В.В. Лакіза
Суддя О.В. Плахов