вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" лютого 2022 р. Справа№ 927/915/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Кропивної Л.В.
Барсук М.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Ніжинське лісове господарство" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.11.2021 у справі №927/915/21 (суддя Шморгун В. В.) за позовом Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Бобровицької міської ради Чернігівській області до Державного підприємства "Ніжинське лісове господарство" про відшкодування шкоди 109 520,48 грн, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
ВСТАНОВИВ наступне.
Заступником керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивачів: Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Бобровицької міської ради Чернігівській області подано позов до Державного підприємства "Ніжинське лісове господарство" про стягнення шкоди в сумі 109 520,48 грн., завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Позовні вимоги мотивовані незабезпеченням відповідачем охорони та захисту лісових насаджень, на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні ДП "Ніжинське лісове господарство", від незаконної порубки дерев.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 01.11.2021 у справі №927/915/21 позов задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства "Ніжинське лісове господарство" шкоду у сумі 109 520,48 грн, завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а саме: 32 856,14 грн до спеціального фонду Державного бюджету України; 21 904,10 грн до спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету; 54 760,24 грн до фонду охорони навколишнього природного середовища Бобровицької міської ради, стягнуто з Державного підприємства "Ніжинське лісове господарство" на користь Чернігівської обласної прокуратури 2270,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Приймаючи наведене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як постійний лісокористувач, не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну рубку лісу, внаслідок чого було спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави, а тому він має нести матеріальну відповідальність у повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.11.2021 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що згідно вимог Лісового кодексу України відповідальність за порушення вимог лісового господарства несуть особи, які безпосередньо здійснили незаконне вирубування.
Також, апелянт вказує, що постанова Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" стосується розрахунку шкоди щодо осіб, які безпосередньо здійснили незаконне вирубування.
Окрім наведеного, апелянт зазначає про відсутність в діях відповідача протиправної бездіяльності, оскільки згідно положень Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, проте не відсутність незаконних рубок.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2021 у справі №927/915/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Ніжинське лісове господарство" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.11.2021 у справі №927/915/21; роз'яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
Також, вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строк для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 15 днів з моменту отримання даної ухвали.
Від прокуратури та другого позивача до апеляційного суду надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в якому вони заперечили проти задоволення її вимог.
В свою чергу, перший позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до Державного акту серії ЯЯ № 376770 на право постійного користування земельною ділянкою, Державному підприємству "Ніжинське лісове господарство" на підставі розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації від 16.02.2011 № 43, надано у постійне користування для ведення лісового господарства 841,7868 га землі, яка розташована в адміністративних межах Кобижчанської сільської ради (а. с. 42).
Старшим майстром Носівського лісництва ДП "НІЖИНСЬКИЙ ЛІСГОСП" Зайцем С.В. за участю лісничого Кобижчанського лісництва Козловського В.М. та міжрайонного лісництвознавця Яковенка В.М. 11.12.2019 о 16.00 год. у ДП Ніжинське лісове господарство Кобижчанського лісництва в кварталі 18 виділ 12 рекреаційно-оздоровчого лісництва, розряд такс 2 було виявлено незаконну рубку 6 дерев дуба звичайного, про що складено акт (а. с. 14-15).
Розрахована відповідачем у результаті цього порушення шкода склала 112 011,84 грн.
Відповідач звернувся до Бобровицького відділення Ніжинського ВП УПН в Чернігівській області листом № 17-01/490 від 12.12.2019 з проханням провести розслідування по факту виявлення незаконної рубки дерев (а. с. 16).
Відомості щодо вказаної події було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019270080000456 від 13.12.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України (а.с. 17).
В ході досудового розслідування слідчим СВ Бобровицького ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області капітаном поліції Андрушою Н.М. було проведено огляд місця події та встановлено, що на території, яка розташована за межами с. Кобижча Бобровицького району Чернігівської області, у кварталі 18 виділ 12 Кобижчансського лісництва, понад дорогою у напрямку м. Носівка, виявлено самовільну рубку 6 дерев породи дуб. Безпосередньо на місці виявлено 6 пнів дерева породи дуб діаметрами: 82 см, 52 см, 68 см, 62 см, 72 см, 56 см. На момент огляду на місці події знаходились 5 стовбурів дерев з відсутньою комлевою та наявними верхніми частинами дерева та 1 стовбур дерева з наявною комлевою та верхніми частинами, але з пошкодженням у вигляді спилу у нижній частині дерева, про що зафіксовано у протоколі огляду місця події від 12.12.2019 (а.с.20-23).
Слідчим у кримінальному провадженні - начальником СВ Бобровицького ВП Ніжинського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області майором поліції Войтком Є.А. 13.12.2020 винесено постанову про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019270080000456 від 13.12.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, в зв'язку з закінченням строку досудового розслідування, передбаченого ст. 219 КПК України (а.с. 24-25).
Особу, яка здійснила незаконну порубку дерев, у ході досудового розслідування кримінального порушення не встановлено.
Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області було здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу, незаконною рубкою дерев дуба звичайного сироростучого, виявлених 12.12.2019 на території ДП Ніжинське лісове господарство згідно акту огляду місця правопорушення від 12.12.2019 та листа Чернігівської обласної прокуратури № 15/3/1-698вих 21, відповідно до якого сума збитків, з урахуванням індексації за попередні роки становить 109 520,48 грн. Розрахунок виконано по таксах для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, додаток № 1 (а.с. 26).
Шкода, завдана державі внаслідок незаконної вирубки дерев та порушення законодавства про охорону навколишнього природнього середовища в розмірі 109 520,48 грн, постійним лісокористувачем у добровільному порядку не сплачена, що і стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.
Стосовно наявності підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у даній справі, слід зазначити наступне.
У відповідності до пункту 3 ч. 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з приписами ч. 3 ст. 23 статті Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Разом із цим відповідно до абзаців першого-третього частини четвертої статті 23 вказаного Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
З огляду на викладене, висновок суду про доведення прокурором підстав для звернення із позовом в інтересах держави в особі визначеного ним позивача має ґрунтуватися на оцінці діяльності/бездіяльності компетентного органу щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах у поєднанні з перевіркою дотримання прокурором порядку попереднього, до звернення до суду, повідомлення цього органу про такий позов згідно з вимогами абзацу 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
При цьому, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах ст.13, 142, 145 Конституції України; ст. 15, 19, 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"; ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Статтею 15 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Правопорушення було вчинено на території Бобровицької міської ради Чернігівської області, яка є органом місцевого самоврядування.
Бобровицькою міською радою Чернігівської області після інформування листом Чернігівської обласної прокуратури № 15/3/1-944вих-21 від 15.07.2021 про установлений факт порушення вимог законодавства, не було вжито заходів щодо судового захисту порушених інтересів держави та територіальної громади і відшкодування заподіяної шкоди, що підтверджується листом Бобровицької міської ради № 03-11/1491 від 26.07.2021 та свідчить про неналежне здійснення позивачем-2 своїх повноважень щодо захисту інтересів держави.
Державна екологічна інспекція у Чернігівській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України на території Чернігівської області, який здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону та захист лісів.
Державна екологічна інспекція у Чернігівській області листом № 15/2566 від 22.07.2021 повідомила на звернення прокурора № 15/3/1-939вих21 від 14.07.2021 про те, що не вживала заходів щодо стягнення шкоди, завданої самовільною порубкою дерев.
Таким чином, не вжиття належних та достатніх заходів компетентним та уповноваженим органом - Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, щодо стягнення з відповідача шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, також свідчить про бездіяльність позивача-1.
Враховуючи те, що з моменту направлення прокурором позивачу-1 та позивачу -2 листів та до подання позову (26.08.2021) минуло більше місяця, позивачі не вжили заходів щодо судового захисту порушених інтересів держави, а тому, у такому випадку, колегією суддів визнається обґрунтованим звернення прокуратури до суду з даним позовом з метою захисту інтересів держави.
Стосовно суті позовних вимог.
Як зазначалось вище, предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Так, заступник керівника обласної прокуратури посилаючись на те, що відповідач, як постійний лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну рубку лісу, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави, а тому має нести матеріальну відповідальність у повному обсязі, звернувся до суду з позовом про стягнення з останнього збитків в розмірі 109 520,48 грн
Згідно статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Відповідно до статей 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Як було вказано, Державному підприємству "Ніжинське лісове господарство" на підставі розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації від 16.02.2011 № 43, надано у постійне користування для ведення лісового господарства 841,7868 га землі, яка розташована в адміністративних межах Кобижчанської сільської ради.
Частиною другою статті 19 Лісового кодексу України визначено, що постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
Відповідно до пункту 5 статті 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Статтею 86 Лісового кодексу України передбачено, що організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Статтею 93 Кодексу передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.
Враховуючи викладене, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16).
Як вбачається з матеріалів справи, Державного підприємства Ніжинське лісове господарство створене з метою, зокрема, ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів (п. 3.1 статуту).
Одним з напрямків діяльності підприємства є забезпечення лісів від порушень лісового господарства і притягнення до адміністративної відповідальності громадян та посадових осіб при вчиненні ними адміністративних правопорушень у сфері лісового господарства, мисливського господарства та полювання (п. 3.2.5 Статуту).
З огляду на вищевикладене, відповідач у відповідності до вимог статті 17 Лісового кодексу України є постійним лісокористувачем, на якого чинним законодавством покладено обов'язок забезпечити охорону лісів на підвідомчій лісовому господарству території.
Згідно статті 105 Лісового кодексу України особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.
Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Згідно статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди.
Отже, відносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Лісового кодексу України та спеціальними нормативно-правовими актами у сфері природоохоронного законодавства.
Колегія суддів зазначає, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю.
Частиною 1, пунктом 3 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування завданої шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України).
Згідно зі статтею 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Колегія суддів зазначає, що факт виявлення незаконної рубки лісу та відсутність безпосередньо у відповідача, як особи, зобов'язаної здійснювати контроль за збереженням лісів, будь-якої інформації з приводу даного факту та своєчасного його виявлення свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу.
Таким чином, відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев в кількості 6 шт. (збитки).
Неналежне виконання відповідачем встановлених законодавством і Статутом обов'язків, підтверджується актом, складеним старшим майстром Носівського лісництва ДП "НІЖИНСЬКИЙ ЛІСГОСП" Зайцем С.В. за участю лісничого Кобижчанського лісництва Козловського В.М. та міжрайонного лісництвознавця Яковенка В.М. про виявлений факт порубки дерев, що безумовно свідчить про причинно наслідковий зв'язок, між протиправною поведінкою та шкодою, що завдана навколишньому природному середовищу у вигляді порубки дерев.
Оскільки відповідачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано жодних доказів відсутності його вини та вчинення ним дій, спрямованих на збереження та охорону лісів та недопущення самовільної рубки лісу, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність складу цивільного правопорушення та правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора.
Стосовно посилань скаржника на подання ним доказів (Акту № 72/06 від 24.09.2020 та Акту №06/06 від 03.02.2021 Державної екологічної інспекції, які складено за результатами проведення перевірки відповідача щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів) які, за доводами останнього, доводять сумлінне здійснення лісокористувачем заходів з охорони лісових ресурсів, слід зазначити наступне.
Так, оскільки незаконна порубка дерев на підвідомчій відповідачу території була виявлена 11.12.2019, а перевірки відповідача, в ході яких було складено вищевказані Акти, були здійснені 24.09.2020 та 03.02.2021, тобто після виявленого правопорушення у спірних правовідносинах, вказані документи не можуть бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді стягнення збитків.
Отже, доводи скаржника про відсутність в його діях повного складу цивільного правопорушення, а саме вини та причинно-наслідкового зв'язку, спростовуються встановленими фактичними обставинами справи та зазначеними вище законодавчими приписами.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позову ґрунтується на встановлених обставинах і оцінених доказах та повністю узгоджується з приписами чинного законодавства, а тому відповідно підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Ніжинське лісове господарство" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.11.2021 у справі №927/915/21 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 09.02.2022 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді Л.В. Кропивна
М.А. Барсук