вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" лютого 2022 р. Справа № 910/10809/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
без повідомлення учасників справи
розглянувши матеріали апеляційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021
у справі №910/10809/21 (суддя - Баранова Д.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал"
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення заборгованості.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (далі - ТОВ "Маркс.Капітал") звернулося з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) про стягнення заборгованості за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АІ/0688206 у розмірі 25727,76 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що: відповідач у зв'язку із визнанням банкрутом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» (далі - компанія, ПрАТ «СК «Україна») та на підставі ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) зобов'язаний відшкодувати позивачу шкоду за договором АІ/0688206, право вимоги якої у останнього виникло на підставі укладення з Фізичною особою - підприємцем Шияном Денисом Сергійовичем (далі - ФОП Шиян Д.С.) та позивачем договору від 30.11.2015 №5/30-09/2015 про надання фінансових послуг факторингу (далі - договір від 30.11.2015); МТСБУ 05.09.2019 частково виконало зобов'язання за договором АІ/0688206 в сумі 39406,93 грн; станом на 01.07.2021 (дата підписання позову) у МТСБУ наявна заборгованість за договором АІ/0688206 у сумі 25727,76 грн, з яких 3384,68 грн 3% річних та 22343,08 грн втрат від інфляції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 відкрито провадження у справі №910/10809/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі №910/10809/21 позов ТОВ "Маркс.Капітал" задоволено повністю. Стягнуто з МТСБУ на користь ТОВ "Маркс.Капітал" 3 % річних в розмірі 3384,68 грн, інфляційні втрати в розмірі 22343,08 грн, 2270,00 грн витрат по сплаті судового збору та 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду мотивовано тим, що МТСБУ не звільняється від обов'язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення, виплати суми страхового відшкодування та передбачені законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 36.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») суми 3% річних, інфляційних втрат, нараховані за прострочення ліквідованим страховиком виплат суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід'ємною складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування. Враховуючи встановлений факт переходу до відповідача обов'язку здійснити відшкодування суми 3% річних, інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Вирішуючи заяву відповідача про застосування строків позовної давності, місцевий господарський суд зазначив, що право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов'язаннями ліквідованого страховика виникає з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство. А відтак, в даному випадку строк позовної давності не пропущено, оскільки ПрАТ «СК «Україна» ліквідовано ухвалою суду від 17.07.2019 (справа №910/14293/19), а позивач звернувся до суду з даним позовом 02.07.2021.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, МТСБУ 08.11.2021 засобами поштового зв'язку звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим у зв'язку з тим, що судом було неправильно застосовано норми матеріального права за невірно встановлених обставин, що мають значення для справи.
Відповідач наполягає на тому, що у даній справі підлягають застосуванню наслідки спливу строку позовної давності, оскільки вказаний строк слід обраховувати з моменту настання дорожньо-транспортної пригоди, а не з моменту визнання ПрАТ «СК «Україна» банкрутом. Разом з тим на переконання скаржника, у МТСБУ не виник обов'язок з відшкодування 3% та інфляційних, оскільки такий обов'язок покладається на страховика-банкрута. Така відповідальність не входить до зобов'язань МТСБУ, передбачених Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та має індивідуальний характер.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 апеляційну скаргу МТСБУ у справі №910/10809/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 апеляційну скаргу у справі №910/10809/21 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення її недоліків.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою МТСБУ на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі №910/10809/21, розгляд справи вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено ТОВ "Маркс.Капітал" строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
04.01.2022 до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого ТОВ "Маркс.Капітал" заперечує проти доводів скаржника, просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Заперечуючи проти доводів апелянта, позивач вказує на те, що МТСБУ не звільняється від обов'язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, оскільки ці нарахування в силу закону є невід'ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування. Також позивач відмічає, що ним не було пропущено строку позовної давності за вказаними вимогами.
Північний апеляційний господарський суд зазначає, що МТСБУ у апеляційній скарзі просило здійснювати розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. При цьому в обґрунтування даного клопотання скаржник не навів жодних мотивів.
Відповідно до ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн (02.07.2021 - дата звернення із позовом до суду).
Ураховуючи, що предметом розгляду у справі №910/10809/21 є вимога про стягнення 25727,76 грн, згідно положень процесуального закону, апеляційний перегляд рішення суду у цій справі здійснюється судом апеляційної інстанції без повідомлення її учасників.
Разом з цим колегія суддів звертає увагу, що право висловити свою позицію надано учасникам справи шляхом подання відзиву на апеляційну скаргу, який враховується судом під час розгляду справи. Обставин, які б давали підстави для висновку про необхідність розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, відповідачем не наведено та судом не встановлено.
З урахуванням зазначеного, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання МТСБУ про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Оскільки сторони письмово висловили свою правову позицію з даного спору, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як слідує з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська №206/8334/14-п від 26.12.2014 встановлено, що 18.09.2014 ОСОБА_1 керуючи автомобілем ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 , змінивши напрямок свого руху ліворуч, не переконався в безпеці свого маневру, виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення з автомобілем Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався у попутному напрямку виконуючи маневр обгону. ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Станом на дату настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , була застрахована ПрАТ "СК "Україна" згідно полісу АІ/0688206.
Відповідно до висновку №064/14 від 29.08.2014 судового експерта вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Daewoo Lanos, державний номер НОМЕР_2 склала 44723, 24 грн.
21.01.2015 ОСОБА_2 подав до ПрАТ «СК «Україна» заяву про страхове відшкодування, однак виплату страхового відшкодування здійснено не було.
15.09.2015 між ОСОБА_2 (цедент (первісний кредитор)) та ФОП Шияном Д.С. (цесіонарій (новий кредитор)) укладено договір відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування, в порядку та на умовах якого цедент відступив цесіонарію на підставі ст.ст. 512-519 ЦК України, усі права вимоги, що виникла у цедента у зв'язку із фактом настання ДТП за участю автомобіля ВАЗ 21063, державний номер НОМЕР_1 , застрахованого згідно полісу АІ/0688206 в ПрАТ «СК «Україна».
Відповідно до п.1.2 договору цесіонарій зайняв місце цедента (як кредитора) в зобов'язаннях, які виникла в результаті ДТП, у т.ч. права одержання грошового відшкодування нанесеної шкоди майну цедента від винної особи, страхової компанії або МТСБУ в передбачених законом випадках.
30.09.2015 між ФОП Шиян Д.С. та ТОВ «Маркс.Капітал» було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу №5/30-09/2015, у відповідності до п. 1.1. якого клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов'язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, у т.ч. що виникли у клієнта з договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/0688206.
Згідно п. 1.2. договору факторингу в силу даного договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі.
Пунктом 1.4 договору передбачено, що зобов'язаною особою (боржником) є відповідно до п. 14 додатку №1 до договору (страхувальник за полісом АІ/0688206, винна в ДТП особа) - ОСОБА_1 ; страхова компанія ПрАТ "СК "Україна"; розмір переданого права вимоги 39406,93 грн.
ПрАТ "СК "Україна" в порушення умов договору (полісу) АІ/0688206 не здійснило виплату грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 відкрито провадження у справі №910/842/18 про банкрутство ПрАТ "СК "Україна".
ТОВ "Маркс.Капітал" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою (уточненою заявою) про грошові вимоги до ПрАТ "СК "Україна" за договорами факторингу на загальну суму 14268524,30 грн, в тому числі і за договором №5/30-09/2015 на суму 65134,69 грн, що включає 39406,93 грн розмір завданого збитку, 3384,68 3% річних, 22343,08 грн розмір інфляційних втрат, що ґрунтуються на невиконаних ПрАТ "СК "Україна" зобов'язаннях з виплати страхового відшкодування потерпілим за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якій просило визнати грошові вимоги ТОВ "Маркс.Капітал" до ПрАТ "СК "Україна" та включити грошові вимоги у вказаному розмірі до реєстру вимог кредиторів.
Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №910/842/18 ТОВ "Маркс.Капітал" визнано кредитором ПрАТ "СК "Україна", в тому числі, за договором №5/30- 09/2015 від 30.09.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 постановлено ліквідувати ПрАТ "СК "Україна" у зв'язку з неможливістю останнього виконати свої зобов'язання перед кредиторами. Визнано погашеними у зв'язку з недостатністю майнових активів боржника вимоги кредиторів, зокрема, ТОВ "Маркс.Капітал" першої черги на суму 9555040,57 грн, четвертої черги на суму 3916198,78 грн, шостої черги на суму 6868953,48 грн, загальна сума 20340192,80 грн.
У зв'язку з ліквідацією ПрАТ "СК "Україна" 19.08.2019 позивач звернувся до МТСБУ із заявою про виплату відшкодування за полісом АІ/0688206.
За результатом прийнятого рішення МТСБУ 05.09.2019 виплатило позивачу 39406,93 грн як відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 18.09.2014 за участю транспортного засобу Daewoo Lanos, державний номер НОМЕР_2 .
Посилаючись на часткове виконання МТСБУ зобов'язання за договором АІ/0688206 та невиконання вимог перед ТОВ "Маркс.Капітал" на суму 25727,76 грн, з яких 3384,68 грн 3% річних та 22343,08 грн втрат від інфляції по договору АІ/0688206, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач позов не визнає, стверджуючи про: відсутність своєї відповідальності; погашення вимог позивача, як кредитора четвертої черги боржника у зв'язку із недостатністю майна ухвалою суду від 17.07.2019 у справі №910/842/18 про банкрутство ПрАТ "СК "Україна"; пропуском строку позовної давності.
Таким чином, спір у справі стосується питання стягнення з МТСБУ 25727,76 грн грошових коштів (3% річних, інфляційних втрат), як відповідальності ліквідованого страховика за порушення грошового зобов'язання, а саме страхового відшкодування (регламентної виплати).
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За визначенням ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обв'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV.
За визначенням п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Згідно з п. 22.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Заперечуючи проти позовних вимог, апелянт зазначив, що відповідальність за порушення грошового зобов'язання не входить у зобов'язання страховика, що визнаний банкрутом та не може бути покладена на МТСБУ, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер.
Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими доводами апелянта, що обґрунтовується наступним.
За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.
З наведеного можна зробити висновок, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов'язанням.
Відтак, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Вказана правова позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 06.06.2012 у справі №303/2147/14-ц (провадження №6-49цс12), а також Верховного Суду, викладеними у гаступних постановах: від 30.01.2018 у справі №910/17993/15, від 28.02.2018 у справі №149/344/15-ц, від 06.06.2019 у справі №758/8819/16-ц, від 26.06.2019 у справі №760/2905/16-ц, від 04.09.2019 у справі №280/2625/13-к, від 16.10.2019 у справі №452/3519/15.
Крім того, у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №910/22034/15 зроблений висновок, що ст. 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, з яким погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.
Отже, у разі прострочення боржником (страховою компанією) виконання грошового зобов'язання, передбаченого договором страхування, зокрема, виплати суми страхового відшкодування, страхова компанія зобов'язана на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином право постраждалої особи (іншої особи, яка набула таке право) щодо відшкодування не лише шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а й відповідальності за несвоєчасне виконання страховиком (у визначених законом випадках - МТСБУ) такого обов'язку (регламентної виплати), передбачене нормами чинного законодавства та підтверджується сталою судовою практикою.
Як було зазначено вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №910/842/18 ТОВ "Маркс.Капітал" визнано кредитором ПрАТ "СК "Україна", в тому числі за зобов'язаннями, що є предметом спору у цій справі.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, встановлені у справі №910/842/18 грошові вимоги (що включають спірні нарахування) та обґрунтованість такої вимоги ТОВ "Маркс.Капітал" до ПрАТ "СК "Україна", мають преюдиційне значення і не потребують повторного доказування.
Водночас ключові доводи скаржника у цій справі полягають у тому, що він несе відповідальність за зобов'язаннями ліквідованих (у даному випадку із застосуванням процедури банкрутства) страховиків виключно в межах регламентних виплат (страхового відшкодування), натомість інші нарахування, а саме пов'язані з несвоєчасним виконанням такого зобов'язання (як то 3% річних, інфляційні втрати), зокрема визнані у справі про банкрутство ліквідованого страховика, мають бути списані.
Суд відмічає, що правовідносини за договором страхування в процедурі ліквідації страховика і після її завершення врегульовані Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство, наразі Кодекс України з процедур банкрутства).
За загальним правилом, викладеним в п. 3 ст. 20 Закону України "Про страхування", при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Норми ст. 87 Закону про банкрутство (відповідно до положень якого здійснювалось провадження у справі №910/842/18 про банкрутство ПрАТ "СК "Україна") не регулюють наслідки незадоволення вимог кредиторів в процедурі банкрутства страховика через недостатність у нього майна, а норма ч. 5 ст. 45 Закону про банкрутство встановлює, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
Натомість спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюють виняток з цього правила щодо страховиків та визначають порядок задоволення вимог кредиторів страховика, що не були задоволені у процедурі банкрутства страховика через недостатність майна страховика.
Зокрема, відповідно до п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.
Підпунктом "ґ" п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
За змістом викладених норм, що регулюють правила переходу від ліквідованого страховика до МТСБУ обов'язків за договором страхування, МТСБУ виконує обов'язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі.
Отже, МТСБУ не звільняється від обов'язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України суми 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід'ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 20.07.2020 та від 07.09.2021 у справі №910/14293/19.
Обставини правильності розрахунків спірних сум 3% річних та інфляційних втрат за заявлені періоди, які були визнані як кредиторські вимоги у справі №910/842/18 про банкрутство ПрАТ "СК "Україна", встановлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 в справі №910/842/18.
Таким чином, зважаючи на перехід до позивача прав вимоги до відповідача зі сплати спірного страхового відшкодування, а також враховуючи оплату МТСБУ лише частини цього відшкодування, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про доведеність заявлених ТОВ "Маркс.Капітал" (як новим кредитором) позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованих в силу Закону сум компенсаційних виплат у розмірі 3384,68 грн 3% річних та 22343,08 грн інфляційних втрат.
Щодо заявленого МТСБУ клопотання про застосування строку позовної давності, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згдно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов'язання.
За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушені право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом яких той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Як зазначалось вище, правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов'язанням.
Тож у контексті спірних правовідносин таке право на позов має бути пов'язаний, зокрема, з початком виникнення відповідного обов'язку у МТСБУ щодо виконання зобов'язань ліквідованого страховика.
Аналіз положень п. п. 2, 3 ст. 20 та п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» свідчить, що обов'язок із виконання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів (майна) - на МТСБУ.
За наведеного, враховуючи положень пп. "ґ" п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», слід відмітити, що обов'язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає з моменту встановлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика, чим, у цьому випадку, є дата постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика - банкрута. Важливим при цьому є врахування обставин того, що вимоги кредиторів не були задоволені, у зв'язку з відсутністю достатніх майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси.
А тому, право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов'язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події, як помилково зазначає скаржник.
Вказана позиція узгоджується з практикою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (постанова від 07.09.2021 у справі №910/14293/19).
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного спростовуються зазначені МТСБУ в обґрунтування апеляційної скарги доводи, зокрема про те, що суд першої інстанції належним чином не встановив, коли позивач дізнався про своє порушене право та дійшов до помилкового висновку, що строк позовної давності обраховується не з моменту ДТП, а з моменту ліквідації ПрАТ "СК "Україна" ухвалою господарського суду у справі про банкрутство.
Як було вказано раніше, факт ліквідації ПрАТ "СК "Україна" встановлено ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 у зв'язку з неможливістю останнього виконати свої зобов'язання перед кредиторами. Саме із вказаною дати слід відраховувати початок перебігу строку позовної давності. Тоді як ТОВ "Маркс.Капітал" звернулось з позовом до МТСБУ у даній справі 02.07.2021 (згідно поштової накладної на конверті).
Вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних у розумінні ст. 625 ЦК України мають похідну природу від основного грошового зобов'язання, а тому до них застосовується загальний строк позовної давності у три роки.
Таким чином, враховуючи дату звернення ТОВ "Маркс.Капітал" з позовом у цій справі, Північний апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності до вимог про стягнення інфляційних та 3% річних, про що заявив відповідач у справі.
Оскільки питання правомірності розподілу судових витрат Господарським судом міста Києва апелянтом не порушувалось, а судом апеляційної інстанції підстав виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги не встановлено, справу переглянуто в порядку ч. 1 ст. 269 ГПК України.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі №910/10809/21 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи викладені в апеляційній скарзі правильності висновків місцевого господарського суду не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги МТСБУ не вбачається.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.
Вказана справа є малозначною, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі №910/10809/21 залишити без змін.
3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Моторне (транспортне) страхове бюро України.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді В.В.Андрієнко
С.І. Буравльов