вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" лютого 2022 р. Справа№ 910/5340/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Чорногуза М.Г.
Куксова В.В.
Розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Вода"
на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2021
у справі №910/5340/21 (суддя Літвінова М.Є.)
за позовом Приватного підприємства "Комсервіс - Безпека"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Вода"
про стягнення 11 278, 42 грн.
У квітні 2021 року Приватне підприємство "Комсервіс - Безпека" (далі - ПП "Комсервіс - Безпека", позивач) звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Вода" (далі - ТОВ "Еко Вода", відповідач) про стягнення грошових коштів в сумі 11 278, 42 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов Договору № 3295-ПО від 01.02.2017 про спостереження за спрацюваннями засобів охоронно - тривожної сигналізації щодо своєчасної та повної оплати за надані позивачем послуги.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2021 у справі № 910/5340/21 позовні вимоги ПП «Комсервіс - Безпека» задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "Еко Вода" на користь ПП "Комсервіс - Безпека" заборгованість у розмірі 5 185,70 грн, пеню у розмірі 824,51 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 232, 64 грн, 3 % річних у розмірі 508, 11 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 560,03 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 436, 19 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції з огляду на відсутність доказів, які б підтверджували належне виконання зобов'язання з боку відповідача, за умови, що доводів позивача останній не спростував, дійшов висновку, що вимоги про стягнення: основної заборгованості в сумі 5 185, 70 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 232, 64 грн, є обґрунтованими та належать до задоволення. Натомість, перевіривши розрахунки пені, з'ясувавши, що позивач неправильно визначив момент прострочення зобов'язання, частково задовольнив вимоги зі стягнення пені в розмірі 824,51 грн, 3 % річних у розмірі 508,11 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ "Еко Вода" звернулося з апеляційною скаргою, у якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2021 у справі № 910/5340/21, у позові відмовити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник покликається на те, що суд неповно з'ясував обставини справи, має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду.
Скаржник стверджує, що суд першої інстанції не узяв до уваги та не дослідив належним чином такі обставини: листом від 12.02.2018 № 12/02 розірвано договір; розірвання договору обумовлене неналежним наданням послуг у жовтні 2017 та в лютому 2018 року; за вимогою щодо стягнення заборгованості за Актом від 27.02.2018 № 1184 спливла позовна давність; за стягненням заявленої заборгованості позивач звертався до суду із заявою про видачу судового наказу у справі № 910/1634/21, проте суд відмовив у видачі через сплив позовної давності за вимогою; за вимогою зі сплати боргу за лютий 2018 року також спливла позовна давність з огляду на зміст вимоги від 14.02.2018.
Водночас про зазначені обставини під час провадження у суді першої інстанції відповідач не зміг заявити через неотримання ухвали про відкриття провадження, про що свідчить відмітка на конверті «за закінченням терміну зберігання».
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2021, вказану справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М. Л. - головуючий суддя; судді: Куксов В. В., Чорногуз М. Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Еко Вода" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2021 у справі № 910/5340/21; розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
21.01.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення скасуванню чи зміні, з таких підстав.
Згідно з матеріалами справи, 01.02.2017 ПП «Комсервіс - Безпека» (виконавець) та ТОВ «Еко Вода» (замовник) уклали Договір № 3295-ПО про спостереження за спрацювання засобів охоронно - тривожної сигналізації (далі - Договір).
Згідно п. 2.1 Договору якого замовник передає, а виконавець приймає під охорону за допомогою пульта централізованого спостереження об'єкти, що вказані у Додатку № 1 до Договору.
Відповідно до п. 2.2. Договору охорона об'єкта здійснюється шляхом спостереження за станом засобів сигналізації на об'єкті та негайного виїзду ГМР при їх спрацюванні з метою затримання сторонніх осіб, що незаконно проникли на об'єкт, в період охорони.
Згідно з п. 2.3. Договору початком надання послуг виконавцем вважається дата, що вказана в акті вводу в експлуатацію охоронної сигналізації (додаток 2). Періодом охорони вважається період часу з моменту взяття об'єкта під охорону до його зняття з охорони. Цей час фіксується автоматично ПЦС.
У п. 3.2.11. Договору визначений обов'язок замовника своєчасно вносити оплату за послуги охорони.
Відповідно до пункту 5.1.5. Договору у разі порушення строку оплати вартості наданих виконавцем послуг замовник за кожний день прострочення зобов'язаний виплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості.
У п. 8.1. Договору визначено, що щомісячна вартість послуг виконавця не залежить від фактичного часу, розмір якої визначений в Додатку № 1 Договору.
Згідно з п. 8.2 Договору оплата за Договором здійснюється на умовах передплати і проводиться щомісячно, в термін перших п'яти банківських днів з поточного місяця на підставі рахунку - фактури виконавця, який направляється замовнику на електронну адресу, що вказана у Додатку № 1.
Пунктом 8.3. Договору передбачено, що у разі невиконання зобов'язань замовником, визначених п. 8.2 протягом 30 календарних днів, виконавець направляє замовнику два примірники Акту прийняття наданих послуг, який останній зобов'язаний до 5 (п'ятого) числа місяця, що слідує за звітним підписати і повернути один примірник підписаного Акту виконавця.
У випадку наявності у замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, замовник має право не підписувати акт та зобов'язаний в той же строк, у письмовій формі, надати виконавцю свої обґрунтовані заперечення.
Згідно п. 8.4. Договору за умови неповернення замовником підписаного акту прийняття наданих послуг, чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, в строк, визначений п. 8.3. цього договору, вважається, що послуги у такому місяці надані виконавцем в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень, а акт приймання наданих послуг таким, що підписаний сторонами.
Пунктами 10.1.-10.4. Договору визначено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін, строк цього договору починає свій перебіг з моменту, визначеному у п.10.1. цього договору та діє протягом календарного року. Якщо за 15 днів до закінчення дії договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовжений на той же термін, без обмеження кількості разів продовження дії договору. Закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
В Додатку № 1 до Договору визначено об'єкти, адреси об'єктів, електронну адресу для отримання рахунків та Актів наданих послуг, пультовий номер об'єкту, послуги, що надаються, обладнання виконавця та вартість надання послуг.
Суд установив, що 01.01.2017 сторонами підписано акти вводу в експлуатацію охоронної та тривожної сигналізації та обстеження технічного стану об'єкта (додаток №2, 2/1, 2/2, 2/3, 2/4, 2/5 до Договору), відповідно до яких система охоронно-тривожної сигналізації, встановлена на об'єктах:
- нежитлове приміщення, загальна площа 21, 11 кв. м (офіс з продажу фільтрованої води за адресою: м. Київ, вул. Клавдієвська, 40);
- нежитлове приміщення, загальна площа 7, 48 кв. м. (Павільйон з продажу питної води за адресою: м. Київ, вул. Анни Ахматової, 11, під. 1);
- нежитлове приміщення, загальна площа 13, 1 кв. м (Павільйон з продажу питної води за адресою: м. Київ, вул. Преображенська (Клименка), 28);
- нежитлове приміщення, загальна площа 15, 4 кв. м. (Павільйон з продажу питної води з адресою: м. Київ, вулю Героїв Севастополя буд. 7);
- нежитлове приміщення, загальна площа 7, 1 кв. м (Павільйон з продажу питної води за адресою: м. Київ, вул. Михайла Стельмаха, 6);
- нежитлове приміщення, загальна площа 8, 0 кв. м (Павільйон з продажу питної води за адресою: м. Київ, пр.- т Валерія Лобановського (Червонозоряний), 33).
12.02.2018 ТОВ «Еко Вода» на адресу виконавця направило лист вих. № 12/02, відповідно до якого відповідач повідомив про неналежне надання послуг виконавцем та припинення дії Договору з 12.02.2018.
У відповідь ПП "Комсервіс - Безпека" у листі № 45 від 14.02.2018 обґрунтувало безпідставність вимог замовника щодо неналежного надання послуг, а також вказало про особливості припинення укладеного Договору.
28.05.2020 ПП "Комсервіс - Безпека" направило відповідачу лист № 72 від 28.05.2020 про оплату боргу у розмірі 5 185, 70 грн за послуги надані у жовтні 2017 та лютому 2018 та додав до листа акт звірки взаєморозрахунків, рахунки на оплату та Акти надання послуг за жовтень 2017 та лютий 2018.
Суд установив, що лист № 72 відповідач отримав 01.06.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0421505935182.
Через незадоволення претензії про сплату боргу, за захистом прав позивач звернувся до суду.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Суд установив, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору надання послуг.
Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі в чинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини першої ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 8.2. Договору сторони погодили, що оплата за цим договором здійснюється на умовах передоплати і проводиться щомісячно, в термін перших п'яти банківських днів поточного місяця на підставі рахунку-фактури виконавця.
Як правильно зазначено судом першої інстанції, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеному у постановах від 22.05.2018 у справі № 923/712/17 та від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити належні за договором платежі.
Скаржник в апеляційній скарзі заявляє, що суд першої інстанції не узяв до уваги та не дослідив належним чином такі обставини: листом від 12.02.2018 № 12/02 розірвано договір; розірвання договору обумовлене неналежним наданням послуг у жовтні 2017 та в лютому 2018 року; за вимогою щодо стягнення заборгованості за Актом від 27.02.2018 № 1184 спливла позовна давність; за стягненням заявленої заборгованості позивач звертався до суду із заявою про видачу судового наказу у справі № 910/1634/21, проте суд відмовив у видачі через сплив позовної давності за вимогою; за вимогою зі сплати боргу за лютий 2018 року також спливла позовна давність з огляду на зміст вимоги від 14.02.2018.
Натомість про зазначені обставини під час провадження у суді першої інстанції відповідач не зміг заявити через неотримання ухвали про відкриття провадження, про що свідчить відмітка на конверті «за закінченням терміну зберігання».
Щодо правомірності вказаних арґументів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до частин третьої, сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом, для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з пунктами 3-5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з матеріалами справи, конверт з ухвалою Господарського суду міста Києва, направлений на адресу відповідача повернутий до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "за закінченням встановленого терміну зберігання".
На переконання колегії суддів, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, зокрема, що викладена у постанові від 14.01.2022 у справі № 910/2042/21, за таких обставин факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд першої інстанції з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом (стаття 2 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Згідно із частинами першою, третьою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Ухвала Господарського суду м. Києва від 07.04.2021 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 09.04.2021.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, зокрема, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).
Відповідач не був позбавлений об'єктивної можливості дізнатися про рух справи. Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 06.03.2020 у справі № 5019/592/12.
Скаржник в апеляційній скарзі наводить позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12.02.2019 у справі № 906/142/18, де вказано, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування сторони про час і місце розгляду справи. Проте, така правова позиція не може бути застосована при розгляді цієї справи, оскільки у вказаній справі мали місце інші фактичні обставини, відмінні від обставин у цій справі.
Зокрема, у справі № 906/142/18 відповідачем була фізична особа, яка не має обов'язку зазначати власну адресу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на відміну від юридичної особи, на яку, відповідно до положень статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» покладено обов'язок зазначати достовірні дані щодо місця розташування юридичної особи, та відповідно до положень статті 10 зазначеного Закону, такі дані вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відповідно до закону у разі наявності правових підстав позовна давність відповідно до частини третьої ст. 267 ЦК України застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
З огляду на той факт, що суд апеляційної інстанції не вбачає підстав у порушенні норм господарського процесуального закону судом першої інстанції, розгляд арґументів скаржника, у тому числі щодо спливу позовної давності за зобов'язаннями не береться до уваги.
Зазначене стосується і дослідження обставин відмови у видачі судового наказу у справі № 910/1634/21 за вимогою позивача в розмірі 2 640,00 грн, тим більше, що арґументи щодо спливу позовної давності розглядаються лише в межах позовного провадження.
За наведених підстав, беручи до уваги, що строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати послуг на момент розгляду справи настав, а докази сплати боргу відсутні, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості в сумі 5 185, 70 грн.
Окрім того, позивач за порушення зобов'язання заявив до стягнення пеню у розмірі 4 546, 14 грн, інфляційні втрати в сумі 1 232, 64 грн та 3% річних в сумі 509, 17 грн.
Відповідно до частини першої ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (зокрема пенею).
Згідно з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина шоста ст. 232 ГК України).
Відповідно до п. 5.1.5. Договору у разі порушення строку оплати вартості наданих виконавцем послуг замовник за кожний день прострочення зобов'язаний виплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості.
З огляду на наявність невиконання зобов'язання, визначення моменту прострочення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність стягнення пені в розмірі 2 451, 31 грн за період з 07.10.2017 по 15.03.2021, та 2 124, 87 грн з 07.02.2018 по 15.03.2021.
Стосовно заявлених сум інфляційних втрат та 3 % річних, то суд апеляційної інстанції, перевіривши правильність розрахунків вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав, з урахувань помилки у базі нарахування, стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 1 232, 64 грн та 3% річних в сумі 508, 11 грн.
Порушень судом першої інстанції норм процесуального права в розумінні частини третьої ст. 277 ГПК України, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, а також неправильного застосування норм матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.
Крім того, аналізуючи повноту дослідження судом першої інстанції обставин справи та обґрунтування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано обов'язок щодо надання оцінки аргументам учасників справи, що відносяться до предмету спору, та не вбачає порушення останнім норм процесуального права, в частині надання оцінки доводам позивача. До того ж, у оскаржуваному судовому рішенні належним чином зазначені підстави, на яких останнє ґрунтується, що відповідає усталеній практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя.
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 269, 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають приписам законодавства та фактичним обставинам справи, а рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2021 у справі № 910/5340/21 без змін.
Що стосується стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то з урахуванням критеріїв, встановлених у ст. 126 ГПК України, та частковим задоволенням позову, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо стягнення таких витрат у розмірі 3 436,19 грн.
Судові витрати (судовий збір) на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Окрім того, позивач у відзиві заявив про стягнення з відповідача понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн.
Частиною першою ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом першим частини третьої ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В матеріалах справи міститься договір про надання правничої допомоги № 15 від 02.01.2018, який укладено між адвокатом Дешко Марією Миколаївною (адвокат) та Приватним підприємством «Комсервіс - Безпека» (клієнт) та додаткова угоду № 8 до Договору про надання правничої допомоги № 15 від 20.01.2021, відповідно до якої вартість підготовки відзиву на апеляційну скаргу становить 5 500,00 грн.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до відзиву на апеляційну скаргу, акт надання послуг № 20/01 від 20.01.2022 на суму 5 5000, 00 грн (найменування робіт - підготовка відзиву на апеляційну скаргу), платіжне доручення №443 від 20.01.2022 на суму 5 500, 00 грн, ордер про надання правової допомоги серії КС №744831 від 20.01.2022.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Колегія суддів дійшла висновку, що матеріали справи містять всі необхідні докази в розумінні п.1 частини другої ст.126 та ст.129 ГПК України, які підтверджують обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість.
Відповідач заперечень щодо заявлених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 5 500, 00 грн не надано.
За наведених підстав, з позивача на користь відповідача належить до стягнення сума витрат на правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн, яка є адекватною та співмірною сумою в розумінні положень ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 8, 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Вода" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2021 у справі № 910/5340/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2021 у справі № 910/5340/21 залишити без змін.
3. Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко Вода".
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Вода" (вул. Ушинського; буд. 40, м. Київ, 03087; код ЄДРПОУ 40971728) на користь Приватного підприємства "Комсервіс - Безпека" (проспект Героїв Сталінграда. буд. 6, корп.1, м. Київ, 04210; код ЄДРПОУ 35900097) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн (п'ять тисяч п'ятсот гривень нуль копійок).
5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи №910/5340/21 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді М.Г. Чорногуз
В.В. Куксов