вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" січня 2022 р. Справа№ 910/3850/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шаптали Є.Ю.
суддів: Куксова В.В.
Яковлєва М.Л.
при секретарі Токаревій А.Г.
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 18.01.2022.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл"
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 у справі №910/3850/21 (суддя Кирилюк Т.Ю., повний текст складено 12.07.2021)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл"
про стягнення 713 012, 53 грн.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл" про стягнення 713 012, 53 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не поставив товар у встановлений договором № 500005286 від 07.07.2020 строк, у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню у розмірі 713 012, 53 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельмар Вілмар" 1 117 216 грн. 88 коп. - пені, 63 331 грн. 50 коп. - витрат на правову допомогу та 16 758 грн. 25 коп. - судового збору.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 у справі №910/3850/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Крім того, разом з апеляційною скаргою, відповідачем подано клопотання про призначення комплексної судової експертизи. В обґрунтування якого, останній вказує на те, що Договір поставки 500005286 від 07.07.2020 між сторонами не укладався, директором скаржника Жовненко В.І. не підписувався та не скріплювався печаткою.
У зв'язку з чим скаржник просить суд для з'ясування обставин щодо неукладення Договору поставки №500005286 від 07.07.2020 призначити комплексну судову почеркознавчу та технічну експертизу на вирішення якої необхідно поставити питання щодо особи, яка підписала згаданий договір поставки, а також щодо відтиску печатки, яка поставлена на такому договорі поставки.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим без з'ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи та які суд визнав встановленими, а також з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 у справі №910/3850/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Шаптала Є.Ю., суддів Хрипун О.О., Мартюк А.І.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2021 у зв'язку перебуванням судді Хрипуна О.О. у відпустці, який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/3850/21.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2021 для розгляду справи №910/3850/21 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді: Куксов В.В., Мартюк А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 у справі №910/3850/21 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.
07.09.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 у зв'язку перебуванням судді Мартюк А.І. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/3850/21.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2021 для розгляду справи №910/3850/21 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді: Куксов В.В., Яковлєв М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 у справі №910/3850/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В.В., Яковлєв М. Л.
Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 у справі №910/3850/21 та призначено до розгляду на 27.10.2021.
Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
21.09.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу у відповідності до якого останній просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення просить залишити без змін, а також просить суд відмовити в задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи.
27.10.2021 розгляд справи не відбувся у зв'язку з лікарняним судді Яковлєва М.Л.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/5621/21 від 03.11.2021, у зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В.В., Скрипка І.М.
У період з 08.11.2021 по 19.11.2021 головуючий суддя - Шаптала Є.Ю. перебував на лікарняному.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/6040/21 від 22.11.2021, у зв'язку з перебуванням судді Скрипки І.М. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В.В., Яковлєв М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 у справі №910/3850/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В.В., Яковлєв М.Л. та призначено до розгляду на 18.01.2022.
В судовому засіданні 18.01.2022 представник скаржника підтримав клопотання про призначення експертизи та підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні 18.01.2022 представник позивача заперечив щодо задоволення клопотання про призначення експертизи та просив відмовити в задоволенні такого клопотання та заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву поданого під час апеляційного провадження та просив відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Колегія суддів розглянувши клопотання скаржника про призначення комплексної судової експертизи дійшла до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на те, що недійсність договору № 500005286 від 07.07.2020 не є предметом розгляду даної справи.
Крім того, колегія суддів зауважує, що аналогічне клопотання подавалось відповідачем до суду першої інстанції у задоволенні якого обгрунтовано було відмовлено.
Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судовою колегією, 07.07.2020 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 500005286, за яким відповідач зобов'язався поставити і передати у власність позивачу олію соняшникову нерафіновану, а позивач - прийняти та оплатити її вартість.
Відповідно до пункту 2.1 договору № 500005286 від 07.07.2020 кількість товару, що підлягає постачанню складає 800 тон.
Ціна за одну тону товару складає 18 696, 09 грн. та ПДВ 20 % - 3 739, 22 грн., всього з ПДВ 22 435, 31 грн. Загальна вартість договору становить 17 948 246, 40 грн. (пункт 4.1 договору № 500005286 від 07.07.2020).
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Згідно з частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Скаржник зазначає, що у нього відсутні відомості про те, що договір № 500005286 від 07.07.2020 укладався та підписувався його директором.
Судом першої інстанції зазначено та наголошується позивачем, що останній в судовому засіданні в суді першої інстанції надавав для огляду оригінал договору № 500005286 від 07.07.2020.
Місцевий суд зазначив, що наданий документ має письмову форму, скріплений підписами та печатками юридичних осіб - учасників, а тому наданий позивачем документ відповідає формально-юридичним вимогам, які передбачає господарське законодавство стосовно правочинів юридичних осіб.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Суд наголошує, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач звернувся з окремим позовом про визнання укладеного учасниками даного судового провадження договору недійсним. Тим більше, матеріали справи не містять і доказів визнання цього договору недійсним у встановленому законодавством порядку.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, які можуть довести посилання скаржника до можливої підробки підпису посадової особи та печатки підприємства (звернення до правоохоронних органів, порушення відповідної кримінальної справи тощо).
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для спростування встановленої статтею 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності договору № 500005286 від 07.07.2020.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пункту 3.1 договору № 500005286 від 07.07.2020 встановлено, що відповідач зобов'язаний поставити позивачу товар у строк з 07.07.2020 по 31.10.2020.
Доказів поставки відповідачем позивачу товару за договором № 500005286 від 07.07.2020 матеріали справи не містять.
Беручи до уваги викладене, так те, що відповідач не поставив позивачу товар, позивач просив стягнути з відповідача 1 117 216, 88 грн. - пені, нарахованої за період часу 01.11.2020 - 01.05.2021.
Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як передбачено п. 8.2 договору № 500005286 від 07.07.2020, що у випадку прострочення поставки товару відповідачем понад строки, вказаний в пункті 3.1 договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, але не більше 10 % від вартості непоставленого товару.
Апеляційним судом перевірено наведений позивачем розрахунок пені та визнано його арифметично вірним.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого відхилено твердження відповідача про те, що стягнення пені за порушення негрошового зобов'язання не передбачене Законом, оскільки сторони договору не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням зобов'язання.
Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України, є можливим, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечити виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання таких зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 117 216, 88 грн., нарахованої за період часу з 01.11.2020 по 01.05.2021 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача 63 331, 50 грн. витрат на правову допомогу місцевий господарський суд дійшов наступних обґрунтованих висновків.
У відповідності до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
З матеріалів справи слідує, що позивач та Адвокатське об'єднання "Хіллмонт Партнерс" 16.02.2021 укладено договір про надання правової допомоги, за яким адвокатське об'єднання зобов'язалось надавати позивачу правову допомогу, а позивач - оплачувати надані послуги.
Згідно частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано додаткову угоду № 1 від 04.03.2021, рахунок на оплату № 18 від 22.02.2021 та платіжне доручення № 1128709 від 25.02.2021 на суму 253 326, 00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Пунктами 1.1.1, 4.1.1 договору про надання правової допомоги від 16.02.2021 (у редакції додаткової угоди № 1 від 04.03.2021) позивач та Адвокатське об'єднання "Хіллмонт Партнерс" узгодили фіксовану вартість правничих послуг у даній справі на суму 1 875, 00 євро (на дату виставлення рахунку № 18 від 22.02.2021 гривневий еквівалент становив 63 331, 50 грн.).
У відповідності до частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Беручи до уваги обставини даної справи, предмет та підстави позовних вимог, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку з яким погоджується колегія суддів, що витрати позивача на професійну правничу допомогу є співмірними, обґрунтованими і підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Щодо стягнути з відповідача 10 000, 00 грн. витрат на підготовку експертного висновку місцевий суд вірно зазначив наступне.
Відповідач у справі ініціював розгляд питання необхідності проведення почеркознавчої комісійної експертизи. Позивач мав пряму процесуальну можливість висловити свої доводи суду для з'ясування своїх питань дослідженням експертів у межах даного судового провадження.
При цьому, позивач заперечив необхідність проведення експертного дослідження, ініційованого відповідачем.
Місцевим судом відмовлено у проведенні експертизи (у тому числі, але не виключно) з урахуванням позиції позивача.
На власний розсуд позивачем проведено експертне дослідження (висновок експерта № 23/21 від 07.06.2021), яке місцевий господарський суд не визнавав належним доказом у справі з огляду на вимоги процесуального Закону.
Враховуючи викладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову позивачу для покладення відповідних витрат на відповідача.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Крім того, судом першої інстанції було всебічно досліджено матеріали справи, надано оцінку наявним в матеріалах справи доказам з урахуванням всіх обставин справи, за результатами чого прийнято законне та обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого судова колегія не вбачає.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшла висновку, що скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.
Відтак, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 у справі №910/3850/21.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 у справі №910/3850/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 у справі №910/3850/21 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл" - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 у справі №910/3850/21 - залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 910/3850/21 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 07.02.2022 після виходу суддів з лікарняних.
Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала
Судді В.В. Куксов
М.Л. Яковлєв