вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" лютого 2022 р. Справа№ 911/2172/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Коробенка Г.П.
Козир Т.П.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаріліт", Київська обл.
на рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2021 (повний текст складено 05.11.2021)
у справі № 911/2172/21 (суддя Лилак Т.Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Геоком Плюс", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаріліт", Київська обл.
про стягнення заборгованості,
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
У липні 2021 року до Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Геоком Плюс" (далі - ТОВ "Геоком Плюс", позивач) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаріліт" (далі - ТОВ "Гаріліт", відповідач) про стягнення 254 977,75 грн заборгованості за Договором поставки №3004-1 від 30.01.2021, з яких: 212 850,00 грн основного боргу, 9751,70 грн пені, 1950,35 грн 3% річних, 425,70 грн інфляційних втрат та 30 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем порушено умови Договору поставки №3004-1 від 30.01.2021 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Київської області від 05.11.2021 у справі № 911/2172/21 позов задоволено частково.
Присуджено до стягнення з ТОВ "Гаріліт" на користь ТОВ "Геоком Плюс" 176 020,00 грн основного боргу, 7 883,86 грн пені, 1 928,81 грн 3% річних, 352,04 грн інфляційних втрат та 3 165,19 грн судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
Обґрунтовуючи рішення в частині часткового задоволення вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, всупереч умовам укладеного між сторонами договору, за поставлений позивачем товар у строк, визначений договором не розрахувався, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 176 020,00 грн.
При перевірці правильності розрахунку позивачем заявленої до стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат місцевим господарським судом встановлено, що позивачем неправильно визначено періоди нарахування та не враховано часткові оплати здійсненні відповідачем, у зв'язку з чим місцевий господарський суд, здійснивши власний перерахунок з урахуванням вірного періоду та часткових оплат відповідача, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 7 883,86 грн пені, 1 928,81 грн 3% річних та 352,04 грн інфляційних втрат.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Гаріліт" 26.11.2021 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2021 у справі № 911/2172/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову; стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 062,02 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотримані норм процесуального права.
Так, за твердженням апелянта, в матеріалах справи відсутні видаткові накладні за спірним договором. Судом першої інстанції не враховано, що умовами п. 3.1. спірного договору визначено, що загальна кількість товарів, що поставляється на умовах даного договору, асортимент, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару визначаються в замовленнях, рахунках фактурах та видаткових накладних, а пунктом 4.2. договору визначено, що асортимент, кількість товару, ціна та вартість кожної партії поставки товарів визначається сторонами на підставі затвердженого позивачем замовлення відповідача.
Проте в матеріалах справи відсутні замовлення відповідача та рахунки-фактури, які відповідно до п. 3.1, 4.2., 8.1 договору є обов'язковими для визначення порядку розрахунків за спірним договором.
Також в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що відповідач на момент подання апеляційної скарги копію рішення не отримав, ознайомився з текстом оскаржуваного рішення від 05.11.2021 в Єдиному державному реєстрі судових рішень 09.11.2021.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2021 справу № 911/2172/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Коробенко Г.П., Козир Т.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/2172/21.
Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаріліт" на рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2021 у справі № 911/2172/21 до надходження до суду матеріалів справи.
13.12.2021 матеріали справи № 911/2172/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 поновлено ТОВ "Гаріліт" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2021 у справі № 911/2172/21 та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Гаріліт" на рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2021 у справі № 911/2172/21, постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Позиції учасників справи.
06.10.2021 через відділ документального забезпечення діяльності Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач просить апеляційний господарський суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим, прийнятим в результаті повного та всебічного дослідження обставин справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
30.04.2021 між ТОВ "Геоком Плюс" (постачальник) та ТОВ "Гаріліт" (замовник) укладено договір поставки № 3004-1, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар вказаний у замовленні, а також власними та залученими силами, виконати роботи по монтажу товару на об'єкті покупця, який знаходиться за адресою: Київська обл., Фастівський р-н, с. Глеваха, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар на підставі видаткових накладних і сплатити за нього передбачену даним договором грошову суму.
Згідно п. 8.1. Договору, оплата здійснюється у розмірі 100% повної вартості партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту підписання договору. Оплата здійснюється Покупцем на підставі цього Договору та рахунку-фактури, виставленої Постачальником на вартість партії товару. При здійсненні платежу покупець обов'язково повинен вказувати у платіжному доручені номер та дату цього договору та номер і дату рахунку-фактури, виписаної постачальником на оплату партії товару.
Пунктом 11.3 передбачено, що за порушення грошових зобов'язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період припущення порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення.
В порядку досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу претензію №0607-1/2021 від 06.07.2021, яка залишена відповідачем без задоволення.
Звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути з відповідача 212 850,00 грн основного боргу, 9 751,70 грн пені, 1950,35 грн 3% річних та 425,70 грн інфляційних втрат.
Спір у справі виник внаслідок невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого позивачем товару у визначений договором строк, внаслідок чого останній звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що як убачається із змісту апеляційної скарги ТОВ "Гаріліт", рішення суду першої інстанції оскаржується ним в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині (відмови у задоволенні позовних вимог) зазначене судове рішення не оскаржується, а тому згідно ч. 1 ст. 269 ГПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, змістом взаємних договірних зобов'язань сторін є обов'язок позивача поставити відповідачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов'язок відповідача прийняти зазначений товар та оплатити за нього встановлену договором вартість у встановлений договором строк.
Враховуючи умови п. 8.1. Договору та те, що 1-4 та 8-10 травня 2021 року були в Україні вихідними, строк оплати за Договором розпочався 05.05.2021 та закінчився 12.05.2021.
Разом з цим, відповідно до п. 7.4., сума Договору становить 709 500,00 грн в тому числі ПДВ 118 250,00 грн.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 212 850,00 грн основоного боргу, однак, як убачається банківської виписки та оборотно-сальдової відомості, які наявні у матеріалах справи, відповідач сплатив позивачу 533 480,00 грн.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частинні стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 176 020,00 грн.
Твердженням апелянта про відсутність доказів у матеріалах справи щодо поставки спірного товару колегією суддів апеляційного господарського суду відхиляються оскільки сторонами узгоджено, що оплата товару здійснюється на умовах 100% попередньої оплати протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту підписання договору, тобто з 30.04.2021, а не з моменту поставки товару.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 9751,70 грн пені, 1950,35 грн 3% річних, 425,70 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 07.05.2021 по 15.07.2021, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
В силу ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Як визначено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, згідно з п.2 ч.1 цієї норми, сплата неустойки.
Штраф та пеня є видами неустойки згідно з ст. 549 ЦК України. При цьому, відповідно до вказаної норми, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При перевірці правильності здійсненого судом першої інстанції розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що позивач не вірно визначив початок періоду прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки строк оплати товару закінчився 12.05.2021.
Відтак місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 7883, 86 грн, 3% річних 1928,81 грн та 352,04 грн інфляційних втрат за загальний період з 13.05.2021 по 15.07.2021.
В частині вимог позивача про стягнення з відповідача 30 000,00 грн витрат на правову допомогу колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
За приписами ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Згідно із частиною третьою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Аналіз судових рішень Верховного Суду дає змогу дійти висновку, що підставою для відмови у розподілі витрат на професійну правничу допомогу в заявленій сумі може бути також ненадання переліку послуг (робіт), наданих (виконаних) адвокатом (постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17).
Враховуючи вищевикладене та те, що матеріали справи не містять обсяг та перелік послуг, наданих адвокатом у зв'язку з розглядом справи №911/2172/21, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відсутні.
У зв'язку з наведеним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, фактичні обставини у справі, встановлені судом першої інстанції під час її вирішення, підтверджують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення з ТОВ "Гаріліт" на користь ТОВ "Геоком Плюс" 176 020,00 грн основного боргу, 7883,86 грн пені, 1928,81 грн 3 % річних, 352,04 грн інфляційних втрат.
Отже, рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2021 у справі №911/2172/21 про часткове задоволення позову є таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається
Судові витрати.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаріліт" на рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2021 у справі №911/2172/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2021 у справі №911/2172/21 залишити без змін.
3. Матеріали справи №911/2172/21 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Г.П. Коробенко
Т.П. Козир