вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"31" січня 2022 р. Справа№ 920/413/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Суліма В.В.
Майданевича А.Г.
за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,
за участю представників згідно з протоколом судового засідання від 31.01.2022
за апеляційною скаргою Тростянецької міської ради
на рішення Господарського суду Сумської області від 06.09.2021 (повний текст складено 10.09.2021)
у справі № 920/413/21 (суддя - Резніченко О.Ю.)
за позовом Тростянецької міської ради,
до Боромлянської сільської ради Тростянецького району Сумської області,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Люджанської сільської ради
про витребування майна з чужого незаконного володіння,
Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,
1. Короткий зміст заявлених вимог
У квітні 2021 року Тростянецька міська рада звернулася до Господарського суду Сумської області з позовом до Боромлянської сільської ради Тростянецького району Сумської області про витребовування з чужого незаконного володіння автомобіля Renault Duster та його передачу у комунальну власність Тростянецької міської територіальної громади в особі Тростянецької міської ради.
Позовні вимоги про витребування майна обґрунтовані тим, що під час вивчення питання щодо стану забезпечення автотранспортом медичних закладів, які знаходились на території сільських рад, що увійшли до складу Тростянецької міської ради, було встановлено, що службовий автомобіль Renault Duster, який повинен був перебувати у комунальній власності Люджанської сільської ради, перебуває у незаконному володінні Боромлянської сільської ради Тростянецького району, у зв'язку з чим сторона просила суд витребувати його з чужого незаконного володіння у Боромлянської сільської ради Тростянецького району та передати у комунальну власність Тростянецької міської територіальної громади в особі Тростянецької міської ради.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 29.06.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Люджанську сільську раду.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Сумської області від 06.09.2021 у позові Тростянецької міської ради Сумської області до Боромлянської сільської ради Тростянецького району Сумської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області, про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено повністю. Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 469, 82 грн покладено на позивача.
Рішення обґрунтовано тим, що позивачем не подано та не доведено письмовими доказами підтвердження факту перебування спірного автомобіля у володінні саме відповідача, а також не подано належних доказів того, що позивач є власником спірного транспортного засобу.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду
У жовтні 2021 Тростянецька міська рада, не погодившись з ухваленим рішенням, звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 06.09.2021 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Тростянецької міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 06.09.2021. Надано сторонам час для подачі відзиву та клопотань. Справу призначено до розгляду на 13.12.2021.
13.12.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 31.01.2022.
28.01.2022 до суду апеляційної інстанції від відповідача засобами електронної пошти надійшов відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання іншим учасникам, однак з пропуском строку, встановленого судом.
Так, судом було встановлено десятиденний строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі. Ухвалу суду від 15.11.2021 відповідач отримав 22.11.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Тобто останній день для подачі відзиву припав на 02.12.2021. Відповідач відзив подав 28.01.2022, що підтверджується відтиском штемпеля суду апеляційної інстанції (відзив було подано засобами електронного зв'язку). Тобто, з пропуском строку, встановленого судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідачем не заявлялося клопотання про продовження строку для подачі відзиву на апеляційну скаргу
Згідно зі ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин відзив на апеляційну скаргу, поданий відповідачем залишається без розгляду на підставі ст. 118 ГПК України, про що постановлено усну ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.
У судове засідання 31.01.2022 з'явилися представники сторін - позивача та відповідача. За клопотанням відповідача засідання проводилося в режимі відеоконференції.
Суд заслухав представників сторін, з'ясував обставини справи та перевірив їх доказами. Судом апеляційної інстанції було з'ясовано, що Люджанська сільська рада припинена, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Наведене також підтвердили сторони в судовому засіданні. Відповідно, розгляд справи здійснюється із урахуванням наведеної обставини.
Представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення суду - скасувати. Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів
Тростянецька міська рада не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на таке.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду справи не дослідив суттєві обставини справи, зокрема щодо підстав набуття права власності на службовий автомобіль Renault DUSTER відповідачем, фінансові питання, які виникають у сфері формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів, в яких органи місцевого самоврядування наділяються господарською компетенцією, не врахував вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування районних державних адміністрацій», яким, зокрема, врегульовано питання розмежування права власності на майно між різними територіальними громадами.
Також скаржник вказує, що змінами до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово комунального господарства України від 18.10.2018 № 267 було передбачено придбання службового автотранспорту не для органів місцевого самоврядування, а для конкретних закладів системи охорони здоров'я, зокрема п. 13 Наказу було передбачено виділення субвенції для придбання службового автотранспорту для амбулаторії загальної практики - сімейної медицини по вул. Горького, 45а, в с. Люджа Тростянецького району. Вказана амбулаторія входила структури ДО Комунального некомерційного підприємства Боромлянської сільської ради «Амбулаторія загально практики - сімейної медицини села Боромля» та не була окремою юридичною особою. При цьому звертає увагу, що хоч амбулаторія i була складовою частиною Комунального некомерційного підприємства Боромлянської сільської ради «Амбулаторія загально практики - сімейної медицини села Боромля», але фактично розташовувалась у селі Люджа.
Крім того, скаржник наголошує на тому, що факт придбання автомобіля Renault DUSTER за рахунок коштів державного бюджету саме для потреб амбулаторії загальної практики - сімейної медицини по вул. Горького, 45а, в с. Люджа Тростянецького району відповідачем не спростовується у позовній заяві.
Скаржник також вказує, що суд не взяв до уваги та не дослідив аргументи позивача щодо того, що використання автомобілю Renault DUSTER для інших потреб, ніж для потреб амбулаторії, розташованої в с. Люджа, не відповідає вимогам бюджетного законодавства, оскільки є нецільовим використанням бюджетних коштів відповідно до вимог ст. 119 Бюджетного кодексу України.
5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
28.01.2022 до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який було залишено без розгляду на підставі ст. 118 ГПК України. Інших клопотань стороною не заявлялося.
6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2016 № 983 «Деякі питання надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів, спрямованих на розвиток системи охорони здоров'я у сільській місцевості» (зі змінами) (далі - постанова), був затверджений порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів, спрямованих на розвиток системи охорони здоров'я у сільській місцевості, яким був визначений механізм надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів, спрямованих на розвиток системи охорони здоров'я у сільській місцевості.
Відповідно до абз. 5 п. 4 вказаного вище порядку субвенція спрямовується на здійснення заходів, пов'язаних із забезпечення службовим житлом (в тому числі будівництво і придбання) та службовим автотранспортом, який відповідає критеріям, визначеним МОЗ (в тому числі для обслуговування мешканців віддалених населених пунктів, що розташовані на території обслуговування закладу охорони здоров'я), медичних працівників комунальних закладів охорони здоров'я, що працюють у сільській місцевості.
Міністерством розвитку громад та територій України був ухвалений наказ від 15.11.2019 № 267 «Про внесення змін до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 18 жовтня 2018 року № 267», яким, зокрема, унесено до переліку заходів, що фінансуються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів, спрямованих на розвиток системи охорони здоров'я у сільській місцевості, щодо забезпечення службовим автотранспортом медичних працівників комунальних закладів охорони здоров'я, що працюють у сільській місцевості (існуючі амбулаторії), затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 10.10.2018 № 267 (із змінами), зміни, що додаються (п. 2 Наказу).
На виконання п. 2 указаного Наказу були внесені зміни, зокрема, позиція «Сумська область» була викладена в новій редакції шляхом доповнення новими пунктами, серед яких - п. 11 «придбання службового автотранспорту для амбулаторії загальної практики - сімейної медицини по вул. Сумська, 38, в с. Боромля, Тростянецького району», п. 13 «придбання службового автотранспорту для амбулаторії загальної практики - сімейної медицини по вул. Горького, 45а, в с. Люджа Тростянецького району» та п. 14 «придбання службового автотранспорту для амбулаторії загальної практики - сімейної медицини по вул. Соборна, 4, в с. Білка Тростянецького району».
На виконання Наказу Комунальним некомерційним підприємством Боромлянської сільської ради «Амбулаторія загальної практики - сімейної медицини села Боромля», до структури якої також входили амбулаторії с. Люджа та с. Білка, була проведена процедура закупівлі 3 автомобілів Renault DUSTER «або еквівалент».
Відповідно до звіту про результати проведення процедури закупівлі UA-2020-03-06-001299-а від 14.04.2020 зазначені вище автомобілі були придбані на загальну суму 1 491 000, 00 грн.
Факт придбання Комунальним некомерційним підприємством Боромлянської сільської ради «Амбулаторія загальної практики - сімейної медицини села Боромля» 3 автомобілів Renault DUSTER «або еквівалент» за результатами закупівлі UA-2020-03-06-001299-а від 14.04.2020 не заперечується учасниками справи.
Судом першої інстанції встановлено, що після придбання автомобілів 12.03.2020 Люджанською сільською радою Тростянецького району було прийнято рішення «Про внесення змін до рішення сільської ради від 21.12.2019 року «Про сільський бюджет на 2020 рік», відповідно до якого до бюджету були внесені зміни стосовно передачі іншої субвенції Боромлянській сільській раді на утримання амбулаторії - придбання палива для автомобіля, оплата електроенергії, придбання медикаментів та оформлення автомобіля швидкої допомоги.
За доводами позивача фактично всі витрати на оформлення та утримання автомобіля Renault DUSTER здійснювались з бюджету Люджанської сільської ради.
У подальшому 02.10.2020 відповідачем було ухвалено рішення «Про внесення змін до структури комунального некомерційного підприємства Боромлянської сільської ради «Амбулаторія загальної практики сімейної медицини села Боромля», відповідно до якого було виведено зі структури Комунального некомерційного підприємства Боромлянської сільської ради «Амбулаторія загальної практики - сімейної медицини» амбулаторії с. Білка та с. Люджа. Також відповідно до п. 4 вказаного рішення було вирішено провести передачу майна з оперативного управління Комунального некомерційного підприємства Боромлянської сільської ради «Амбулаторія загальної практики - сімейної медицини села Боромля» на баланс Білківської сільської ради, Люджанської сільської ради та Криничанської сільської ради згідно з передавальними актами.
Однак, як вказує скаржник, під час складання передавальних актів до вказаних вище сільських рад, правонаступником яких є позивач, останньому стало відомо про те, що до переліку майна, що було передано до Люджанської сільської ради, не увійшов автомобіль Renault DUSTER, придбаний для амбулаторії с. Люджа відповідно до вказаного вище наказу.
Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначання територій та адміністративних центрів територіальних громад», ст. 8-3 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад», розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області» № 723-р від 12.06.2020, 18.11.2020 на 1 сесії 8 скликання Тростянецької міської ради були ухвалені такі рішення: № 39 «Про початок реорганізації Люджанської сільської ради шляхом приєднання до Тростянецької міської ради» та № 4 «Про факт припинення повноважень посадових осіб сільських рад та здійснення остаточного розрахунку».
Згідно з положеннями зазначених рішень Тростянецька міська рада, зокрема, є правонаступником Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області, а отже є правонаступником її майнових прав та обов'язків.
Так, звертаючись до господарського суду, Тростянецька міська рада вказувала, що під час вивчення питання щодо стану забезпечення автотранспортом медичних закладів, які знаходились на території сільських рад, що увійшли до складу Тростянецької міської ради, було встановлено, що службовий автомобіль Renault Duster, який повинен був перебувати у комунальній власності Люджанської сільської ради, перебуває у незаконному володінні Боромлянської сільської ради Тростянецького району, що, власне, і стало підставою для звернення до суду за захистом порушеного права з даним позовом.
Відповідач зазначав, що позивачем не подано суду належних доказів на підтвердження приналежності на праві комунальної власності транспортного засобу Renault Duster саме Люджанській сільській раді.
За доводами позивача, оскільки автотранспортні засоби були придбані за рахунок субвенції з державного бюджету та кошти на їх придбання мають цільове призначення, перебування цього автомобіля у власності відповідача та користування транспортним засобом саме Комунальним некомерційним підприємством Боромлянської сільської ради «Амбулаторія загальної практики - сімейної медицини села Боромля» не відповідає вимогам чинного законодавства, а автомобіль Renault DUSTER підлягає передачі у комунальну власність Тростянецької міської територіальної громади в особі Тростянецької міської ради.
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Між сторонами склалися деліктні правовідносини в процесі реорганізації та приєднання населених пунктів. Спір у справі стосується наявності або ж відсутності підстав для витребування рухомого майна однією сільською радою у іншої сільської ради, які утворилися за результатами відповідної реорганізації.
Відповідно до пп. 4, 5 п. 6-1 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов'язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту. Зокрема, якщо територія розформованої територіальної громади включена до територій кількох сформованих територіальних громад, кожна з цих громад стає правонаступником належних розформованій територіальній громаді:
нерухомого майна, у тому числі земельних ділянок, розташованих на території сформованої територіальної громади;
речей, призначених для обслуговування відповідних об'єктів нерухомого майна і пов'язаних з цим майном спільним призначенням (у тому числі у зв'язку із здійсненням відповідних повноважень або наданням послуг). Належність речей, призначених для обслуговування кожного об'єкта нерухомого майна і пов'язаних з цим майном спільним призначенням, визначається на підставі останньої суцільної інвентаризації.
Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Нормами ст. 319, 321, 658 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.
За приписами ст. 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо, відповідно до статті 388 цього Кодексу, майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Цивільний кодекс України передбачає, зокрема, такий самостійний спосіб захисту права власності та інших речових прав, як витребування майна із чужого незаконного володіння - віндикацію (ст. 388 Цивільного кодексу України), у тому числі й від добросовісного набувача.
Положення ст. 387 Цивільного кодексу України передбачають право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.
Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей.
Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна із чужого незаконного володіння.
Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння.
Предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-от: факти, що підтверджують його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.
Отже, для застосування передбаченого ст. 387 Цивільного кодексу України правового механізму відновлення порушеного права власності необхідним є встановлення таких обставин у їх сукупності: існування в натурі індивідуально визначеного майна з ідентифікуючими ознаками на момент подачі позову та прийняття судом рішення про його витребування; наявність підтвердженого права власності або права законного володіння у позивача на відповідне майно; відсутність у власника чи титульного володільця можливості здійснювати фактичне володіння цим майном через те, що відповідач на момент подачі позову та прийняття рішення у справі фактично тримає його у себе; відсутність договірних відносин між позивачем і відповідачем, оскільки в протилежному випадку застосовуються зобов'язально-правові способи захисту права власності.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 20.01.2021 у справі № 910/15607/19, від 13.02.2018 у справі № 924/1180/6, від 05.06.2018 у справі № 907/631/17, від 23.10.2019 у справі № 910/17416/18.
Водночас жодних доказів того, що скаржник, навіть як правонаступник прав Люджанської сільської ради набув право власності на спірне майно, заявником не надано, як і не надано доказів титульного володільця спірним майном. Навпаки, сам скаржник вказує, що спірне майно придбавалося не для органів місцевого самоврядування, а для конкретних закладів системи охорони здоров'я, а саме амбулаторії загальної практики - сімейної медицини по вул. Горького, 45а, в с. Люджа Тростянецького району. Вказана амбулаторія входила до структури Комунального некомерційного підприємства Боромлянської сільської ради «Амбулаторія загально практики - сімейної медицини села Боромля» та не була окремою юридичною особою. При цьому жодних доказів на підтвердження факту передачі спірного майна у власність саме скаржнику або ж установі, яка ввійшла до сфери управління заявника (передавальні баланси, акт прийняття-передавання, тощо) скаржником не надано.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16.
Крім того, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.
Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 № 910/3009/18
Водночас скаржником не доведено обставин, з яким закон (ст. 387, 388 Цивільного кодексу України) передбачають можливість витребування майна із чужого володіння. А тому доводи скаржника у вказаній частині відхиляються як необґрунтовані. Суд апеляційної інстанції зазначає, що способом відновлення порушеного права у даному випадку може бути вимога про визнання права власності на спірне майно.
При цьому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що звіт про результати проведення процедури закупівлі UA-2020-03-06-001299-а від 14.04.2020 не може вважатися належним доказом на підтвердження здійснення закупівлі автомобіля Renault Duster саме для Люджанської сільської ради, оскільки замовником зазначеної закупівлі є інша юридична особа - Комунальне некомерційне підприємство Боромлянської сільської ради «Амбулаторія загальної практики сімейної медицини села Боромля». Крім того, договір, укладений за результатами закупівлі UA-2020-03-06-001299-а від 14.04.2020, не поданий позивачем як доказ в обґрунтування своїх вимог та не наведено обставин, через які заявник не може такий доказ надати з причин, що не залежать від нього. Клопотань про витребування також не заявлялося.
Як вбачається з матеріалів справи, у рішенні Люджанської сільської ради від 12.03.2020 «Про внесення змін до рішення сільської ради від 21.12.2019 року «Про сільський бюджет на 2020 рік» та пояснювальній записці до нього зазначено, що Люджанською сільською радою, зокрема, було збільшено видатки для передачі Боромлянській ОТГ на утримання Люджанської амбулаторії, придбання палива для автомобіля Люджанської амбулаторії, оплату електроенергії, придбання медикаментів та інше; оформлення автомобіля швидкої допомоги.
Проте зазначене рішення не може вважатися належним доказом на підтвердження збільшення видатків саме для придбання та утримання спірного автомобіля Renault Duster, оскільки зазначене рішення від 12.03.2020 було прийнято до моменту проведення закупівлі вказаного вище автомобіля - 14.04.2020. Також саме рішення про здійснення видатків на придбання палива для спірного автомобіля не підтверджує факту набуття права власності заявником, у тому числі як правонаступником третьої особи. А тому такі доводи також відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.
Крім того, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що у наказі Міністерства розвитку громад та територій України № 267 від 15.11.2019 «Про внесення змін до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 10 жовтня 2018 року №267» серед змін до переліку заходів, що фінансуються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів, спрямованих на розвиток системи охорони здоров'я у сільській місцевості, щодо забезпечення службовим автотранспортом медичних працівників комунальних закладів охорони здоров'я, що працюють у сільській місцевості (існуючі амбулаторії) дійсно зазначено про придбання службового автотранспорту для амбулаторії загальної практики сімейної медицини по вул. Горького, 45а, в с. Люджа Тростянецького району (п. 13). Проте зазначений наказ видано відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2019 рік», у той час як придбання спірного автомобіля відбувалось у 2020 році.
Отже, суд першої інстанції правомірно відхилив наказ Міністерства розвитку громад та територій України № 267 від 15.11.2019 «Про внесення змін до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 10 жовтня 2018 року № 267», як належний доказ на підтвердження виділення фінансування за рахунок субвенцій саме для придбання Люджанською сільською радою спірного автомобіля Renault Duster.
До того ж, рішення Боромлянської сільської ради Тростянецького району від 02.10.2020 «Про внесення змін до структури комунального некомерційного підприємства Боромлянської сільської ради «Амбулаторія загальної практики сімейної медицини села Боромля» та передавальний акт лише підтверджують факт виведення зі складу амбулаторії та передачі матеріальних цінностей. При цьому, сам відповідач не заперечує того факту, що автомобіль Renault Duster не був переданий до балансу Люджанської сільської ради. Скаржником зворотного не доведено.
Також суд першої інстанції правомірно зазначив, що майно, яке позивач просить витребувати з чужого незаконного володіння, позбавлене індивідуально визначених ознак, притаманних транспортному засобу, таких як рік випуску, номер кузова, шасі, реєстраційний номер, тощо. Відповідно, заявником не подано та не доведено письмовими доказами підтвердження факту перебування спірного автомобіля у володінні саме відповідача, а також не подано належних доказів того, що скаржник є власником (титульним володільцем) спірного транспортного засобу, у зв'язку з чим обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог. Викладені обставини скаржником не спростовані, а тому відхиляються як необґрунтовані.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про витребування транспортного засобу з чужого незаконного володіння, у зв'язку з недоведеністю в розумінні ст. 76 - 80, 269 ГПК України.
Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
9. Судові витрати
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Тростянецької міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 06.09.2021 у справі № 920/413/21 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 06.09.2021 у справі № 920/413/21 - залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 09.02.2022.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді В.В. Сулім
А.Г. Майданевич