ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
31 січня 2022 року м. ОдесаСправа № 915/464/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Колоколова С.І;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)
Секретар судового засідання: Молодов В.С.
За участю представників сторін:
від позивача - ТОВ «Агровет Продакшн» - Драчук С.В., за довіреністю №1 від 01.07.2021;
від відповідача - ДП «Племремпродуктор «Степове» - не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Племремпродуктор Степове»
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2021
по справі №915/464/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровет Продакшн»
до Державного підприємства «Племремпродуктор «Степове»
про стягнення грошових коштів у сумі 263 617,45 грн.,
(суддя місцевого господарського суду: Давченко Т.М., Господарський суд Миколаївської області, м.Миколаїв, вул.Адміральська, 22),
У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агровет Продакшн" (далі - ТОВ «Агровет Продакшн») звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Державного підприємства «Племремпродуктор «Степове» (далі -ДП «Племремпродуктор «Степове») про стягнення грошових коштів у загальній сумі 263617 грн. 45 коп., з яких: 60799 грн. 45 коп. - пеня; 150349 грн. 02 коп. - 30 % річних; 52468 грн. 98 коп. - інфляційні втрати. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання ДП "Племрепродуктор "Степове" зобов'язань за укладеним з відповідачем Договором поставки Д-2 від 12.11.2018 № 78-ПВ на умовах відстрочення платежу, а саме, зобов'язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого товару, внаслідок чого на суми допущених прострочень позивачем нараховано пеню на підставі п. 6.2 договору, 30 % річних та інфляційні втрати на підставі п. 2.5 договору та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Рішенням Госпдарського суду Миколаївської області від 19.10.2021 по даній справі позов ТОВ «Агровет Продакшн» задоволено частково; стягнуто з ДП "Племрепродуктор "Степове" на користь ТОВ "Агровет Продакшн" грошові кошти в загальній сумі 158043 грн. 22 коп., з яких: 30399 грн. 73 коп. - пеня; 75174 грн. 51 коп. - 30 % річних; 52468 грн. 98 коп. - інфляційні втрати, а також 3954 грн. 26 коп. на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В оскаржуваному рішенні суд зазначив, що відповідачем залишилася несплаченою за Договором поставки Д-2 від 12.11.2018 №78-ПВ заборгованість у сумі 860 147 грн. 20 коп., у зв'язку з чим, з урахуванням умов п.п. 2.5, 6.2-6.3 укладеного сторонами Договору, вимоги позивача про стягнення пені, 30% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими; розрахунки виконані арифметично вірно та за періоди, стягнення за які раніше в судовому порядку не проводилося. Разом з тим, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, здійснивши оцінку доказів, наданих відповідачем на підтвердження свого складного фінансового становища та ступеня вини останнього у простроченні виконання зобов'язання, суд дійшов висновку про можливість зменшення пені та 30% річних на 50%.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ДП «Племрепродуктор «Степове» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївського області від 19.10.2021 у даній справі скасувати в частині стягнення 105 574,24 грн., з яких: 30399,73- пені та 75 174,51 грн. - 30% річних та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог у повному обсязі.
Заявник апеляційної скарги вважає рішення суду в оскаржуваній частині таким, що прийняте: з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування.
На думку апелянта, судом не було дотримано вимог ст.3, ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України щодо загальних засад добросовісності, справедливості та розумності.
ДП «Племрепродуктор «Степове» зазначає, що воно являється підприємством, яке засноване на державній власності, його єдиний майновий комплекс включено до Переліку об'єктів приватизації та прийнято рішення про його приватизацію. У зв'язку з цим майновий комплекс ДП передано до Фонду державного майна України, внаслідок чого відповідач не має права без згоди органів приватизації вчиняти правочини та/або господарське зобов'язання (якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг чи сума коштів, що є предметом такого правочину та/або господарського зобов'язання, перевищує 10% вартості активів підприємства). Крім того, в межах виконавчого провадження 62706290 на кошти підприємства накладено арешт, внаслідок чого останнє має поточну кредиторську заборгованість і заборгованість по заробітній платі. Зазначене унеможливлює виконання будь-яких господарських зобов'язань поза межами виконавчого провадження, а невиконання зобов'язань за договором з позивачем викликано кризовими явищами в діяльності підприємства та його скрутним майновим становищем.
Скаржник вказує, що суд не звернув уваги на те, що колишній керівник відповідача 11.03.2019 уклав додаткову угоду, яка на його (ДП «Племрепродуктор «Степове») думку, свідомо та безпідставно збільшує відповідальність підприємства з 3% річних до 30%, що свідчить про злонаміреність укладення такої угоди та наявність в цих діях умислу, направленого на спричинення шкоди інтересам державного підприємства. Апелянт вважає, що у суду першої інстанції були всі підстави для відмови у стягненні пені та 30% річних.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2021 по справі №915/464/21 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали справи №915/464/21.
19.11.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/464/21.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2021 по справі №915/464/21 залишено без руху.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 відкрито апеляційне провадження по справі №915/464/21 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2021.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 призначено розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2021 по справі №915/464/21 на: 31.01.2022 року о 10-00 год. у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду.
21.12.21 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ «Агровет Продакшн» надійшов відзив на апеляційну скаргу ДП «Племрепродуктор «Степове», в якому позивач не погоджується з доводами апелянта та вважає їх безпідставними і необґрунтованими. При цьому позивач зазначає, що відповідач не оплачує його товар на суму 860174,20 грн. більше двох років і відсутність достатніх компенсаційних відшкодувань ставить в нерівне становище сторони. Відсутність у боржника необхідних коштів не звільняє його від виконання зобов'язання. Позивач просить суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду - без змін.
В судове засідання, яке проводилося в режимі відеоконференції, з'вився представник позивача, який підтримав доводи та вимоги, викладені ним письмово у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду клопотання від 25.01.2022 вих.№14 про розгляд справи за відсутності представника ДП «Племрепродуктор «Степове» за наявними матеріалами справи.
Згідно нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалася, колегія суддів, з урахуванням ст.ст. 120, 202, 270, ч.2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне задовольнити клопотання ДП «Племрепродуктор «Степове» та здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача, за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.11.2008 ТОВ «Агровет Продакшн» і ДП «Племрепродуктор «Степове» укладено Договір поставки Д-2 № 78-ПВ на умовах відстрочення платежу, з урахуванням до нього Додаткової угоди від 11.03.2019 (далі - договір), у відповідності до умов якого ТОВ "Агровет Продакшн" (постачальник) продає, а ДП "Племрепродуктор "Степове" (покупець) купує на умовах даного договору товар (кормові добавки, премікси, білкові вітамінно-мінеральні добавки, готові корма, комбікорми, замінники цільного молока, ветеринарні препарати, спеціальні добавки, елементи обладнання, обладнання та інший товар, як власного виробництва, так і інших виробників) в кількості, асортименті, цінах та умовах поставки ("ІНКОТЕРМС 2010"), що обумовлюються в додатках або в специфікаціях або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п.п. 1.1, 2.1 Договору).
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що ціни на товар наведені у рахунках-фактурах, видаткових накладних та/або у специфікаціях та включають вартість доставки товару покупцю.
Загальна вартість (ціна) договору визначається сумарною ціною всього товару, поставленого постачальником на виконання умов цього договору. Валюта платежу та валюта договору - гривня. Постачальник має право направити покупцю акт звірки розрахунків, і покупець зобов'язаний підписати такий акт протягом 5-ти робочих днів з моменту його отримання та один екземпляр акту відправити постачальнику; в разі якщо покупець у вказаний строк не направить підписаний акт або мотивовані зауваження, такий акт вважається погодженим та підписаним покупцем (п. 2.2 Договору).
У п.2.3 Договору сторони погодили, що оплата вартості товару (партії товару) проводиться покупцем відповідно до умов цього пункту договору, якщо інші умови оплати не будуть передбачені у специфікації (додатках) до договору.
Частина вартості товару в розмірі 80% оплачується покупцем на умовах відстрочення кінцевого розрахунку: протягом 30 календарних днів з дня відвантаження товару зі складу постачальника (дата зазначена у видатковій накладній); другу частину вартості товару в розмірі 20% покупець оплачує не пізніше ніж через 3 календарних дні з моменту реєстрації постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою оплати є день зарахування коштів на рахунок постачальника в банківській установі.
При перерахуванні коштів, покупець обов'язково вказує у платіжному документі номер та дату цього договору, а також номер, згідно якого здійснюється поставка партії товару. У разі відсутності в платіжному документі таких посилань, постачальник самостійно визначає порядок та суми зарахування коштів в рахунок погашення заборгованості покупця. В разі відпуску наступної партії товару до розрахунку за попередню партію (партії), кожна наступна оплата перераховується в погашення самого раннього боргу незалежно від призначення платежу, вказаного покупцем у платіжному дорученні (п. 2.4 Договору).
За умовами п.4.1 Договору не пізніше ніж за п'ять-чотирнадцять днів (в залежності від складності замовлення) до моменту відвантаження товару покупець надсилає постачальнику заявку-замовлення на партію товару, в якій вказує найменування товару та його кількість, а також базис поставки. Постачальник розглядає заявку і у разі її погодження надсилає покупцю рахунок-фактуру та за необхідності специфікацію. Рахунок-фактура підлягає оплаті відповідно до умов договору.
Відповідно до умов п.4.2 Договору постачальник здійснює поставку товару протягом п'яти банківських днів (якщо інший строк не зазначений в специфікації до договору) з моменту надходження від покупця замовлення на товар.
Поставка товару здійснюється за місцезнаходженням покупця, або за іншою адресою, вказаною у специфікації; датою поставки є дата отримання товару покупцем (підписання видаткової накладної його представником) (п.п. 4.3-4.4 договору).
Сторони дійшли згоди про те, що в разі порушення строків виконання грошових зобов'язань, покупець зобов'язаний на вимогу постачальника оплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого курсу інфляції за весь час прострочення, а також тридцять процентів річних від простроченої суми по день фактичної оплати товару. Дані проценти не є відповідальністю (неустойкою), а є компенсацією (платою) за користування утримуваними грошовими коштами (п. 2.5 Договору в редакції Додаткової угоди від 11.03.2019).
Умовами п.6.2 Договору визначено, що у разі порушення покупцем строків оплати товару, він сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості товару, не оплаченого вчасно, за кожний день прострочення платежу. У випадку прострочення оплати товару більше ніж на 30 календарних днів покупець зобов'язаний сплатити додатково до пені штраф в розмірі 7% від вартості товару не оплаченої вчасно. Неустойка нараховується по день остаточного проведення розрахунку покупцем.
Строк позовної давності для пені визначається сторонами в три роки (п. 6.3 Договору).
Сторонами погоджено, що договір набирає чинності в момент підписання його представниками сторін і діє до 31.12.2019, а в частині зобов'язань, які виникли під час дії договору - до повного їх виконання; незалежно від положень п. 8.1, договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік на таких самих умовах, якщо жодна із його сторін не заявить письмово про свій намір припинити договір за один місяць до закінчення строку його дії (п.п. 8.1-8.2 Договору).
На виконання умов договору позивачем поставлено ДП "Племрепродуктор "Степове" товар на загальну суму 2930786 грн. 40 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №АПД00002142 від 16.11.2018 на суму 11772,00 грн. з ПДВ;
№АПД00002143 від 16.11.2018 на суму 27627,60 грн. з ПДВ;
№АПД00002144 від 16.11.2018 на суму 24553,20 грн. з ПДВ;
№АПД00002145 від 16.11.2018 на суму 7950,00 грн. з ПДВ;
№АПД00002201 від 21.11.2018 на суму 23544,00 грн. з ПДВ;
№АПД00002503 від 05.12.2018 на суму 75705,60 грн. з ПДВ;
№АПД00002504 від 05.12.2018 на суму 18208,80 грн. з ПДВ;
№АПД00002543 від 05.12.2018 на суму 91562,40 грн. з ПДВ;
№АПД00002729 від 12.12.2018 на суму 90936,00 грн. з ПДВ;
№АПД00002760 від 13.12.2018 на суму 69171,60 грн. з ПДВ;
№АПД00003039 від27.12.2018 на суму 61912,80 грн. з ПДВ;
№АПД00003042 від 27.12.2018 на суму 18835,20 грн. з ПДВ;
№АПД00003052 від 27.12.2018 на суму 67559,40 грн. з ПДВ;
№АПД00003053 від 27.12.2018 на суму 34066,80 грн. з ПДВ;
№АПД00003129 від 28.12.2018 на суму 8178,00 грн. з ПДВ;
№АПД00000970 від 14.02.2019 на суму 66326,40 грн. з ПДВ;
№АПД00000971 від 14.02.2019 на суму 39726,00 грн. з ПДВ;
№АПД00000972 від 14.02.2019 на суму 7950,00 грн. з ПДВ;
№АПД00001524 від 12.03.2019 на суму 13068,00 грн. з ПДВ;
№АПД00001525 від 12.03.2019 на суму 39751,20 грн. з ПДВ;
№АПД00001526 від 12.03.2019 на суму 17001,60 грн. з ПДВ;
№АПД00001527 від 12.03.2019 на суму 24948,00 грн. з ПДВ;
№АПД00001528 від 12.03.2019 на суму 11772,00 грн. з ПДВ;
№АПД00001692 від 19.03.2019 на суму 22366,80 грн. з ПДВ;
№АПД00001698 від 19.03.2019 на суму 39751,20 грн. з ПДВ;
№АПД00001801 від 25.03.2019 на суму 18295,20 грн. з ПДВ;
№АПД00001802 від 25.03.2019 на суму 25455,60 грн. з ПДВ;
№АПД00001803 від 25.03.2019 на суму 59594,40 грн. з ПДВ;
№АПД00001804 від 25.03.2019 на суму 77436,00 грн. з ПДВ;
№АПД00001829 від 25.03.2019 на суму 6324,00 грн. з ПДВ;
№АПД00002054 від 29.03.2019 на суму 34149,60 грн. з ПДВ;
№АПД00002267 від 09.04.2019 на суму 33354,00 грн. з ПДВ;
№АПД00002268 від 09.04.2019 на суму 12444,00 грн. з ПДВ;
№АПД00002698 від 25.04.2019 на суму 69360,00 грн. з ПДВ;
№АПД00002699 від 25.04.2019 на суму 84150,00 грн. з ПДВ;
№АПД00002796 від 02.05.2019 на суму 39882,00 грн. з ПДВ;
№АПД00002924 від 07.05.2019 на суму 118947,60 грн. з ПДВ;
№АПД00002925 від 07.05.2019 на суму 12138,00 грн. з ПДВ;
№АПД00003082 від 13.05.2019 на суму 10872,00 грн. з ПДВ;
№АПД00003618 від 04.06.2019 на суму 59139,60 грн. з ПДВ;
№АПД00003619 від 04.06.2019 на суму 47059,20 грн. з ПДВ;
№АПД00003679 від 06.06.2019 на суму 10872,00 грн. з ПДВ;
№АПД00003680 від 06.06.2019 на суму 18604,80 грн. з ПДВ;
№АПД00003768 від 12.06.2019 на суму 65664,00 грн. з ПДВ;
№АПД00003967 від 19.06.2019 на суму 59139,60 грн. з ПДВ;
№АПД00004386 від 10.07.2019 на суму 58582,80 грн. з ПДВ;
№АПД00004387 від 10.07.2019 на суму 4770,00 грн. з ПДВ;
№АПД00004388 від 10.07.2019 на суму 28633,20 грн. з ПДВ;
№АПД00004519 від 16.07.2019 на суму 6102,00 грн. з ПДВ;
№АПД00004827 від 29.07.2019 на суму 5227,20 грн. з ПДВ;
№АПД00004828 від 29.07.2019 на суму 6930,00 грн. з ПДВ;
№АПД00004829 від 29.07.2019 на суму 15565,20 грн. з ПДВ;
№АПД00004830 від 29.07.2019 на суму 17232,00 грн. з ПДВ;
№АПД00004831 від 29.07.2019 на суму 11772,00 грн. з ПДВ;
№АПД00004832 від 29.07.2019 на суму 7081,20 грн. з ПДВ;
№АПД00005103 від 09.08.2019 на суму 13068,00 грн. з ПДВ;
№АПД00005104 від 09.08.2019 на суму 7840,80 грн. з ПДВ;
№АПД00005105 від 09.08.2019 на суму 14052,00 грн. з ПДВ;
№АПД00005106 від 09.08.2019 на суму 35683,20 грн. з ПДВ;
№АПД00005241 від 15.08.2019 на суму 78408,00 грн. з ПДВ;
№АПД00005242 від 15.08.2019 на суму 156528,00 грн. з ПДВ;
№АПД00005497 від 27.08.2019 на суму 2440,80 грн. з ПДВ;
№АПД00005498 від 27.08.2019 на суму 35683,20 грн. з ПДВ;
№АПД00005805 від 05.09.2019 на суму 6930,00 грн. з ПДВ;
№АПД00005806 від 05.09.2019 на суму 37254,00 грн. з ПДВ;
№АПД00005807 від 05.09.2019 на суму 87552,00 грн. з ПДВ;
№АПД00005987 від 16.09.2019 на суму 13068,00 грн. з ПДВ;
№АПД00005988 від 16.09.2019 на суму 30720,00 грн. з ПДВ;
№АПД00005989 від 16.09.2019 на суму 81095,40 грн. з ПДВ;
№АПД00006478 від 04.10.2019 на суму 85206,60 грн. з ПДВ;
№АПД00006479 від 04.10.2019 на суму 5775,00 грн. з ПДВ;
№АПД00006480 від 04.10.2019 на суму 48235,20 грн. з ПДВ;
№АПД00006481 від 04.10.2019 на суму 4770,00 грн. з ПДВ;
№АПД00006630 від 16.10.2019 на суму 61908,60 грн. з ПДВ;
№АПД00006631 від 16.10.2019 на суму 75605,40 грн. з ПДВ;
№АПД00006755 від 21.10.2019 на суму 2440,80 грн. з ПДВ;
№АПД00007121 від 05.11.2019 на суму 28011,60 грн. з ПДВ;
№АПД00007122 від 05.11.2019 на суму 3780,00 грн. з ПДВ;
№АПД00007123 від 05.11.2019 на суму 35316,00 грн. з ПДВ;
№АПД00007807 від 05.12.2019 на суму 12139,20 грн. з ПДВ;
№АПД00007808 від 05.12.2019 на суму 28252,80 грн. з ПДВ.
Відповідачем здійснено часткову оплату товару в сумі 2070639 грн. 20 коп., а саме:
04.01.2019 - 56047,20 грн.; 11.01.2019 - 37000 грн.; 15.01.2019 - 40000 грн.; 24.01.2019 - 60000 грн.; 25.01.2019 - 40000 грн.; 05.02.2019 - 23000,00 грн.; 21.02.2019 - 50000,00 грн.; 26.03.2019 - 20000,00 грн.; 28.03.2019 -30000,00 грн.; 01.04.2019 - 50000,00 грн.; 03.04.2019 - 30000,00 грн.; 25.04.2019 -180000,00 грн.; 25.06.2019 - 200000,00 грн.; 27.06.2019 - 200000,00 грн.; 18.07.2019 - 100000,00 грн.; 24.07.2019 - 100000,00 грн.; 29.07.2019 - 100000,00 грн.; 31.07.2019 - 60000,00 грн.; 02.08.2019 - 100000,00 грн.; 09.08.2019 -160000,00 грн.; 13.08.2019 - 100000,00 грн.; 15.08.2019 - 200000,00 грн.; 13.11.2019 - 34200,00 грн.; 13.11.2019 - 60000,00 грн.; 29.11.2019 - 10000,00 грн.; 03.12.2019 - 10000,00 грн.; 04.12.2019 - 10000,00 грн.; 05.12.2019 - 8252,80 грн.; 30.11.2019 - 2139,20 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з рахунку позивача та платіжними дорученнями.
Таким чином, несплаченою залишилася заборгованість у сумі 860 147,20 грн.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.08.2020 у справі № 915/85/20 за позовом ТОВ "Агровет Продакшн" до ДП "Племрепродуктор "Степове" встановлено, що розмір основної заборгованості за Договором поставки Д-2 на умовах відстрочення платежу №78-ПВ від 12.11.2018 становить 860 147,20 грн. Вказаним рішенням, яке набрало законної сили, з відповідача стягнуто на користь позивача суму заборгованості в означеному розмірі. Крім того, стягнуто пеню в сумі 59767 грн. 77 коп. (за період 15.09.2019-21.01.2020); штраф у сумі 54676 грн. 61 коп.; 30% річних (за період 15.09.2019-21.01.2020) у сумі 61697 грн. 81 коп., а також судовий збір у сумі 15544 грн. 02 коп.
У подальшому, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02.12.2020 у справі № 915/1166/20 було частково задоволено позов ТОВ "Агровет Продакшн" та вирішено стягнути на користь останнього з ДП "Племрепродуктор "Степове" грошові кошти в загальній сумі 134237 грн. 02 коп., з яких: 43935 грн. 66 коп.- пеня (за період 22.01-29.08.2020); 78259 грн. 30 коп. - 30 % річних (за період 22.01-30.08.2020); 12042 грн. 06 коп. - інфляційні втрати (за період січень-липень 2020 року), а також грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 3846 грн. 48 коп.
Несплата відповідачем грошових коштів за Договором поставки Д-2 на умовах відстрочення платежу №78-ПВ від 12.11.2018 стала підставою для звернення позивача з даним позовом.
Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частина 1 ст. 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України).
Відповідно до вимог ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони (ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).
Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема, штраф, пеня.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Законодавством також визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Як зазначалося раніше та вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції оскаржується саме в частині стягнення пені та 30% річних, у зв'язку з чим, з урахуванням приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.
Враховуючи наявність несплаченої заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 860147,20 грн., судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних в розмірі, заявленому позивачем.
Стосовно доводів апелянта в частині недотримання судом першої інстанції вимог ст. 3, ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України щодо загальних засад добросовісності, справедливості та розумності, а також а також необхідності прийняття рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та 30% річних, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.08.2020 у справі № 915/85/20 встановлено існування заборгованості відповідача перед ТОВ "Агровет Продакшн" за договором у сумі 860147 грн. 20 коп., при цьому матеріали справи не містять доказів погашення зазначеної заборгованості на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Наведеними вище умовами пунктів 6.2-6.3 договору визначено, що в разі порушення покупцем строків оплати товару, він сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості товару, не оплаченого вчасно, за кожний день прострочення платежу; неустойка нараховується по день остаточного проведення розрахунку покупцем; строк позовної давності для пені визначається сторонами в три роки.
Пунктом 2.5 договору в редакції додаткової угоди від 11.03.2019 встановлено інший, ніж визначено у ч. 2 ст. 625 ЦК України, розмір процентів річних, а саме, 30% річних від простроченої суми по день фактичної оплати товару.
Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що розрахунки пені та 30% річних виконані арифметично вірно та за періоди, стягнення по яким раніше в судовому порядку не проводилося, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з ДП "Племрепродуктор «Степове» пені, 30 % річних є обґрунтованими.
Разом з тим, відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Зі змісту наведених норм вбачається, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Крім того, за частинами 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до встановлених судом обставин справи, за змістом укладеного сторонами договору, положень ст. 611 та ч. 3 ст. 692, ст. 625 Цивільного кодесу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувана позивачем з відповідача сума відсотків річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 виклала висновок що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
З огляду на вищевикладене, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням обставин даної справи, можливо зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Так, ДП "Племрепродуктор "Степове" є підприємством, яке засноване на державній власності.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1365-р єдиний майновий комплекс ДП передано із сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства до Фонду державного майна України у зв'язку із прийняттям рішення про їх приватизацію.
У відповідності до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" з дня прийняття рішення про приватизацію без згоди органів приватизації такі підприємства на мають право здійснювати: вчинення правочину та/або господарського зобов'язання, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг чи сума коштів, що є предметом такого правочину та/або господарського зобов'язання, перевищує 10 відсотків вартості активів підприємства та/або господарського товариства за даними фінансової звітності за останній звітний період (в тому числі ділити предмет правочину з метою ухилення від вимоги); укладення кредитних договорів, договорів позики, надання та отримання фінансової допомоги, правочинів та/або господарських зобов'язань щодо відступлення права вимоги та/або зарахування зустрічних однорідних вимог, факторингу, правочинів та/або господарських зобов'язань, предметом яких є переведення боргу; вчинення правочинів та/або господарських зобов'язань, предметом яких є відчуження підприємством та/або господарським товариством або набуття ним земельної ділянки та іншого нерухомого майна, та/або майнових прав на зазначені об'єкти та/або внаслідок яких може відбутися зменшення вартості такого майна або зменшення розміру земельної ділянки, що належить такому підприємству та/або господарському товариству або перебуває в його користуванні; вчинення правочинів та/або господарських зобов'язань, предметом яких є обтяження земельних ділянок, іншого нерухомого майна та/або основних фондів підприємства та/або господарського товариства та/або майнових прав на зазначені об'єкти; вчинення правочинів та/або господарських зобов'язань, предметом яких є придбання, відчуження, обтяження, набуття у власність у інший спосіб акцій, часток, а також похідних цінних паперів; укладення договорів оренди земельних ділянок та іншого нерухомого майна або основних засобів підприємства та/або господарського товариства; списання основних засобів, що мають залишкову вартість, безоплатної передачі та реалізації майна для погашення заборгованості, передачі майна в управління.
Обмеження щодо використання майнових активів підприємства дозволяють використовувати лише власні кошти та/або готову продукцію для виконання своїх обов'язків.
Постановами старшого державного виконавця Миколаївського РВ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лемщенко А.П., винесеними 05.08.2020, 28.08.2020, 07.10.2020 в межах виконавчого провадження ВП № 62706290 накладено арешт на всі розрахункові рахунки ДП "Племрепродуктор "Степове"та на все майно, що належить ДП "Племрепродуктор "Степове".
Згідно поданих відповідачем бухгалтерських довідок, станом на 26.10.2020 в обліку рахувалася кредиторська заборгованість з податків та зборів у сумі 9011070,23 грн.; станом на 30.04.2021 в обліку рахувалася кредиторська заборгованість ДП "Племрепродуктор "Степове" по зарплаті в сумі 2445,3 тис. грн.; заборгованість перед постачальниками та контрагентами в сумі 18906,4 тис.грн.; заборгованість з податків і зборів у сумі 12728647,41 грн.; станом на 15.09.2021 заборгованість з податків і зборів зросла до 16165111,53 грн.
З огляду на зазначене, враховуючи фінансовий стан відповідача, а також те, що нарахування та стягнення з останнього збитків від інфляції компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов Договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що в даному випадку стягнення з відповідача пені та 30% річних у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання, у зв'язку з чим судом справедливим та обґрунтованим є зменшення розміру стягуваної пені та 30 % річних на 50%.
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про стягнення з ДП "Племрепродуктор "Степове" пені в сумі 30399 грн. 73 коп. (60799 грн. 45 коп. - 50%); 30 % річних у сумі 75174 грн. 51 коп. (150349 грн. 02 коп. - 50%).
Судова колегія вважає безпідставними вимоги апелянта щодо відмови у стягненні пені та річних у повному обсязі, оскільки діюче законодавство не передбачає звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язань за договором, у зв'язку зі складним матеріальним становищем та неможливістю виконання зобов'язання.
Стосовно посилань апелянта щодо підписання колишнім керівником відповідача додаткової угоди, яка свідомо та безпідставно збільшує відповідальність підприємства, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказана додаткова угода в судовому порядку недійсною не визнавалася, а відтак у суду відсутні підстави для відмови у стягненні 30% річних.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції належно виконав свій обов'язок щодо мотивації прийнятого ним рішення у даній справі та дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, а доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
За таких обставин, апеляційна скарга Державного підприємства «Племремпродуктор «Степове» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2021 по справі №915/464/21 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2021 по справі №915/464/21 залишається без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Племремпродуктор «Степове» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2021 по справі №915/464/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2021 по справі №915/464/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 08.02.2022 року.
Головуючий суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
С.І. Колоколов