вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" грудня 2021 р. Справа№ 911/73/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шаптали Є.Ю.
суддів: Хрипуна О.О.
Пашкіної С.А.
при секретарі Токаревій А.Г.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 14.12.2021.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква
на ухвалу Господарського суду Київської області від 05.07.2021 у справі №911/73/21 (суддя Янюк О.С., повний текст складено 12.07.2021)
за зустрічним позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква
до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про визнання недійсним частини договору
за первісним позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква
про стягнення грошових коштів
До Господарського суду Київської області звернулось Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» із позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 167 927,20грн, з яких: основний борг у розмірі 139 318,08 грн; пеня у розмірі 13 314,99 грн; 3% річних у розмірі 7 203,53грн; інфляційній втрати у розмірі 6 547,95 грн, збитки у розмірі 1 542,65 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 518,91рн.
Ухвалою Господарського суду Київської області (надалі - суд) від 16.01.2021 відкрито провадження у справі №911/73/21 за позовною Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - AT «HAK «Нафтогаз України») до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква (далі - КЕВ м. Біла Церква) про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 167 927,20грн; постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання на 15.02.2021.
01.02.2021 засобами поштового зв'язку до суду звернувся КЕВ м. Біла Церква із зустрічною позовною заявою до АТ «НАК «Нафтогаз України») про визнання недійсними п.п. 7.2, 9.3 договору №9495/19-ТЕ(Т)-17 від 02.01.2019.
Ухвалою суду від 04.02.2021, зокрема, зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду із первісним позовом.
На підставі ч. 6 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судом постановлено здійснювати подальший розгляд справи №911/73/21 за правилами загального позовного провадження, на стадії - підготовче провадження та призначено підготовче засідання на 15.03.2021 (ухвала суду від 15.02.2021).
Ухвалою суду від 17.05.2021, зокрема, закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 14.06.2021, попереджено позивача за зустрічним позовом про наслідки неприбуття останнього у судове засідання, передбачені ч.4 ст. 202 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.07.2021 зустрічну позовну заяву Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про визнання недійсним частини договору залишено без розгляду.
Судовий збір у розмірі 2270,00 грн сплаченого згідно платіжного доручення №7 від 27.01.2021 покладено на Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква.
Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення зустрічної позовної заяви без розгляду у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, врахувавши, що позивач за зустрічним позовом жодного разу не з'явився у судове засідання (14.06.2021 та 05.07.2021), про час та місце судового засідання був проінформований судом належним чином та своєчасно, будь-яких пояснень на підтвердження поважності причин неявки у судове засідання та клопотань про розгляд позову без його участі не подавав, жодних активних дій щодо підтримання заявлених позовних вимог не вчиняв.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Біла Церква звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 05.07.2021 у справі №911/73/21 та визнати недійсним частину Договору № 9495/19-ТЕ(Т)-17 від 02.01.2019, а саме; п. 9.33 розділу 9 «Порядок розв'язання спорів (розбіжностей)» та п. 7.2 розділу 7 «Відповідальність сторін».
Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, на підставі та внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, скаржник зазначає про неявка учасника судового процесу в судове засідання за умови належного повідомлення про розгляд справи не є підставою для винесення ухвали про залишення без розгляду зустрічної позовної заява, посилаючись на те, що постійні кадрові зміни в Квартирно-експлуатаційному відділі міста Біла Церква унеможливили направлення представника на судові засідання.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 03.08.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Хрипун О.О., Пашкіна С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2021 відкладено вирішення питань пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква на ухвалу Господарського суду Київської області від 05.07.2021 у справі №911/73/21 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду. Зобов'язано Господарський суд Київської області надіслати матеріали справи №911/73/21 на адресу Північного апеляційного господарського суду.
12.08.2021 від Господарського суду Київської області надійшли матеріали справи №911/73/21.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2021 у справі №910/32726/15 апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква на ухвалу Господарського суду Київської області від 05.07.2021 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.
Через канцелярію Північного апеляційного господарського суду 11.10.2021 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 поновлено Квартирно-експлуатаційному відділу міста Біла Церква пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 05.07.2021 у справі №911/73/21 та відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.
Розгляд апеляційної скарги призначено на 17.11.2021.
Учасникам справи повідомлено про право подати відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заяви, клопотання, заперечення та встановлено строки на їх подання.
У період з 08.11.2021 по 19.11.2021 головуючий суддя - Шаптала Є.Ю. перебував на лікарняному, тому судове засідання, яке призначене на 17.11.2021, не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 розгляд апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква на ухвалу Господарського суду Київської області від 05.07.2021 у справі №911/73/21 призначено на 14.12.2021.
13.12.2021 до канцелярії суду від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
14.12.2021 в судове засідання з'явився представник відповідача за зустрічним позовом, надав свої пояснення у справі, проти задоволення апеляційної скарги заперечив.
Представник скаржника в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином.
Дослідивши клопотання апелянта про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу
У відповідності до ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Частиною 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Подане клопотання про відкладення розгляду справи апелянт мотивує тим, що уповноважений представник відповідача має підозру на COVID-19 та наразі перебуває на самоізоляції.
Колегія суддів звертає увагу, що про розгляд апеляційної скарги сторони були повідомлені належним чином.
Крім того, судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд апеляційної інстанції враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Судова колегія наголошує, що подане клопотання не містить доказів на підтвердження тих обставин, на які посилається апелянт як на підставу для відкладення розгляду справи, як і не містить обґрунтування обов'язковості участі представника у судовому засіданні.
З огляду на викладене, з метою забезпечення принципу розумності строків розгляду спору, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква про відкладення розгляду справи.
Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, суд апеляційної інстанції вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу за відсутності представника апелянта за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було зазначено вище, до суду звернувся КЕВ м. Біла Церква із зустрічною позовною заявою до АТ «НАК «Нафтогаз України») про визнання недійсними п.п. 7.2, 9.3 договору №9495/19-ТЕ(Т)-17 від 02.01.2019, яку ухвалою суду від 04.02.2021, зокрема, прийнято до спільного розгляду із первісним позовом.
На підставі ч. 6 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судом постановлено здійснювати подальший розгляд справи №911/73/21 за правилами загального позовного провадження, на стадії - підготовче провадження та призначено підготовче засідання на 15.03.2021 (ухвала суду від 15.02.2021).
Ухвалою суду від 17.05.2021, зокрема, закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 14.06.2021, попереджено позивача за зустрічним позовом про наслідки неприбуття останнього у судове засідання, передбачені ч.4 ст. 202 ГПК України.
Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Київської області від 05.07.2021 зустрічну позовну заяву Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про визнання недійсним частини договору залишено без розгляду.
Колегією суддів перевірено матеріали справи та встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданнями господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно із ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи (п. 2 ч. 2 ст. 42 ГПК України).
За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.2 ст. 14 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Так, ч. 4 ст. 202 ГПК України встановлено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Аналіз змісту наведених норм процесуального закону свідчить, що обов'язковими умовами для застосування передбачених ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.
Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не недійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами ст.ст. 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто, право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, від 16.10.2020 у справі №910/8816/19).
Положення ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України не пов'язують залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з'явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, будучи належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто, оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов'язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з'явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності. Аналогічна правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2021 у справі №910/4372/20, від 10.02.2021 у справі №916/365/17.
Колегією суддів перевірено матеріали справи та встановлено, що позивач за зустрічним позовом жодного разу не з'явився у судове засідання (14.06.2021 та 05.07.2021), про час та місце судового засідання був проінформований судом належним чином та своєчасно, будь-яких пояснень на підтвердження поважності причин неявки у судове засідання та клопотань про розгляд позову без його участі не подавав, жодних активних дій щодо підтримання заявлених позовних вимог не вчиняв, на чому правильно наголосив суд першої інстанції.
Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Скаржник зазначає про те, що неявка учасника судового процесу в судове засідання за умови належного повідомлення про розгляд справи не є підставою для винесення ухвали про залишення без розгляду зустрічної позовної заява, посилаючись на те, що постійні кадрові зміни в Квартирно-експлуатаційному відділі міста Біла Церква унеможливили направлення представника на судові засідання.
Натомість колегія суддів не вбачає за можливе визнати такі доводи обґрунтованими, оскільки вони не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, зокрема скаржником не надано доказів в обгрунтування підстав, на які він посилається, та які б підтверджували поважність причин неявки в судові засідання або причини, що унеможливили повідомлення суду про причини такої неявки.
Крім того, апеляційний господарський суд звертає увагу, що за результатами перегляду оскаржуваної ухвали колегією суддів встановлено, що оскаржувана ухвала є вмотивованою, прийнятою відповідно до норм процесуального законодавства, у той час як апелянтом не наведено жодних ґрунтовних підстав, які б спростовували висновки, викладені судом в оскаржуваній ухвалі та не наведено обґрунтованих підстав для її скасування.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для залишення зустрічної позовної заяви без розгляду у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Відтак, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Київської області від 05.07.2021 у справі №911/73/21.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, а тому ухвала Господарського суду Київської області від 05.07.2021 у справі №911/73/21 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається.
Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква на ухвалу Господарського суду Київської області від 05.07.2021 у справі №911/73/21 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 05.07.2021 у справі №911/73/21 - залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 911/73/21 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 07.02.2022 після виходу суддів з відпустки та лікарняних.
Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала
Судді О.О. Хрипун
С.А. Пашкіна