79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"07" лютого 2022 р. Справа № 914/1263/21
Головуючий (суддя-доповідач) Західного апеляційного господарського суду - Якімець Г.Г.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Санаторію «Нафтуся Прикарпаття», б/н та б/д
на рішення Господарського суду Львівської області від 11 січня 2022 року (підписане 20.01.2022), суддя Мороз Н.В.
у справі №914/1263/21
за позовом Заступника керівника Львівської обласної прокуратури, м. Львів в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів
до відповідача Санаторію «Нафтуся Прикарпаття», с. Модричі, Дрогобицький район, Львівська область
про стягнення 515 543,91 грн.
02 лютого 2022 року до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Санаторію «Нафтуся Прикарпаття» на рішення Господарського суду Львівської області від 11 січня 2022 року у справі №914/1263/21.
Відповідно до ч.3 ст.258 ГПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
В апеляційній скарзі апелянт просить суд звільнити його від сплати судового збору за подання скарги. Як на підставу для звільнення від сплати судового збору скаржник посилається на понесені санаторієм збитки протягом 2019-2021 років, що підтверджує звітом про фінансові результати за 2021 рік. Зокрема, апелянт посилається на положення ст.8 ЗУ «Про судовий збір», оскільки розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу скаржника. Крім цього, можливість звільнення від сплати судового збору юридичної особи, апелянт обґрунтовує висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18.
Розглянувши клопотання скаржника, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення апелянта від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 11 січня 2022 року у справі №914/1263/21, з огляду на наступне:
Частиною 2 ст.123 ГПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Згідно з ст.8 ЗУ «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Слід зазначити, що відстрочення, розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати можливе лише у випадках та за наявності умов, передбачених ст.8 ЗУ «Про судовий збір». Наведений перелік підстав для вчинення судом вказаних дій є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18, на яку зокрема посилається і скаржник у апеляційній скарзі, зазначено, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
З аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
У п.45 вказаної вище постанови Великої Палати Верховного Суду останній дійшов висновку, що із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Судом встановлено, що предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за договором оренди, тобто, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, відтак, підстави для звільнення апелянта (юридичної особи) від сплати судового збору в цьому випадку відсутні.
Зважаючи на наведене, подаючи апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 11 січня 2022 року у справі №914/1263/21, скаржник повинен сплатити судовий збір у порядку та розмірі, що встановлені Законом України «Про судовий збір».
Згідно з ч.1 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (пп.4 п.2 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір»).
Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 11 січня 2022 року у справі №914/1263/21 апелянт повинен сплатити судовий збір в розмірі 11 599,74 грн. (150% від 7 733,16 грн.).
Частиною 2 ст.260 ГПК України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
У відповідності до ч.1 ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч.2 ст.174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху та роз'яснення апелянту, що протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали, останній має право усунути недоліки апеляційної скарги та подати суду докази сплати судового збору в сумі 11 599,74 грн.
Слід зазначити, що у випадку не усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається апелянту, в порядку ч.4 ст.174 ГПК України.
Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст.174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Санаторію «Нафтуся Прикарпаття» на рішення Господарського суду Львівської області від 11 січня 2022 року у справі №914/1263/21 залишити без руху.
2.Роз'яснити апелянту, що протягом 10-ти днів з дня вручення цієї ухвали він має право усунути недоліки апеляційної скарги та подати суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 11 599,74 грн.
3.Копію ухвали суду надіслати скаржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.