вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" січня 2022 р. Справа№ 910/9192/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Коротун О.М.
при секретарі судового засідання : Яценко І.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Білявський В.В.;
від відповідача: Крилевець М.С.;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт Буд Інвест»
на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 (повний текст рішення складено 22.10.2021)
у справі № 910/9192/21 (суддя - Смирнова Ю.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпідлога Групп»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт Буд Інвест»
про стягнення 273 352,81 грн.,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпідлога Групп» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт Буд Інвест» 273 352, 81 грн., з яких: 204 483, 70 грн. основного боргу, 19 448, 65 грн. інфляційних втрат за прострочення оплати 95% вартості виконаних робіт, 488, 79 грн. інфляційних втрат за прострочення оплати 5% вартості виконаних робіт, пені у розмірі 40 175, 06 грн. за прострочення оплати 95% вартості виконаних робіт, 551, 24 грн. пені за прострочення оплати 5% вартості виконаних робіт, 3% річних на суму 8 079, 33 грн. за прострочення оплати 95% вартості виконаних робіт та 3% річних на суму 126, 04 грн. за прострочення оплати 5% вартості виконаних робіт.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору підряду на виконання робіт №29/08-19 від 29.08.2019 в частині оплати виконаних позивачем робіт.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 по справі №910/9192/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт Буд Інвест» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпідлога Групп» заборгованість у розмірі 204 483,70 грн., пеню у розмірі 2 929,71 грн., інфляційні втрати у розмірі 19 416,50 грн., 3% річних у розмірі 7 004,27 грн. та судовий збір у розмірі 3 507,51 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфорт Буд Інвест» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивовна тим, що судом першої інстанції не з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Зокрема, скаржник зазначив, що факт підписання обсягів та вартості виконаних робіт не є тотожним підписанню акту виконаних робіт. При цьому, ТОВ «Комфорт Буд Інвест» було зазначено, що акт прийому робіт за грудень директором підписано не було, в результаті чого відповідачем було заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, яке безпідставно відхилено судом першої інстанції.
Крім того, апелянт вказує, що місцевим господарським судом не враховано доводів ТОВ «Комфорт Буд Інвест» щодо неможливості зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки у такому випадку, повинна укладатися додаткова угода, а не зарахування позивачем коштів, шляхом «мовчазної згоди».
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сулім В.В., судді Коротун О.М., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт Буд Інвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі № 910/9192/21 та призначено до розгляду на 25.01.2022.
09.12.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін. Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що у відповідності до умов договору, позивачем було виконано роботи та за участю представника технічного нагляду відповідача складено Відомість обсягів робіт № 1 за грудень 2019. Вподальшому, виходячи із зазначеної відомості, позивачем було складено та передано відповідачу довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2019 та акт № 1 за грудень 2019. Ці документи буди підписані відповідачем без зауважень.
Крім того, позивач зауважив, що зарахування зустрічних однорідних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Тому, їх зарахування позивачем було здійснено правомірно та не потребувало укладення додаткової угоди.
Представник скаржника 25.01.2022 року в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача у судовому засіданні 25.01.2022 року заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 року підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт Буд Інвест» - без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комфорт Буд Інвест» (генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпідлога Групп» (підрядник) було укладено договір підряду №29/08-19 на виконання робіт (надалі - договір).
Відповідно до п. 2.1 договору підрядник за завданням генпідрядника зобов'язується на свій ризик власними силами і засобами, з використанням власних ресурсів, у відповідності до проектної документації та умов договору, діючих будівельних норм і правил та у визначений договором строк, виконати роботи, що вказані у п. 2.2 договору на об'єкті: «Будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Антоновича (Горького), 44 у Голосіївському районі м.Києва», що знаходиться за адресою м.Київ, вул. Антоновича (Горького), 44 у Голосіївському районі м.Києва, а генпідрядник зобов'язується надати підряднику фронт робіт, проектну та робочу документації, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відповідності до умов договору.
Згідно з п. 2.2 договору підрядник зобов'язується виконати наступні види робіт: влаштування цементно-піщаної стяжки. Підрядник зобов'язується виконати роботи з використанням власних матеріалів, обладнання, устаткування, витратних матеріалів тощо, письмово узгоджених генпідрядником, у відповідності вимогам ДБН, умовам цього договору, проектної документації, у термін, узгоджений з генпідрядником, а також здати виконані роботи, здійснити необхідні заходи щодо усунення недоробок, дефектів, недоліків, які виникли у виконаних роботах, у відповідності до умов цього договору.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору сторони домовились, що загальна вартість робіт за цим договором становить суму додатків з договірною ціною до цього договору згідно підписаних сторонами відповідних додаткових угод до договору, і виконаних підрядником та прийнятих генпідрядником робіт на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2В та довідки про вартість виконаних робіт та витрат по формі КБ-3 з підтверджуючими її кошторисними розрахунками. Договірна ціна робіт може коригуватися на підставі документального обґрунтування на момент такої зміни, крім того ціна відповідного додатку може визначатися за домовленістю сторін.
Згідно з п.п. 12.1 договору передача виконаних робіт за договором здійснюється щомісячно шляхом оформлення та підписання сторонами двосторонніх актів та довідок Ф№ КБ-3. Акти та довідки Ф№ КБ-3 складаються підрядником та з підписом представника технічного нагляду генпідрядника на об'єкті надаються генпідряднику в строк до 25-го числа (включно) звітного місяця.
Пунктом 3.4 договору передбачено, що оплата робіт за цим договором здійснюється генпідрядником у національній валюті України - гривні шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника.
Відповідно до п. 3.10 сторони домовились, що оплата за виконані роботи підрядником здійснюється у розмірі 95% від вартості виконаних робіт (без урахування вартості ресурсів, що надані генпідрядником підряднику, та вартості генпідряду) визначених у кожному акті прийнятих робіт по формі Кб-2В.
У п. 3.11 договору сторони домовились, що 5% від вартості виконаних робіт залишається у якості відкладеного платежу (гарантійного фонду) та перераховується підряднику генпідрядником через 12 місяців після підписання останнього акту приймання-передачі виконаних робіт, за умови відсутності недоліків із сторони підрядника.
У додатку №1 до договору сторони погодили договірну ціну на влаштування підлог (без паркінгу) на об'єкті «Будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Антоновича (Горького), 44 у Голосіївському районі м.Києва», відповідно до якої загальна вартість робіт та матеріалів становить 1334860,65 грн.
Також сторонами підписано акт надання фронту робіт за договором підряду №29/08-19 від 29.08.2019 (додаток №3 до договору), яким засвідчено факт передачі генпідрядником та прийняття підрядником майданчику для виконання обумовлених договором робіт.
За правовою природою укладений між сторонами договір №29/08-19 від 29.08.2019 є договором будівельного підряду.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно з платіжними дорученнями №639 від 29.08.2019 на суму 149 309,00 грн та №919 від 28.10.2019 на суму 200 000,00 грн відповідач в порядку авансування сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 349 309,00 грн.
Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На підтвердження факту виконання робіт позивачем надано акт №1 від 28.12.2019 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2019 року на загальну суму 715 570, 15 грн., які підписані генпідрядником та підрядником.
Заперечуючи проти підписання ТОВ «Комфорт Буд Інвест» акту №1 від 28.12.2019 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2019 року апелянт зазначає, що директором відповідача не були підписані вказані акт та довідка, оскільки в процесі перевірки виконаних робіт виникла необхідність проведення технічного нагляду й здійснення контролю за виконаними роботами та невідповідністю зазначених в акті обсягів робіт фактично виконаними роботами. На підтвердження чого, надано копію Відомості обсягів робіт.
Згідно з п. 3.6 договору оплату виконаних та прийнятих в поточному місяці робіт генпідрядник здійснює згідно підписаних сторонами актів КБ-2В та довідки Ф№ КБ-3 за вирахуванням сум авансових платежів протягом 10 банківських днів з моменту отримання та після підписання актів сторонами. Генпідрядник сплачує вартість лише фактично виконаних підрядником і прийнятих генпідрядником робіт та використаних при виконанні робіт матеріалів, комплектуючих виробів, обладнання відповідно до затвердженої проектної документації.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Колегія суддів зазначає, що Відомість обсягів № 1 не є належним та допустимим доказом, що свідчить про невідповідність зазначених в акті обсягів робіт фактично виконаним роботам, оскільки виправлення у вказаній Відомості підписані в односторонньому порядку.
Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідач надав до справи та посилається на документ, що має назву «Порівняльна таблиця обсягів та вартості виконаних робіт згідно відомості №1 (за грудень 2019 р.) (в частині взаємовідносин з ТОВ «Укрпідлога Групп»), що були підписані в АВР ТОВ «Комфорт Буд Інвест» із замовником будівництва ТОВ «Антоновича 44» та з ТОВ «Укрпідлога Групп».
У вказаному документі відповідачем викладена таблиця №2 «Обсяги та вартість виконаних робіт згідно відомості №1 (за грудень 2019 р.) щодо влаштування стяжки цементно-піщаної, що були підписані із підрядником ТОВ Укрпідлога Групп (за грудень 2019 р.) на загальну суму 715 570,15 грн. з ПДВ».
Відтак, надана відповідачем документація свідчить про те, що про існування акту №1 за грудень 2019 року відповідач був обізнаний і, більш того, визнавав факт його підписання. В свою чергу, доводи стосовно того, що директор ТОВ «Комфорт Буд Інвест» даний акт не підписував, висловлені відповідачем лише після звернення позивача із даним позовом до суду.
Щодо посилань скаржника на те, що директором ТОВ «Комфорт Буд Інвест» не підписувався акт № 1 від 28.12.2019, у зв'язку із чим клопотав про призначення почеркознавчої експертизи, то колегія суддів звертає увагу апелянта, що спірні акт № 1 від 28.12.2019 та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 28.12.2019 не лише підписані директором, а й скріплені печаткою ТОВ «Комфорт Буд Інвест».
Відповідно до ст.ст. 98, 99 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідачем всупереч вимогам ст. 99 ГПК України не надано мотивованих обґрунтувань неможливості самостійного надання експертного висновку у строки встановлені для подання доказів.
Також нотаріально засвідчених показань директора ТОВ «Комфорт Буд Інвест» щодо не підписання акту №1 від 28.12.2019 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2019 року апелянтом не надавалось.
Крім того, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів звернення до правоохоронних органів із заявою про неправомірне використання чи викрадення печатки підприємства.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, оскільки її проведення не спростує факту, що спірні акт № 1 від 28.12.2019 та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 28.12.2019 скріплені печаткою ТОВ «Комфорт Буд Інвест», а отже є належними доказами, які підтверджують прийняття відповідачем виконаних позивачем робіт.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем були виконані, а відповідачем приняті виконані роботи за договором підряду № 29/08-19 від 29.08.2019 на суму 715 570, 15 грн.
В силу положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п.п. 3.6, 3.10, 3.11 договору ТОВ «Комфорт Буд Інвест» зобов'язане було оплатити 95% вартості виконаних на підставі договору робіт у строк до 16.01.2020 включно (10 банківських днів з моменту підписання акта №1 від 28.12.2019), а решту 5% від вартості робіт (що становить 35778,51 грн) у строк до 28.12.2020 включно.
Однак, відповідач своїх зобов'язань з оплати виконаних підрядних робіт належним чином не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 366 261, 15 грн.
Разом з тим, 12.05.2021 позивачем було направлено на адресу відповідача заяву, в якій позивач повідомив про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором №Ч-12/0918 від 27.09.2018 як виконання зобов'язань ТОВ «Комфорт Буд Інвест» перед ТОВ «Укрпідлога Групп» по договору №29/08-19 від 29.08.2019 на суму 161 777, 45 грн. Вказане підтверджується наявними у справі описом вкладення у цінний лист від 12.05.2021 та накладною №0200249438811.
Таким чином, після зарахування зустрічних однорідних вимог заборгованість відповідача перед позивачем за договором №29/08-19 від 29.08.2019 становить 204 483, 70 грн.
Заперечуючи проти зарахування зустрічних однорідних вимог, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що жодної додаткової угоди між позивачем та відповідачем щодо зарахування коштів укладено не було.
В силу ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог:
1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;
2) про стягнення аліментів;
3) щодо довічного утримання (догляду);
4) у разі спливу позовної давності;
4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом;
5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін та не потребує укладення додаткової угоди.
Крім того, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що сам скаржник в апеляційній скарзі вказує, що зарахування зустрічних однорідних вимог є не формою розрахунків, а однією з підстав припинення зобов'язань. Водночас, робить висновок, що зарахування вимог не визначено сторонами, як спосіб оплати виконаних робіт.
Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 204 483, 70 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати та 3% річних, а саме:
- пеню за прострочення оплати 95% вартості виконаних робіт за період з 07.01.2020 по 27.05.2021 у розмірі 40 175, 06 грн.;
- пеню за прострочення оплати 5% вартості виконаних робіт за період з 29.12.2020 по 27.05.2021 у розмірі 551, 24 грн.;
- інфляційні втрати за прострочення оплати 95% вартості виконаних робіт за період з 07.01.2020 по 27.05.2021 у розмірі 19 448, 65 грн.;
- інфляційні втрати за прострочення оплати 5% вартості виконаних робіт за період з 29.12.2020 по 27.05.2021 у розмірі 488, 79 грн.;
- 3% річних за прострочення оплати 95% вартості виконаних робіт за період з 07.01.2020 по 27.05.2021 у розмірі 8 079, 33 грн.;
- 3% річних за прострочення оплати 5% вартості виконаних робіт за період з 29.12.2020 по 27.05.2021 у розмірі 126, 04 грн.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно з положеннями ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидами якої є штраф та пеня.
Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 14.3 договору передбачено, що у випадку порушення встановлених договором та додатками до нього строків оплати виконаних робіт, генпідрядник сплачує підряднику, на його вимогу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення зобов'язання, від суми простроченої заборгованості, за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати виконаних робіт, доводи позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.
Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, оплата 95% вартості виконаних робіт повинна була бути здійснена відповідачем у строк до 16.01.2020 включно (10 банківських днів з моменту підписання акта №1 від 28.12.2019), а не до 07.01.2020, як зазначає позивач. Відтак, при здійсненні розрахунку позивачем невірно визначено початок періоду прострочення виконання відповідного грошового зобов'язання та безпідставно нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати за період з 07.01.2020 по 16.01.2020.
Також за приписами ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд зазначає, що ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою ст. 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
При цьому, з наведеного в позові розрахунку вбачається, що базою для нарахування зазначених сум позивачем визначено виключно суму заборгованості, яка заявлена до стягнення у даній справі (204 483,70 грн.), без урахування решти заборгованості, яка існувала у заявлені періоди. Водночас, позивачем не враховано, що положеннями п. 3.11 договору передбачено, що відкладений платіж (який мав бути перерахований через 12 місяців після виконання робіт), становить 5% від усієї вартості виконаних робіт, а не від суми заборгованості, тобто в даному випадку - 35 778, 51 грн. Відтак, позивачем помилково нараховувались пеня, 3% річних та інфляційні втрати на суму коштів у розмірі 25 554, 33 грн. (35 778,51 грн. - 10 224,18 грн.) починаючи з січня 2020 року, а не з 29.12.2020.
Враховуючи наведене, за здійсненим судом перерахунком, в межах заявлених у даній справі позовних вимог та визначеного позивачем періоду нарахування, позивачем правомірно нараховано відповідачу:
- пеню за прострочення оплати 95% вартості виконаних робіт за період з 17.01.2020 по 16.07.2020 у розмірі 15 423, 16 грн.;
- пеню за прострочення оплати 5% вартості виконаних робіт за період з 29.12.2020 по 27.05.2021 у розмірі 551, 24 грн.;
- інфляційні втрати за прострочення оплати 95% вартості виконаних робіт за період з 17.01.2020 по 27.05.2021 у розмірі 18 927, 71 грн.;
- інфляційні втрати за прострочення оплати 5% вартості виконаних робіт за період з 29.12.2020 по 27.05.2021 у розмірі 488, 79 грн.;
- 3% річних за прострочення оплати 95% вартості виконаних робіт за період з 17.01.2020 по 27.05.2021 у розмірі 6 878, 23 грн.;
- 3% річних за прострочення оплати 5% вартості виконаних робіт за період з 29.12.2020 по 27.05.2021 у розмірі 126, 04 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідачем було заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності щодо вимог про стягнення пені.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами ст. 257, 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позивач звернувся до суду з даним позовом 05.06.2021 (згідно календарного штемпеля поштової установи), тобто після спливу строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені, нарахованої до 05.06.2020.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 17.01.2020 по 05.06.2021 у розмірі 13 044,69 грн. задоволенню не підлягають у зв'язку зі спливом строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості у розмірі 204 483, 70 грн., пені у розмірі 2 929, 71 грн., інфляційних втрат у сумі 19 416, 50 грн. та 3% річних у розмірі 7 004, 27 грн.
Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Отже, зазначені в апеляційних скаргах доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянти не подали жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Суд апеляційної інстанції роз'яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт Буд Інвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі № 910/9192/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі № 910/9192/21 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/9192/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках в порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Коротун
Дата складення повного тексту 09.02.2022, у зв'язку із перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному