вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" січня 2022 р. Справа№ 910/19891/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Скрипки І.М.
секретар судового засідання: Бендюг І.В.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 18.01.2022
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на рішення
Господарського суду міста Києва
від 06.07.2021 (повний текст складено 14.07.2021)
у справі № 910/19891/20 (суддя Мандриченко О.В.)
за позовом Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство «Донецька залізниця»
про стягнення 17 250 384, 89 доларів США
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Сбербанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 17 250 384,89 дол. США заборгованості за нарахованими за період з 14.12.2017 по 23.11.2020 процентами за користування кредитною лінією за договором № 70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011.
08.02.2021 представником позивача подано заява про зміну предмету позову шляхом збільшення позовних вимог, у якій останній просив суд стягнути з відповідача: заборгованість за нарахованими, за період з 14.12.2017 року по 23.11.2020 року, та несплаченими процентами за користування кредитною лінією за Договором про відкриття кредитної лінії №7О-В/11/66/ЮО від 29.12.2011 року у розмірі 17 250 384,89 доларів США; заборгованість по пені за договором про відкриття кредитної лінії №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011 року у розмірі 263 093 438,81 гривень.
Вказана заява була прийнята судом для подальшого розгляду, а розгляд справи з відбувався з урахуванням нової ціни позову.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 у справі №910/4445/21 позов задоволено частково.
На підставі рішення суду з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Акціонерного товариства "Сбербанк" підлягає стягненню заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами за період з 14.12.2017 по 23.11.2020 у розмірі 17 250 384, 89 долари США, а також судовий збір у розмірі 472 687, 53 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Задовольняючи позов, суд виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами за період з 14.12.2017 по 23.11.2020 за договором про відкриття кредитної лінії № 7О-В/11/66/ЮО від 29.12.2011. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені за зазначеним договором у розмірі 263 093 438, 81 грн. відмовлено з тих підстав, що на час кредитування та до 21.10.2015 року зобов'язаною особою за кредитними договорами було ДП "Донецька залізниця", яке здійснювала свою діяльність у пільговій для нарахування штрафних санкцій зоні, та було звільнено від сплати цих санкцій, суд вважає неправомірним покладати на правонаступника зобов'язання, від яких звільнений попередник.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням норм матеріального процесуального права, невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо правомірного нарахування позивачем процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування, починаючи з 29.12.2014, та неправильно застосував положення абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України, не врахував правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, від 04.02.2020 у справі № 910/1120/16.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечує проти задоволення апеляційної скарги, звертає увагу, що позиція відповідача у справі націлена на ухилення від відповідальності за порушення зобов'язань за укладеним кредитним договором.
Крім того, представник позивача вказує, що сторонами в укладеному договорі пунктом 6.2 встановлено розмір процентної ставки, яка підлягає застосуванню протягом дії Кредитного договору, як в період правомірного користування позивальником кредитними коштами, так і після настання строку повернення кредиту - до дня фактичного повернення кредитних коштів у повному обсязі.
Також, позивачем надані пояснення щодо постанов Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.
Явка представників сторін
Представник відповідача в судових засіданнях апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, оскаржуване рішення просив скасувати у частині задоволених вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Представник позивача в судових засіданнях апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Представник третьої особи в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника третьої особи обов'язковою в судове засідання не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Представник позивача в судовому засіданні 18.01.2022 підтримав подану через відділ документального забезпечення суду заяву про зміну найменування Акціонерного товариства «Сбербанк» на Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк», про що внесено відповідні зміни до Статуту та 09.12.2021 проведено державну реєстрацію змін до Статуту Акціонерного товариства «Сбербанк».
Вислухавши думку представника відповідача, колегія ухвалила задовольнити клопотання представника позивача, замінити назву Акціонерного товариства «Сбербанк» на Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк».
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Між Акціонерним товариством «Сбербанк» (назву якого змінено на Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» та який свою чергу є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк сбербанку Росії»), з однієї сторони, та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (яке є правонаступником Державного підприємства "Донецька залізниця" ) було укладено договір про відкриття кредитної лінії №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011 року, зі змінами та доповненнями, внесеними додатковим договором №1 від 19.03.2012 року, додатковим договором №2 від 19.03.2012 року, додатковим договором №3 від 20.03.2012 року та додатковим договором №4 від 23.03.2012 року (надалі - кредитний договір).
За умовами п.1.1 договору банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в доларах США, що надалі іменується "кредитна лінія", та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти (далі кредит) у порядку і на умовах, визначених цим договором. Позичальник, у свою чергу, зобов'язується використати кредит з метою, зазначеною у п.1.5 цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором та/або додатковими угодами до цього договору.
Відповідно до п.п.1.2, 1.4, 1.5 договору ліміт кредитної лінії складає 55000000,00 доларів США. Останній день дії кредитної лінії - 28.12.2014р. Кредит надається для рефінансування діючих кредитів та капітальних інвестицій.
У день підписання цього договору банк відкриває позичальнику позичковий рахунок для обліку кредиту (п.4.1).
Згідно з п.4.2 банк надає позичальнику кредит лише у межах строку дії кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання траншу в сумі, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або декількох траншів, але так, щоб у будь-який момент розмір кредиту не перевищував ліміт кредитної лінії. Кожний транш надається на підставі окремої додаткової угоди до цього договору, укладеної між позичальником і банком, у строк не пізніше 3 (трьох) днів з дня її укладення. Додаткові угоди про надання окремих траншів можуть бути укладені лише за взаємною згодою сторін і є невід'ємною частиною цього договору. У кожній такій додатковій угоді сторони повинні визначити: розмір траншу кредиту в межах розміру ліміту кредитної лінії; строк надання і повернення траншу кредиту; реквізити для надання кредиту, якщо вони відрізняються від зазначених у п.9.2 цього договору.
Протягом строку дії кредитної лінії та у межах вільного залишку її ліміту за умови укладення додаткових угод згідно з п.4.2 цього договору позичальник має право необмежену кількість разів отримувати кредит у порядку та на умовах, передбачених цим договором. Зобов'язання банку з надання позичальнику кредиту за цим договором чинне лише в межах терміну дії банківської ліцензії банку, виданої Національним банком України (п.4.3).
Пунктом 4.5 договору сторони погодили, що після укладення додаткової угоди згідно з п.4.2 цього договору банк здійснює кредитування позичальника за умови, що: заява позичальника про надання кредиту оформлена відповідно до вимог цього договору; виконані умови, передбачені п.4.4 цього договору та відсутні обставини, які відповідно до п.8.3 цього договору надають право банку в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договором, а також інші права, передбачені законодавством України та/або цим договором та/або договорами забезпечення.
Банк зобов'язаний надавати позичальнику кредитні кошти на підставі його заяви не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дня її отримання або протягом більш тривалого строку, зазначеного в такій заяві. Заява подається в банк в письмовому вигляді або передається в електронному вигляді засобами системи "Клієнт-Банк" з використанням електронних підписів у порядку та на умовах, передбачених відповідним договором, укладеним позичальником з банком.
Згідно п.6.1, п.6.3 договору позичальник зобов'язується сплачувати банку за користування кредитом проценти у розмірі, передбаченому договором. Проценти за кредитом нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитною лінією в валюті заборгованості. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії цього договору із розрахунку 365 днів у році. Нарахування процентів починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. День повернення кредиту не враховуються при нарахуванні процентів. Проценти, нараховані відповідно до пунктів 6.1 - 6.2 цього договору, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця не пізніше 3 (трьох) робочих днів, наступних за днем закінчення періоду. При цьому під "періодом" сторони в цій ст.6 розуміють кожний з періодів, який починається з того числа місяця, в якому був укладений цей договір (реквізит договору "дата", вказаний у верхньому правому куті на першій сторінці договору), і закінчується в день, що передує такому числу наступного (відповідного) місяця (т.ч. проценти за кредитом за такий день нараховуються).
Згідно п.8.1 договору позичальник зобов'язується повертати банку кожен із траншів кредиту у термін, зазначений у відповідній додатковій угоді до цього договору.
Відповідно до п.11.3 цей договір набуває чинності з дати його підписання банком та позичальником, скріплення печатками сторін, та зобов'язання по ньому виникають після погодження залучення кредиту Міністерством інфраструктури України та Міністерством фінансів України, і діє до повного виконання зобов'язань позичальника по цьому договору.
На виконання умов кредитного договору між сторонами були підписані додаткові договори №1 від 19.03.2012р., №2 від 19.03.2012р., №3 від 20.03.2012р., №4 від 23.03.2012р., за умовами п.1 яких банк, відповідно до умов кредитного договору, надає позичальнику транш кредиту:
- у сумі 6292394 доларів США на строк з 19.03.2012р. по 28.12.2014р. (додатковий договір №1 від 19.03.2012р.);
- у сумі 13707606 доларів США на строк з 19.03.2012р. по 28.12.2014р. (додатковий договір №2 від 19.03.2012р.);
- у сумі 17500000 доларів США на строк з 20.03.2012р. по 28.12.2014р. (додатковий договір №3 від 20.03.2012р.);
- у сумі 17500000 доларів США на строк з 23.03.2012р. по 28.12.2014р. (додатковий договір №4 від 23.03.2012р.).
Відповідно до п.2, 3 вищевказаних додаткових договорів сторони визначили розмір процентів за користування кредитом на рівні 10,65% річних. Позичальник зобов'язується повернути банку кредит, наданий на умовах цих додаткових договорів, не пізніше 28.12.2014р.
Кредитний договір та додаткові угоди до нього підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
На підтвердження виконання Акціонерним товариством "Сбербанк" зобов'язань з видачі Державному підприємству Донецька залізниця кредитних коштів за кредитним договором №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р. до матеріалів справи долучені меморіальні валютні ордери: №7932927 від 19.03.2012р. на суму 6292394 доларів США; №7951444 від 19.03.2012р. на суму 13707606 доларів США; №8090012 від 20.03.2012р. на суму 17500000 доларів США; №8584856 від 23.03.2012р. на суму 17500000 доларів США.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Донецької області від 24.05.2018 у справі № 910/22858/17, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2019 та постановою Верховного Суду від 14.05.2019 року, стягнуто з Державного підприємства "Донецька залізниця" на користь Акціонерного товариства "Сбербанк" заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №7О-В/11/66/ЮО від 29.12.2011 за основною сумою кредитної лінії в розмірі 54945202,05 доларів США та заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами 13194299,96 доларів США., що були нараховані банком за період з 29.08.2015р. по 13.12.2017р. (включно).
Спір у справі вник у зв'язку з невиконанням відповідачем, за твердженням позивача, обов'язку щодо повернення кредитних коштів у повному обсязі та у передбачений договором строк, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість за нарахованими за період з 14.12.2017 року по 23.11.2020 року процентами за користування кредитною лінією за Договором про відкриття кредитної лінії №7О-В/11/66/ЮО від 29.12.2011 року у розмірі 17 250 384,89 доларів США. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 263 093 438,81 грн. пені за прострочення сплати основної суми заборгованості та процентів, а саме: пеня за шість місяців за прострочення сплати основної суми заборгованості в розмірі 252 410 811, 21 грн., пеня за шість місяців за прострочення сплати процентів від кожної суми прострочення в розмірі 10 682 627, 60 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Укладений між сторонами договір №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011 за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 ЦК України.
Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч.2 ст.345 ГК України у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).
Приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Акціонерним товариством "Сбербанк" належним чином виконано зобов'язання в частині перерахування Державному підприємству "Донецька залізниця" кредитних коштів на підставі договору про відкриття кредитної лінії №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р. Зазначений факт встановлено рішенням Господарського суду Донецької області від 24.05.2018 у справі № 910/22858/17 та відповідачем не оспорюється.
Умовами п.8.1 договору №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р. сторони погодили обов'язок позичальника повертати банку кожен із траншів кредиту у термін, зазначений у відповідній додатковій угоді до цього договору. При цьому, відповідно до п.1.4 договору та п.3 додаткових угод, кредитні кошти мають бути повернуті не пізніше 28.12.2014р.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.ч.1,2 ст. 1056-1 ЦК України). Розмір процентів та порядок їх сплати за кредитним договором визначені сторонами в договорі та в додаткових договорах до нього.
Позивач звертаючись до суду з даним позовом вказує, що ДП "Донецька залізниця" та її правонаступник АТ "Українська залізниця" взяті на себе зобов'язання зі своєчасного повернення кредитних коштів не виконано.
Як вбачається з матеріалів справи, за користування кредитними коштами, наданими в межах спірної кредитної угоди, позивачем були нараховані проценти за період з 14.12.2017р. по 23.11.2020р. у розмірі 17 250 384,89 доларів США.
Позивач зазначає, що позичальником нараховані за вказаний вище період користування кредитом проценти також сплачено не було.
Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається зі змісту банківських виписок Акціонерного товариства "Сбербанк" по рахунку відповідача, копії яких містяться в матеріалах справи, станом на 24.11.2020 р. у відповідача обліковується заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 14.12.2017р. по 23.11.2020р. у розмірі 17 250 384,89 доларів США.
За приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
За приписами п.п. 3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч.ч. 1, 2 ст.68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями чинними на момент звернення Позивача до суду), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 №254, визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції, та їх обов'язкові реквізити.
Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.
До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.
Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 18.06.2003 N 254, («Положення №254») визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п.5.4. Положенням №254, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п.5.6 Положення №254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Отже, наведені вище виписки банку суд приймає як належні та допустимі докази підтвердження спірної заборгованості за кредитом та відсотками станом на 24.11.2020р.
Апелянтом не надано суду належних та допустимих доказів спростування наявності заборгованості або невідповідності її фактичного розміру, не надано виписок по поточному рахунку позичальника, які б спростовували факт перерахування кредитних коштів на рахунки відповідача, не надано власний розрахунок заборгованості за відсотками, який би спростовував правомірність заявленої вимоги позивача, а також докази сплати заборгованості по процентам за кредитним договором.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом за період з 14.12.2017р. по 23.11.2020р. у розмірі 17 250 384,89 доларів США є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача нараховану пеню за прострочення сплати основної суми заборгованості та процентів в загальній сумі 263 093 438,81 грн., а саме: пеня за 6 місяців прострочення сплати основної суми заборгованості в розмірі 252 410 811,21 грн., пеня за 6 місяців за прострочення сплати процентів від кожної суми прострочення в розмірі 10 682 627,60 грн. (ст. 230 ГПК України).
У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня)(ст. 230 Господарського кодексу України).
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч.4 ст.231 ГК України).
Згідно п. 10.1 договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позичальником за цим договором, банк має право вимагати сплати позичальником пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення : а) за прострочення строку/ів повернення кредиту; б) за прострочення строку/ів сплати процентів за користування кредитом, які визначені ст.6 цього договору. Для розрахунку пені приймається 365 днів у році.
Таким чином, умовами договору передбачена можливість нарахування банком пені на основну суму заборгованості та проценти за договором.
Указом Президента України від 14.04.2014 постановлено увести в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".
З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення запроваджені тимчасові заходи, які регулюються Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".
Відповідно до ст. 2 зазначеного Закону на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
Пунктом 5 ст.11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону доручено затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.
Згідно затвердженого додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" №1275 від 02.12.15р. (із змінами та доповненнями) місто Донецьк та населені пункти Донецької області входять до переліку населених пунктів, на території яких проводиться антитерористична операція .
Враховуючи викладене, нарахування пені банками та іншими фінансовими установами забороняється у двох випадках: віднесення відповідних населених пунктів до переліку, де проводилась антитерористична операція та у разі якщо юридичні особи проводять або провадили господарську діяльності на такій території.
АТ "Українська залізниця" є правонаступником ДП "Донецька залізниця", яка проводила свою діяльність на території Донецької області, тобто на території проведення антитерористичної операції.
Враховуючи те, що на час кредитування та до 21.10.2015 року зобов'язаною особою за кредитними договорами було ДП "Донецька залізниця", яка здійснювала свою діяльність у пільговій для нарахування штрафних санкцій зоні, та було звільнено від сплати цих санкцій, суд вважає неправомірним покладати на правонаступника зобов'язання, від яких звільнений попередник. Суд зауважує, що правонаступництво зумовлює перехід прав та обов'язків однієї юридичної особи до іншої, при цьому не змінює факту того, що господарська діяльність як попередника, так і правонаступника здійснювалися/здійснюються на території проведення антитерористичної операції.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за прострочення сплати основної суми заборгованості та процентів в загальній сумі 263 093 438,81 грн.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно приписів ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить.
Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як необґрунтовані, такі, що не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують правильність викладених в судовому рішенні висновків.
Колегія не приймає до уваги доводи апелянта про неправомірність нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування та визначеного датою 28.12.2014 за користування кредитними коштами у розмірі, встановленому договором з посиланнями на постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі №444/9519/12, від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018. у справі № 444/9519/12, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин у справі № 910/19891/20 з огляду на наступне.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 24 травня 2018 року у справі №910/22858/17 Банк здійснював стягнення основної суми кредитної лінії в розмірі 54 945 202,05 доларів США та заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами 13 194 299,96 доларів США., що були нараховані банком за період з 29.08.2015р. по 13.12.2017р. за Кредитним договором №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р. - позовні вимоги банку було задоволено, стягнуто заборгованість за тілом кредиту та проценти до 14.12.2017 року.
В подальшому рішення переглядалось Східним апеляційним господарським судом, який своєю постановою від 25 січня 2019 року - Апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" залишив без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 24 травня 2018 року у справі №910/22858/17 залишив без змін.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду свою постановою від 14 травня 2019 року у справі №910/22858/17 - Касаційну скаргу АТ "Українська залізниця" залишив без задоволення, рішення Господарського суду Донецької області від 24.05.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2019 у справі №910/22858/17 залишив без змін.
Верховний Суд, в постанові від 14.05.2019 року по справі №910/22858/17 (копія постанови міститься в матеріалах справи), підтримав правову позицію Банку щодо порядку застосування норм матеріального права, а також застосування правового висновку Верховного Суду по справі №444/9519/17, відносно порядку нарахування та стягнення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами за кредитним договором №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р. та дійшов наступних висновків.
« 7.2. З урахуванням викладеного та за встановлених судами обставин неналежного невиконання Відповідачем встановленого Договором обов'язку зі своєчасного повернення Позивачу кредитних коштів у повному обсязі та щодо сплати процентів відповідно до умов Договору та у передбачений цією угодою строк, Суд погоджується із висновками судів в оскаржуваних судових рішеннях про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з Відповідача заборгованості як зі сплати основної суми заборгованості за Договором, так і зі сплати процентів за користування кредитними коштами
7.3. При цьому Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 5.4) з посиланням на судові рішення Верховного Суду та Великої Палати Верховного суду щодо неврахування судами попередніх інстанцій існуючої судової практики щодо порядку нарахування (припинення нарахування) процентів за кредитним договором та щодо прийняття оскаржуваних рішень в цій частині позовних вимог всупереч цієї практики з огляду на таке.
7.4. За встановлених судами попередніх інстанцій обставин (пункт 3.1 цієї постанови) щодо погодження сторонами в пункті 6.2 Договору умов, відповідно до яких нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі; день повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів. Суд погоджується з висновками судів щодо існування підстав для нарахування Позивачем процентів відповідно до порядку, визначеного умовами Договору.
7.5. При цьому Суд зазначає, що наведена позиція не суперечить правовим позиціям в постановах Великої Палати Верховного суд від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 та постановах Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №913/67/17 тощо, на які послалась Третя особа в касаційній скарзі, оскільки у зазначених судових рішеннях Суд виходив з інших обставин справи ніж у цій справі - інших умов кредитних договорів (позики) щодо порядку (періоду) нарахування процентів, який не є тотожним порядку, визначеному умовам Договору між сторонами у цій справі.»
Таким чином, умови кредитного договору, що аналізувала Велика Палата Верховного Суду в межах судової справи № 444/9519/12, передбачали щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 24 місяці - до 03.06.2008 включно. Тобто стосуються інших фактичних обставин, а саме за відсутності домовленостей про нарахування відсотків поза межами строку кредитування та за умов, коли визначено лише строк кредитування.
Позивач в межах даної справи, просить суд стягнути проценти, нараховані після спливу строку кредитування, посилаючись на наявність іншої домовленості сторін щодо права банку остаточно припинити нарахування процентів в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі, що випливає зі змісту п. 6.2 кредитних договорів.
Наявність такої домовленості з огляду на вимоги ч. 1 ст. 1048 ЦК України та висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 виключає застосування правової позиції суду та загальних вимог ст. 1048 ЦК України до спірних правовідносин в межах даної судової справи та зобов'язує суд врахувати іншу домовленість сторін.
Щодо посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, колегія суддів зазначає, що у зазначеній справі Великою Палатою Верховного Суду розглядалась справа про банкрутство, де розглядалось питання про визнання поточних грошових вимог банку до банкрута, які виникли під час проведення процедур банкрутства за період з дати порушення провадження у справі про банкрутство до дня визнання боржника банкрутом. Тобто зазначені правовідносини не є тотожними з тими, що розглядаються у даній справі.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 у справі № 910/19891/20 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судові витрати
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 у справі № 910/19891/20 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 у справі № 910/19891/20 залишити без змін.
Матеріали справи №910/19891/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 10.02.2022.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Ю.Б. Михальська
І.М. Скрипка