02 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 460/585/21 пров. № А/857/20728/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Кушнерика М. П., Ніколіна В.В.,
з участю секретаря судового засідання - Єршової Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська м'ясопереробна компанія" та Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року у справі №460/585/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська м'ясопереробна компанія" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
суддя в 1-й інстанції - Дорошенко Н. О.,
час ухвалення рішення - 13.10.2021 року,
місце ухвалення рішення - м. Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 13.10.2021 року,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська м'ясопереробна компанія" звернулося в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00002150703 від 15 січня 2021 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання на 724260,00 грн за платежем податок на додану вартість; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00002160703 від 15 січня 2021 року, яким завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за жовтень 2020 року у розмірі 197717, 00 грн.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 15 січня 2021 року № 00002150703 в частині штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 120710,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення в частині відмовлених позовних вимог прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню в цій частині, покликаючись на те, що порушення постачальником товару (послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для позбавлення іншого платника - покупця товару (послуг) права на формування витрат, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки та про злагодженість дій між ними. Крім того, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, не врахував, що за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування. Зазначає, що ТОВ «Західноукраїнська м'ясопереробна компанія» підтвердило факт отримання товару від ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» належними та допустимими доказами, що описані в акті перевірки, а також підтвердило рух активів за наслідками отримання таких товарів згідно з банківськими документами. Звертає увагу, що твердження відповідача про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "Виробнича компанія «Агро-Альянс» з покликанням виключно на інформацію з баз даних податкового органу носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Посилання контролюючого органу на наявність актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення актів про неможливість проведення звірок будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаних актів з відображенням в них окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належними доказами в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган та вказує, що отримання та оприбуткування платником податків придбаних у ТОВ "Виробнича компанія "Агро-Альянс" товарів підтверджується даними бухгалтерського обліку і первинними документами. Факт використання у господарській діяльності ТОВ «Західноукраїнська м'ясопереробна компанія» придбаних товарів не заперечується також і відповідачем. Таким чином, вважає, що відповідач не спростував законність дій платника податків (позивача), а лише зазначив про нереальність господарських операцій позивача з контрагентом, зазначені в акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагента позивача і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій, тому можливі порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для нього, а не для позивача. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Крім того, не погоджуючись з вказаним судовим рішенням у частині задоволених позовних вимог, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення в цій частині прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що в охопленому перевіркою звітному періоді платник податків оформляв взаємовідносини з ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації від'ємного значення з ПДВ. Зазначає, що надані до перевірки первинні документи складені без фактичного здійснення господарських операцій, а тому не підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту. Звертає увагу, що судом першої інстанції не враховано, що на момент проведення перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення тривала процедура узгодження податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами перевірки: форми «Р» №00027080701 від 18 грудня 2020 року та форми «В4» №00027100701 від 18 грудня 2020 року, а тому контролюючий орган правомірно застосував розмір штрафу, що передбачений п.123.3 ст.123 ПК України. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому зазначає, що оскільки на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 15 січня 2021 року №00002150703 тривало узгодження податкового повідомлення-рішення №00027080701 від 18 грудня 2020 року, винесення якого зумовило застосування до Товариства штрафу у розмірі 50% суми заниження податкового зобов'язання, а на час вирішення цього судового спору рішенням суду у справі №460/75/21, яке набрало законної сили, таке податкове повідомлення-рішення було скасоване, тому суд першої інстанції правильно зазначив про відсутність визначених п.123.3 ст.123 ПК України підстав для застосування до платника податків штрафу у розмірі 50% за ознакою повторності. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення в цій частині, а тому просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу позивача необхідно задовольнити, апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що в період з 14 грудня 2020 року по 18 грудня 2020 року уповноваженими особами Головного управління ДПС у Рівненській області проведено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська м'ясопереробна компанія" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 року від'ємного значення з податку на додану вартість.
За результатами документальної позапланової виїзної перевірки оформлено акт від 22 грудня 2020 року №4386/17-00-07-03/40841356, в якому контролюючим органом встановлено порушення пп."а" п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у податковій звітності за жовтень 2020 року на суму ПДВ 680557,00 грн по взаємовідносинах з ТОВ "Виробнича компанія "Агро-Альянс", господарські операції з яким мали нереальний характер, що призвело до: завищення суми від'ємного значення податкової декларації з ПДВ за жовтень 2020 року, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 197717,00 грн, заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за жовтень 2020 року, яке сплачується до державного бюджету у розмірі 482840,00 грн (а.с.10-22).
Подане Товариством з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська м'ясопереробна компанія" заперечення на Акт перевірки контролюючим органом було відхилено, а висновки Акту перевірки залишені без змін.
15 січня 2021 року Головним управлінням ДПС у Рівненській області винесено податкові повідомлення-рішення: №00002150703, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 724260,00 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням на 482840,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 241420,00 грн (а.с.6,7); №00002160703, яким Товариству зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за жовтень 2020 року в сумі 197717,00 грн (а.с.8, 9).
Вважаючи протиправними вищевказані податкові повідомлення-рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська м'ясопереробна компанія" звернулося з цим позовом в суд.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення від 15 січня 2021 року №00002160703 є правомірним, підстави для його скасування з мотивів, наведених позивачем відсутні; податкове повідомлення-рішення від 15 січня 2021 року №00002150703 в частині суми збільшення податкового зобов'язання в сумі 482840,00 грн та в частині штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 120710,00 грн є правомірним, підстави для його скасування з мотивів, наведених позивачем, відсутні; в частині штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 120710,00 грн таке податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та безпідставним, а тому в цій частині позов підлягає задоволенню.
Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
Ст.185 ПК України передбачає, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з пп.“а” п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За змістом п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Так, п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
При цьому, статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга цієї статті).
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що податкові наслідки у виді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 липня 2020 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Агро-Альянс" (продавець) укладено договір поставки №28/07, предметом якого є постачання Товару (яловичина в напівтушках охолоджена) в кількості, по ціні та на суму, що зазначатиметься кожного разу на кожну окрему партію Товару у видаткових накладних. Оплата за кожну партію Товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника не пізніше 15 операційних днів з моменту отримання товару. Доставка кожної партії товару здійснюється транспортом за домовленістю сторін і визначатиметься у товарно-транспортних накладних. Транспортні витрати відносяться на рахунок тієї сторони, яка зазначена у товарно-транспортній накладній як замовник. Постачальник гарантує, що весь товар має належну якість, що підтверджується якісним посвідченням (а.с.64-66 том 1).
Постачальником ТОВ "Виробнича компанія "Агро-Альянс" виписано позивачу видаткові накладні на підставі договору №28/07 від 28 липня 2020 року на реалізацію товару (м'ясо яловичина в напівтушках охолоджене 1 кат.), а саме: №57 від 02 вересня 2020 року - кількість 1760,4 кг, на суму 133790,40 грн з ПДВ; № 58 від 03 вересня 2020 року - кількість 18638,5 кг, на суму 1416526,00 грн з ПДВ; №71 від 09 вересня 2020 року - кількість 14555,3 кг, на суму 1106202,80 грн з ПДВ; №70 від 09 вересня 2020 року - кількість 18774 кг, на суму 1426824,00 грн з ПДВ; №76 від 16 вересня 2020 року - кількість 18702,8 кг, а суму 1384007,2 грн з ПДВ (а.с.67-71 том 1).
Крім того, ТОВ "Виробнича компанія "Агро-Альянс" складено податкові накладні на постачання позивачу товарів за номенклатурою "м'ясо яловичина в напівтушках охолоджене 1 кат.": № 2 від 01 вересня 2020 року на суму 1416526,00 грн, ПДВ 236087,67 грн; № 3 від 01 вересня 2020 року на суму 133790,40 грн, ПДВ 22298,40 грн; №23 від 09 вересня 2020 року на суму 1106202,80 грн, ПДВ 184367,13 грн; №24 від 09 вересня 2020 року на суму 1426824,00 грн, ПДВ 237804,00 грн; №26 від 16 вересня 2020 року на суму 1384007,20 грн, ПДВ 230667,87 грн (а.с.77-81 том 1).
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Західноукраїнська м'ясопереробна компанія» на підтвердження факту отримання товарів від ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» надано до перевірки наступні документи, а саме: договір поставки №28/07 від 28 липня 2020 року, укладеного з ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс»; видаткові накладні №57 від 02 вересня 2020 року, №58 від 03 вересня 2020 року, №71 від 09 вересня 2020 року, №70 від 09 вересня 2020 року, №76 від 16 вересня 2020 року; товарно-транспортні накладні №Р57 від 02 вересня 2020 року, №Р58 від 03 вересня 2020 року, №Р71 від 09 вересня 2020 року, №Р70 від 09 вересня 2020 року, №Р76 від 16 вересня 2020 року; належним чином зареєстровані податкові накладні №2 від 01 вересня 2020 року, №3 від 01 вересня 2020 року, №23 від 09 вересня 2020 року, №24 від 09 вересня 2020 року та №26 від 16 вересня 2020 року; декларації виробника №97 від 02 вересня 2020 року, №98 від 02 вересня 2020 року та №101 від 07 вересня 2020 року; банківські виписки про оплату товару за 01 вересня 2020 року, 09 вересня 2020 року та 17 вересня 2020 року; картки рахунків 631, 26, 6441 по ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс».
Таким чином, на думку колегії суддів, факт реальності господарських операцій між ТОВ «Західноукраїнська м'ясопереробна компанія» та ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» підтверджено належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, а також підтверджено рух активів за наслідками отримання таких товарі згідно з банківськими документами.
Крім того, у контексті наведених вище норм чинного законодавства та первинних документів, встановлено, що господарські операції між ТОВ «Західноукраїнська м'ясопереробна компанія» та його контрагентом були здійснені в межах господарської діяльності, позивач переслідував ділову мету при їх здійсненні та поніс зміни майнового стану, що, в свою чергу, вказує на реальне настання для ТОВ «Західноукраїнська м'ясопереробна компанія» правових наслідків, обумовлених відповідними правочинами.
Позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення свого контрагента правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. Крім того, у разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.
З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що в діях позивача, як платника податку, не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, доцільності та діловій меті здійснення господарської діяльності, що підтверджується наявністю належним чином оформлених та досліджених судом документів.
Колегія суддів зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов'язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (покупцями) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань. Однак акт перевірки посилань на такі докази не містить.
Крім того, ТОВ «Західноукраїнська м'ясопереробна компанія» підтверджено, а відповідачем не спростовано факт використання ТОВ «Західноукраїнська м'ясопереробна компанія» придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності. Не спростовано також і господарський сенс відповідних операцій.
Колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи за своїм змістом дозволяють достовірно встановити обсяги та зміст господарських операцій, а тому їх необхідно розцінювати як належне документування господарських операцій із придбання та отримання товарів і послуг.
Щодо покликань податкового органу та висновку суду першої інстанції, як на правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, щодо податкової інформації про контрагентів по ланцюгу постачання, то колегія суддів вважає такі помилковими, оскільки така інформація та дії контрагента контрагентів не спростовує реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.
За змістом пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України презумпцію правомірності рішень платника податку в тому разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Це поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту для визначення об'єкта оподаткування з податку на додану вартість, і за її змістом, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно. Однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.
Таким чином, висновки про нереальність господарських операцій ТОВ «Західноукраїнська м'ясопереробна компанія» є такими, що базуються виключно на припущеннях, не підтверджені належними та допустимими доказами і фактично повністю спростовуються первинними документами.
Також, колегія суддів зазначає, що зустрічних звірок податкового органу із ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» не проведено, а інформацію щодо них взято із інформаційних баз податкового органу.
На думку колегії суддів, відповідач не навів в акті перевірки належних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.
Також, контролюючим органом не взято до уваги тієї обставини, що при укладенні договорів з контрагентом у позивача була наявна ділова мета, оскільки товарно-матеріальні цінності, придбані в цього контрагента, використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджено належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами і які спричинили реальні зміни майнового стану позивача.
Таким чином, відповідач не спростував законність дій платника податків (позивача), а лише зазначив про нереальність господарських операцій позивача з контрагентом, тобто, фактично, податковим органом заміщено обов'язок спростування презумпції законності дій та рішень платника податків на обов'язок доводити податковому органу правомірність відображення в податковому обліку певних операцій. При цьому, зазначені в акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагента позивача і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.
Тому можливі порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для нього, а не для позивача.
Колегія суддів зазначає, що Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Формування податкового кредиту є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом інших осіб, їх звітності та податкової дисципліни. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету або встановлено порушення податкового законодавства з боку контрагента, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також ТОВ «Західноукраїнська м'ясопереробна компанія» не може нести відповідальність за дії контрагентів, які на думку податкового органу є «сумнівними» чи «фіктивними» суб'єктами господарювання.
Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Булвес АД проти Болгарії» (заява за № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
З врахування наведеного вище, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу щодо не підтвердження здійснення господарських взаємовідносин позивача з його контрагентом є неправомірними, оскільки реальність здійснення господарських операцій підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами. Правочини, укладені з контрагентом, не визнані у встановлено законом порядку недійсними. Висновки податкового органу про завищення податкового кредиту та від'ємного значення з податку на додану вартість за результатами таких господарських операцій є безпідставними та необґрунтованими, оскільки податковим органом не доведено обставин, які б свідчили про фактичне нездійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс».
Крім того, як зазначалося вище придбані позивачем товари у ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» використано у його господарській діяльності, цього факту податковим органом не спростовано.
Колегією суддів встановлено, що позивач при виборі контрагента та укладенні з ним договорів керувався належною обачністю. Протилежного контролюючим органом не доведено. Проявом такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь - яких дій на предмет перевірки податкової “доброчесності” контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу свідчать на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової “надійності” такого контрагента та вказують на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.
Також, колегія суддів враховує ту обставину, що контрагент позивача на момент здійснення господарських операцій знаходився на податковому обліку як платники ПДВ, його свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ на час здійснення господарських операцій з позивачем не було анульоване, правочини з цим суб'єктом господарювання, а також первинні бухгалтерські та податкові документи не визнані у встановленому чинним законодавством України порядку недійсними, що, на думку колегії суддів, також може свідчити про те, що позивач діяв з належною обачністю.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем для перевірки представлено податковому органу документи, які є належним підтвердженням реальності операцій між позивачем та ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс», а також свідчать про належне документування їх здійснення і вказують на коректність обчислення та сплати податків і зборів по таких операціях, а тому податкове повідомлення-рішення №00002150703 від 15 січня 2021 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання на 724260,00 грн за платежем податок на додану вартість та податкове повідомлення-рішення №00002160703 від 15 січня 2021 року, яким завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за жовтень 2020 року у розмірі 197717, 00 грн є протиправними та підлягають скасуванню.
Доводи апеляційної скарги позивача колегія суддів вважає підставними та обґрунтованими, такі знайшли своє підтвердження під час розгляду справи та спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги відповідача, на думку колегія суддів, є безпідставними, такі не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеними вище мотивами та матеріалами справи.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.
Враховуючи те, що по суті розгляду вказаної справи позовні вимоги позивача задоволено, то відповідно до ст.139 КАС України із відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір на суму 13829,66 грн, сплачений ним згідно з платіжним дорученням №157 від 26 січня 2021 року за подання позовної заяви та 20744,49 грн, сплачений згідно з платіжним дорученням №2084 від 05 листопада 2021 року за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська м'ясопереробна компанія" задовольнити.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 460/585/21 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська м'ясопереробна компанія" задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00002150703 від 15 січня 2021 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання на 724260,00 грн за платежем податок на додану вартість.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00002160703 від 15 січня 2021 року, яким завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за жовтень 2020 року у розмірі 197717, 00 грн.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ ВП 44070166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська м'ясопереробна компанія" (код ЄДРПОУ 40841356) судовий збір на суму 13829,66 грн, сплачений ним згідно з платіжним дорученням №157 від 26 січня 2021 року за подання позовної заяви та 20744,49 грн, сплачений згідно з платіжним дорученням №2084 від 05 листопада 2021 року за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку, лише у випадках ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді М. П. Кушнерик
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 11 лютого 2022 року.