вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" лютого 2022 р. Справа№ 910/12718/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Козир Т.П.
Коробенка Г.П.
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Євротрейд", м. Київ
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 (повний текст складено 18.10.2021)
у справі №910/12718/21 (суддя Гулевець О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Євротрейд", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТЛ СЕРВІС Україна", м. Київ
про стягнення 47 572,00 грн,
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СП Євротрейд" (далі - ТОВ "СП "Євротрейд", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТЛ СЕРВІС Україна" (далі - ТОВ "ФТЛ СЕРВІС Україна", відповідач) про стягнення 47 572,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору перевезення вантажів у міжнародному сполученні та по території України №ФТЛВ00116 від 23.05.2018.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2021 у справі №910/12718/21 у задоволенні позову відмовлено.
Зазначене рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем щодо вимоги про стягнення заборгованості пропущено позовну давність, про застосування якої заявлено відповідачем, що є підставою для відмови у позові. При цьому, позивачем не надано доказів та обґрунтувань поважності причин пропуску ним позовної давності.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "СП "Євротрейд" 06.11.2021 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі № 910/12718/21 та прийняти нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 47 572,00 грн та суму сплаченого судового збору у розмірі 2 270,00 грн.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки винесене із неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, на підставі одностороннього та неповного з'ясування всіх обставин справи. Зокрема, позивач зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам позивача, викладеним у відповіді на відзив, щодо відсутності підстав вважати позовну давність у даній справі такою, що сплинула, оскільки не враховано положень ст. 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів щодо порядку застосування позовної давності до спірних правовідносин та не взято до уваги обставини, що підтверджують умисне ухилення відповідача від виконання своїх договірних зобов'язань з оплати наданих послуг.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2021 справу №910/12718/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Козир Т.П. та Коробенка Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12718/21; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Євротрейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі № 910/12718/21 до надходження матеріалів справи.
29.11.2021 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі №910/12718/21, ухвалено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Позиції учасників справи.
30.12.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційний господарський суд оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
Відповідач вважає оскаржуване рішення законним і обґрунтованим та таким, що є правильним по суті, хоча не всі аргументи і заперечення відповідача були враховані місцевим господарським судом при його ухваленні.
За твердженням відповідача, позивач не довів, що в межах позовної давності ним виконані зобов'язання з надання документів, необхідних для оплати та розгляду претензії та вирішення питання про можливу втрату частини вантажу, та не довів, що його право на оплату наданих послуг було порушене відповідачем. Також відповідач звертає увагу суду, на той факт, що внаслідок невиконання позивачем умов п.5.2. Договору, а саме неподання акту недостачі №26, відповідач мав право затримати оплату перевезення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
23.05.2018 між ТОВ "ФТЛ Сервіс Україна" (експедитор) та ТОВ "СП Євротрейд" (перевізник) було укладено Договір перевезення вантажів у міжнародному сполученні та по території України № ФТЛВ00116 (далі - Договір), відповідно до умов якого даний договір регулює відносини сторін, що виникають в процесі надавання транспортно-експедиційних послуг, які полягають у плануванні, організації, здійсненні та забезпеченні перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів клієнтів експедитора автомобільним транспортом по території України, та/або на території іноземних держав (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору сторони узгодили, що вони діють від свого імені та за дорученням організацій, з якими вони мають прямі договори.
Перевезення виконуються відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ), Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застуванням МДП (Конвенція МДП), Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ), а також інших нормативно-правових актів (українських та міжнародних), що регулюють порядок здійснення автомобільних перевезень та надання транспортно-експедиційних послуг (п. 2.3. Договору).
На кожне перевезення оформлюється транспортне замовлення (заявка), що складається у письмовій формі, підписується уповноваженою особою експедитора і передається перевізнику, в тому числі за допомогою факсимільного зв'язку або по електронній пошті. Замовлення (заявка) є невід'ємною частиною даного Договору. Замовлення (заяви) передані по факсу чи електронній пошті мають силу оригіналу, без обов'язкового передання їх оригіналів у майбутньому (п. 2.5. Договору).
Відповідно до п. 2.6 Договору передбачено, що у випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним Договором пріоритетними є умови (відомості), зазначені в замовленні (заявці), яке (яка) має містити відомості, що забезпечують належне виконання обов'язків сторін, зокрема наступні: номер і дата замовлення; найменування експедитора і перевізника; дата та час подачі автомашин під завантаження та розвантаження; адреса завантаження та розвантаження; вид та тип вантажу; пункти митного оформлення; контактні дані осіб, що відповідають за завантажування/розвантажування; маршрут слідування; вантажовідправник; митний перехід; порядок отримання номерів ПД; вантажоотримувач; вартість перевезення (сума фрахту); кількість та тип необхідного рухомого складу; ПІБ та мобільний телефон водія; номер автомашини.
Згідно з п. 2.8 Договору визначено, що товарно-транспортна накладна, подорожній лист, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) встановленого зразка є основним документом відповідно до якого здійснюється перевезення та за яким відбувається здача-прийняття вантажу. Підтвердженням факту надання послуги є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка (CMR) з відмітками відправлення вантажу, перевізника (експедитора), одержувача вантажу та митних органів. В CMR має стояти штамп (печатка) або запис, що перевізником є особа, яка є таким за даним Договором, за умови, що вона не виступає як фактичний експедитор.
Відповідно до п. п. 3.2.2, 3.2.3 Договору перевізник зобов'язаний:- забезпечити доставку вантажу, переданого вантажовідправником до перевезення згідно з накладною CMR до місця призначення і передати його тільки вантажоодержувачам, зазначеним у накладній CMR. Здача вантажу оформляється печаткою та підписом вантажоодержувача або уповноваженої ним особи в накладній CMR; - нести повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення до передачі його вантажоодержувачу.
За приписами п. 3.2.13 Договору перевізник взяв на себе зобов'язання протягом 2-х календарних днів з моменту розвантаження передати копії документів (CMR, рахунок, акт виконаних робіт) по факсу/e-mail, та протягом 10-ти календарних днів з моменту розвантаження передати оригінали документів, що підтверджують виконання послуг у рамках даного Договору, а також документів, що підтверджують факт оплати додаткових витрат, що виникли у процесі перевезення. Оригінали цих документів мають бути виписані на дату розвантаження. Ненадання перевізником документів протягом зазначеного терміну звільняє експедитора від відповідальності за несвоєчасну оплату послуги перевізника.
Зазначеному обов'язку перевізника кореспондує право експедитора, передбачене п. 4.10 даного Договору, утримати штрафні санкції з перевізника за несвоєчасне надання документів, зазначених у п. 3.2.13 цього Договору, в розмірі 10% від суми фрахту, але не менше 1000грн.
Факт недостачі, пошкодження, втрати (псування) вантажу фіксується в CMR та в акті виявлення зазначених недоліків. У випадку наявності недостачі, пошкодження втрати (псування) вантажу експедитор має право затримати оплату перевізнику (виключно за те перевезення, в рамках якого сталася недостача, пошкодження, втрата (псування) вантажу) за послуги перевезення до з'ясування всіх обставин та задоволення претензій (п.4.16 Договору).
Пунктом 4.17 Договору передбачено, що будь-які претензії в рамках даного Договору пред'являються в порядку, визначеному законодавством України і міжнародними нормативно-правовими актами.
За умовами п. 5.1 Договору розмір плати за перевезення визначається за згодою сторін та вказується в транспортному замовленні (заявці) і може змінюватися за взаємною письмовою згодою сторін в залежності від зміни умов перевезення вантажу.
Відповідно до п. 5.2 Договору розрахунки між сторонами за Даним Договором відбуваються в безготівковому порядку, шляхом оплати експедитором, за рахунок коштів свого клієнта, однак незалежно від їх одержання, виставлених перевізником рахунків протягом 15-ти банківських днів з моменту отримання оригіналів наступних, оформлених належним чином, документів:
-рахунок на виконані послуги;
-оригінал CMR з підписом і печаткою вантажоодержувача та датою розвантаження (зазначенням браку/недостачі якщо вони мали місце) та митних органів (при міжнародних перевезеннях);
-акт виконаних робіт;
-податкова накладна (якщо перевізник платник ПДВ);
-контрольний лист прибуття/відбуття.
У випадку, якщо в CMR вантажоодержувачем зазначено про виявлення браку/недостачі і, у випадку його складання, складений акт виявлення браку/недостачі, перевізник зобов'язаний надати даний акт експедитору. В цьому випадку, навіть за умови, надання усіх необхідних для оплати документів експедитор має право відкласти оплату до з'ясування всіх обставин, що спричинили брак/недостачу та пред'явлення претензій зацікавленими сторонами.
Даний Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2018, а у частині грошових зобов'язань - до повного виконання. Якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодна зі сторін не виявить письмового бажання його розірвати, то даний Договір вважається продовженим ще на один рік, на тих самих умовах. Кожна зі сторін може розірвати даний Договір, проінформувавши в письмовій формі іншу сторону за 30 днів до фактичної дати розірвання. При цьому Договір вважається розірваним після завершення всіх зобов'язань перевізника, прийнятих до повідомлення про розірвання Договору, і розрахунків за здійснення перевезень (п. 8.1 Договору).
За змістом п. 8.3 Договору усі додатки і доповнення до даного Договору є його невід'ємними частинами у випадку підписання їх уповноваженими представниками сторін. Положення, визначені в додатках до цього Договору мають пріоритет перед положеннями, зазначеними безпосередньо в Договорі.
На підставі Договору 11.07.2018 сторонами було погоджено та письмово оформлено заявку №ФТ-46446/46457 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні за маршрутом Німеччина-Україна.
Як вбачається із заявки вартість перевезення становить 47 572,00 грн з умовою оплати - протягом 14 днів по курсу НБУ на день розмитнення, при отриманні оригіналу акту здачі-приймання робіт (надання послуг), CMR. За додатковими умовами, передбаченими у вказаній заявці, експедитор та перевізник не несуть відповідальності за цілісність упаковки при завантаженні вантажу без палет, без стретч-плівки та контрольних стрічок. Водій приймає вантаж по кількості вказаних у документах вантажних місць.
На виконання заявки від 11.07.2017 № ФТ-46446/46457 ТОВ "СП "Євротрейд" здійснило перевезення вантажу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 190053. Згідно відмітки вантажоодержувача у зазначеній накладній дата доставки вантажу -18.07.2018, складено акт №26.
Із змісту наданого до позовної заяви Акта №26 від 18.07.2018 про виявлення браку, недостачі, надлишків товарів, який складений представниками вантажоодержувача -ТОВ "Телко Україна", слідує, що під час прийняття товару на складі одержувача виявлена недостача ПігментPaliotol Yellow L 0962 HD 30 кг, водій від підпису відмовився.
Посилаючись на додаткові умови, передбачені в заявці від 11.07.2017 №ФТ-46446/46457 щодо відповідальності перевізника, відомості CMR № 190053 про прийняття водієм до перевезення вантажу по кількості місць та вагою брутто, невнесення представниками вантажоодержувача до акта відомостей про кількість місць та їх стану (цілісність), нездійснення вантажоодержувачем зважування автомобіля з вантажем (визначення ваги брутто), складання акта №26 в односторонньому порядку, позивач у позові зазначає, що водій як представник перевізника не повинен нести відповідальність за нестачу вмісту запакованого та непошкодженого вантажомісця.
Про встановленні обставини, як стверджує позивач, повідомлено відповідача листом №726 від 26.07.2018, який разом з оригіналами документів, які є підставою для проведення оплати за надані послуги у відповідності до вимог п. 5.2 Договору, в тому числі Акт №26 від 18.07.2018 про виявлення браку, недостачі, надлишків товарів, був надісланий на адресу відповідача. На підтвердження вчинення таких дій позивач надав копію експрес - накладної №20 4500 8550 7315 від 16.08.2018 про оформлення ТОВ "Нова Пошта" відправлення на адресу відповідача; відправником цього відправлення є позивач, повний опис відправлення - документи, додаткова інформація про відправлення - 2097 (док на оплату+2CMR; док.на недостачі: лист №726,акт недостачі№26,фото-3 листа, упак.лист на вантаж). При цьому, зміст додаткової інформації в накладній підтверджено штампом ТОВ "Нова Пошта" м. Ірпінь відділення №2 касир №5.
З огляду на те, що оплата наданих послуг відповідачем не була проведена, позивач направив на адресу відповідача претензію №0411 від 11.04.2019 з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 47 572,00 грн, до якої додав рахунок на оплату №2097 від 18.07.2018. В цій претензії позивач обґрунтував свої вимоги фактом направлення відповідачу 16.08.2018 згідно експрес-накладної №20 4500 85507315 оригіналів документів, зокрема: рахунку №2097 від 18.07.2018, актів виконаних робіт №2097 від 18.07.2018, 2 CMR та інших документів по перевезенню, вказаних в описі, на підставі яких повинен бути проведений розрахунок за надані відповідачу послуги. В якості доказу надіслання вказаної претензії позивач додав до позовної заяви копію експрес-накладної ТОВ "Нова Пошта" №59000414457287 від 12.04.2019, в якій одержувачем зазначено ТОВ "ФТЛ Сервіс Україна", тип відправлення - документи, опис - документи, додаткова інформація - відправлення під час прийняття не оглядалося.
Матеріали справи свідчать, що позивачем на адресу відповідача 24.02.2021 поштовим відправленням направлено претензію №0411 від 11.04.2019 та документи, перелік яких передбачено п. 5.2 Договору, відносно спірного вантажного перевезення в міжнародному сполученні, що підтверджується накладною та фіскальним чеком ПАТ "Укрпошта" за № 0829000515544 та описом вкладення в цінний лист від 24.02.2021. Зазначене поштове відправлення вручено відповідачу 25.02.2021, доказом чого є роздруківка (відстеження) з сайту ПАТ "Укрпошта". Факт отримання даного поштового відправлення не заперечується відповідачем.
Відповідач у відзиві на позов наполягає на тому, що позивачем не були вчасно направлені йому документи на оплату наданих послуг, а тому заявив про застосування наслідків спливу позовної давності.
Спір у даній справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих на підставі Договору послуг у розмірі 47 572,00 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Частиною 3 ст. 909 Цивільного кодексу України визначено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
За приписами ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Згідно з ч. ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та ст. ст. 193,202 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на виконання умов Договору та заявки відповідача від 11.07.2018 №ФТ-46446/46457 було здійснено перевезення вантажу за маршрутом Магдебург (Німеччина) - Київ (Україна) відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №190053. Вантаж було доставлено вантажоодержувачу - 18.07.2018, про що свідчить відмітка останнього в графі 24 зазначеної накладної. Погоджена сторонами Договору у заявці вартість виконаного перевезення становить 47 572,00 грн.
При визначенні погодженого сторонами спору порядку розрахунків за виконане позивачем перевезення, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує положення п. п. 2.6, 8.3 Договору, якими передбачено, що у випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним Договором пріоритетними є умови, зазначені в заявці; положення, викладені в додатках до Договору мають пріоритет перед положеннями, зазначеними безпосередньо в Договорі.
Зважаючи на викладене, апеляційний господарський суд бере до уваги порядок розрахунків, передбачений в п. 5.2 Договору з урахуванням умов оплати, погоджених у заявці від 11.07.2018, за якими розрахунки між сторонами Договору відбуваються в безготівкову порядку, шляхом оплати експедитором, за рахунок коштів свого клієнта, однак незалежно від їх одержання, протягом 14 днів по курсу НБУ на день розмитнення, при отриманні оригіналу акту здачі-приймання робіт (надання послуг), CMR, акту виявлення браку/недостачі (у разі його складання).
Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позивач направив відповідачу необхідні для здійснення оплати за спірним перевезенням документи лише 24.02.2021, проте відповідач не надав позивачу мотивовану відмову від підписання акта надання послуг №2097 від 18.07.2018, що, у свою чергу, свідчить про погодження ним цього акта, а тому у відповідача наявна заборгованість за надані позивачем послуги в розмірі 47 572,00 грн. Однак, врахувавши заяву відповідача про застосування позовної давності, місцевий господарський суд на підставі приписів ст. ст. 256, 257, ч. 1, п. 6 ч. 2 ст. 258, ч. 4 ст. 267, ч. 3 ст. 925 Цивільного кодексу України відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач пропустив позовну давність в один рік і не надав належних обґрунтувань поважності причин її пропуску.
Заперечуючи вказані висновки, позивач в апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції не застосовано до спірних правовідносин положень ст. 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів щодо позовної давності, не взято до уваги обставини, що підтверджують своєчасне надіслання на адресу відповідача оригіналів необхідних документів та умисного ухилення відповідача від виконання своїх договірних зобов'язань з оплати наданих послуг.
Колегія суддів апеляційного господарського суду перевіряючи зазначені доводи скаржника зважає на таке.
Із змісту наявної в матеріалах справи копії експрес-накладної №20450085507315 від 16.08.2018 (розділу додаткової інформації про відправлення) убачається, що даним поштовим відправленням позивач надіслав відповідачу необхідні для проведення оплати документи, серед яких значиться: 2097 (номер, що відповідає номеру акта надання послуг від 18.07.2018), 2CMR, акт недостачі №26, лист №726. Перелік вкладених до даного відправлення документів засвідчено штампом ТОВ "Нова Пошта" м. Ірпінь відділення №2 касир №5.
Зазначені обставини спростовують заперечення відповідача про відсутність опису вкладення документів у даному поштовому відправленні та не враховані місцевим господарським судом при розгляді цієї справи.
Поряд з цим, положення Договору не містять будь-яких застережень щодо порядку надіслання документів, що підтверджують факт здійсненого перевезення вантажу, тому апеляційний господарський суд не вбачає порушень позивачем умов Договору при надісланні відповідних документів через відділення ТОВ "Нова Пошта".
Стверджуючи про те, що експрес-накладна №20450085507315 від 16.08.2018 не підтверджує надіслання позивачем передбачених Договором і заявкою необхідних для оплати документів, оскільки не містить їх опису, відповідач в підтвердження своїх доводів не надав доказів вкладення у зазначене поштове відправлення інших документів, ніж ті, що передбачені Договором і заявкою та зазначені в розділі додаткової інформації про відправлення.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами виконання ним свого зобов'язання за Договором щодо передачі (надіслання) 16.08.2018 відповідачу оригіналу акту надання послуг №28 від 18.07.2018, CMR, акту виявлення браку, недостачі, надлишків товарів №26 від 18.07.2018.
У відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на умови п. 5.2 Договору, відповідач стверджує про те, що при наявності складеного вантажоодержувачем акту №26 від 18.07.2018 про виявлення браку, недостачі, надлишків товарів та зазначення про цей факт у накладній CMR №190053 (графа 24), навіть за умови надання усіх необхідних документів, у відповідача є право відкласти оплату до з'ясування всіх обставин та пред'явлення претензій зацікавленими особами. Отже, відповідач вважає, що у нього не виникло зобов'язання з оплати послуг з перевезення.
Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє зазначенні заперечення відповідача, оскільки за вимогами ст. 315 Господарського кодексу України претензія до перевізника щодо виявленої недостачі може бути пред'явлена протягом шести місяців, проте відповідачем не надано доказів пред'явлення вантажоодержувачем чи іншою зацікавленою особою відповідної претензії позивачу в межах встановленого строку, а також документів (листування зацікавлених осіб), які б підтверджували з'ясування відповідачем обставин, пов'язаних з фактом складання акта №26 від 18.07.2018.
З огляду на викладені обставини, апеляційний господарський суд вважає, що надані позивачем послуги з перевезення вантажу в міжнародному сполучення за накладною CMR №190053, актом наданих послуг №28 від 18.07.2018, відповідачем в установленому Договором і заявкою порядку і строк не оплачені, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 47 572,00 грн, а отже право позивача є порушеним.
Щодо висновків суду першої інстанції про сплив позовної давності в один рік, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
За приписами ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно з листом Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 № 72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007.
Як встановлено апеляційним господарським судом умови укладеного сторонами Договору та заявки від 11.07.2018 № ФТ-46446/46457 свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в яких позивач виступав перевізником, а тому на спірні правовідносини поширюються дія Конвенції, положення якої мають пріоритет у застосуванні порівняно з іншими актами законодавства України.
До того ж, в п. 2.3 Договору сторонами узгоджено, що діяльність учасників правовідносин регламентується, зокрема, Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція).
Відповідно до ст. ст. 1, 2 Конвенції така застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін. Для цілей цієї Конвенції "транспортний засіб" означає автомобілі, автопоїзди, причепи і напівпричепи як це визначено в статті 4 Конвенції про дорожній рух від 19 вересня 1949 року.
При цьому, Конвенція передбачає та регулює питання, що виникають з міжнародного перевезення вантажів транспортними засобами, зокрема щодо статусу учасників правовідносин, їх прав та обов'язків, а також наслідків порушення зобов'язань з перевезення та положень цієї Конвенції.
Поряд з цим, спірні правовідносини також відносяться до сфери регулювання Закону України "Про автомобільний транспорт", Статуту автомобільних доріг.
Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
При цьому, відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Разом з тим, згідно із ч. ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Згідно з ч. 1 ст. 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. Однак, у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов'язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки.
Відлік терміну позовної давності починається:
а) у випадку часткової втрати чи пошкодження вантажу, або прострочення в доставці - з дня доставки;
b) у випадку втрати всього вантажу - з тридцятого дня по закінченню узгодженого терміну доставки, або, за відсутності такого терміну, - з шістдесятого дня після прийняття вантажу перевізником для перевезення;
c) у всіх інших випадках - по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення.
День початку відліку терміну позовної давності у термін не зараховується.
Таким чином, виходячи із правового аналізу вищенаведеної норми слід констатувати, що встановлена Конвенцією позовна давність в один рік може бути застосована у випадку відсутності навмисного невиконання боржником свого зобов'язання, що випливає з діяльності, пов'язаної з перевезенням вантажу в міжнародному сполученні.
Як було встановлено у даній справі, про вартість послуг перевезення відповідач був обізнаний, пакет необхідних для оплати документів, визначених Договором і заявкою, направлявся відповідачу в серпні 2018 року, належних доказів повідомлення позивача про неотримання у відповідному поштовому відправленні оригіналів документів по перевезенню вантажу за даною заявкою, застосування відповідачем штрафних санкцій до позивача за невиконання умов Договору по передачі оригіналів документів у відповідності до вимог п. 4.10 Договору, вчинення дій по з'ясуванню обставин, пов'язаних зі складенням акту №26 від 18.07.2018, пред'явлення позивачу зацікавленими особами, в тому числі відповідачем, претензії щодо недостачі, відповіді на претензію позивача надіслану у лютому 2021 року, відповідачем до господарського суду не надано.
За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Поряд з цим, згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
В контексті вищенаведених норм колегія суддів апеляційного господарського суду зауважує що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.08.2018 у справі 910/11049/17, від 04.09.2018 у справі № 911/151/16.
Однак відповідачем належними засобами доказування в порядку ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не доведено відсутність його вини у порушенні зобов'язання за Договором, тоді як, в силу приписів ст. 614 Цивільного кодексу України, наявність такої вини презюмується.
Беручи до уваги те, що відповідачем не доведено відсутності його вини у простроченні виконання зобов'язання за Договором та заявкою від 11.07.2018 № ФТ-46446/46457, з урахуванням умов укладеного між сторонами Договору щодо відповідальності сторін та презумпції вини відповідача, правильним є застосуванням у даній справі, передбаченого ст. 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, трирічного строку позовної давності щодо вчиненого відповідачем навмисного правопорушення (навмисного неналежного виконання обов'язків відповідачем).
За сукупністю вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позивачем пред'явлено даний позов про стягнення заборгованості за перевезення вантажу в міжнародному сполученні в межах встановленого міжнародним законодавством трьохрічного строку позовної давності, а тому правових підстав для застосування наслідків спливу цього строку згідно вимог ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України у даній справі не вбачається. Отже, у задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності необхідно відмовити.
При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції наведеного не врахував, у зв'язку з чим помилково не застосував положення Конвенції у спірних правовідносинах, які підлягали застосуванню.
Таким чином, доводи ТОВ "СП "Євротрейд", викладені в апеляційній скарзі, за результатами перегляду справи в суді апеляційної інстанції знайшли своє підтвердження, отже апеляційна скарга позивача є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
При цьому, апеляційний господарський суд враховує положення ч.1 ст. 9 Конституції України та бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010, в яких Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноматність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Зважаючи на викладене, решту аргументів позивача та доводів відповідача апеляційний господарський суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття постанови у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції при вирішенні спору нез'ясовно обставин, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального права, зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи, що призвело до помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
За таких обставин справи, апеляційна скарга ТОВ "СП "Євротрейд" підлягає задоволенню, а оскаржене рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі № 910/12718/21 скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Судові витрати.
Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на висновок апеляційного господарського суду про скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги позивача, витрати зі сплати судового збору, понесені у зв'язку з розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанцій, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Євротрейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі №910/12718/21 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі №910/12718/21 скасувати та прийняти нове рішення.
3. Позов задовольнити повністю.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТЛ СЕРВІС Україна" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 11, код ЄДРПОУ 40826406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Євротрейд" (01033, м. Київ, вул.. Саксаганського, 5, кв. 5, код ЄДРПОУ 14325912) 47 572,00 грн заборгованості та 2 270, 00 грн судового збору.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТЛ СЕРВІС Україна" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 11, код ЄДРПОУ 40826406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Євротрейд" (01033, м. Київ, вул.. Саксаганського, 5, кв. 5, код ЄДРПОУ 14325912) 3405,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.
7. Матеріали справи №910/12718/21 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Т.П. Козир
Г.П. Коробенко