79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"07" лютого 2022 р. Справа №914/2254/21
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,
суддів: Бойко С.М.,
Бонк Т.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут”, вих.№2375/з від 04 жовтня 2021 року
на рішення Господарського суду Львівської області від 14 вересня 2021 року (підписане 20.09.2021 року), суддя Фартушок Т.Б.
у справі № 914/2254/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут”, м. Львів
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “АТ Трейд плюс”, м. Київ
про стягнення штрафу в сумі 41498,80 грн.
У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут” звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “АТ Трейд плюс” про стягнення штрафу в сумі 41498,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем достроково було розірвано із позивачем договір про постачання електричної енергії та не повідомлено про це позивача, відповідно до умов договору відповідач повинен сплатити штрафні санкції на умовах комерційної пропозиції № 5/3 тарифний план «Базовий з тарифом ОСР (передоплата).
Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.09.2021 у справі №914/2254/21 в позові відмовлено повністю.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що стягнення штрафу за дострокове розірвання договору з дотриманням правомірної поведінки відповідача, не можуть бути застосовані у випадку розірвання договору з підстав зміни електропостачальника, оскільки, законодавством та умовами договору передбачено умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника (п. п. 10.1, 10.2 договору). Зазначене також відповідає не лише запропонованому тлумаченню, а й засадам цивільно-правової відповідальності в частині неможливості застосування санкцій за правомірну поведінку.
Разом з тим, судом зазначено, що тлумачення приписів статей 546, 549 та 611 ЦК України свідчить, що за своїм правовим змістом неустойка це вид забезпечення виконання зобов'язання та правовим наслідком його порушення (мірою цивільно-правової відповідальності). Тому недопустимим є встановлення та стягнення неустойки (штрафу чи пені) за правомірну поведінку сторони у зобов'язанні. Місцевий суд акцентував увагу на тому, що висновок про відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій ґрунтується на відсутності протиправності дій відповідача як споживача власне в контексті факту зміни електропостачальника (дострокового припинення договору), а не дотримання правил (процедури) такої зміни. Комерційна пропозиція містить правила про відповідальність власне за факт розірвання договору, а не порушення процедури зміни електропостачальника, що має результатом припинення дії договору.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, апелянт - Товариство з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут” звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 14.09.2021 у справі № 909/374/21 та ухвалити нове рішення у справі про задоволення позову повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції невірно застосовано до спірних правовідносин ч. 10 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», а саме судом зазначено, що стягнення штрафу є нікчемним та покладає додаткове фінансове зобов'язання на споживача, який здійснює своє право на зміну постачальника, однак як вважає скаржник судом не враховано висновків Верховного Суду щодо її застосування, так, як останній у постанові від 04.02.2020 по справі № 914/545/19 зазначив, щодо застосування штрафних санкцій за дострокове розірвання договору (укладеного на визначений строк) з ініціативи споживача в наслідок зміни електропостачальника не суперечить чинному законодавству, а тому відповідна умова не може вважатися нікчемною… Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції взагалі не навів жодних мотивів того, чому він не враховує висновку Верховного Суду по справі № 914/545/19.
Скаржник стверджує, що штраф може бути однією із договірних умов при зміні постачальника, про що і зазначено у п. 2 ч. 1 ст. 58 та ч. 1 ст. 59 Закону України «Про ринок електричної енергії», однак суд не звернув увагу на дані приписи закону, відтак, скаржник вважає, що штраф не суперечить доктрині цивільного та господарського права, та є штрафом за правомірну поведінку. Крім того, правилами роздрібного ринку електричної енергії (надалі ПРРЕЕ) визначені умови та процедури зміни електропостачальника, в тому числі й умови щодо питань застосування договірної відповідальності.
Також скаржник зазначає, що судове рішення ґрунтується в основному на критиці абзацу 3 п. 6.1.3 ПРРЕЕ, який «містить внутрішню суперечність», «пропонує споживачу 2 варіанти поведінки», «обмежує право споживача на заміну постачальника», а тому, «суперечить ч. 1 ст. 218, ч. 1 ст. 230 ГК України, ч. 1 ст. 549 ЦК України, однак, з таким висновком суду скаржник не погоджується та наводить свої міркування, зазначивши, що даний абзац по суті спрямований на захист прав споживача, оскільки містить додаткові гарантії щодо уникнення споживачем від сплати штрафу.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав (не надіслав). З огляду на наведене позивач не скористався своїм правом для подачі відзиву на апеляційну скаргу в порядку ч. 1, ст. 263 ГПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/2254/21 розподілено до розгляду судді - доповідачу Якімець Г.Г. Введено до складу судової колегії суддів Бойко С.М. та Бонк Т.Б., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2021.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “ Львівенергозбут” та ухвалою суду від 22.10.2021 справу № 914/2254/21 призначено до розгляду в порядку письмового провадження з повідомленням учасників справи без їх виклику на підставі ч.10 ст.270 ГПК України.
Заяв про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи з обґрунтуванням від сторін до суду не надходило.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України.
Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).
Колегія суддів зазначає, що справа розглянута судом протягом «розумного строку», зважаючи на перебування головуючого судді Якімець Г.Г. у відпустці з 20 грудня 2021 року по 14 січня 2022 року (включно), а також тимчасову непрацездатність членів колегії - судді Бойко С.М. з 17 січня по 28 січня 2022 року (включно), судді Бонк Т.Б. з 31 січня по 04 лютого 2022 року (включно).
Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач (ТзОВ “АТ Трейд плюс”) приєднався до публічного договору позивача (ТзОВ “Львівенергозбут”) на умовах Комерційної пропозиції №5/3 Тарифний план Базовий з тарифом ОСР (передоплата), яка є додатком № 2 до договору, що розміщена на офіційному веб-порталі Позивача.lez.ua, а відтак, 02.10.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (надалі позивач, постачальник) було укладено із Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ Трейд Плюс» (надалі відповідач, споживач) договір про постачання електричної енергії споживачу (надалі договір) шляхом підписання відповідачем Заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції Постачальника №5/3 «тарифний план БАЗОВИЙ з тарифом ОСР (передоплата)», за умовами якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача. Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.
Відповідно до п.2.3. договору обсяг проданої за розрахунковий період електричної енергії визначається оператором системи розподілу та підтверджується шляхом підписання між постачальником та споживачем акту прийому-передачі товарної продукції.
Згідно п.2.4. договору договірні величини споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період встановлюються та можуть коригуватися в порядку визначеному додатком № 3 до договору.
Пунктом 3.1. договору сторонами погоджено, що початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні. яка є додатком 1 до договору.
Споживач має право вільно змінювати постачальника відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ, та умов договору (п.3.2. договору).
Відповідно до п.3.3. договору постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до договору.
Згідно п.5.1. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до договору.
Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника, яка є додатком 2 до договору. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії (п.5.2. договору).
Пунктом 5.5. договору сторонами передбачено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Відповідно до п.5.7. договору оплата за договором здійснюється споживачем у строки, визначені в обраній споживачем комерційній пропозиції, що є додатком № 2 до цього договору. Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку. Не отримання споживачем рахунку постачальника не звільняє споживача від виконання зобов'язань з оплати за цим договором згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, що є додатком № 2 до цього договору. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів.
Згідно п.5.10. договору споживач має право обрати на розрахунковий період іншого постачальника в установленому ПРРЕЕ порядку, за умов, що в нього є укладений договір про розподіл (передачу) електричної енергії з оператором системи та відсутнє припинення постачання електричної енергії внаслідок наявної заборгованості за постачання електричної енергії перед діючим постачальником.
Відповідно до пп.2, 10, 13, 14 п.6.1. договору споживач має право отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у цьому договорі; вільно обирати іншого електропостачальника та розірвати цей договір у встановленому цим договором та чинним законодавством порядку; перейти на постачання електричної енергії до іншого електропостачальника, у разі наявності договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та відсутності припинення постачання електричної енергії внаслідок наявності заборгованості за постачання електричної енергії перед діючим постачальником; інші права, передбачені чинним законодавством і цим договором.
Споживач зобов'язується відшкодовувати постачальнику збитки, понесені ним у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов'язань перед постачальником, що покладені на нього чинним законодавством та/або цим договором (пп.7 п.6.2. договору).
Підпунктом 6 п.7.1. договору сторонами встановлено, що постачальник має право отримувати відшкодування збитків від споживача, що понесені постачальником у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов'язань перед постачальником, відповідно до умов цього договору та чинного законодавства, у тому числі отримувати відшкодування збитків від споживача за дострокове розірвання договору у випадках, не передбачених договором.
Відповідно до п.10.1. договору споживач має право в будь-який час змінити електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, принаймні за 21 календарний день до такої зміни, вказавши дату або строк, в які буде відбуватись така заміна (початок дії нового договору про постачання електричної енергії).
Згідно п.10.2. договору зміна постачальника електричної енергії здійснюється згідно з порядком, встановленим ПРРЕЕ.
Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору. Термін дії даного договору не може бути більшим за термін дії договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, що укладений споживачем з оператором системи розподілу (п.13.1. договору).
Відповідно до п.13.3. договору за умови дострокового розірвання договору за ініціативою споживача. Споживач зобов'язаний сплатити постачальнику передбачені обраною споживачем комерційною пропозицією штрафні санкції чи іншу фінансову компенсацію за дострокове припинення договору.
Заявою-приєднанням від 02.10.2020 (додаток №1 до договору) відповідач приєднався до договору на умовах комерційної пропозиції постачальника № 5/3 «тарифний план БАЗОВИЙ з тарифом ОСР (передоплата)» за наведеними у Заяві персоніфікованими даними відповідача. Початком постачання електричної енергії є 01.01.2021р.
Також, вказаним додатком визначено, що погодившись з цією заявою-приєднанням (акцептувавши її), споживач засвідчує вільне волевиявлення щодо приєднання до умов договору в повному обсязі. З моменту акцептування цієї заяви-приєднання в установленому ПРРЕЕ порядку споживач та постачальник набувають всіх прав та обов'язків за договором і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору та чинним законодавством України.
Комерційною пропозицією від 01.06.2020 № 5/3 «тарифний план БАЗОВИЙ з тарифом ОСР (передоплата)» (додаток № 2 до договору) серед іншого визначено строк дії договору до 31.12.2022, або до повного виконання грошових зобов'язань за договором, а також розмір штрафу за дострокове розірвання/припинення договору: у разі дострокового розірвання/припинення договору з ініціативи споживача, постачальник нараховує штрафні санкції у розмірі повної вартості спожитої електричної енергії в розрахунковому періоді, що передував розрахунковому періоду, в якому здійснено дострокове розірвання/припинення договору. З метою уникнення споживачем штрафних санкцій за дострокове розірвання/припинення договору з боку попереднього електропостачальника, споживач повинен повідомити діючого та нового електропостачальника про намір укласти з новим електропостачальником договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору (абзац 3 п.6.1.3. ПРРЕЕ).
Вказані додатки до договору підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб сторін договору.
Як встановлено судами, відповідачем у лютому 2021 спожито 10918кВат/год. електричної енергії за договором на суму 41498,80 грн, що підтверджується виставленим позивачем відповідачу до оплати рахунком від 05.03.2021р. №5710002808210219.
Відповідачем за спожиту електричну енергію за договором згідно платіжних доручень від 11.01.2021р. № 3 на суму 30000,00 грн, від 19.02.2021р. № 33 на суму 24000,00 грн та від 29.03.2021р. № 64 на суму 1720,48 грн сплачено на користь позивача 55720,48 грн.
Слід зазначити, що між сторонами відсутній спір щодо оплати поставленої за договором електричної енергії та строку дії укладеного між сторонами договору. Дані обставина сторонами не заперечуються.
Листом від 12.02.2021 вих. №145-07-842 ПрАТ «Львівобленерго» в порядку п.6.1.9. ПРРЕЕ повідомило позивача про отримання запиту на зміну електропостачальника для споживача та підтвердило можливість зміни такого з 01.03.2021р.
08.04.2021 позивач надіслав відповідачу лист вих. № 904/2021/2008 від 07.04.2021 з проханням протягом п'яти операційних днів з дати отримання рахунку сплатити передбачений умовами додатку № 2 до договору штраф в сумі 41498,80 грн. До вказаного листа долучено рахунок на оплату штрафу за дострокове розірвання/припинення договору про постачання електричної енергії споживачу від 06.04.2021р. на суму 41498,80 грн.
Судом встановлено, що вищезазначений лист відповідачем отримано, однак, залишено без відповіді та задоволення, оскільки, в матеріалах справи відсутні докази повного або часткового задоволення даного листа.
У зв'язку з вищенаведеним, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача на свою користь 41498,80 грн штрафу за дострокове розірвання із позивачем договору про постачання електричної енергії та не повідомлення про це позивача, на умовах Комерційної пропозиції №5/3 Тарифний план Базовий з тарифом ОСР (передоплата).
Отже, предметом спору є стягнення штрафу за дострокове розірвання із позивачем договору про постачання електричної енергії.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ч.ч. 1, 4, 7 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.1 ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору у відповідності до законодавства.
Згідно ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Згідно ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Як уже було зазначено вище, 02.10.2020 між сторонами у справі виникли договірні відносини на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу (надалі договір) шляхом підписання відповідачем Заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції Постачальника №5/3 «тарифний план БАЗОВИЙ з тарифом ОСР (передоплата)», за умовами якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача. Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.
З вищенаведеного слідує, що до даних правовідносин слід застосовувати Закон України «Про ринок електричної енергії» та Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 р. (далі по тексту - Правила) та є однаковими для усіх споживачів.
Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Згідно з п. 1.1.1 Правил цей нормативно-правовий акт регулює взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. Ці Правила є обов'язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.
Відповідно до п. 3.1.8 Правил договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.
За змістом статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються, зокрема, строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору. Жодне положення договору постачання електричної енергії споживачу не має створювати обмежень права споживача на зміну електропостачальника. Крім того, договір не може містити положення, що накладають додаткові фінансові зобов'язання на споживача, який здійснює зазначене право. В іншому разі таке положення вважається недійсним з моменту укладення договору.
Згідно ст.58 зазначеного Закону споживач має право змінювати електропостачальника на умовах, визначених цим Законом та правилами роздрібного ринку.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про ринок електричної енергії» зміна електропостачальника споживачем здійснюється на безоплатній основі у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку. Зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена у строк не більше трьох тижнів з дня повідомлення таким споживачем про намір змінити електропостачальника.
Споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником (пункт 6.1.1 Правил).
За змістом п. 6.1.3 Правил зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена протягом періоду, що починається з дня повідомлення споживачем нового електропостачальника про наміри змінити попереднього електропостачальника, але у строк, що не перевищує 21 календарний день з дня вказаного повідомлення. Днем повідомлення споживачем про намір змінити електропостачальника вважається дата зафіксованого звернення споживача до нового електропостачальника щодо наміру укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу. Якщо споживач має чинний договір про постачання електричної енергії споживачу з фіксованим терміном (строком) дії, з метою уникнення штрафних санкцій за дострокове розірвання договору з боку попереднього електропостачальника споживач повинен повідомити нового електропостачальника про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору.
Датою початку процедури зміни електропостачальника вважається дата отримання всіх необхідних даних, передбачених пунктом 6.1.5 цієї глави (пункт 6.1.6 ПРРЕЕ).
Такі ж умови передбачені і в укладеному між сторонами договорі з урахуванням укладених до даного договору додатків.
Так, зокрема п. 10.1 спірного договору передбачено, що споживач має право в будь-який час змінити електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, принаймні за 21 календарний день до такої зміни, вказавши дату або строк, в які буде відбуватись така заміна (початок дії нового договору про постачання електричної енергії). Дія договору припиняється у випадку зміни електропостачальника (п. 13.5 договору).
Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов'язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови (п. 13.2 договору).
За змістом пункту 13.3 договору за умови дострокового розірвання договору за ініціативою споживача споживач зобов'язаний сплатити постачальнику передбачені обраною споживачем комерційною пропозицією штрафні санкції чи іншу фінансову компенсацію за дострокове припинення договору.
Згідно зі статтею 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 653 ЦК України).
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Отже, у зазначеній нормі наведено основне правило щодо можливості припинення зобов'язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Згідно ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
За загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому ст. 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов'язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором (аналогічна правова позиція викладена у постанові колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 р. № 916/1684/18).
Враховуючи положення ч.ч.1,2 ст.598 ЦК України, у зазначеній нормі наведено основне правило щодо можливості припинення зобов'язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.
Порядок зміни енергопостачальника за ініціативою споживача врегульовано розділом 6.1 Правил, згідно положень якого зміна постачальника електричної енергії без настання негативних наслідків для споживача можлива лише за умови повідомлення нового постачальника за 21 календарний день до дати закінчення терміни строку дії чинного договору. Процес зміни електропостачальника за ініціативою споживача здійснюється на безоплатній основі і повинен завершитись у строк, що не перевищує 21 календарний день з дня повідомлення.
З вищенаведеного слідує, що законодавцем визначено термін 21 календарний день, який є достатнім для суб'єктів ринку електричної енергії та учасників роздрібного ринку, які задіяні у цьому процесі для проведення процедури зміни електропостачальника і дотримання цього строку є необхідною умовою для уникнення споживача від негативних наслідків у вигляд сплати штрафу на користь попереднього електропостачальника.
Як уже було зазначено вище, комерційною пропозицією від 01.06.2020 № 5/3 «тарифний план БАЗОВИЙ з тарифом ОСР (передоплата)» (додаток № 2 до договору) серед іншого визначено строк дії договору до 31.12.2022, або до повного виконання грошових зобов'язань за договором, а також розмір штрафу за дострокове розірвання/припинення договору: у разі дострокового розірвання/припинення договору з ініціативи споживача, постачальник нараховує штрафні санкції у розмірі повної вартості спожитої електричної енергії в розрахунковому періоді, що передував розрахунковому періоду, в якому здійснено дострокове розірвання/припинення договору. З метою уникнення споживачем штрафних санкцій за дострокове розірвання/припинення договору з боку попереднього електропостачальника, споживач повинен повідомити діючого та нового електропостачальника про намір укласти з новим електропостачальником договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору (абзац 3 п.6.1.3. ПРРЕЕ).
12.02.2021 листом вих. №145-07-842 ПрАТ «Львівобленерго» в порядку п.6.1.9. ПРРЕЕ повідомив позивача про отримання запиту на зміну електропостачальника для споживача.
Тобто, відповідач дотримався встановленого умовами договору та Правилами порядку зміни постачальника електричної енергії, отже негативні наслідки у вигляді сплати штрафу не можуть виникати.
Умовами договору, складовою якого є Правила та комерційна пропозиція, передбачено право споживача на вільний вибір електропостачальника. Штрафні санкції можуть бути застосовані лише у випадку порушення обов'язку, який є складовою цивільного правовідношення.
Враховуючи ту обставину, що відповідач діяв у межах, визначених як Правилами, так і Закону України «Про ринок електричної енергії», відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій.
При цьому судова колегія звертає увагу на те, що висновок про відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій ґрунтується на відсутності протиправності дій споживача власне в контексті факту зміни електропостачальника (дострокового припинення договору), а не дотримання правил (процедури) такої зміни.
Крім того, комерційна пропозиція № 5/3 містить положення про відповідальність саме за факт розірвання договору, а не за порушення процедури зміни електропостачальника, що має результатом припинення дії договору.
Виконуючи вимоги ч.1 ст.316 ГПК України, суд зазначає, що дострокове розірвання договору з ініціативи споживача, у зв'язку із зміною електропостачальника не є випадком не передбаченим умовами договору та відповідно не є підставою для нарахування штрафних санкцій згідно з пунктом 13.3 договору.
Разом з тим, як зазначено скаржником в апеляційній скарзі, при прийнятті оскаржуваного рішення судом не враховано висновків Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 по справі № 914/545/19.
З приводу наведеного, судова колегія зазначає, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 лютого 2020 року рішення по справі № 914/545/19 яким позовні вимоги були задоволені та залишені без змін постановою апеляційної інстанції, було скасовано, а дану справу було направлено на новий розгляд, відтак, покликання апелянта на дану постанову як на судову практику є недоцільним.
Окрім того, не заслуговують на увагу суду інші доводи скаржника, оскільки спростовуються вище встановленими обставинами справи.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача до задоволення не підлягають.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи заявника апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає.
На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст. 277 ГПК України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги, таких підстав апеляційним судом не встановлено.
Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
постановив:
Рішення Господарського суду Львівської області від 14 вересня 2021 року у справі №914/2254/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Матеріали справи №914/2254/21 повернути до Господарського суду Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.