вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" лютого 2022 р. Справа№ 910/11366/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Куксова В.В.
Розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2021
у справі №910/11366/21 (суддя Лиськов М.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРНЕЛ-ТРЕЙД"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про відшкодування збитків 36 783,00 грн.
У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕРНЕЛ-ТРЕЙД" (далі - ТОВ "КЕРНЕЛ-ТРЕЙД", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», відповідач) про відшкодування збитків в сумі 36 783,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов, що випливають з договору перевезення, а саме: невиконанням зобов'язання з боку відповідача щодо належного збереження вантажу при перевезенні.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 у справі №910/11366/21 позовні вимоги задоволені.
Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ТОВ "КЕРНЕЛ-ТРЕЙД" 36 783,00 грн вартості нестачі вантажу та 2 270 грн судового збору.
Суд першої інстанції, беручи до уваги встановлені фактичні обставини втрати вантажу та враховуючи, що відповідач не спростував факту наявності у власних діях вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, дійшов висновку про задоволення позову.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» звернулося з апеляційною скаргою, у якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 у справі № 910/11366/21, у позові відмовити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник покликається на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та упередженим, таким, що прийнято на підставі неправильно встановлених обставин, які мають істотне значення для справи.
Зокрема скаржник стверджує, що суд першої інстанції:
- неправильно застосував ст. 310 ГК України, яка кореспондується з частиною першою ст. 110 та частиною першою ст. 125 Статуту залізниць України, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць), якими передбачено припинення відповідальності перевізника за збереження вантажу з моменту його видачі одержувачу;
- не застосував до спірних правовідносин ст. 105, п. «А» ст. 111, п. «Б» ст. 130 Статуту залізниць;
- не узяв до уваги, що скаргу про відмову відповідача складати комерційний акт позивач подав з пропущенням 5 (п'ять) днів;
- Акт експертизи № ОЭ-8/51 від 25 лютого 2021 року Чорноморського підприємства Одеської регіональної Торгово-промислової палати не відповідає вимогам закону.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 07.12.2021, справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М. Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала В. В., Куксов В. В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 поновлено АТ "Укрзалізниця" процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 у справі № 910/11366/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Укрзалізниця"; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 у справі № 910/11366/21 до перегляду його в апеляційному порядку; відмовлено АТ "Укрзалізниця" в задоволенні клопотання про зупинення виконавчого провадження у № 910/11366/21; розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
10.01.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій ТОВ "КЕРНЕЛ-ТРЕЙД" заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Позивач стверджує, що ст. 113 Статуту залізниць передбачає, що за збереження (втрату, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрати, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них обставин. Натомість відповідач не довів, що втрата вантажу сталася не з його вини.
Відсутність у пам'ятці зауважень № 449 про подавання вагонів не свідчить про відсутність вини АТ "Укрзалізниця" у недостачі вантажу. Стосовно Акта експертизи Чорноморського підприємства Одеської регіональної Торгово-промислової палати № 0Є-8/51 від 25 лютого 2021 року, то позивач зауважує, що така експертиза не є судовою, а тому на проведення останньої не поширюються вимоги закону щодо проведення судових експертиз.
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення скасуванню чи зміні, з таких підстав.
Згідно з матеріалами справи, 25 лютого 2020 року AT «Укрзалізниця» (Перевізник) та ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» (Замовник) уклали Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - Договір).
Укладений Договір є договором приєднання, що укладається шляхом приєднання до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, редакція якого розміщено на офіційному сайті відповідача http://uz-cargo.com/contractcarriage.html.
Факт укладання Договору підтверджується Повідомленням про укладання Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-31454383/2020-002 від 24.03.2020 року.
Згідно з умовами Договору Перевізник узяв на себе зобов'язання надати Замовнику послуги з перевезення вантажів, надання вантажного вагону до перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах Перевізника та/або вагонах Замовника, і проведення розрахунків за ці послуги.
Пунктом 1.1. Договору передбачено, що предметом є організація та здійснення перевезення вантажів/надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
Згідно з п. 1.4. Договору надання послуг за договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
Пунктом 1.5. Договору визначено, що договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Пунктом 9.5. Договору передбачено, що договір укладається в електронній формі. У виняткових випадках, обумовлених правовим статусом Замовника допускається укладення договору в паперовій формі.
Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником Інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1. Договору (п. 1.10. Договору).
Договір укладений між сторонами 25.02.2020 в редакції, що оприлюднена 30.12.2020 на веб-сайті http://uz-cargo.com, яка введена в дію 01.01.2021.
Суд установив, що 19 лютого 2021 року ТОВ «Кернел-Трейд» зі станції відправлення «Есхар» (43430902) (одержувач - СП ТОВ «Трансбалктермінал»), станція призначення «Чорноморськ-Порт-експорт» (40402103) Одеська залізниця, відправлено вантаж - шрот кормовий в кількості 511 650 кг насипом в 8-ми вагонах за номерами: 58513292, 58505033, 58520669, 58521089, 58524612, 58520818, 58519000, 95114112.
Відправлення вантажу підтверджується залізничною накладною № 44974889 від 19.02.2021.
Згідно з матеріалами справи, 24.02.2021 при перевірці та видачі вантажу на станції «Чорноморськ-Порт-експорт» Одеської залізниці за залізничною накладною № 44974889 встановлено недостачу шроту кормового у вагоні № 58505033 в кількості 4 400 кг.
В цей же день для огляду та комісійного зважування вагону № 58520099 одержувач вантажу СП ТОВ «Трансбалктермінал» замовив експертизу у Чорноморського підприємства Одеської регіональної Торгово-Промислової палати, за участю незалежного експерта Рудник С. В.
Під час експертизи встановлено, що запірно-пломбувальний пристрій № П116938 пошкоджено, останній перебуває на крив завантажувального люка; запірно-пломбувальний пристрій № Н744423 не відповідає відбитку, зазначеному залізничній накладній; запірно-пломбувальний пристрій № П488897 заведено в петлю, минаючи механізм змикання кришки, що не відповідає відбитку, зазначеному в залізничній накладній.
Водночас під час огляду нижніх випускних бункерів і відкритті кришки верніх завантажувальних люків виявлено, що вагон № 58505033 завантажений нерівномірно та не повністю. Окрім того, на поверхні вантажу виявлено, що виїмки на шроті мають різний розмір, в зазорах між люком і вантажним бункером знаходилися шматки монтажної піни (що підтверджується фото 1, 2, які виконані експертом Чорноморського підприємства Одеської регіональної Торгово-Промислової палати Рудником С.В, які є Додатком до Акту експертизи № ОЭ-8/51 від 25 лютого 2021 року). На переконання експерта нерівномірне завантаження вагону № 58505033, присутність виїмок різного розміру насипу шроту кормового та наявність монтажної піни в зазорі між люком і вантажним бункером є свідченням несанкціонованого доступу до вантажу під час його перевезення.
01 березня 2021 року СП ТОВ «Трансбалктермінал» подало керівництву станції Чорноморськ-порт лист № 197/21 про складення комерційного акта на вагон № 58505033 за залізничною накладною № 44974889.
Проте, згідно з матеріалами справи начальник станції Чорноморськ-порт листом № 197/21 від 01.03.2021 відмовив СП ТОВ «Трансбалктермінал» у складанні комерційного акту, з огляду на той факт, що у вагоні № 58505033 запірно-пломбувальні пристрої цілі. Відмова начальника станції підтверджується написом на оригіналі листа № 197/21 від 01.03.2021р.
Через відмову у складанні комерційного акта СП ТС «Трансбалктермінал» подало Дирекції залізничних перевезень по організації та взаємодії портів і припортових станцій регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» скаргу № 200/21 від 02.03.2021 року з проханням надати мотивовану відповідь щодо відмови скласти комерційний акт.
05 березня 2021 року СП ТОВ «Трансбалктермінал» отримало відповідь про відмову у задоволенні скарги № 197/21 від 01.03.2021 року.
Відмовляючи у задоволенні скарги, Дирекція залізничних перевезень по організації та взаємодії портів і припортових стань регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» вказала, що наявність підписів працівників СП ТОВ «Трансбалктермінал» у пам'ятці про подання/збирання вагону № 58505033 свідчить про те, що вагон прийнятий у технічному справному стані з цілісними ЗПП.
Беручи до уваги відмову у задоволенні скарги, завдання збитків через незбереження вантажу при перевезенні, з урахуванням переуступного напису на накладній № 444974889 про передачу права на заявлення позову, позивач звернувся до суду.
За приписами ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з частини другої ст. 307 Господарського кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
За приписами частини п'ятої ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до частини другої ст. 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
Згідно з частини першої ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Частиною першою ст. 110 Статуту залізниць передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до ст. 31 Статуту Залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
У статті 52 Статуту залізниць передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.
За приписами ст. 113 Статуту залізниць встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Статтею 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Згідно з ст. 111 Статуту залізниць, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення.
Відповідно до ст. 920 ЦК України у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до частин першої та другої ст. 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Суд установив, що на станції Чорноморськ-Порт-експорт» у вагоні № 58505033 дійсно виявлено недостачу вантажу в кількості 4 400,00 кг, про що складено Акт експертизи № ОЭ-8/51 від 25.02.2021.
Скаржник в апеляційній скарзі факт недостачі не спростував.
Згідно з частиною другою ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з частиною 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до частини третьої статті 314 ГК України, що кореспондує з ст. 114 Статуту залізниць, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Згідно зі ст. 115 Статуту залізниць вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до частини другої статті 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Згідно з матеріалами справи позивач здійснив розрахунок розміру збитків на підставі довідки про балансову вартість шроту гранульованого від 24.02.2021 № 2020001338.
Згідно вказаної довідки вартість 1 тони шроту становить 9 020 грн за 1 тонну (без ПДВ).
Отже, позивачем надані належні та допустимі докази вартості втраченого вантажу, як то передбачено вимогами абзацу 1 статті 115 Статуту залізниць України.
Водночас як правильно зазначено судом першої інстанції, відповідно до частини другої ст. 114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
Згідно з відомостями, зазначеними в акті експертизи № ОЭ-8/51 від 25.02.2021, маса вантажу в вагоні № 58505033 становить 60 000 кг (нетто).
Отже, норма природної втрати вантажу у вагоні № 58505033 складає 0,5%.
За наведених підстав, колегія суддів вважає правильним розрахований до відшкодування розмір вартості втраченого вантажу 36 783,00 грн (4 400кг - 322 кг = 4078 кг (4,078 т)* 9020 грн = 36 783,00 грн).
Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції) передбаченим статтями 130 -137 Статуту залізниць, що передбачає правомірність заявлення позову ТОВ "КЕРНЕЛ-ТРЕЙД".
Згідно з матеріалами справи в межах спору не складений комерційний акт на підтвердження недостачі вантажу.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що АТ «Укрзалізниця» відповідні комерційні акти щодо факту недостачі вантажу не складало.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Пунктом 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Суд установив, що АТ «Укрзалізниця» відповідний комерційний акт щодо факту недостачі вантажу відмовилося складати, про що свідчить лист начальника станції Чорноморськ-порт № 197/21 від 01.03.2021 про відмову СП ТОВ «Трансбалктермінал» у складанні комерційного акту через те, що у вагоні № 58505033 запірно-пломбувальні пристрої цілі.
Відповідно до ст. 52 Статуту залізниць на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача. У зазначених вище випадках тарні і штучні вантажі видаються залізницею з перевіркою кількості і стану вантажу тільки у пошкоджених місцях. У разі виявлення пошкодження тари або інших обставин, що можуть привести до зміни стану вантажу, залізниця зобов'язана перевірити вантаж у пошкоджених місцях за фактурами і рахунками з розкриттям пошкоджених місць.
У решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули у справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або у критих та інших вагонах без пломб, видаються без перевірки їх кількості і стану.
Як вбачається зі змісту скарги, підставою для відмови є те, що підпис у пам'ятці, на переконання підписанта, є достатнім для підтвердження факту належного прийняття вантажу.
Натомість підписання представником вантажовласника пам'ятки про подавання вагону № 58505033, як правильно відмітив суд першої інстанції не свідчить про будь-які інші обставини, крім того факту, що залізниця передала, а вантажоодержувач прийняв відповідний вагон, а відсутність зауважень позивача у пам'ятці № 465 про подавання вагонів не доводить відсутність вини відповідача у недостачі вантажу, зданого йому до перевезення.
Стосовно подання скарги із запізненням на 5 (п'ять) днів, колегія суддів звертає увагу на те, що законом не передбачено відмову у відшкодуванні збитків у разі подання скарги із запізненням. Водночас, беручи до уваги принцип верховенства права, подання обґрунтованої скарги із запізненням не унеможливлює та не позбавляє права на захист прав та законних інтерсів.
Варто зауважити, що ст. 24 Статуту залізниць України визначено право залізниці перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Натомість статтею 12 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Колегія суддів звертає увагу, що ст. 110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з правилами іншому підприємству).
Згідно з пунктом 1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №542 від 20.08.2001 (далі - Правила), у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку.
Статтею 111 Статуту залізниць України визначено, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли: а) вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення; б) недостача, псування або пошкодження сталися внаслідок дії природних причин, пов'язаних з перевезенням вантажу на відкритому рухомому складі; в) вантаж перевозився у супроводі провідника відправника чи одержувача; г) недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси; д) зіпсований швидкопсувний вантаж, виявлений у вагоні, прибув без порушення встановленого режиму перевезень (охолодження, опалення, вентиляція), і термін перебування вантажу в дорозі не перевищив граничного терміну перевезень, встановленого Правилами; е) втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок: 1) таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; 2) завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція); 3) здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення; 4) стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.
Відповідно до Правил на відправника покладається підготувати вантаж до навантаження; вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач не довів, що втрата вантажу у вагоні № 58505033 під час його перевезення залізницею сталася не з вини відповідача.
Щодо тверджень скаржника про те, що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин ст. 105, п. «А» ст. 111, п. «Б» ст. 130 Статуту залізниць, не узяв до уваги, що Акт експертизи № ОЭ-8/51 від 25 лютого 2021 року Чорноморського підприємства Одеської регіональної Торгово-промислової палати не відповідає вимогам закону, колегія суддів зазначає таке.
Стаття 105 Статуту залізниць передбачає матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами, п. «А» ст. 111 Статуту залізниць визначає, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Усупереч наведеним нормам закону скаржник не надав доказів, що звільняють від відповідальності перевізника, а отже, підстав вважати, що суд першої інстанції неправильно застосував норми законодавства, немає.
Що стосується Акта експертизи № ОЭ-8/51 від 25 лютого 2021 року Чорноморського підприємства Одеської регіональної Торгово-промислової палати, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як правильно відмітив суд першої інстанції, на підставі ст. 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.
Отримувач вантажу звернувся до Чорноморського підприємства Одеської регіональної Торгово-промислової палати як до незалежної професійної організації, яка діє на підставі Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".
Методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України. Права торгово-промислових палат закріплюються в їх статутах і реалізуються у порядку, передбаченому законодавством України. Отже, повноваження торгово-промислових палат на проведення експертиз встановлені законом.
Експертизи, які проводяться торгово-промисловими палатами, є незалежними товарознавчими експертизами. Такі експертизи не є судовими, і відповідно на них не розповсюджується законодавство України про проведення судової експертизи, а отже, Акт експертизи № ОЭ-8/51 від 25 лютого 2021 року Чорноморського підприємства Одеської регіональної Торгово-промислової палати є належним та допустимим доказом на підставі якого є можливим встановлення обставин справи, що входять до предмету доказування у даній справі.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача збитків в сумі 36 783,00 грн.
Порушень судом першої інстанції норм процесуального права в розумінні частини третьої ст. 277 ГПК України, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, а також неправильного застосування норм матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.
Крім того, аналізуючи повноту дослідження судом першої інстанції обставин справи та обґрунтування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано обов'язок щодо надання оцінки аргументам учасників справи, що відносяться до предмету спору, та не вбачає порушення останнім норм процесуального права, в частині надання оцінки доводам позивача. До того ж, у оскаржуваному судовому рішенні належним чином зазначені підстави, на яких останнє ґрунтується, що відповідає усталеній практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя.
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 269, 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають приписам законодавства та фактичним обставинам справи, а рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 у справі № 910/11366/21 без змін.
Судові витрати (судовий збір) на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
На підставі викладеного та керуючись ст. 8, 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 у справі № 910/11366/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 у справі № 910/11366/21 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали справи № 910/11366/21 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді Є.Ю. Шаптала
В.В. Куксов