10 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 380/10282/21 пров. № А/857/18650/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Бруновської Н.В., Запотічного І.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу 7 Прикордонного Карпатського загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року, ухвалене суддею Сакалош В.М. у м. Львові у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 380/10282/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,-
24 червня 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення в належному розмірі за період з 01 січня 2016 року по 27 грудня 2017 року;
- стягнути індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 27 грудня 2017 року у сумі 69935, 31 гривень (з урахуванням виплати індексації грошового забезпечення Львівським прикордонним загоном за вказаний період), із обов'язковим зазначенням у рішенні суми індексації грошового забезпечення або базового місяця для нарахування індексації (січня 2008 року) із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- зобов'язати нарахувати та виплатити компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 15.06.2021 - день її фактичної виплати, - відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) у відношенні до позивача ОСОБА_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення в належному розмірі за період з 01 січня 2016 року по 27 грудня 2017 року.
Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 27 грудня 2017 року (з урахуванням виплати індексації грошового забезпечення Львівським прикордонним загоном за вказаний період), базового місяця для нарахування індексації (січня 2008 року) із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.
У задоволенні інших вимог позовної заяви відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що позивач підпадає під дію пункту 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію, яким обчислення індексу інфляції необхідно застосовувати залежно від збільшення їх посадового окладу за посадою.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 27 грудня 2021 року, капітана ОСОБА_1 наказом начальника 7 прикордонного Карпатського загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України від 27.12.2017 року №337-ос виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.
На день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу 7 прикордонного Карпатського загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України, з позивачем не проведено всіх належних розрахунків щодо виплати індексації грошового забезпечення.
На звернення позивача із заявою від 28 квітня 2021 року про нарахування та виплату мені індексації грошового забезпечення за період з 16.08.2016 по 27.12.2017 листом Львівського прикордонного загону № 11/Г-19 від 24.05.2021 повідомлено, що індексацію грошового забезпечення за період з 16.08.2016 по 27.12.2017 буде нараховано та виплачено з проведенням відповідних відрахувань згідно законодавства при надходженні цільового фінансування в порядку черговості. Додатками до відповіді було додано довідку про нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 16.08.2016 по 27.12.2017, згідно якої Львівським прикордонним загоном для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 16.08.2016 року по 27.12.2017 року враховано базовий місяць липень 2015 року.
28.05.2021 позивачу військовою частиною здійснено нарахуванння індексації грошового забезпечення в розмірі 4554, 91 грн на особистий картковий рахунок.
28 квітня 2021 року позивач звертався до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби про виплату індексації грошового забезпечення за період з 17.07.2016 по 16.08.2016, оскільки в цей час перебував у їхньому розпорядженні.
28.04.2021 позивач звернувся до Донецького прикордонного загону про виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 17.07.2016.
03 червня 2021 року позивачем отримано відповідь № 11/5212 від 24.05.2021, в якій Донецький прикордонний загін запропонував позивачу звернутись до Львівського прикордонного загону з метою виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період.
04 червня 2021 року позивачем було отримано відповідь від виконуючого обов'язки начальника Львівського прикордонного загону № 11/Г-24 від 28.05.2021, в якій повідомлено, що індексацію грошового забезпечення, за період з 08.12.2015 по 15.08.2016 буде нараховано та виплачено в червні 2021 року по надходженні відповідного фінансування в порядку черговості.
15.06.2021 позивачу на особистий картковий рахунок було нараховано індексацію грошового забезпечення від військової частини НОМЕР_1 в розмірі 68,0 грн.
Позивач, вважаючи дії відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у спірний період у належному розмірі протиправними, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.92 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання праці військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх трудових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону №2011-XII).
Преамбулою Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення в межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Як зазначено Верховним Судом в постановах від 19 червня 2019 року (справа №825/1987/17), від 20 листопада 2019 року (справа № 620/1892/19), від 05 лютого 2020 року (справа №825/565/17), індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку №1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону №1282-XII підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженимПостановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078), який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 (до 01.01.2016 - 101) відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
При цьому, до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), а базовий місяць (місяць підвищення) визначався у разі коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати.
Таким чином, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру (місяць, в якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових).
Аналогічна правова позиція випливає зі змісту постанов Верховного Суду від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17 і від 22 липня 2020 року у справі №400/3017/19.
Предметом спору у цій справі є оцінка наявності чи відсутності підстав для визнання дій/бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) протиправними та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по дату виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів матеріального забезпечення з урахуванням січня 2008 року як базового місяця для його розрахунку.
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч.2 ст.2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1-3 ст. 90 КАС України).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що з 01.01.2016 по 27.12.2017 індексація позивачу виплачувалась з урахуванням базового місяця липень 2015 року, що згідно доводів скаржника зумовлене підвищенням посадового окладу за посадою.
Після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»(набрала законної сили 01 березня 2018 року), якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року.
Таким чином, визначення базового місяця залежить від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року на підставіпостанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 січня 2008 року та втратила чинність 01 березня 2018 року у зв'язку з прийняттямнаказу Міністерства оборони України від 01 березня 2018 року № 90 «Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України».
Однак, при вирішенні спірних правовідносин судом підлягає врахуванню положення, визначені пунктом 10-2 Порядку № 1078.
За змістом наведеної норми Для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Обставини зміни розміру посадового окладу у липні 2015 року у бік збільшення, позивачем не заперечуються, а тому при визначенні базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення враховується рівень такого підвищення.
Крім того, надані позивачем довідки щодо нарахування індексації за окремі періоди, що охоплюються спірним періодом, містять вказівки на те, який базовий місяць застосовано для обчислення індексації грошового забезпечення позивача: липень 2015 року.
З огляду на наведене відсутні правові підстави для визнання протиправними дій/бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по 27 грудня 2017 року, оскільки відповідачем правомірно застосовувався у цей період при нарахуванні індексації базовий місяць липень 2015 року (місяць, у якому відбулося збільшення посадового окладу).
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення решти позовних вимог як похідних.
Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуальногозакону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 3 частини 1статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в строки, встановлені статтею 309 КАС України.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 242, 308, 309, 311, 315, 317, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу 7 Прикордонного Карпатського загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України задовольнити, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі №380/10282/21 - скасувати.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді Н. В. Бруновська
І. І. Запотічний