вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" лютого 2022 р. Справа№ 911/2817/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Отрюха Б.В.
Грека Б.М.
за участю секретаря судового засідання: Гуньки О.В.
Христенко О.М. та його представник в судове засідання не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.11.2021 року
у справі № 911/2817/21 (суддя Лопатін А.В.)
за заявою ОСОБА_1
про банкрутство
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.11.2021 року у справі №911/2817/21 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність разом з доданими до неї матеріалами повернуто заявнику без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 01.11.2021 у справі №911/2817/21, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Грек Б.М., Копитова О.С.
Ухвалою суду від 25.11.2021 року вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.11.2021 у справі №911/2817/21, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2817/21 за заявою ОСОБА_1 про банкрутство.
29.11.2021 року супровідним листом Господарського суду Київської області №02-04/911/2817/21 від 26.11.2021 року матеріали справи №911/2817/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду від 30.11.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.11.2021 року у справі №911/2817/21 залишено без руху у зв'язку з її поданням після закінчення строків, установлених статтею 256 ГПК України, та визнанням причин пропуску строку на подання апеляційної скарги неповажними, а також через неподання доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема, надати докази сплати судового збору у розмірі 2 270,00 грн., а також докази на підтвердження дати отримання копії оскаржуваної ухвали.
Відповідно до відомостей, які містяться на зворотньому поштовому повідомленні, скаржник отримав копію вищезазначеної ухвали суду апеляційної інстанції 09.12.2021 року.
20.12.2021 року, тобто у встановлений судом строк, скаржником на виконання ухвали від 30.11.2021 року подано докази сплати судового збору, а також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з доказами на підтвердження дати отримання копії оскаржуваної ухвали, в обґрунтування якого скаржник зазначає, що оскаржувану ухвалу від 01.11.2021 року він отримав 10.11.2021 року, що підтверджується доданими до заяви про усунення недоліків апеляційної скарги доказами, а відтак останнім днем для подання апеляційної скарги є 22.11.2021 року (з урахуванням вихідних днів).
Ухвалою суду від 28.12.2021 року поновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.11.2021 року у справі №911/2817/21 та призначено справу до розгляду на 03.02.2022 року за участю боржника або його повноважного представника.
У зв'язку з перебуванням судді Копитової О.С. на лікарняному протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2022 року для розгляду справи № 911/2817/21 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Грек Б.М., Отрюх Б.В.
Ухвалою суду від 02.02.2022 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №911/2817/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Київської області від 01.11.2021 року.
ОСОБА_1 та його представник в судове засідання 03.02.2022 року не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи скаржник повідомлений належним чином.
Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
03.02.2022 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 слід відмовити, а ухвалу господарського суду Київської області від 01.11.2021 року у справі №911/2817/21 - залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Разом з тим, 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.09.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області із заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність.
В обґрунтування поданої заяви боржник зазначає, що згідно конкретизованого списку кредиторів та боржників він має кредиторську заборгованість в загальній сумі 490 567,77 грн.
У зв'язку із наявністю певних недоліків ухвалою господарського суду Київської області від 29.09.2021 року подану заяву залишено без руху та надано заявнику строк протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали подати до господарського суду разом із заявою про усунення недоліків:
- належний конкретизований список кредиторів із зазначенням щодо кожного кредитора окремо загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені), оскільки наданий заявником список містить лише загальну суму поточної заборгованості без визначення наявності основного боргу, відсотків за користування кредитом чи суми неустойки (штрафу, пені), що, в свою чергу, зокрема перешкоджає у здійсненні перевірки відповідності суми зобов'язання вимогам, визначеним положеннями статті 115 Кодексу, з урахуванням приписів частини третьої зазначеної статті Кодексу;
- належні докази (квитанцій, банківських виписок тощо), що підтверджують суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
- документальне підтвердження відомостей про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках;
- інформацію про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини;
- докази здійснення авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень, яка, з урахуванням положень ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства та Закону України "Про державний бюджет на 2021 рік", становить 35 685,00 грн.
Поряд з тим, вказаною ухвалою суду не прийнято як належний та допустимий доказ здійснення авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень Договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 25.08.2021 року, укладений між арбітражним керуючим Білявським В.В. та Христенком О.М., оскільки він укладений у відповідності до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не Кодексу України з процедур банкрутства, визначає умови оплати послуг розпорядника майна, а не керуючого реструктуризацією, у сумі меншій, ніж визначено чинним законодавством, а також до моменту, якого відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства не може бути, так як у справі про неплатоспроможність відповідні рішення приймають саме збори кредиторів, а не комітет кредиторів.
25.10.2021 року, тобто в межах встановленого судом строку, заявником подано до господарського суду Київської області заяву про усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність.
Водночас, оскільки за висновками суду першої інстанції недоліки поданої заяви протягом встановленого строку боржником не усунуто, ухвалою господарського суду Київської області від 01.11.2021 у справі №911/2817/21 заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи повернуто заявнику без розгляду.
Боржник з даною ухвалою суду не погоджується та в обґрунтування поданої апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Зміст та форма заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство повинні відповідати приписам Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 3 ст. 37 КУзПБ визначено, що господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених ст. 174 ГПК України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Положеннями ст. 174 ГПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. У разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, одним з недоліків поданої заяви про неплатоспроможність, визначених судом в ухвалі від 29.09.2021 року №911/2817/21 про залишення заяви без руху, було недодержання вимог ст.ст.30, 116 КУзПБ, зокрема щодо обов'язку боржника - фізичної особи авансувати на депозитний рахунок суду винагороду керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень та надати суду докази авансування, що станом на дату звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність становив 35 685,00 грн.
Водночас, подана заява ОСОБА_1 про усунення недоліків не містить належних доказів авансування винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у розмірі та порядку встановлених Кодексом України з процедури банкрутства.
При цьому, згідно відповідної заяви боржник наполягає на альтернативі мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, шляхом укладення договору від 25.08.2021 року.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додано договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 25.08.2021 року, який укладений між арбітражним керуючим Білявським В.В. та Христенко О.М. у відповідності до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не Кодексу України з процедур банкрутства.
Пунктами 3.1 та 3.3 вказаного договору передбачено, що оплата послуг "розпорядника майна" становить 17 842,50 грн. за весь строк виконання повноважень, починаючи з дати його призначення та до моменту прийняття комітетом кредиторів відповідного рішення про встановлення оплати послуг розпорядника майна. ОСОБА_1 вносить (перераховує) оплату рівними частинами протягом 10 місяців у сумі 1784,25 грн. щомісячно на депозитний рахунок суду, в якому відкрито провадження у справі про неплатоспроможність.
Вказаний договір було досліджено місцевим судом та надано йому оцінку як альтернативному способу здійснення сплати грошової винагороди арбітражному керуючому, однак в ході дослідження його змісту правомірно встановлено, що такий договір не є належним та допустимим, в розумінні положень ст.ст. 76-77 ГПК України, доказом виконання вимог п. 12 ч. 2 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства - авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень в розмірі встановленому положеннями абз. 3 частини другої статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства - п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень, що на дату звернення боржника до суду становить 35 685,00 грн.
Як вбачається із заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, так і в апеляційній скарзі заявник посилається на правову позицію, викладену в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.11.2020 року у справі №910/726/20.
Крім того, заявник наголошує на врахуванні вказаної позиції Верховного Суду під час дослідження вищенаведеного договору, як альтернативного способу сплати грошової винагороди арбітражному керуючому.
Разом з тим, аналіз висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, на які посилається заявник, свідчить про те, що право на одержання винагороди за працю гарантоване законом, зокрема ст. 43 Конституції України. Відповідне правило також поширюється на арбітражних керуючих, право яких на одержання винагороди за виконання обов'язків у справі про банкрутство (неплатоспроможність) регламентоване в ст. 12, 30 Кодексу України з процедур банкрутства.
В той же час, згідно імперативних норм Кодексу України з процедур банкрутства, законодавцем не передбачено жодних альтернативних можливостей авансуванню на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією з боку держави оплати праці цією особи на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає гарантіям на оплату праці відповідно до частин другої, шостої статті 43 Конституції України.
Місцевим господарським судом правомірно зазначено, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в наведеній постанові вказує на право місцевого господарського суду, а не обов'язок, розгляду питання щодо альтернативного врегулювання питання винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень у справі про неплатоспроможність, зокрема на умовах відстрочення та, більше того, зменшення розміру винагороди від розміру, встановленого Кодексом.
При цьому, альтернативне врегулювання боржником - фізичною особою та арбітражним керуючим питання щодо винагороди останнього за виконання роботи, не може ґрунтуватись на безоплатному виконанні роботи, оскільки така умова суперечитиме положенням статті 43 Конституції України.
Посилання апелянта на практику місцевих господарських судів, у яких провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи було відкрито з урахуванням наявності доказів авансування винагороди арбітражному керуючому шляхом укладання договору про розстрочку такої оплати, судом апеляційної інстанції до уваги не беруться, оскільки ч. 4 ст. 236 ГПК України не визначає обов'язку суду щодо врахування висновків судових рішень суду першої інстанції.
Слід також зауважити, що згідно частини першої ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
В ході дослідження положень вищенаведеного договору від 25.08.2021 року, наданого заявником в якості альтернативного способу виконання обов'язку здійснення авансування винагороди арбітражного керуючого за три місяці виконання ним повноважень у справі, судом встановлено, що такий договір суперечить положенням ч. 2 ст. 30 КУзПБ, зокрема, щодо розміру грошової винагороди керуючого реструктуризацією боргів боржника, що свідчить про порушення сторонами договору положень частини першої ст. 203 ЦК України, а відтак вказаний договір обґрунтовано не було прийнято господарським судом в якості доказу альтернативного врегулювання питання винагороди арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Під час аналізу вищенаведених обставин, судом першої інстанції також правомірно враховано правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 23.11.2020 року №922/1734/20, відповідно до якої, обов'язок боржника авансувати винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду встановлено КУзПБ, і подання доказів авансування є обов'язковою умовою, визначеною статтею 116 зазначеного Кодексу. При цьому ані КУзПБ, ані інші діючі норми чинного законодавства не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, а також умов, за яких суд може відстрочити, розстрочити чи звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому.
Крім того, зважаючи на юридичну природу винагороди арбітражного керуючого, звільнення від її сплати не вплине на баланс інтересів держави та заявника у справі, оскільки є лише платою суб'єкту незалежної професійної діяльності за виконання ним своїх обов'язків. Водночас звільнення заявника від авансування такої винагороди на етапі подання заяви позначиться на балансі інтересів боржника та арбітражного керуючого, позбавивши останнього права на своєчасне отримання винагороди в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень (абзац п'ятий статті 3 КУзПБ). Жодних положень, умов та підстав, за яких суд може відстрочити, розстрочити або звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому чинним законодавством України не передбачено (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.09.2020 року № 902/227/20).
Відповідно до ст. 129 Конституції України здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Враховуючи даний принцип господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі, й у питанні звільнення (з урахуванням змісту договору від 25.08.2021 року) від сплати винагороди керуючому реструктуризацією (часткове звільнення).
Крім того, судом взято до уваги численну позицію Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Таким чином, виходячи із вищенаведених обставин, заявником до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та до заяви про усунення недоліків не надано належних та достатніх доказів виконання обов'язку авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень в розмірі встановленому положеннями абз. 3 ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства - п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Окрім наведеного, пояснення заявника відносно усунення інших недоліків в заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ґрунтуються на тому, що заявник не володіє всіма кредитними договорами, які б дозволили здійснити обрахунки щодо основного зобов'язання, суми неустойки щодо кожного кредитора окремо, а також того, що поданий до суду конкретизований список кредиторів та боржників, містить загальну суму заборгованості та суму кредиту, отриману з виписки УБКІ, що дозволяє визначити хоча б показники заборгованості за договором, при цьому, безпосередньо договори не містять такої інформації.
Крім того, заявник також наголошує на тому, що ним надано ті кредитні договори, які наявні в нього і він має можливість надати такі документи та зауважує, що у нього відсутня частина кредитних договорів, на підставі яких виникла заборгованість, оскільки вони знаходяться у кредиторів, і жодних договорів або інших підтверджень виникнення зобов'язання боржник не отримував. Поряд із цим, заявник зазначає, що кредитори володіють, як кредитними договорами так і інформацією щодо тіла кредиту, суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо).
Проаналізувавши наведене, суд першої інстанції правомірно не визнав вказані доводи заявника усуненням недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, здійсненим у спосіб, визначений ухвалою господарського суду Київської області від 29.09.2021 року.
Судова колегія наголошує, що відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а відтак, відсутність документів у заявника не є підставою для невиконання обов'язку, визначеного Кодексом України з процедур банкрутства щодо долучення до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність відповідних документів, так як, у такому разі, заявник мав би вчинити заходи щодо їх отримання.
Таким чином, судом вірно встановлено, що заявником не усунено недоліки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, встановлені ухвалою господарського суду Київської області від 29.09.2021 року №911/2817/21 у встановлені такою ухвалою суду строки.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов заснованого на законі висновку про повернення заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України.
Посилання скаржника про порушенням господарським судом Київської області норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що оскаржувану ухвалу прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є недоведеними, безпідставними, необґрунтованими та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що правових підстав для її задоволення та скасування ухвали місцевого господарського суду не вбачається.
Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Київської області від 01.11.2021 року у справі №911/2817/21 залишити без задоволення.
2.Ухвалу господарського суду Київської області від 01.11.2021 року у справі №911/2817/21 залишити без змін.
3.Копію постанови суду надіслати ОСОБА_1 .
4.Матеріали справи повернути до господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови підписано 08.02.2022 року.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді Б.В. Отрюх
Б.М. Грек