вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" січня 2022 р. Справа№ 910/10447/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Скрипки І.М.
секретар судового засідання: Білоус О.О.
за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 25.01.2022,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Герц»
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021
у справі №910/10447/21 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Герц»
про стягнення неустойки в розмірі 944 125,37 грн,
Короткий зміст позовних вимог
Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр» (далі, позивач або КП «ГІОЦ») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Герц» (далі, відповідач або ТОВ «ФК «Герц») про стягнення неустойки в розмірі 944 125,37 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору від 02.03.2016, укладеному із позивачем, а саме щодо своєчасного, у відповідності до пункту 3.3.4. Договору у редакції додаткової угоди №9 від 30.06.2020, перерахування грошових коштів від платників, що були сплачені за транспортні послуги підприємств-перевізників через ТОВ «ФК «Герц», на розподільчі рахунки КП «ГІОЦ».
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №910/10447/21 позов задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Герц» на користь Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» пеню у розмірі 944 125 (дев'ятсот сорок чотири тисячі сто двадцять п'ять) грн 37 коп. та судовий збір у розмірі 14 161 (чотирнадцять тисяч сто шістдесят одна) грн 88 коп.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факту прострочення останнім свого обов'язку згідно пункту 3.3.4. Договору із перерахування коштів на розподільчі рахунки КП «ГІОЦ», що є підставою для стягнення із відповідача пені у заявленому позивачем розмірі на підставі пункту 4.3. Договору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим рішенням, 19.10.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Герц» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №910/10447/21 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:
- рішення суду у даній справі підлягає скасуванню з підстав порушення норм процесуального права щодо розгляду справи, яка підлягала розгляду за правилами загального провадження, у порядку спрощеного провадження (пункт 7 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України);
- суд, задовольняючи позов, не звернув увагу на те, що сторонами було доповнено договір, який регулював фінансові послуги у житлово-комунальній сфері дії в системі (АСОКП - автоматична система оплати комунальних платежів), ще однією фінансовою послугою у транспортній сфері в системі (АСОП - автоматична система оплати проїзду); сторони встановили зовсім інший порядок оплати за пунктом 3.3.4. Договору для оплати за придбання квитків з QR-кодом для проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва (у випадку з оплатою транспортних послуг строками перерахування слід вважати наступний робочий день, коли кошти платника через використаний пристрій надійдуть на рахунки виконавця ТОВ «ФК «Герц», тобто лише після інкасації); позивач надав розрахунок платежів з використанням процедури та строків, встановлених для комунальних платежів, а зазначив оплату транспортних послуг; позивач у своєму розрахунку не підтвердив, яка саме сума надійшла за придбання квитків з QR-кодом, а яка сума надійшла за поповнення транспортних ресурсів. Отже, за доводами скаржника, позивач безпідставно застосував до оплати за транспортні послуги норми Договору, що стосуються оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідач стверджує, що не порушував строки виконання господарського зобов'язання, а суд, застосовуючи норми права, повинен був перш за все врахувати умови Договору та правовідносини, які склалися між сторонами, порядок їх виконання, чи дійсно є господарське правопорушення.
У тексті апеляційної скарги апелянтом викладено також клопотання про поновлення строку на подання доказу у справі - контрозрахунку суми пені за період липень-грудень 2020 року із зазначенням проведення інкасацій та дат зарахування коштів за транспортні ресурси.
При цьому, в обґрунтування заявленого клопотання про поновлення строку на подання доказів скаржник зазначив, що під час розгляду справи в суді першої інстанції він подавав відзив на позовну заяву разом із названим контррозрахунком суми пені, який не був взятий судом до уваги, водночас, саме відсутність реагування суду на раніше подану відповідачем заяву про розгляд справи в загальному позовному провадженні призвела до невизначеності сторін щодо подальшого розгляду справи та, як наслідок, до несвоєчасного подання сторонами передбачених статтею 161 Господарського процесуального кодексу України заяв по суті спору (відзиву) та доказів. Зазначене, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для поновлення строку на подання доказу в суді апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
08.11.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду залишити без змін.
У відзиві КП «ГІОЦ» зазначило наступне:
- доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність у суду підстав для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без клопотання позивача є безпідставними, оскільки норма частини 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині 4 цієї статті, у той час, як у частині 2 статті 250 Господарського процесуального кодексу України мова йде про розгляд в спрощеному позовному провадженні справи, яка не відноситься до категорії малозначних, що не має відношення до обставин даної справи;
- звернення відповідача до суду першої інстанції із заявою від 16.07.2021 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження не скасовує встановленого статтею 165 Господарського процесуального кодексу України обов'язку відповідача подати вказаний відзив/докази у встановлені судом в ухвалі про відкриття провадження строки;
- розрахунок пені за липень - грудень 2020 року, здійснений позивачем, є правильним та обґрунтованим, відповідачем належними та допустимими доказами не спростований. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором перед позивачем у строки, встановлені пунктом 3.3.4. договору.
Також у відзиві на апеляційну скаргу позивач висловив свої заперечення проти долучення до матеріалів справи документів, доданих до апеляційної скарги.
Позивач зазначає, що у відповідача під час розгляду справи були всі можливості подати усі наявні у нього докази до суду першої інстанції. Жодних об'єктивних причин, що не залежали від нього та унеможливили подачу відповідачем доказів до суду першої інстанції не наведено. Крім того, самого контррозрахунку суми пені, на подачу якого відповідач просить поновити строки, до апеляційної скарги не надано, а надані шість різних документів - реєстр перерахованих сум за липень 2020 року, реєстр перерахованих сум за серпень 2020 року, реєстр перерахованих сум за вересень 2020 року, реєстр перерахованих сум за жовтень 2020 року та реєстр перерахованих сум за грудень 2020 року. У наданих реєстрах відсутні будь-які математичні обрахунки пені. Також, за твердженнями позивача, надані відповідачем реєстри не підписані уповноваженим представником відповідача і не завірені належним чином, а є лише паперовою копією електронних доказів, що були роздруковані та подані до суду з порушенням статті 96 Господарського процесуального кодексу України щодо подачі електронних доказів.
24.01.2022 позивач подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду додаткові пояснення, у яких зазначив, що суд першої інстанції правомірно встановив прострочку відповідачем у перерахуванні коштів від платників, що були сплачені за послуги перевізників, що підтверджується додатково банківськими виписками за період з липня 2020 року по грудень 2020 року, що в оригіналі додані до даних письмових пояснень. У поданих поясненнях позивач просить суд поновити строк на подачу додаткових доказів до суду та долучити до матеріалів справи оригінали банківських виписок за період з липня по грудень 2020 року та довідку КП «ГІОЦ» про банківські рахунки, відкриті для перерахування коштів за спірним Договором. Позивач зазначає, що правильність розрахунків пені позивача не ставилась під сумнів під час розгляду справи судом першої інстанції, разом із тим, сумніви щодо наданого розрахунку виникли у відповідача під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, крім того, банківські виписки були підготовлені лише 19.01.2022, а тому раніше не могли бути подані до суду. Також позивачем до пояснень додана завірена копія додаткової угоди №8 від 04.10.2018, яка вже долучалася позивачем до позовної заяви.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Герц» у справі №910/10447/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.
Апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10447/21, необхідні для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Герц» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №910/10447/21. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Герц» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №910/10447/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
25.10.2021 матеріали справи №910/10447/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Герц» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №910/10447/21, встановлено позивачу строк на подання відзиву та надання пояснень щодо клопотання відповідача про поновлення строку на подання доказу у справі - контррозрахунку суми пені за період липень-грудень 2020 року із зазначенням проведення інкасацій та дат зарахування коштів за транспортні ресурси, призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Герц» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №910/10447/21 на 30.11.2021.
У судове засідання, призначене на 30.11.2021, з'явилися представники позивача та відповідача.
Суд у судовому засіданні 30.11.2021 перейшов до розгляду справи по суті, заслухавши пояснення представників сторін у справі. При цьому суд вказав, що долучені відповідачем до апеляційної скарги розрахунки пені, строки на подання яких він просить поновити, фактично не є за своєю правовою природою новими доказами у справі у розумінні норм Господарського процесуального кодексу України, а тому відповідна оцінка останнім буде надана судом під час вирішення спору по суті за результатами заслуховування пояснень представників сторін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 у справі оголошено перерву до 25.01.2022.
У судовому засіданні 25.01.2022 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача, викладеного у письмових поясненнях від 24.01.2022, про долучення до матеріалів справи оригіналів банківських виписок за період з липня 2020 року по грудень 2020 року та довідки КП «ГІОЦ» та повідомив позивача про те, що відповідні оригінали він може отримати після подання до суду окремого клопотання про повернення оригіналів доказів.
Суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання про долучення доказів, оскільки згідно частини 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України на позивача покладено обов'язок подавати всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги разом із позовною заявою. Однак, позивач, заявляючи клопотання про поновлення строків на подачу доказів, не навів жодних обставин, які об'єктивно перешкоджали йому подати відповідні докази до суду першої інстанції разом із позовом або принаймі із поданою до суду першої інстанції відповіддю на відзив на позовну заяву, який (відзив), хоча і був залишений судом без розгляду через пропуск строків на його подання, однак позивачем був отриманий, відповідно, останній був обізнаний про наявні у відповідача заперечення щодо розрахунків позову.
У судовому засіданні 25.01.2022 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників сторін
У судове засідання 25.01.2022 з'явились представники позивача та відповідача.
Представник відповідача підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити оскаржене рішення суду без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій у даній справі
Між Комунальним підприємством «Головний інформаційно-обчислювальний центр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕРЦ» укладено Договір №б/н від 02.03.2016 (далі, Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору КП «ГІОЦ» зобов'язується створити технічну можливість, а ФК «ГЕРЦ» надавати фінансові послуги з приймання та переказу коштів, сплачених Платниками через «АСОКП» за послуги підприємств, що надають житлово-комунальні послуги та інші послуги в місті Києві, на рахунки цих підприємств та/або розподільчі рахунки КП «ГІОЦ» для їх подальшої обробки та розщеплення.
За цим Договором ФК «ГЕРЦ», відповідно до отриманих дозволів та ліцензій, здійснює виключний вид діяльності - прийом платежів та переказ коштів. ФК «ГЕРЦ» не здійснює послуг, що надаються Отримувачем платежу (виконавцем житлово-комунальних та інших послуг) Платнику. Правовідносини, що виникають між Платником та Отримувачем платежу (виконавцем житлово-комунальних та інших послуг) виникають, змінюються та припиняються виключно між Платником та Отримувачем платежу (виконавцем житлово-комунальних та інших послуг) (пункт 1.5. Договору).
Згідно пункту 3.3.2. Договору ТОВ «ФК «ГЕРЦ» зобов'язане надавати КП «ГІОЦ» інформацію про прийняті платежі, сплачені платниками через «АСОКП» у вигляді електронних реєстрів безпосередньо до бази даних за допомогою каналу зв'язку КП «ГІОЦ».
Пунктом 3.3.3. Договору на ТОВ «ФК «ГЕРЦ» покладено обов'язок організовувати прийом та перерахування від населення платежів за житлово-комунальні та інші послуги і забезпечити перерахування цих коштів на розподільний рахунок КП «ГІОЦ» та/або рахунки виконавців житлово-комунальних послуг або інших послуг, вказаний КП «ГІОЦ», у відповідності до пункту 3.3.4. Договору.
Згідно пункту 3.3.4. Договору ТОВ «ФК «ГЕРЦ» зобов'язаний наступного робочого дня, після отримання платежів, до 13:00 здійснювати перерахування грошових коштів, одержаних від населення за попередній робочий день, як плату за житлово-комунальні та інші послуги, на розподільчий рахунок КП ГІОЦ №2603000018106 та №2603400038106 в ПАТ «КБ «Хрещатик», код банку 300670, код 04013755 і рахунки виконавців комунальних послуг згідно з реквізитами рахунків, вказаними КП «ГІОЦ», одним платіжним дорученням в суворій відповідності з реєстром (пункт 3.3.2. цього Договору) в електронному вигляді.
Відповідно до пунктів 4.1., 4.3. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором, Сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України та цим Договором. За прострочення перерахування грошових коштів на розподільчі рахунки КП ГІОЦ (пункт 3.3.4.) та/або рахунки виконавців житлово-комунальних та інших послуг, ФК «ГЕРЦ» сплачує КП ГІОЦ пеню у розмірі 0,1% від суми платежу, за кожен день прострочення, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня до дати погашення боргу.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2016 року (пункт 7.1. Договору).
За змістом пункту 7.2. Договору у подальшому строк дії цього Договору буде автоматично пролонговано на кожен наступний календарний рік, якщо жодна із Сторін не заявить письмово про своє бажання розірвати цей Договір у строк не пізніше 1 (одного) місяця до закінчення строку дії цього Договору.
Оскільки сторони не заявляли про розірвання Договору, останній у відповідності до пункту 7.2. неодноразово пролонгувався, що сторонами під час розгляду справи не заперечується.
У період дії Договору сторони до останнього вносили зімни додатковими угодами.
Так, додатковою угодою від 04.10.2018 до Договору сторони, враховуючи створення автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва незалежно від форм власності (Система), а також визначення КП «ГІОЦ» особою, уповноваженою здійснювати справляння плати за транспортні послуги, що надаються та оплачуються з використанням Системи, про що зазначено в розпорядженні виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 27.04.2018 №706, дійшли взаємної згоди щодо внесення до договору, зокрема, наступних змін:
1. Доповнити пункт 1.1. Договору абзацом наступного змісту:
«КП «ГІОЦ» зобов'язується створити технічну можливість, а ФК «ГЕРЦ» надавати фінансові послуги з приймання та переказу коштів, сплачених Платниками за послуги підприємств, що надають транспортні послуги в м. Києві, на рахунки цих підприємств та/або розподільчий рахунок КП «ГІОЦ» для їх подальшої обробки та розщеплення».
2. Доповнити пункт 2.1. Договору абзацом наступного змісту:
«Вартість фінансових послуг, наданих ФК «ГЕРЦ» з приймання та переказу коштів, сплачених Платниками за послуги підприємств, що надають транспортні послуги в м. Києві, встановлюється у розмірі 2,0 % (два відсотка) від кожного платежу, прийнятого та перерахованого на розподільчий рахунок КП «ГІОЦ» та/або рахунки виконавців транспортних послуг».
У подальшому, 30.06.2020 між Комунальним підприємством «Головний інформаційно-обчислювальний центр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕРЦ» укладено додаткову угоду №9 до Договору №б/н від 02.03.2016 (далі, Додаткова угода №9).
Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди №9 пункт 3.3.4. Договору викладено у новій редакції:
«Наступного робочого дня, після отримання платежів, до 13:00 здійснювати перерахування грошових коштів, одержаних від населення за попередній робочий день, як плату за житлово - комунальні та інші послуги, на розподільчий рахунок КП ГІОЦ № НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» і рахунки виконавців комунальних послуг згідно з реквізитами рахунків, вказаними КП ГІОЦ, одним платіжним дорученням в суворій відповідності з реєстром (п. 3.3.2. цього Договору) в електронному вигляді.
Грошові кошти, одержані від Платників в якості плати за придбання разових квитків з QR-кодом для проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва, перераховувати наступного робочого дня, що слідує за днем фактичного використання (активації/валідації за допомогою спеціальних пристроїв, розташованих в міському пасажирському транспорті міста Києва) відповідних квитків. У випадку невикористання Платниками придбаних разових квитків з QR-кодом протягом 14 днів з моменту їх придбання, ФК «ГЕРЦ» з дотриманням вимог чинного законодавства, здійснює повернення відповідних сум грошових коштів Платникам, які звертаються до ФК «ГЕРЦ» з відповідними заявами.».
Усі інші умови Договору залишаються незміннними та сторони підтверджують обов'язки за ними (пункт 2 Додаткової угоди №9).
Звертаючись до суду із позовом у даній справі, позивач стверджує про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно Договору від 02.03.2016, укладеному із позивачем, а саме щодо своєчасного, у відповідності до пункту 3.3.4. Договору у редакції додаткової угоди №9 від 30.06.2020, перерахування грошових коштів на розподільчі рахунки КП «ГІОЦ», що є підставою для стягнення із відповідача пені у заявленому позивачем розмірі на підставі пункту 4.3. Договору.
На підтвердження своїх позовних вимог позивачем до позовної заяви додано розрахунок штрафних санкцій (пені) за липень - грудень 2020 року.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У першу чергу колегія суддів надає оцінку доводам апеляційної скарги відповідача, які стосуються порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 відкрито провадження у даній справі, вирішено, з огляду на ціну позовну та незначну складність справи, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановлено, зокрема, відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву із додержанням вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України - 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Копія названої ухвали суду від 05.07.2021 була вручена відповідачу 29.07.2021, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 1, а.с. 171).
У свою чергу, відповідач 06.07.2021 подав до суду заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та просив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з заміною судового засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Також зава про розгляд справи в порядку загального позовного провадження була подана позивачем 20.07.2021.
Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, відмовив позивачу та відповідачу у задоволенні їх заяв про розгляд справи у загальному позовному провадженні, з чим колегія суддів суті погоджується, враховуючи наступне.
Так, відповідно до частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Аналогічне закріплено у частині 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, де вказано, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України визначено, у яких випадках та які категорії справ не можуть розглядатися у порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у даному випадку ціна позову не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову (500 х 2 270,00 грн = 1 135 000,00 грн), категорія даної справи не належить до справ, які не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження у відповідності до частини 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України та є справою незначної складності, про що суду зазначив в ухвалі про відкриття провадження, а тому її розгляд міг здійснюватись у порядку спрощеного позовного провадження.
За змістом частини 7 статті 250 Господарського процесуального кодексу України якщо справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного позовного провадження, то правила цієї статті щодо розгляду заперечень відповідача з приводу розгляду справи у спрощеному позовному провадженні, не застосовуються.
Відтак, оскільки дана справа була правомірно визнана судом малозначною і її розгляд, відповідно до частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження, судом апеляційної інстанції відхиляються доводи скаржника про недотримання судом першої інстанції процедури розгляду клопотань представників сторін про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та необхідності прийняття з цього приводу в обов'язковому порядку окремого процесуального рішення (ухвали) про задоволення або про відмову в задоволенні відповідних клопотань.
Стосовно посилань скаржника в апеляційній скарзі на положення частини 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, у сукупності з положеннями частини 2 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої у випадку, передбаченому частиною другою статті 247 цього Кодексу, суд може призначити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження лише за клопотанням позивача та із наданням відповідачу строку на заперечення щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Зі змісту наведених скаржником статей у сукупності вбачається, що в останніх мова йде про вирішення питання щодо можливості розгляду відповідної справи в порядку спрощеного позовного провадження за клопотанням позивача, якщо цю справу не можна віднести до категорії малозначних, про вказане свідчить формулювання «будь-яка інша справа».
Зазначене, втім, не має жодного відношення до справи №910/10447/21, яка правомірно (у відповідності до частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України) була визнана судом малозначною та, відповідно, підлягала розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Відтак, вирішення питання щодо розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження не потребувало відповідного клопотання КП «ГІОЦ» та надання відповідачу строку на висловлення заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи зазначене у сукупності, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень норм процесуального законодавства судом першої інстанції, які могли б бути підставою для скасування судового рішення на підставі пункту 7 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо посилання скаржника на безпідставне залишення судом без розгляду відзиву відповідача на апеляційну скаргу колегія суддів зазначає наступне.
Як уже зазначалося, копія ухвали суду від 05.07.2021 про відкриття провадження у справі була вручена відповідачу 29.07.2021, відповідно, встановлений процесуальним законом та судом п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, сплив 13.08.2021.
У свою чергу, відзив на позовну заяву було подано відповідачем до суду лише 06.09.2021, тобто із пропуском встановленого строку.
У відзиві на позовну заяву відповідачем викладене клопотання про поновлення на підставі статті 119 Господарського процесуального кодексу України строку на подання відзиву, мотивоване тим, що відповідач перебував у невизначеному стані, оскільки не отримував ухвали суду про задоволення або про відмову у задоволенні його клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, у той час, як у разі задоволення такого клопотання останньому було б встановлено новий строк на подання відзиву.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд відмовив відповідачу у задоволенні вимоги про поновлення процесуального строку для подачі відзиву та зазначив про залишення його без розгляду.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про ненаведення відповідачем у відповідності до статті 119 Господарського процесуального кодексу України поважності причин пропуску процесуального строку на подання відзиву, оскільки, по-перше, як уже зазначалося вище, дана справа підлягала розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, відповідно, від суду не вимагалося прийняття окремої ухвали про відмову у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а по-друге, як вірно наголосив позивач, звернення відповідача до суду першої інстанції із заявою про розгляд справи в порядку загального позовного провадження не скасовує встановленого статтею 165 Господарського процесуального кодексу України обов'язку відповідача подати відзив на позовну заяву у встановлені судом в ухвалі про відкриття провадження строки.
Водночас, колегія суддів зазначає, що згідно частини 7 статті 119 Господарського процесуального кодексу України про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Однак, суд першої інстанції відмовив відповідачу у задоволенні вимоги про поновлення процесуального строку для подачі відзиву та, як наслідок, зазначив про залишення його без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України без прийняття окремої ухвали з цього приводу, яка у відповідності до пунктів 14, 22 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України, у разі її постановлення судом, могла бути оскаржена відповідачем в апеляційному порядку, а шляхом зазначення про це лише у рішенні, прийнятому за результатами вирішення спору по суті (відповідно, про відмову у поновленні строку та залишення без розгляду відзиву відповідач дізнався лише з отриманої копії судового рішення).
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції, з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених у статті 124, 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а також у статтях 76-79 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне надати оцінку запереченням відповідача проти позову, висловленим у відзиві та які по суті аналогічні доводам апеляційної скарги, під час здійснення апеляційного перегляду даної справи. Зазначене, серед іншого, стало підставою для прийняття судом долучених відповідачем до апеляційної скарги розрахунків пені (реєстрів) для оцінки судом під час апеляційного провадження.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та залишення оскаржуваного рішення місцевого господарського суду у даній справі без змін, враховуючи наступне.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами Договір із урахуванням внесених до нього додатковими угодами змін за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Як погоджено сторонами у пункту 3.3.4. Договору з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою №9, ТОВ «ФК «ГЕРЦ» зобов'язане наступного робочого дня, після отримання платежів, до 13:00 здійснювати перерахування грошових коштів, одержаних від населення за попередній робочий день, як плату за житлово-комунальні та інші послуги, на розподільчий рахунок КП ГІОЦ № НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» і рахунки виконавців комунальних послуг згідно з реквізитами рахунків, вказаними КП ГІОЦ, одним платіжним дорученням в суворій відповідності з реєстром (п. 3.3.2. цього Договору) в електронному вигляді.
Грошові кошти, одержані від Платників в якості плати за придбання разових квитків з QR-кодом для проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва, перераховувати наступного робочого дня, що слідує за днем фактичного використання (активації/валідації за допомогою спеціальних пристроїв, розташованих в міському пасажирському транспорті міста Києва) відповідних квитків. У випадку невикористання Платниками придбаних разових квитків з QR-кодом протягом 14 днів з моменту їх придбання, ФК «ГЕРЦ» з дотриманням вимог чинного законодавства, здійснює повернення відповідних сум грошових коштів Платникам, які звертаються до ФК «ГЕРЦ» з відповідними заявами.
Позивач стверджує, що відповідачем не дотримано вимог названого пункту, оскільки порушено строки перерахування грошових коштів на розподільчий рахунок КП «ГІОЦ».
Позивачем долучено до позову розрахунок штрафних санкцій (пені) за порушення пункту 3.3.4. Договору, у якому, зокрема, вказано, коли, у якій сумі та на який рахунок ТОВ «ФК «ГЕРЦ» перерахувало кошти згідно Договору.
Факт перерахування відповідачем коштів в іншому розмірі, або в інші дати, ніж наведені у розрахунку позивача, скаржником суду не доведено.
У свою чергу, відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що ним не було допущено прострочення перерахування грошових коштів згідно пункту 3.3.4. Договору, оскільки предметом спору є стягнення пені за порушення строків перерахування грошових коштів за транспортні послуги, а у випадку з оплатою транспортних послуг строками перерахування слід вважати наступний день, коли кошти платника через використаний спеціальний пристрій, розташований у міському пасажирському транспорті міста Києва, надійдуть на рахунки виконавця ТОВ «ФК «ГЕРЦ». Відповідач наголошує, що кошти з продажу разових квитків для проїзду обліковуються через Програмно-технічні комплекси самообслуговування і надходять на рахунки ТОВ «ФК «ГЕРЦ» по мірі їх заповнення та виключно на наступний день після інкасації. Всупереч зазначеному, позивач про розрахунку пені застосував положення абзацу 1 пункту 3.3.4. Договору, які стосуються оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідачем надані суду документи під назвою реєстри перерахованих сум за липень 2020 року - грудень 2020 року, які, на його думку, підтверджують факт відсутності прострочення зі сторони відповідача, та, відповідно, підстав для стягнення пені.
Дослідивши умови Договору, колегія суддів не приймає до уваги наведені доводи скаржника, враховуючи наступне.
Зі змісту позовної заяви, пояснень представників сторін, наданих у судових засіданнях, розрахунку пені позивача, реєстрів перерахованих сум за липень 2020 року - грудень 2020 року відповідача, колегія суддів доходить висновку, що предметом спору в даній справі є стягнення з відповідача пені за порушення умов пункту 3.3.4. Договору у редакції додаткової угоди №9 від 30.06.2020 в частині здійснення своєчасного перерахування грошових коштів від платників, що були сплачені за транспортні послуги підприємств-перевізників через ТОВ «ФК «ГЕРЦ», у тому числі за придбання разових квитків з QR-кодом для проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва, на розподільчі рахунки КП «ГІОЦ».
Матеріалами справи підтверджується, що додатковою угодою від 04.10.2018 до Договору сторони врегулювали свої взаємовідносини за Договором у зв'язку зі створенням автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва незалежно від форм власності (АСОП) та визначення КП «ГІОЦ» особою, уповноваженою здійснювати справляння плати за транспортні послуги, що надаються та оплачуються з використанням Системи, про що зазначено в розпорядженні виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 27.04.2018 №706.
Далі, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 22.10.2018 №1887 було затверджено Порядок функціонування автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва незалежно від форм власності (далі, Порядок), який регулює питання функціонування автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва незалежно від форм власності, визначено учасників відносин, їх права та обов'язки, види та форми носіїв електронного квитка, процедуру реєстрації та обігу електронного квитка.
Пунктом 1.4. Порядку встановлено значення термінів, які вживаються у тексті Порядку, зокрема:
- автоматизована система обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва незалежно від форм власності (далі - АСОП) - програмно- технічний комплекс, призначений для обліку наданих транспортних послуг з використанням електронного квитка;
- електронний квиток - проїзний документ встановленої форми, який після реєстрації в АСОП дає пасажирові право на одержання транспортних послуг;
- носій електронного квитка - матеріальний або віртуальний засіб, що забезпечує доступ до транспортного ресурсу, який зберігається в АСОП;
- платіжний пристрій - технічний пристрій (банківський автомат, платіжний термінал, програмно-технічний комплекс самообслуговування тощо), що дає можливість користувачеві (пасажиру) виконувати операції з ініціювання переказу коштів, а також інші операції згідно з функціональними можливостями цього пристрою.
Відповідно до пункту 3.2. Порядку учасниками АСОП є власник, розпорядник, оператор, перевізники, агенти, банки, фінансові установи, користувачі (пасажири).
Згідно з пунктом 3.5. Порядку КП «ГІОЦ» визначено оператором АСОП, який, зокрема, має таке зобов'язання: здійснювати облік наданих послуг з перевезення пасажирів, організувати мережу розповсюдження електронних квитків та поповнення транспортного ресурсу (пункт 5.2. Порядку).
Виходячи із зазначеного, фактично сторони, доповнивши додатковою угодою №8 пункт 1.1. Договору абзацом наступного змісту: «КП ГІОЦ зобов'язується створити технічну можливість, а ФК «ГЕРЦ» надавати фінансові послуги з приймання та переказу коштів, сплачених Платниками за послуги підприємств, що надають транспортні послуги в м. Києві, на рахунки цих підприємств та/або розподільчий рахунок КП «ГІОЦ» для їх подальшої обробки та розщеплення», погодили, що «транспортні послуги» і є, зокрема, тими «іншими послугами», про які мова буде йти у подальшому у Договорі в цілому, у тому числі і з урахуванням зміненого у подальшому згідно Додаткової угоди №9 пункту 3.3.4. Договору.
У наданому позивачем до суду розрахунку пені у графі «Призначення платежу» вказано «Кошти платників за транспортні засоби» або «Кошти платників за транспортні ресурси». Аналогічне призначення платежу вказане у наданих відповідачем реєстрах перерахованих сум.
Відтак, у суду відсутні підстави для висновку, що позивач надав суду розрахунок платежів з використанням процедури та строків, встановлених для житлово-комунальних платежів, оскільки, по-перше, у призначеннях платежу, які визначаються самим платником (у даному випадку відповідачем) значаться фактично «транспорті послуги», а по-друге, строки перерахування платежів за транспортні послуги співпадають, враховуючи умови пункту 3.3.4. Договору, зі строками, встановленими для житлово-комунальних платежів.
Щодо порядку та строків оплати за придбання квитків з QR-кодом для проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва, то строки такого перерахування вказані у абзаці 2 пункту 3.3.4. Договору.
Відповідач зазначає, що кошти з продажу разових квитків для проїзду обліковуються через Програмно-технічні комплекси самообслуговування і надходять на рахунки ТОВ «ФК «ГЕРЦ» по мірі їх заповнення та виключно на наступний день після інкасації. Скаржник пояснює, що пасажир, який має намір придбати разовий квиток, вносить готівкові кошти в Програмно-технічний комплекс самообслуговування та отримує такий разовий квиток. Надалі пасажир використовує такий квиток і з цього часу система АСОП фіксує таку операції, як оплату. Приймання відповідачем такого платежу є дата зарахування банком, що здійснює інкасацію безготівкових коштів, на рахунок ТОВ «ФК «ГЕРЦ», а потім здійснюється безготівкове перерахування коштів на рахунок КП «ГІОЦ».
Колегією суддів критично оцінюються вказані доводи скаржника з огляду на наступне.
У статтях 6, 627 Цивільного кодексу України встановлено один із загальних принципів цивільного законодавства - свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що Цивільний кодекс України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, в абзаці 2 пункту 3.3.4. Договору дослівно вказано наступне: «Грошові кошти, одержані від Платників в якості плати за придбання разових квитків з QR-кодом для проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва, перераховувати наступного робочого дня, що слідує за днем фактичного використання (активації/валідації за допомогою спеціальних пристроїв, розташованих в міському пасажирському транспорті міста Києва) відповідних квитків. У випадку невикористання Платниками придбаних разових квитків з QR-кодом протягом 14 днів з моменту їх придбання, ФК «ГЕРЦ» з дотриманням вимог чинного законодавства, здійснює повернення відповідних сум грошових коштів Платникам, які звертаються до ФК «ГЕРЦ» з відповідними заявами.».
Тобто, сторони у названому пункті Договору погодили, що строк перерахування грошових коштів, одержаних від платників в якості плати за придбання разових квитків з QR-кодом, слід обраховувати, виходячи із дня, коли пасажир фактично скористався (активував/валідував) цей квиток.
Питання інкасації та зміни строків перерахування коштів у зв'язку з інкасацією, про яке наголошує відповідач та відображає у поданих до суду реєстрах, Договором не передбачено.
Інкасація коштів та інші технічні обставини, пов'язані із перерахуванням коштів відповідачем на рахунки позивача є ризиками його господарської діяльності і не можуть впливати на виконання відповідачем своїх обов'язків за Договором щодо вчасного перерахування коштів на користь КП «ГІОЦ» як за «транспорті послуги», так і за придбання разових квитків з QR-кодом.
Враховуючи зазначене, розрахунок строків виконання обов'язків відповідача щодо перерахування коштів за разові квитки та транспортні послуги, який він здійснює, виходячи з дати отримання коштів на розрахунковий рахунок ФК «ГЕРЦ» після інкасації, необґрунтований та не відповідає погодженим сторонами умовам Договору. Доводи апеляційної скарги відповідача з цього приводу суд визнає необґрунтованими.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 4.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором, Сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України та цим Договором.
Згідно пункту 4.3. Договору за прострочення перерахування грошових коштів на розподільчі рахунки КП «ГІОЦ» (пункт 3.3.4.) та/або рахунки виконавців житлово-комунальних та інших послуг, ФК «ГЕРЦ» сплачує КП «ГІОЦ» пеню у розмірі 0,1% від суми платежу, за кожен день прострочення, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня до дати погашення боргу.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, а відповідачем жодними належними та допустимими доказами не спростовано, що відповідач допустився порушень строків перерахування грошових коштів на рахунок позивача, встановлених умовами пункту 3.3.4. Договору.
Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження факту виконання ним грошового зобов'язання перед позивачем у строки, встановлені Договором.
Відтак, перевіривши розрахунок пені за липень - грудень 2020 року позивача та за відсутності доказів протилежного, наданих відповідачем, суд вважає його правильним та обґрунтованим, тому вимога позивача про стягнення пені у розмірі 944 125,37 грн за неналежне виконання умов Договору №б/н від 30.06.2020 є обґрунтованою та такою, що була правомірно задоволена судом першої інстанції.
Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, у судовому засіданні 25.01.2022, відповідач також заявив про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме правил територіальної підсудності, встановлених статтею 27 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач зареєстрований у місті Одеса, відповідно, позов у даній справі мав пред'являтися за місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до статті 279 Господарського процесуального кодексу України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв'язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.
Колегією суддів встановлено, що відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції не заявляв про непідсудність справи Господарському суду міста Києва, у тому числі, у поданому відзиві на позовну заяву, який було залишено судом без розгляду та висновків про необхідність надання оцінки доводам якого дійшов суд апеляційної інстанції.
Не заявлялось відповідачем про порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності) і в апеляційній скарзі, а відповідні доводи були висловлені відповідачем в суді апеляційної інстанції лише під час проведення у справі другого судового засідання.
Відтак, з огляду на положення частини 2 статті 279 Господарського процесуального кодексу України, у суду відсутні підстави для скасування судового рішення із направленням справи на новий розгляду до іншого суду.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, чого скаржником зроблено не було.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
Відтак, усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім наведених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовуються висновків суду щодо задоволення позовних вимог у даній справі.
Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Герц» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість задоволених судом позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Герц» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Герц» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №910/10447/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №910/10447/21 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Герц».
Матеріали справи №910/10447/21 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 08.02.2022 після виходу судді Тищенко А.І. з відпустки.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.І. Тищенко
І.М. Скрипка