ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
09 лютого 2022 року Справа № 924/785/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.
при секретарі судового засідання Пузирко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницька універсальна компанія" на рішення Господарського суду Хмельницької області по справі №924/785/20 від 10 листопада 2021 року (суддя - Смаровоз М.В.)
час та місце ухвалення рішення: 10 листопада 2021 року; м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1; вступна і резолютивна частина проголошена о 15:50 год; повний текст рішення складено 22 листопада 2021 року
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницька універсальна компанія"
до Відповідача 1: Управління комунальної інфраструктури Хмельницької міської ради
до Відповідача 2: Виконавчого комітету Хмельницької міської ради
про визнання недійсним та скасування рішення; зобов'язання відновити становище, яке існувало до порушення прав; зобов'язання відшкодувати збитки
за участю представників сторін:
від Позивача - Думітращук В.М.; Мартинкова О.Л.;
від Відповідача 1 - Бугаєнко Л.В.;
від Відповідача 2 - Демчук Л.Г..
Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницька універсальна компанія", (надалі - Позивач) звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Управління житлово - комунального господарства Хмельницької міської ради (надалі - Відповідач 1), Виконавчого комітету Хмельницької міської ради (надалі - Відповідач 2) про:
· визнання недійсним та скасування наказу Відповідача 1 від 28 грудня 2019 року №584 "Про затвердження проектно-кошторисної документації";
· визнання недійсним та скасування рішення Відповідача 2 від 14 травня 2020 року №403 "Про проведення демонтажу сходів до будівлі по вул. Козацька, 55";
· зобов'язання Відповідача 1 відновити становище, яке існувало до порушення прав Позивача, шляхом відновлення демонтованих сходів адміністративної будівлі АБК літ. "А-1", знесення новозбудованої підпірної стінки та відновлення підпірної стінки, яка була влаштована до проведення будівельних робіт за проектом "Капітальний ремонт вул. Козацької (від вул. Сіцінського до вул. Купріна) в м. Хмельницькому", 4;
· зобов'язання Відповідача 1 відшкодувати збитки в результаті проведення будівельних робіт за проектом "Капітальний ремонт вул. Козацької в м. Хмельницькому" в розмірі 83 634 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що право власності на адміністративну будівлю Позивачем набуто в 1995 році в результаті укладення договору купівлі-продажу державного майна від 5 травня 1995 року. І сходи, які зруйнували Відповідачі, є невід'ємною частиною адміністративної будівлі, з моменту її побудови. Позивач наголошує на тому, що Відповідач 1 звів навпроти вікон належної Позивачу адміністративної будівлі підпірну стіну, яка призводить до загородження частини приміщення від природного освітлення. В свою чергу, відповідно до пункту 6.1. ДБН В 2.5-28:2018, приміщення з постійним перебуванням людей повинні мати природне освітлення. Даний факт підтверджується протоколом №рЗ-015-05-2020 від 19 травня 2020 року, який був складений на підставі досліджень, проведених ПП "Незалежний центр лабораторних досліджень "Еталон".
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 6 листопада 2020 року (том 1, а.с. 209-217), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 березня 2021 року (том 2, а.с. 48-57), у позові було відмовлено.
15 червня 2021 року постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду рішення Господарського суду Хмельницької області від 6 листопада 2020 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15 червня 2021 року в справі №924/785/20 скасовано в частині відмови у задоволенні позову Позивача про: визнання недійсним та скасування рішення Відповідача 2 від 14 травня 2020 року № 403 "Про проведення демонтажу сходів до будівлі по вул. Козацька, 55"; зобов'язання Відповідача 1 відновити становище, яке існувало до порушення прав Позивача, шляхом відновлення демонтованих сходів адміністративної будівлі АБК літ. "А-1", знесення новозбудованої підпірної стінки та відновлення підпірної стінки, яка була влаштована до проведення будівельних робіт за проектом "Капітальний ремонт вул. Козацької (від вул. Сіцінського до вул. Купріна) в м. Хмельницькому"; зобов'язання Відповідача 1 відшкодувати збитки в результаті проведення будівельних робіт за проектом "Капітальний ремонт вул. Козацької в м. Хмельницькому" у сумі 83 634 грн, та справу в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.
У решті рішення Господарського суду Хмельницької області від 6 листопада 2020 року і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 березня 2021 року в справі № 924/785/20 залишено без змін.
При винесенні даної постанови Верховним Судом було зазначено, що колегія суддів вважає обґрунтованим посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 27 січня 2020 року в справі №465/249/15-а, від 3 грудня 2020 року в справі №161/13645/16-а, зокрема, щодо застосування частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України і статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", якими обумовлено, що демонтаж (який є предметом цього спору), відбувається виключно на підставі рішення суду за наслідками відповідних позовів органів місцевого самоврядування та державного архітектурно-будівельного контролю, а не на підставі рішення органу місцевого самоврядування.
Також в даній постанові Верховним Судом наголошено на тому, що з урахуванням висновків Верховного Суду, наведених у пунктах 21- 26, 35- 42 цієї постанови, відповідно до яких судами попередніх інстанцій неправильно застосовані висновки Верховного Суду щодо застосування частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України і статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та не досліджені належним чином докази у справі, у тому числі щодо питання правового статусу сходів до будівлі на вул. Козацькій, 55, касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню для з'ясування зазначених обставин, оскільки їх встановлення вплине на вирішення позову.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10 листопада 2021 року (том 3, а.с. 202-210), у задоволенні позовних вимог відмовлено.
При ухвалені вказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що єдиним належним і допустимим доказом перебування у користуванні особи саме на праві постійного користування земельної ділянки є наявність правовстановлюючого документа і саме в тих межах, в яких зазначено, у цьому документі. Як вбачається із матеріалів справи, спірні сходи до будівлі за адресою: вул. Козацька, 55 в м. Хмельницькому не внесені в межі акту на право постійного користування земельною ділянкою.
Місцевий господарський суд в своєму рішенні зазначив, що Позивачем не додано беззаперечних доказів того, що в результаті демонтажу сходів йому була заподіяна майнова шкода. В позовній заяві Позивач зазначає, що експертом було встановлено, ряд пошкоджень конструктивних елементів та опоряджувальних покриттів, які викликані дією води. Однак, експертом не встановлено, коли саме відбулось залиття та в результаті чого, чи мало місце залиття до демонтажу сходів чи після. Перед судовим експертом Власюком В. В. не ставилось питання щодо причин та часу виникнення пошкоджень адміністративної будівлі, чи виникли пошкодження внаслідок будівельних робіт, що здійснюються на замовлення Відповідача 2. При цьому, в даному протоколі не вказано, що саме такий рівень освітлення у приміщеннях є наслідком будівництва підпірної стінки.
Також, місцевий господарський суд в своєму рішенні зазначив, що Позивачем не доведено, що вхід в приміщення по вул. Козацькій, 55 з вулиці є єдиним входом в приміщення, оскільки відповідно до технічного паспорту на адміністративне приміщення по вул. Козацькій, 55 з двору є ще один вхід до приміщення.
Крім того, місцевий господарський суд в своєму рішенні вказав, що наявні у справі докази (у тому числі, надані Позивачем під час нового розгляду копії генерального плану будівель) не можуть слугувати підтвердженням порушення права власності Позивача на ту чи іншу невід'ємну частину належного Позивачу на праві власності об'єкта нерухомості, настання реальної загрози життю та здоров'ю працівникам Позивача саме внаслідок прийняття Відповідачем 1 рішення від 14 травня 2020 року №403 "Про проведення демонтажу сходів до будівлі по вул. Козацька, 55".
Відтак, у зв'язку із відмовою у позові в частині визнання недійсним та скасування рішення Відповідача 1 від 14 травня 2020 року №403 "Про проведення демонтажу сходів до будівлі по вул. Козацька, 55", місцевий господарський суд в своєму рішенні зазначив, що не підлягає задоволенню вимога про зобов'язання Відповідача 1 відновити становище, яке існувало до порушення прав Позивача, шляхом відновлення демонтованих сходів адміністративної будівлі АБК літ. "А-1", знесення новозбудованої підпірної стінки та відновлення підпірної стінки, яка була влаштована до проведення будівельних робіт за проектом "Капітальний ремонт вул. Козацької (від вул. Сіцінського до вул. Купріна) в м. Хмельницькому" та зобов'язання Відповідача 1 відшкодувати збитки в результаті проведення будівельних робіт за проектом "Капітальний ремонт вул. Козацької в м. Хмельницькому" у розмірі 83 634 грн.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 4, а.с. 1-8), в якій просив скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
Скаржник вважає, що право власності на адміністративну будівлю набуто у 1995 році в результаті укладення договору купівлі-продажу державного майна від 5 травня 1995 року, і сходи, які зруйнували Відповідачі, є невід'ємною частиною адміністративної будівлі, з моменту її побудови.
Позивачем зазначено в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції значну частину рішення присвячено обгрунтуванню відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним та скасування наказу Відповідача 1 від 28 грудня 2019 року №584 "Про затвердження проектно-кошторисної документації". В той же час, суд касаційної інстанції не направляв справу в цій частині на повторний розгляд, а тому на переконання апелянта, незрозумілим є дослідження позовних вимог в цій частині.
Також, Позивач в своїй апеляційній скарзі зауважив, що судом першої інстанції не досліджено питання застосування до спірних правовідносин частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України і статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", якими обумовлено, що демонтаж (який є предметом цього спору), відбувається виключно на підставі рішення суду за наслідками відповідних позовів органів місцевого самоврядування та державного архітектурно-будівельного контролю, а не на підставі рішення органу місцевого самоврядування.
Позивачем зазначено в апеляційній скарзі, що наразі Відповідач 1 розмістив певну подобу сходів, проте, дані сходи не відповідають конфігурації та розміру попередніх, що видно із фотодоказів по справі.
Позивач також в апеляційній сказі зазначає, що адміністративна будівля є надбудовою над складом, і з двору є фактично другим поверхом, що унеможливлює вихід із неї іншим чином. Прямокутна позначка в технічному паспорті є балконом, адже при аналізі технічного паспорта чітко видно, що сходи там лише одні, і позначені вони спеціальним способом - прямокутником із рядом прямокутників в середині нього, що і є індивідуалізуючою ознакою наявності сходів. Демонтаж таких сходів, які не є самовільно збудованими, зареєстровані в установленому законом порядку разом із адміністративною будівлею, є її невідокремлюваною складовою, та не можуть вважатись окремим об'єктом, з огляду на доданий технічний паспорт та інші наявні в матеріалах справи докази та є втручанням у право власності Позивача.
Також Позивач в апеляційній скарзі наголошує на тому, що Відповідач 1 звів навпроти вікон належної Позивачу адміністративної будівлі підпірну стіну, яка призводить до загородження частини приміщення від природного освітлення.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 грудня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі № 924/785/20 за апеляційною скаргою Позивача. Запропоновано учасникам по справі подати відзив та письмові пояснення на апеляційну скаргу.
На виконання вимог ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 грудня 2021 року Відповідач 1 подав відзив на апеляційну скаргу, в котрому заперечив проти доводів апеляційної скарги Позивача та просив залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також Відповідач 1 вказав, що Проект на капітальний ремонт вул. Козацької (від вул. Сіцінського до вул. Купріна) в м. Хмельницькому пройшов експертизу, що підтверджується експертним звітом, відповідно проект і рішення відповідають встановленим вимогам. Щодо вимоги про відшкодування збитків наголошує на тому, що перед судовим експертом Власюком В. В. не ставилось питання щодо причин та часу виникнення пошкоджень адміністративної будівлі, чи виникли пошкодження внаслідок будівельних робіт, що здійснювалося на замовлення Відповідача 1. Наголошує, що підпірна стінка існувала ще до моменту проведення капітального ремонту (том 4, а.с. 30-34).
На виконання вимог ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 грудня 2021 року Відповідач 2 подав відзив на апеляційну скаргу, в котрому заперечив проти доводів апеляційної скарги Позивача та просив залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. 2 , через те, що сходи до адміністративної будівлі Позивача, побудовані в бік проїзної частини, в цьому місці немає змоги улаштувати велосипедну доріжку. Крім того, в зв'язку із збільшенням геометричних параметрів вулиці біля зазначеної будівлі необхідно було влаштувати підпірну стінку. Враховуючи, що проведення капітального ремонту вул. Козацької сприятиме поліпшенню умов і безпеки дорожнього руху (у тому числі для транспортних засобів та працівників), Відповідач 2 просив погодити перевлаштування сходів, а також будівництво підпірної стінки вздовж адміністративної будівлі за адресою: вул. Козацька, 55 (том 4, а.с. 37-42).
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 січня 2022 року призначено справу № 924/785/20 до розгляду на 9 лютого 2021 року об 14:00 год.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 січня 2022 року, задоволено клопотання Відповідача 2 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Розгляд справи призначено в режимі відеоконференції з Господарським судом Хмельницької області.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 4 лютого 2022 року, задоволено клопотання Відповідача 1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Розгляд справи призначено в режимі відеоконференції з Господарським судом Хмельницької області.
В судовому засіданні від 9 лютого 2022 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Позивача підтримав доводи наведені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, котрим задоволити позовні вимоги Позивача, покликаючись на те, що право власності на адміністративну будівлю набуто у 1995 році в результаті укладення договору купівлі-продажу державного майна від 5 травня 1995 року, і сходи, які зруйнували Відповідачі, є невід'ємною частиною адміністративної будівлі, з моменту її побудови. Представник Позивача вказав, що судом першої інстанції значну частину рішення присвячено обгрунтуванню відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним та скасування наказу Відповідача 1 від 28 грудня 2019 року №584 "Про затвердження проектно-кошторисної документації". В той же час, суд касаційної інстанції не направляв справу в цій частині на повторний розгляд, а тому на переконання апелянта, незрозумілим є дослідження позовних вимог в цій частині. Також, представник Позивача зауважив, що судом першої інстанції не досліджено питання застосування до спірних правовідносин частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України і статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", якими обумовлено, що демонтаж (який є предметом цього спору), відбувається виключно на підставі рішення суду за наслідками відповідних позовів органів місцевого самоврядування та державного архітектурно-будівельного контролю, а не на підставі рішення органу місцевого самоврядування, що на переконання представника Позивача, вказує про невиконання вказівок Верховного Суду, зазначених в постанові по даній справі, направляючи справу на новий розгляд в цій частині. Представник Позивачем вказав, що наразі Відповідач 1 розмістив певну подобу сходів, проте, дані сходи не відповідають конфігурації та розміру попередніх, що видно із фотодоказів по справі. Представник Позивача вказав, що адміністративна будівля є надбудовою над складом, і з двору є фактично другим поверхом, що унеможливлює вихід із неї іншим чином. Демонтаж таких сходів, які не є самовільно збудованими, зареєстровані в установленому законом порядку разом із адміністративною будівлею, є її невідокремлюваною складовою, та не можуть вважатись окремим об'єктом, з огляду на доданий технічний паспорт та інші наявні в матеріалах справи докази та є втручанням у право власності Позивача. Також представник Позивача наголосив на тому, що Відповідач 1 звів навпроти вікон належної Позивачу адміністративної будівлі підпірну стіну, яка призводить до загородження частини приміщення від природного освітлення.
В судовому засіданні від 9 лютого 2022 року, яке проведено в режимі відеоконференції, представник Відповідача 1 заперечив проти доводів апеляційної скарги, та просив відмовити в її задоволенні при цьому залишити рішення місцевого господарського суду без змін. Вказавши, що проект на капітальний ремонт вул. Козацької (від вул. Сіцінського до вул. Купріна) в м. Хмельницькому пройшов експертизу, що підтверджується експертним звітом, відповідно проект і рішення відповідають встановленим вимогам. Позивачем не доведено, що оскаржувані рішення будь-яким чином порушують права та інтереси Позивача, зважаючи на тому, що спірні сходи до будівлі за адресою: вул. Козацька, 55 в м. Хмельницькому не внесені в межі акту на право постійного користування земельною ділянкою. Представник Відповідача 1 вказав, що спірні сходи відносяться до об'єктів благоустрою та тимчасової споруди. Щодо вимоги про відшкодування збитків представник Відповідача 1 вказав, що перед судовим експертом Власюком В. В. не ставилось питання щодо причин та часу виникнення пошкоджень адміністративної будівлі, чи пошкодження виникли внаслідок будівельних робіт, що здійснювалося на замовлення Відповідача 1.
В судовому засіданні від 9 лютого 2022 року, яке проведено в режимі відеоконференції, представник Відповідача 2 заперечив проти доводів апеляційної скарги, та просив відмовити в її задоволенні при цьому залишити рішення місцевого господарського суду без змін. Вказавши, що Позивачем не доведено, що оскаржувані рішення будь-яким чином порушують права та інтереси Позивача, зважаючи на тому, що спірні сходи до будівлі за адресою: вул. Козацька, 55 в м. Хмельницькому не внесені в межі акту на право постійного користування земельною ділянкою. Представник Відповідача 2 вказав, що через те, що сходи до адміністративної будівлі Позивача, побудовані в бік проїзної частини, в цьому місці немає змоги улаштувати велосипедну доріжку. Крім того, в зв'язку із збільшенням геометричних параметрів вулиці біля зазначеної будівлі необхідно було влаштувати підпірну стінку. Представник Відповідача 2 вказав, що проведення капітального ремонту вул. Козацької сприятиме поліпшенню умов і безпеки дорожнього руху (у тому числі для транспортних засобів та працівників). Щодо вимоги про відшкодування збитків представник Відповідача 2 вказав, що перед судовим експертом Власюком В. В. не ставилось питання щодо причин та часу виникнення пошкоджень адміністративної будівлі, чи пошкодження виникли внаслідок будівельних робіт, що здійснювалося на замовлення Відповідача 1.
Заслухавши пояснення представників Позивача, Відповідача 1, Відповідача 2, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги Позивача стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзивів на апеляційну скаргу, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у визнанні недійсним та скасування рішення Відповідача 2 від 14 травня 2020 року №403 та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов в цій частині задоволити, визнати недійсним та скасувати рішення Відповідача 2 від 14 травня 2020 року №403. В решті рішення слід залишити без змін.
При цьому суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею №129 серії І-ХМ № 001507 14 листопада 1994 року орендному підприємству "Хмельницькийоптторг" на праві постійного користування передано земельну ділянку площею 1.71 га, що розташована за адресою: м. Хмельницький, вул. Козача, 55 (том 1, а.с. 22-23).
5 травня 1995 року між Телегою Олексієм Івановичем, який діяв на підставі Статуту орендного підприємства та регіональним відділенням Фонду державного майна по Хмельницькій області було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу державного майна цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Хмельницькоптторг", яке знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Козацька, 55, і складається із структурних підрозділів (том 1, а.с. 15-18).
Відповідно до пункту 1.1 Договору купівлі-продажу, майно підприємства включає в себе всі його активи й пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з актом інвентаризації, в тому числі земельна ділянка площею 10,5га.
Пунктом 3.3 Договору купівлі-продажу визначено, що покупець майнового комплексу стає правонаступником його майнових прав і зобов'я зань з моменту підписання Договору.
Згідно умов договору купівлі-продажу від 5 травня 1995 року земельна ділянка, під цілісним майновим комплексом Позивачу не відчужувалась.
Статутами Товариства організаційно-правова форма орендного підприємства "Хмельницькоптторг" була змінена на акціонерне товариство відкритого типу "Хмельницькголовпостач" (затверджено конференцією організації орендарів підприємства від 28 січня 1994 року), а пізніше - на Позивача (протокол загальних зборів учасників від 4 липня 2018 року, реєстраційна дія 259442556856).
8 серпня 2019 року Відповідач 1 направив на адресу Позивача повідомлення №15-05-1192 про те, що на замовлення Відповідача 1 здійснюється виготовлення робочого проекту капітального ремонту вул. Козацької. Проектом буде передбачено улаштування велосипедної доріжки на ділянці від вул. Купріна до вул. Сіцінського. Через те, що сходи до адміністративної будівлі за адресою: вул. Козацька, 55, побудовані в бік проїзної частини, в цьому місці немає змоги улаштувати велосипедну доріжку. Крім того, в зв'язку із збільшенням геометричних параметрів вулиці, біля зазначеної будівлі необхідно буде влаштувати підпірну стінку. Враховуючи, що проведення капітального ремонту вул. Козацької сприятиме покращенню умов і безпеки дорожнього руху (у тому числі для транспортних засобів та працівників), Відповідач 1 просив погодити перевлаштування сходів, а також будівництво підпірної стінки вздовж адміністративної будівлі за адресою: вул. Козацька, 55 (том 1, а.с. 27).
У відповідь на зазначений лист Позивач звернувся із проханням (лист від 16 серпня 2019 року) до Відповідача 1 про надання робочого проекту для ознайомлення та подальшого погодження (том 1, а.с. 28).
28 квітня 2020 року департамент архітектури, містобудування та земельних ресурсів надіслав на адресу Позивача вимогу про термінове самостійне демонтування сходів до 11 травня 2020 року.
Рішенням Відповідача 2 від 14 травня 2020 року № 403 «Про проведення демонтажу сходів до будівлі по вул. Купріна, 55» вирішено провести демонтаж сходів до будівлі по вул. Козацькій, 55
Позивач покликається на те, що 14 травня 2020 року складено акт у присутності комісії у складі: В. Новачка - начальника управління житлово-комунального господарства; О. Бондара - в.о. директора КП «Хмельницькбудзамовник»; Р. Цимбалюка - начальника ХМКП «Муніципальна дружина» про те, що на підставі рішення Відповідача 2 від 14 травня 2020 року № 403 «Про проведення демонтажу сходів до будівлі по вул. Козацькій, 55», працівниками КП «Хмельницькбудзамовник» проведено демонтаж сходів до будівлі по вул. Козацькій. 55. встановлених без дозвільних документів на міській території. Розібрані металеві конструкції сходів перевезені на збереження на територію бази КП «Хмельницькбудзамовник» по вул. Кропивницького, 6а. Будівельні відходи, на вимогу власника, залишені на місці демонтажу сходів (том 1, а.с. 33).
28 травня 2020 року складено акт встановлення завданих збитків комісією в складі: ОСОБА_2 - директор з економіки ТОВ «Хмельницьк Уніком», ОСОБА_1 - завідуючий господарством ТОВ «Хмельницьк Уніком»; ОСОБА_3 - головний енергетик ТОВ «Хмельницьк Уніком» про те, що в ході будівельних робіт, які проводяться на замовлення управління житлово-комунального Господарства Хмельницької міської ради, нерухомому майну ТОВ «Хмельницьк Уніком», що розташоване за адресою м. Хмельницький, вул. Козацька, 55, а саме - адміністративній будівлі «А-1», було завдано наступні ушкодження: зруйновано сходи входу/виходу з адміністративної будівлі; ізольовано частину приміщень адміністративної будівлі від природного освітлення; утворились тріщини на фасаді адміністративної будівлі зі сторони вул. Козацької, протяжністю близько 2м., від даху до віконного отвору; виникли численні тріщини внутрішніх стін адміністративної будівлі, внаслідок яких облущилась зовнішня чистова шпаклівка; виникли численні тріщини на стелі, внаслідок зсуву панелей перекриття; відбулося зміщення фундаменту та пошкодження гідроізоляції, внаслідок яких відбуваються численні затікання стічних, вод у підвальних приміщеннях адміністративної будівлі.
Також Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог долучено до матеріалів справи протокол вимірювань фізичних факторів, вмісту забруднюючих речовин у робочій та житловій зоні від « 19» травня 2020 року Незалежного центру лабораторних досліджень «Еталон» про те, що відповідно до бланку внесення первинних даних щодо замірів фізичних факторів та вмісту забруднюючих речовин № РЗ-15 від 18 травня 2020 року (дата і час проведення випробувань 18 травня 2020 року 14:51-15:06.), місце проведення випробувань: Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Козацька, 55 за результатами випробувань фізичних факторів адміністративних приміщень Рівень природної освітленості у приміщеннях, що досліджувались не відповідає вимогам ДБН В.2 (том 1, а.с. 35-36).
Позивач зважаючи на демонтаж частини нерухомого майна, що на його думку є порушенням права власності, яке підлягає захисту, шляхом звернення в суд з позовом до Відповідача 1 та Відповідача 2 про: визнання недійсним та скасування наказу «Про затвердження кошторисної документації», визнання недійсним та скасування рішення Відповідача 2 від 14 травня 2020 року №403 "Про проведення демонтажу сходів до будівлі по вул. Козацька, 55"; зобов'язання Відповідача 1 відновити становище, яке існувало до порушення прав Позивача, шляхом відновлення демонтованих сходів адміністративної будівлі, знесення новозбудованої підпірної стінки та відновлення підпірної стінки; зобов'язання Відповідача 1 відшкодувати збитки в результаті проведення будівельних робіт за проектом "Капітальний ремонт вул. Козацької в м. Хмельницькому" в розмірі 83 634 грн.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Відповідно до статей 12, 15, 16, 20 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права, в тому числі право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права, на власний розсуд. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Як наслідок цього, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до статті 328 вказаного Кодексу, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Колегією суддів враховується, що Верховний Суд скасовуючи судові акти по даній справі, передав справу на новий розгляд лише в частині трьох позовних вимог, в саме: в частині відмови у задоволенні позову Позивача про визнання недійсним та скасування рішення Відповідача 2 «Про проведення демонтажу сходів до будівлі по вул. Козацька, 55»; в частині відмови в зобов'язанні Відповідача 1 відновити становище, яке існувало до порушення прав Позивача, шляхом відновлення демонтованих сходів адміністративної будівлі АБК літ. "А-1", знесення новозбудованої підпірної стінки та відновлення підпірної стінки, яка була влаштована до проведення будівельних робіт за проектом "Капітальний ремонт вул. Козацької (від вул. Сіцінського до вул. Купріна) в м. Хмельницькому"; в частині відмови в зобов'язанні Відповідача 1 відшкодувати збитки в результаті проведення будівельних робіт за проектом "Капітальний ремонт вул. Козацької в м. Хмельницькому" у сумі 83 634 грн.
У решті рішення Господарського суду Хмельницької області від 6 листопада 2020 року і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 березня 2021 року в справі №924/785/20 залишено без змін. А саме залишено без змін, рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним та скасування наказу управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради від 28 грудня 2019 року №584 «Про затвердження проектно-кошторисної документації».
При цьому, зважаючи на доводи апеляційної скарги Позивача, що місцевий господарський суд значну частину рішення присвятив обгрунтуванню відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним та скасуванню наказу «Про затвердження проектно-кошторисної документації», колегія суддів проаналізувавши зміст оскаржуваного рішення зазначає таке.
Місцевий господарський суд в описовій частині рішення не досліджував дану вимогу, а лише описав її суть та констатував про те, що спірний наказ прийнятий відповідно до вимог чинного законодавства, а саме відповідно до статті 31 закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, а тому місцевий господарський суд констатував факт відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним та скасування наказу управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради від 28 грудня 2019 року №584 «Про затвердження проектно-кошторисної документації» та зазначив в описовій частині про те, що правомірність такого рішення підтверджена постановою Верховного Суду від 15 червня 2021 року в даній справі (том 1, а.с. 207).
В той же час, чинний Господарсько процесуальний кодекс України не містить норм, котрі б дозволили суду апеляційної інстанції скасовувати рішення судів першої інстанції з огляду на розширене описання (присвячення значної описової частини рішення) позовних вимог в описовій частині такого рішення.
Поряд з тим, зважаючи на відмову в задоволенні позовної вимоги щодо визнання недійсним та скасування наказу управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради від 28 грудня 2019 року №584 «Про затвердження проектно-кошторисної документації», колегія суддів ще раз наголошує на тому, що в даній постанові не досліджує та не розглядає дану позовну вимогу, з огляду на залишення місцевого господарського рішення в цій частині без змін.
Водночас, колегія суддів розглядаючи позовну вимогу про визнання недійсним та скасування рішення Відповідача 2 «Про проведення демонтажу сходів до будівлі по вул. Козацька, 55» в площинні позиції Верховного Суду по даній справі щодо дослідження даних правовідносин в правовому полі дії частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України і статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зазначає наступне.
Направляючи справу на новий розгляд, в цій частині, до суду першої інстанції, Верховний Суд в своїй постанові від 15 червня 2021 року зазначив, що:
«судами попередніх інстанцій неправильно застосовані висновки Верховного Суду щодо застосування частини 7 статті 376 ЦК України і статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та не досліджені належним чином докази у справі, у тому числі щодо питання правового статусу сходів до будівлі на вул. Козацькій, 55»
У відповідності до частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Порядок та реалізація повноважень суб'єктом владних повноважень щодо демонтажу тимчасової споруди залежить від виду об'єкта, що підлягає демонтажу.
Орган місцевого самоврядування має повноваження приймати рішення про демонтаж об'єктів, якщо такі належать до тимчасових споруд у розумінні Правил благоустрою.
Якщо об'єкт не є тимчасовою спорудою, його може бути примусово знесено в порядку, встановленому Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року № 3038-VI, за судовим рішенням, ухваленим за позовом органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27 січня 2020 року в справі №465/249/15-а, від 13 березня 2020 року в справі № 161/14543/16-а, від 28 травня 2020 року в справі №644/3036/17, від 10 серпня 2020 року в справі № 161/13062/18, від 11 серпня 2020 року в справі №161/13492/16-а, від 3 грудня 2020 року в справі № 161/13645/16-а.
За змістом статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Статтею 152 Земельного кодексу України: унормовано, що одним із способів захисту порушеного права є відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю і відшкодування завданих збитків.
Отже, особа, яка використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власний кошт.
Згідно зі статтею 212 Земельного кодексу України: самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки; повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
В той же час, з доказів, долучених до матеріалів справи (про що й зазначено в постанові Верховного Суду по даній справі) вбачається, що дана конструкція (сходи) не відноситься, а ні до об'єкту благоустрою, а ні до тимчасових споруд саме у розумінні Правил благоустрою.
Зокрема колегія суддів зазначає, що спірний об'єкт (сходи) є складовою частиною до приміщення, а самостійним об'єктом, котрий розташований на території та може існувати самостійно у відокремленому вигляді від всього нерухомого майна.
Відтак, діючи в правовому полі частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України і статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" Відповідач 2 мав би вчинити демонтаж (який є предметом цього спору), виключно на підставі рішення суду за наслідками відповідних позовів органів місцевого самоврядування та державного архітектурно-будівельного контролю, а не на підставі свого рішення від 14 травня 2020 року №403 (дана позиція наведена в пункті 25 постанови Верховного Суду від 15 червня 2021 року по даній справі).
Колегія суддів вважає безпідставним покликання представника Відповідача 1 та Відповідача 2 під час виступу в судовому засіданні від 9 лютого 2022 року на те, що об'єкт, який був демонтований, є саме об'єкт благоустрою та тимчасової споруди, оскільки відповідно до статті 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», до об'єктів благоустрою населених пунктів належать: території загального користування: парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; пам'ятки культурної та історичної спадщини; майдани, площі, бульвари, проспекти; вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; пляжі; кладовища; інші території загального користування;прибудинкові території;території будівель та споруд інженерного захисту територій; території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору. До об'єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.
З доказів долучених до даної справи не вбачається, що сходи, про які йде спір в даній справі не є територією загального користування які розміщенні на відповідній проїзджій частині чи вулиці загального користування відповідно до статті 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», навпаки ж, дані сходи примикають до нерухомого майна, коре є власність Позивача та є конструктивним елементом такого нерухомого майна, який призначений для покращення доступу в нежитлове приміщення.
Відтак, з огляду на усе вищевказане в даній судовій, в призмі частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України і статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", котрі регулюють питання демонтажу об'єктів, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним та скасування рішення Відповідача 2 від 14 травня 2020 року №403 "Про проведення демонтажу сходів до будівлі по вул. Козацька, 55" з огляду на їх підставність та обгрунтованість. Відповідно суд апеляційної інстанції задоволює позов в цій частині.
Приймаючи таке рішення, Північно-західний апеляційний господарський суд скасовує рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним та скасування рішення Відповідача 2 від 14 травня 2020 року №403 прийнявши в цій частині нове рішення, яким позовну вимог задовольняє та визнає недійсним та скасовує рішення Відповідача 2 від 14 травня 2020 року №403.
Що ж стосується позовних вимог про зобов'язання Відповідача 1 відновити становище, яке існувало до порушення прав Позивача, шляхом відновлення демонтованих сходів адміністративної будівлі АБК літ. "А-1", знесення новозбудованої підпірної стінки та відновлення підпірної стінки, яка була влаштована до проведення будівельних робіт за проектом "Капітальний ремонт вул. Козацької (від вул. Сіцінського до вул. Купріна) в м. Хмельницькому", 4, то колегія суддів враховуючи висновки Верховного Суду, розглядає дану позовну вимогу із дослідженням обставин щодо правового статусу сходів, враховуючи наступне.
Відповідно до державного акту на право постійного користування землею № 129 серії І-ХМ №001507 14 листопада 1994 року орендному підприємству «Хмельницькийоптторг» на праві постійного користування передано земельну ділянку площею 1.71 га, що розташована за адресою: м. Хмельницький, вул. Козача, 55.
5 травня 1995 року між Телегою Олексієм Івановичем, який діяв на підставі Статуту орендного підприємства та регіональним відділенням Фонду державного майна по Хмельницькій області було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу державного майна цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Хмельницькоптторг», яке знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Козацька, 55, і складається із структурних підрозділів.
Відповідно до пункту 1.1 Договору, майно підприємства включає в себе всі його активи й пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з актом інвентаризації, в тому числі земельна ділянка площею 10,5га.
Покупець майнового комплексу стає правонаступником його майнових прав і зобов'язань з моменту підписання Договору.
Частинами 1 і 3 статті 23 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час надання права постійного користування землею) передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний ЗК України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
При цьому, колегія суддів констатує, що земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.
Єдиним належним і допустимим доказом перебування у користуванні особи саме на праві постійного користування земельної ділянки є наявність правовстановлюючого документа і саме в тих межах, в яких зазначено, у цьому документі.
Водночас, як вбачається із матеріалів справи, спірні сходи до будівлі за адресою: вул. Козацька, 55 в м. Хмельницькому не внесені в межі акту на право постійного користування земельною ділянкою на якій розташовані такі сходи, при цьому, подаючи позовну заяву Позивач зазначає про протиправність дій Відповідачів, спрямованих на позбавлення Позивача права власності шляхом демонтажу сходів адміністративної будівлі.
При цьому, колегія суддів відхиляє позицію представника Позивача щодо того, що невнесення сходів в межі акту на право постійного користування є лише помилкою з боку того ж органу місцевого самоврядування зробленою в 1994 році, оскільки, зважаючи на зазначення Позивачем часу з якого існує помилка (1994 року) до часу звернення Позивача з даним позовом (2020 рік) Позивачем не вчинено жодних дій для виправлення так званої «помилки». Між тим, Позивачем не подано доказів на підтвердження обставин того, що невнесення спірних сходів до державного акту на право постійного користування є саме помилкою органів місцевого самоврядування та вчинення Позивачем дій щодо виправлення такої помилки.
Поміж тим, а ні Позивач, а ні Відповідачі не заперечують ту обставину, що частина сходів розміщена на земельній ділянці комунальної форми власності та не входить в межі земельної ділянки, яка перебуває у Позивача на праві постійного користування (том 1, а.с. 4).
Поміж тим, досліджуючи правовий статус сходів, колегія суддів зазначає, що із висновку судового експерта від 15 червня 2020 року за №780ед/020 (на котрий покликається Позивач) вбачається, що експерт зазначає про те, що металеві сходи (про які йде мова в даній справі) відносяться до основних зовнішніх конструктивних елементів цілісного майнового комплексу (том 1, а.с. 50). Крім того, в даному висновку зазначається й про те, що пошкоджено було лише частину такого конструктивного елементу сходів, які були з керамічної плитки.
Поряд з тим, з досліджених судом доказів (в тому числі фотодоказів сходів, що існували до демонтажу) вбачається факт вчинення Відповідачем 1 дій щодо знесення не всієї конструкції сходів (веранди), лише їх частини (сходового маршу), котрі в свою чергу не межували з приміщенням, а прилягали саме до ганку (веранди) з котрого знаходився вхід в приміщення Позивача.
Крім того, зважаючи на твердження Позивача про те, що сходи є нерухомим майном право власності на яке зареєстровано Позивачем у встановленому законом порядку, то колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів які б конкретно вказували площу всього конструктивного елементу (зважаючи на докази того, що в 1959 році значиться конструктивний елемент веранда площею 11,60 кв.м., крильцо 1,60 кв.м., які були дерев'яні; том 3, а.с. 110), в тому числі й площу підйому (сходів), речове право на яке зареєстровано в державному реєстрі. При цьому, матеріали справи містять лише копії експлікацій, робочих проектів та експертних досліджень.
В той же час, це не вказує на відсутність у нього права власності на це майно і приналежність цього майна до приміщення, що належить Позивачу. Крім того, як встановлено вище в даній постанові, дане майно, котре складається з ряду конструктивних елементів (описаних нижче в даній постанові) є власністю Позивача і відноситься до приміщення Позивача і аж ніяк не є об'єктом благоустрою чи тимчасовою спорудою (про що вказував Відповідач 1 та Відповідач 2).
В підтвердження обставини щодо того, що частина конструктивного елементу - сходи, були передбаченні проектом та мали місце при договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Позивачем долучено до матеріалі справи витяг з інвентарної справи, станом на 1959 рік (період укладення договору купівлі -продажу майна). Із реєстру оцінки основних будівель та конструкцій до нього значиться: контора площею 161,70 км.м.; веранда 11,70 кв.м.; крильцо 1,60 кв.м. (том 3, а.с. 110-111). Із Оціночного акту Адміністративної будівлі «А-1» від 12 травня 1965 року вбачається, що значиться конструктивний елемент веранда площею 11,60 кв.м., крильцо 1,60 кв.м., які були виготовлені із дерева.
Крім того, із поданої експлікації вбачається існування частини конструктивного елемента як сходи у дерев'яному вигляді, які примикають до будівлі та не виходили за межі цілісного майнового комплексу (том 3,а.с. 112), а навпаки входять в усі приміщення та будівлі, в той же час, при поданні Позивачем позовної заяви із долучених доказів вбачається, що така частина конструктивного елементу - сходи вже виходять за межі всього цілісного майнового комплексу (том 1, а.с. 43; 45; 61)
Колегія суддів дослідивши конструктивний елемент - сходи (веранда), який є предметом даної позовної вимоги, у тій конфігурації та виді, який вони мали до демонтажу (том 1, а.с. 129-135), та який має бути відновлений Відповідачами, зазначає, що даний конструктивний елемент (сходи-веранда) складається із: тумби (веранди; крильцо), опірні балки (металеві труби), дах, поручні, чотири підйоми в одному сходовому марші.
В той же час, дослідивши докази, котрі засвідчують обставини відновлення частини конструктивного елементу (сходів) в розрізі доказів, котрі засвічують попереднє розташування частини сходів, що примикають до «тумби» (веранди), вбачається, що Відповідачем 1 проведено демонтаж лише частини конструктивного елементу (сходів), а саме чотирьох підйомів в одному сходовому марші, змінивши їх конфігурацію та зовнішній вид із прямого виходу на проїзджу частину вулиці, на розміщення п'яти підйомів в одному сходовому марші з правого боку тумби (крильця) по відношенню до вхідних дверей. При цьому, як вже вказано вище, дані чотири підйоми не прилягали до стін приміщення Позивача (до приміщення прилягає тумба (веранда, крильцо).
Крім того, доказом того, що Відповідач 1 демонтував лише частину зовнішнього конструктивного елементу - сходів, є й листування між Позивачем та Відповідачем 1, а саме лист від 8 сепрня 2019 року, в якому Відповідач 1 просив Позивача погодити перевлаштування сходів. А не їх повний демонтаж (том 1, а.с. 27).
Відтак, з даних доказів вбачається, що демонтажу зазнала лише частина конструктивного елементу сходів (веранди), внаслідок зміни конфігурації (розташування) самих підйомів в одному сходовому марші, що примикають до тумби, решта конструктивних елементів (тумба (крильцо), опірні балки (металеві труби), дах, поручні) залишилися в незмінному стані (дане також не заперечив представник Позивача в судовому засіданні від 9 лютого 2022 року).
При цьому, апелянт в апеляційній скарзі наполягає лише на тому, що його не влаштовує конфігурація та розмір самих сходових маршів, не заперечуючи при цьому відновлення частини сходів та демонтаж такої частини, а не всього зовнішнього конструктивного елементу.
Крім того, колегія суддів погоджується з доводами Позивача про те, що адміністративна будівля є надбудовою над складом, і з двору є фактично другим поверхом, що унеможливлює вихід в таке адміністративне приміщеня саме зі сторони вулиці, іншим чином. Прямокутна позначка в технічному паспорті є балконом, адже при аналізі технічного паспорта чітко видно, що підйом в одному сходовому марші там лише один. В той же час, такий вхід лише один зі сторони головної вулиці до адмінриміщення, що ж стосується самих складів та інших приміщень з іншої сторони будівлі, то з доказів долучених до матеріалів справи вбачається, що вхід в приміщення по вул. Козацькій, 55 з вулиці є не єдиним входом в приміщення, оскільки відповідно до технічного паспорту на адміністративне приміщення по вул. Козацькій, 55 з двору є ще один вхід до приміщення.
Принагідно, колегія суддів вбачає за можливе зазначити про те, що матеріали справи не містять доказів, а Відповідачами не підтверджено належними доказами, що дані сходи є самочинно збудованим Позивачем об'єктом без дозвільних документів на міській території, при цьому, доведено те, що розміщення такої конфігурації сходів в попередньому вигляді з безпосереднім виходом на тротуар, перешкоджає вільному пересуванню пішоходів та людей з обмеженими можливостями, порушує інтереси інших осіб та суспільний інтерес, з огляду на розміщення сходів на земельній ділянці, що належить міській раді. В той же час, Відповідачі не заперечили проти того, що такі сходи мають місце та повинні існувати, оскільки є засобом добирання працівників Позивача до приміщення, що й стало підставою для зміни конфігурації сходових підйомів із бокової частину тумби (хоч і з порушенням та перевищенням повноважень щодо винесення документа про такий демонтаж), а не демонтаж всієї конструкції без будь-якого відновлення.
Що ж стосується знесення підпірної стінки та відновлення тієї, яка була до проведення будівельних робіт, то будівництво такої стінки було зумовлено проектно-кошторисною документацією капітального ремонту вулиці, яка пройшла експертизу та всі стадії затвердження (вимога про визнання її недійсною залишена без задоволення, що й підтверджено Верховним Судом по даній справі), а саме з метою забезпечення безпеки руху по даній вулиці, з огляду на будівництво велодоріжок та тротуарів, розширення проїжджої частини.
Крім того, Позивач неодноразово звертався до Відповідачів із листами щодо вирішення ситуації та вжиття негайних заходів із відновленням підпірної стіни дорожнього покриття та тротуару, яка підлягала руйнуванню в зв'язку із будівництвом її ще в 1985 році та погодніми умовами (том 3, а.с. 144-150).
При цьому, будівництво такої стінки, яка існувала в першопочатковому вигляді проведено не Позивачем, а Відповідачами з метою безпеки громадян та автомобілів по проїжджій частині, та крім того, така підпірна стіна розташована не на території Позивача, а на землях комунальної форми власності - землі міста.
Разом з тим дослідивши матеріали справи, зважаючи на відновлення Відповідачами зовнішньої частини конструктивного елемента - чотирьох підйомів в одному сходовому марші (станом на момент перегляду справи в апеляційному господарському суді), який в свою чергу зазнав лише зміни конфігурації по відношенню до тумби (веранди, крильцо) та дверей, обгрунтованість та законність будівництва підпірної стінки в межах проектно-кошторисної документації, які розміщенні на землі комунальної форми власності, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відмову в позові в частині зобов'язання Відповідача 1 відновити становище, яке існувало до порушення прав Позивача, шляхом відновлення демонтованих сходів адміністративної будівлі АБК літ. "А-1", знесення новозбудованої підпірної стінки та відновлення підпірної стінки, яка була влаштована до проведення будівельних робіт.
Дане вчинено і місцевим господарським судом, а відтак суд залишає без змін оспорюване рішення в цій частині.
Що ж стосується позовних вимог про зобов'язання Відповідача 1 відшкодувати збитки в результаті проведення будівельних робіт за проектом "Капітальний ремонт вул. Козацької в м. Хмельницькому" у розмірі 83 634 грн, то колегія суддів враховуючи висновки, наведені в постанові Верховного Суду по даній справі зазначає таке.
Обгрунтовуючи дану позовну вимогу, Позивач покликається на висновок судового експерта від 15 червня 2020 року за №780ад/020 в якому експерт прийшов до висновку, що розмір майнової шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження будівель цілісного майнового комплексу, згідно акту обстеження від 14 травня 2020 року, в цінах станом на 16 червня 2020 року становить 83634 грн (том 1, а.с. 47-53).
При цьому, в постанові Верховного Суду відь15 червня 2021 року по даній справі зазначено: посилання позивача у поданій касаційній скарзі на те, що Управління звело навпроти вікон належної Товариству адміністративної будівлі підпірну стіну, яка призводить до загородження частини приміщення від природного освітлення, колегія суддів вважає недоведеними та погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що протокол № РЗ-015-05-2020 не є належним доказом щодо погіршення умов праці та неможливості працювати у приміщеннях саме внаслідок проведення будівельних робіт, що здійснюються на замовлення Управління, оскільки доказів того, що до моменту відновлення підпірної стінки рівень природної освітленості у приміщеннях відповідав вимогам ДБН В. 2.5.-28-2018 позивачем не надано.
Колегія суддів також погоджується із судами попередніх інстанцій, що доданий до матеріалів справи висновок експертного дослідження № 780ед/020 не підтверджує того, що зазначені пошкодження утворились в результаті проведення демонтажу сходів, оскільки предметом його дослідження був акт від 14.05.2020 про проведення обстеження нежитлової адміністративної будівлі цілісного майнового комплексу Товариства на вул. Козацькій, 55 і експерту було поставлене питання щодо розміру майнової шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження зазначених будівель. Питання причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів та шкодою, завданою Товариству, на розгляд експерта не виносилося.
Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно зі статтею 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії нього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями.
Отже, для відшкодування шкоди необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо особа, яка заподіяла шкоду, не була уповноважена на такі дії; наявність шкоди.
Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті 1173 Цивільного кодексу України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки особи, яка заподіяла шкоду. Наявність сукупності всіх вищезазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. При цьому, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки тієї особи, яка заподіяла шкоду.
Відтак, саме на позивача покладається обов'язок довести обґрунтованість своїх вимог, а саме, наявність шкоди, протиправність поведінки того, хто заподіяв шкоду, та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, і для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння матеріальної шкоди позивачеві необхідно довести наявність усієї сукупності вищезазначених ознак складу цивільного правопорушення, які необхідні для відшкодування шкоди в порядку статті 1173 Цивільного кодексу України, тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності .
Колегія суддів звертає увагу, на те, що як на підставу задоволення позову Позивач зазначає, що на земельній ділянці площею 1,71 га по вул. Козацькій, 55 розташований цілісний майновий комплекс, що не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно , Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна Позивач є власником 76,3/100 окремого індивідуально визначеного об'єкта нерухомості загальною площею 6790, 3 кв.м по вул. Козацькій, 55.
При цьому, Позивач як належний та допустимий доказ порушення своїх прав Відповідачами надав у матеріали справи акт встановлення завданих збитків від 28 травня 2020 року та висновок експертного дослідження №780ед/020 .
З матеріалів справи вбачається, що 28 травня 2020 року складено акт встановлення завданих збитків комісією (в складі: ОСОБА_2 - директор з економіки Позивача, ОСОБА_1 - завідуючий господарством Позивача; ОСОБА_3 - головний енергетик Позивача), про те, що в ході будівельних робіт, які проводяться на замовлення Відповідача 2, нерухомому майну Позивача, що розташоване за адресою м. Хмельницький, вул. Козацька, 55, а саме - адміністративній будівлі "А-1", було завдано наступні ушкодження: зруйновано сходи входу/виходу з адміністративної будівлі; ізольовано частину приміщень адміністративної будівлі від природного освітлення; утворились тріщини на фасаді адміністративної будівлі зі сторони вул. Козацької, протяжністю близько 2м., від даху до віконного отвору; виникли численні тріщини внутрішніх стін адміністративної будівлі, внаслідок яких облущилась зовнішня чистова шпаклівка; виникли численні тріщини на стелі, внаслідок зсуву панелей перекриття; відбулося зміщення фундаменту та пошкодження гідроізоляції, внаслідок яких відбуваються численні затікання стічних, вод у підвальних приміщеннях адміністративної будівлі. В той же час, з даного акту не вбачається що пошкодження в приміщенні утворилися виключно внаслідок демонтажу частини сходів або інших неправомірний дій Відповідачів.
До матеріалі справи доданий висновок експертного дослідження №780ед/020, яким також не встановлено, що зазначені пошкодження утворились в результаті проведення демонтажу частини сходів. Предметом дослідження був акт від 14 травня 2020 року про проведення обстеження нежитлової адміністративної будівлі цілісного майнового комплексу Позивача по вул. Козацькій, 55. Експерту було поставлене питання щодо розміру майнової шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження будівель цілісного майнового комплексу, що розташований по вул. Козацькій, 55 в м. Хмельницькому , згідно Акту обстеження від 14 травня 2020 року.
На підставі усього описаного вище, Позивачем не додано беззаперечних доказів того, що саме в результаті демонтажу частини сходів йому заподіяна майнова шкода.
Більше того суд першої інстанції констатує, що з огляду на те, що чотири підйоми, котрі знесені Відповідачами не межують безпосередньо зі стінами приміщення Позивача (між ними знаходиться тумба (крильцо)), суд вважає сумнівним і недоведеним те, що саме такі роботи могли призвести до ушкоджень приміщення, на котрі вказує Позивач в своїй позовній заяві і за котрі хоче стягнути з Відповідачів збитки.
Суд констатує, що в позовній заяві Позивач зазначає, що експертом було встановлено, ряд пошкоджень конструктивних елементів та опоряджувальних покриттів, які викликані дією води. Однак, експертом не встановлено, коли саме відбулось залиття та в результаті чого, чи мало місце залиття до демонтажу чотирьох підйомів чи після, і чи відбулося це саме в наслідок демонтажу. Перед судовим експертом Власюком В. В. не ставилось питання щодо причин та часу виникнення пошкоджень адміністративної будівлі, чи виникли пошкодження внаслідок будівельних робіт, що здійснюються на замовлення управління ЖКГ. Також Позивачем надано у матеріали справи протокол вимірювань фізичних факторів, вмісту забруднюючих речовин у робочій та житловій зоні від "19" травня 2020 року Незалежного центру лабораторних досліджень «Еталон» про те, що відповідно до бланку внесення первинних даних щодо замірів фізичних факторів та вмісту забруднюючих речовин № РЗ-15 від 18 травня 2020 року (дата і час проведення випробувань 18 травня 2020 року 14:51-15:06.), місце проведення випробувань: Хмельницька область м. Хмельницький, вул. Козацька, 55, за результатами випробувань фізичних факторів адміністративних приміщень Рівень природної освітленості у приміщеннях, що досліджувались не відповідає вимогам ДБН В.2, при цьому, в даному протоколі не вказано, що саме такий рівень освітлення у приміщеннях є наслідком будівництва підпірної стінки (аналогічне зазначення міститься в постанові Верховного Суду по даній справі).
Із аналізу вищедосліджених доказів, слідує, що протокол № РЗ-015-05-2020 не є належним доказом погіршення умов праці та неможливості працювати у приміщеннях, саме внаслідок проведення будівельних робіт, що здійснюються на замовлення Відповідача 2. Так, доказу щодо того, що на момент відновлення підпірної стінки рівень природної освітленості у приміщеннях відповідав вимогам ДБН В. 2.5.-28-2018 Позивачем не надано. Крім того, у протоколі № РЗ-015-05-200 не наведений проектний розрахунок віконних прорізів, тобто чи запроектовані розміри віконних прорізів забезпечать належний рівень природної освітленості у приміщеннях. Коефіцієнт природного освітлення характеризує освітлення всередині приміщення в порівнянні з освітленням зовні. Середній КІТО свідчить про те, наскільки добре в середньому освітлено природним світлом приміщення або, наприклад, робоча зона. Коефіцієнт природної освітленості залежить від: площі вікна, площі підлоги, конфігурації приміщення, розташування вікон, можливих затінень, характеристик скло пакета, площі непрозорих частин вікна. Всі ці фактори впливають на освітленість всередині приміщень. Однак, в протоколі № РЗ- 015-05-2020 відсутні відомості, які б вказали чи встановили, що саме є причиною недостатнього рівня природного освітлення.
За таких обставин колегія суду відмовляє у позові в частині позовних вимог про зобов'язання Відповідача 1 відшкодувати збитки в результаті проведення будівельних робіт за проектом "Капітальний ремонт вул. Козацької в м. Хмельницькому" у розмірі 83 634 грн.
Дане вчинено і місцевим господарським судом, а відтак суд залишає без змін оспорюване рішення і в цій частині.
З огляду на усе вищевказане у даній постанові, Північно-західний апеляційний господарський суд, вважає подану Позивачем апеляційну скаргу підставною та обгрунтованою в частині визнання недійсним та скасування рішення Відповідача 2 від 14 травня 2020 року №403 "Про проведення демонтажу сходів до будівлі по вул. Козацька, 55".
Разом з тим, суд скасовує рішення Господарського суду Хмельницької області в частині відмови у визнанні недійсним та скасування рішення Відповідача 2 від 14 травня 2020 року №403 "Про проведення демонтажу сходів до будівлі по вул. Козацька, 55" та приймає в цій частині нове рішення, яким позов в цій частині задоволює, визнає недійсним та скасовує рішення Відповідача 2 від 14 травня 2020 року №403 "Про проведення демонтажу сходів до будівлі по вул. Козацька, 55".
В решті доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає її необгрунтованою і безпідставною, а тому залишає її без задоволення в частині зобов'язання Відповідача 1 відновити становище, яке існувало до порушення прав Позивача, шляхом відновлення демонтованих сходів адміністративної будівлі АБК літ. "А-1", знесення новозбудованої підпірної стінки та відновлення підпірної стінки, яка була влаштована до проведення будівельних робіт за проектом "Капітальний ремонт вул. Козацької (від вул. Сіцінського до вул. Купріна) в м. Хмельницькому", 4 та зобов'язання Відповідача 1 відшкодувати збитки в результаті проведення будівельних робіт за проектом "Капітальний ремонт вул. Козацької в м. Хмельницькому" в розмірі 83 634 грн.
Відповідно апеляційний господарський суд залишає без змін оспорюване рішення Господарського суду Хмельницької області від 10 листопада 2021 року в справі № 924/785/20.
Згідно частини 1 статті 269 ГПК України: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Водночас, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку про неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи в частині визнання недійсним та скасування рішення Відповідача 2 від 14 травня 2020 року №403 "Про проведення демонтажу сходів до будівлі по вул. Козацька, 55", що в силу дії пунктів 1, 2 та 3 частини 1 статті 277 ГПК України є підставою для скасування оспорюваного рішення на підставі пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України в цій частині.
Судові витрати, в силу дії приписів статті 129 ГПК України, за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги, суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до частини задоволеної апеляційної скарги).
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницька універсальна компанія" на рішення Господарського суду Хмельницької області по справі №924/785/20 від 10 листопада 2021 року - задоволити частково.
2. Рішення Господарського суду Хмельницької області по справі №924/785/20 від 10 листопада 2021 року скасувати в частині відмовив в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним та скасування рішення Виконавчого комітету Хмельницької міської ради (м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 04060772) від 14 травня 2020 року №403, прийнявши в цій частині нове рішення, яким позов в цій частині задоволити повністю.
3. Визнати недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради (м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3, код ЄДРПОУ 04060772) від 14 травня 2020 року №403 "Про проведення демонтажу сходів до будівлі по вул. Козацька, 55".
4. В решті рішення Господарського суду Хмельницької області по справі №924/785/20 від 10 листопада 2021 року - залишити без змін.
5. Стягнути з Виконавчого комітету Хмельницької міської ради (м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3, код ЄДРПОУ 04060772) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницька універсальна компанія" (м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 5, код 01883177) 2102 грн відшкодування судового збору за подання позовної заяви.
6. Стягнути з Виконавчого комітету Хмельницької міської ради (м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3, код ЄДРПОУ 04060772) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницька універсальна компанія" (м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 5, код 01883177) 3153 грн відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги.
7. Господарському суду Хмельницької області видати відповідні накази.
8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
9. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
10. Справу №924/785/20 повернути Господарському суду Хмельницької області.
Повний текст постанови виготовлено 14 лютого 2022 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.