вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" лютого 2022 р. Справа№ 920/886/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Коробенка Г.П.
Козир Т.П.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Суми
на рішення Господарського суду Сумської області від 11.10.2021 (повний текст складено 18.10.2021)
у справі № 920/886/21 (суддя Жерьобкіна Є.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Суми", м. Суми
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Суми
про стягнення 99 349,14 грн,
Короткий зміст позовних вимог.
09.08.2021 до Господарського суду Сумської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Суми" (далі - позивач, ТОВ "Енера Суми") до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Суми (далі - відповідач, КЕВ м. Суми) про стягнення 99 349, 14 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати активної електричної енергії за період з грудня 2020 року по березень 2021 року відповідно до договору про постачання електричної енергії споживачу №30100053 від 20.07.2020.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 11.10.2021 у справі № 920/886/21 позов задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з КЕВ м. Суми на користь ТОВ "Енера Суми" 99 349,14 грн інфляційного збільшення суми боргу та 2 270,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Судове рішення прийнято з посилання на ст. 625 Цивільного кодексу України та умови договору про постачання електричної енергії споживачу № 30100053 від 20.07.2020. Місцевий господарський суд встановив, що зобов'язання з оплати активної електричної енергії за період з грудня 2020 року по березень 2021 року було виконано відповідачем з порушенням строків оплати, та перевіривши здійсненний позивачем розрахунок інфляційних втрат суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, КЕВ м. Суми звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 11.10.2021 у справі №920/886/21 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю з покладенням на відповідача судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що КЕВ м. Суми є державною установою, яка фінансується з державного бюджету Міністерством оборони України. Вищим розпорядником бюджетних коштів призначених на забезпечення діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України, установ та військових частин, зарахованих на фінансове забезпечення, є Департамент фінансів Міністерства оборони України. Однак, безпосередньо на рахунок КЕВ м. Суми фінансування надходить тільки після розподілу таких коштів, який здійснюється Центральним управлінням інженерно-інфраструктурного забезпечення КСЛ ЗСУ. На виконання розпорядження Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення КСЛ ЗСУ КЕВ м. Суми отримано рахунок на сплату спожитої електричної енергії за спірним договором лише з 1 по 10 грудня 2021 року.
За твердженням апелянта КЕВ м. Суми не мав права сплачувати наявну заборгованість виходячи з відсутності відповідних бюджетних асигнувань на відповідний період.
Позиції інших учасників справи.
21.12.2021 через відділ документального забезпечення діяльності Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач просить апеляційний господарський суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Сумської області залишити без змін.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим, прийнятим в результаті повного та всебічного дослідження обставин справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права. За твердженням позивача, відсутність у відповідача необхідних коштів або вязття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань не звільняє його від обов'язку виконати зобов'язання за договором.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2021 справу № 920/886/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Коробенко Г.П., Козир Т.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/886/21.
Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Суми на рішення Господарського суду Сумської області від 11.10.2021 у справі № 920/886/21 до надходження матеріалів справи.
29.11.2021 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №920/886/21, розгляд апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Суми на рішення Господарського суду Сумської області від 11.10.2021 у справі № 920/886/21 ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Як убачається з матеріалів справи, 20.07.2020 між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладений договір про постачання електричної енергії споживачу шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання до умов договору № 30100053, згідно з яким постачальник продає електричну енергію для потреб військових частин та установ в зоні відповідальності споживача, а останній оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 5.2. договору, споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов договору.
У комерційній пропозиції №1ВСПт, що є додатком № 2 до договору, сторони погодили строк оплати отриманої електричної енергії: протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання рахунку - розшифровки та акту прийняття - передавання товарної продукції.
Відповідно до п. 12.1. договору, останній набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2020 року, а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
За умовами додаткової угоди №6 від 21.12.2020, пункт 12.1. договору викладений в новій редакції, згідно з якою договір діє до 30.03.2021.
Відповідно до актів прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії та рахунків-фактури за період з грудня 2020 року до березня 2021 року включно, позивач здійснив відповідачу постачання активної електричної енергії загальною вартістю 4490940,98 грн, зокрема: у грудні 2020 року вартістю 1103646,91 грн (акт та рахунок №30100053 ВЦ/228294/1 від 31.12.2020, що отримані споживачем 08.01.2021); у січні 2021 року вартістю 1128401,83 грн (акт та рахунок №30100053 ВЦ/18237/1 від 31.01.2021, що отримані споживачем 16.02.2021); у лютому 2021 року вартістю 1263819,54 грн (акт та рахунок №30100053 ВЦ/34982/1 від 28.02.2021, що отримані споживачем 15.03.2021); у березні 2021 року вартістю 995072,70 грн (акт та рахунок №30100053 ВЦ/52453/1 від 31.03.2021, що отримані споживачем 09.04.2021).
Рішенням Господарського суду Сумської області від 25.05.2021 у справі №920/339/21 з КЕВ м. Суми на користь ТОВ "Енера Суми" стягнуто 2 519 907,87 грн заборгованості за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу №30100053 від 20.07.2020 за грудень 2020 року лютий 2021 року (рішення суду набрало законної сили 23.06.2021).
Рішенням Господарського суду Сумської області від 06.09.2021 у справі №920/515/21 з КЕВ м. Суми на користь ТОВ "Енера Суми" стягнуто 995072,70 грн заборгованості за спожиту електричну енергію за березень 2021 року (рішення суду набрало законної сили 28.09.2021).
Активна електрична енергія за грудень 2020 року та лютий 2021 року оплачена відповідачем з порушенням строків розрахунків, визначених договором:
- в сумі 349 628,84 грн - 28.12.2020;
- в сумі 626 331,57 грн - 25.02.2021;
- в сумі 2 519 907,87 грн -13.07.2021.
Докази оплати активної електричної енергії, поставленої у березні 2021 року в матеріалах справи відсутні.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно оплатив вартість переданої у грудні 2020 року-березні 2021 року активної електричної енергії, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем здійснене нарахування інфляційного збільшення суми боргу на загальну суму 99 349,14 грн, а саме :
- інфляційні втрати у розмірі 7 540,18 грн. за період з 19.01.2021 по 25.02.2021, на суму заборгованості 754 018,07 грн;
- інфляційні втрати у розмірі 21 353,50 грн. за період з 02.03.2021 по 25.03.2021, на суму заборгованості 1 256 088,33 грн;
- інфляційні втрати у розмірі 17 639,36 грн. за період з 26.03.2021 по 19.04.2021, на суму заборгованості 2 519 907, 87 грн;
- інфляційні втрати у розмірі 52 816,10 грн. за період з 20.04.2021 по 19.07.2021, на суму заборгованості 3 514 980,57 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Приписами ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) унормовано, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
За змістом ст.ст. 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц.
Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, ст. 599 цього Кодексу передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами ст. 604 ЦК України унормовано, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Подібну правову позицію Велика Палата Верховного Суду висловила у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18.
Посилання відповідача на положення ст. 48 Бюджетного кодексу України та умови п. 4.9. договору суд вважає необгрунтованими, оскільки відсутність державних асигнувань не звільняє відповідача від виконання своїх зобов'язань за договором.
Згідно з ч.1 ст. 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Частина 2 статті 218 ГК передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Аналогічні положення містяться у ст. 617 ЦК.
Відповідач як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі і від надходження бюджетних асигнувань.
Оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК), що регулюються актами цивільного законодавства України, то відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов'язку виконати своєчасно зобов'язання за договорами.
Також колегія суддів апеляційного господарського суду вважає безпідставними посилання відповідача на те, що нарахування інфляційної складової на період дії карантину в України заборонено здійснювати за аналогією із штрафними санкціями, оскільки, як вже зазначено, інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
Необґрунтованими суд також вважає посилання відповідача на п. 8.2.1. договору, оскільки вказаним пунктом договору передбачене коригування суми заборгованості на офіційний індекс інфляції за час прострочення виконання грошового зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та ч. 6 ст. 231 ГК України у цьому пункті договору сторонами встановлений інший розмір процентів річних та пені, які позивачем до стягнення з відповідача у справі №920/886/21 не заявлені.
З огляду на викладене, перевіривши здійсненний позивачем розрахунок інфляційних втрат, враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем вартості спожитої активної електричної енергії за період з грудня 2020 року до березня 2021 року включно, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Енера Суми" до КЕВ м. Суми про стягнення 99349,14 грн інфляційного збільшення суми боргу.
У зв'язку з наведеним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, фактичні обставини у справі, встановлені судом першої інстанції під час її вирішення, підтверджують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні про наявність підстав для задоволення позову ТОВ "Енера Суми" у даній справі.
Отже, рішення Господарського суду Сумської області від 11.10.2021 у справі №920/886/21 про задоволення позову є таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається
Судові витрати.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Суми на рішення Господарського суду Сумської області від 11.10.2021 у справі №920/886/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 11.10.2021 у справі №920/886/21 залишити без змін.
3. Матеріали справи №920/886/21 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
У зв'язку з відпусткою головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А. з 25.01.2022 по 27.01.2022 та у зв'язку з тимчасою непрацездатністю головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А. з 28.01.2022 по 10.02.2022 повний текст постанови складено 14.02.2022.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Г.П. Коробенко
Т.П. Козир