10 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 140/6043/21 пров. № А/857/22616/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Кухтея Р.В.,
Шевчук С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Мачульський В.В.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження в м.Луцьк 23 вересня 2021 року у справі №140/6043/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
15.06.2021 ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00/2056/0420 від 19.11.2020, стягнути з Головного управління ДПС у Волинській області витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що закінчення встановленого статтею 102 ПК України строку є безумовною підставою для відсутності у контролюючого органу права визначати платнику податків суму грошових зобов'язань, в тому числі штрафних санкцій, за період поза межами такого строку. Суд першої інстанції вказав, що враховуючи, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 ПК України, відповідно штрафні санкції можуть бути застосовані в межах 1095 днів, з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки, в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні вказано, що штрафна санкція розрахована за затримку сплати узгоджених податкових зобов'язань на 1 586 днів, то дане податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Також суд першої інстанції вказав, що питання своєчасності нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів може бути предметом лише документальної перевірки, тоді як відповідачем фактично було проведено перевірку щодо дотримання позивачем строків сплати суми грошового зобов'язання з транспортного податку, однак такий предмет камеральної перевірки не передбачений чинним законодавством України, а тому відповідачем порушено не лише строк нарахування грошових зобов'язань, а й сам порядок такого нарахування. Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, то суд першої інстанції зазначив, що за договором про надання правової допомоги були досягнуті домовленості про розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення, а тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу в сумі 2000,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Волинській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що у зв'язку з тим, що у платника вже була наявна недоїмка, так як не сплачено податкове повідомлення-рішення від 22.06.2015, відповідно до пункту 87.9 ст.87 ПК України списання боргу відбулось в порядку черговості, а саме з дане податкове повідомлення-рішення, у зв'язку з цим нараховано штрафні фінансові санкції у розмірі 20%. Скаржник вказує, що дії контролюючого органу щодо винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідали вимогам податкового законодавства. Скаржник також зазначає, що заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу є завищеною та необґрунтованою, заявлений розрахунок, наданий адвокатом, не відповідає дійсності.
Враховуючи, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), в силу приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС у Волинській області на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку з питань дотримання вимог п.267.8 ст.267 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ щодо своєчасності сплати ОСОБА_1 транспортного податку. За результатами камеральної перевірки складено акт №14596/Ж/03-20-04-20/ НОМЕР_1 від 21.10.2020, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено затримку сплати транспортного податку чим порушено п.287.3 ст.287 та ст.126 Податкового кодексу України (а.с.11-12).
На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області винесено податкове повідомлення-рішення №00/2056/0420 форми «Ш» від 19.11.2020, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання зі сплати штрафних санкцій за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» у розмірі 20% у сумі 5000,00 грн. у зв'язку із затримкою сплати транспортного податку на 1 586 днів (а.с.8).
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, таким, що підлягає скасуванню, ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - ПК України) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Отже, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування в платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.
При цьому з 01.01.2017, враховуючи зміни, внесені у ПК України Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 №1797-VIII предметом камеральної перевірки можуть бути питання своєчасності нарахування та сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання.
В акті перевірки від 21.10.2020 зазначено, що при перевірці використано базу даних ГУ ДПС у Волинській області та відповідно до історії сплати узгодженого податкового зобов'язання, положень статті 126 ПК України, платник зобов'язаний сплатити штраф з транспортного податку в розмірі 5000 грн.
У відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі відповідач зазначає, що в ІС «Податковий блок» у 2015 році занесено відомості щодо платників, власників транспортних засобів за даними Міністерства економічного розвитку, зокрема на автомобіль «LEXUS LX570», номер кузова НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 , 2010 року випуску, а тому на підставі даних сформовано та направлено податкове повідомлення-рішення від 22.06.2015 №460/Ж/03-18-17-04, яке станом на 13.08.2015 повернулось з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
Скаржник вказує, що, також, позивачу сформовано та направлено податкове повідомлення-рішення від 26.03.2018 та нараховано 25 000 грн. за платежем «транспортний податок з фізичних осіб». По цьому податковому повідомленню-рішенню розпочато процедуру стягнення податкового боргу та рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.04.2020 у справі №140/308/20 позов Головного управління ДПС у Волинській області задоволено, позивачем сплачено до державного бюджету 25000 грн.
Відповідно до даних веб-сайту «Єдиний державний реєстр судових рішень» рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.04.2020 у справі №140/308/20, яке набрало законної сили 07.08.2020, встановлено, що за ОСОБА_1 рахується податковий борг в сумі 25 000 грн., який виник в результаті несплати узгоджених грошових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням №1256884 від 26.03.2018 в сумі 25 000 грн., яке відповідачем ( ОСОБА_1 ) не оскаржувалось. Вказаним рішенням стягнено з ОСОБА_1 в дохід місцевого бюджету Луцької міської ради податковий борг в сумі 25 000 грн. (двадцять п'ять тисяч гривень).
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з даних долученої до матеріалів справи інтегрованої картки платника податків за 2016-2020 роки щодо ОСОБА_1 , код класифікації доходів бюджету - транспортний податок з фізичних осіб, станом на 31.12.2015, 31.12.2016 та 31.12.2017 облікована недоїмка 25000 грн., 22.06.2018 нараховано транспортний податок за податковим повідомленням-рішенням №1256884 від 26.03.2018 (термін сплати 22.06.2018) - 25000 грн., загальна сума недоїмки - 50 000 грн., 13.02.2020 зараховано до бюджету кошти в рахунок погашення податкового боргу за платіжним дорученням №@2PL602941 від 13.02.2020 - 25000 грн., сума недоїмки - 25000 грн. Також 13.02.2020 нарахована пеня на борг минулих років з 10.01.2016 по 13.02.2020 - 16522,07 грн. та необхідна штрафна санкція за несвоєчасну сплату платежу з 12.10.2015 по 13.02.2020 - 5000 грн. Загальна сума заборгованості станом на 29.02.2020 - 41522,07 грн.
Відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
В свою чергу, відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
Під терміном «безнадійний» розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 102.4 статті 102 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що норми податкового законодавства неодноразово змінювались, проте строк, протягом якого може бути стягнутий податковий борг - у 1095 днів є незмінним.
Відповідно до підпункту 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Статтею 126 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно з пунктом 113.1 статті 113 ПК України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.
Відповідно до статті 114 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
Таким чином, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі штрафні санкції, з того часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.
Вказана правова позиція суду викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №807/2097/16, від 04.09.2018 у справі №813/4430/16.
Згідно з постановою Верховного Суду від 17.03.2020 №2а/1570/176/2011 чинне правове регулювання не передбачає можливості, зокрема й суду, продовжувати 1095 денний строк давності стягнення податкового боргу, поновлювати цей строк. Правові наслідки пропуску граничних строків стягнення податкового боргу встановлені податковим законодавством.
Верховний Суд у постановах від 04.09.2018 у справі №813/4430/16, від 19.09.2019 у справі №910/11620/18, від 31.10.2019 у справі №925/1242/15, від 05.12.2019 у справі №910/1678/19 зазначив, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Також Верховним Судом неодноразово висловлювалась позиція, згідно з якою Податковим кодексом України встановлено граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов'язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов'язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов'язання визнається безнадійним в силу статті 101 Податкового кодексу України, а борг підлягає списанню в обов'язковому порядку. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
При цьому, граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 ПК України, відповідно штрафні санкції можуть бути застосовані в межах 1095 днів, з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань.
Аналогічна позиція щодо застосування зазначених норм викладена в постанові Верховного Суду від 13 листопада 2020 року у справі № 826/11626/15, від 05липня 2019 року у справі № 820/11541/13-а.
Оскільки згідно з розрахунку штрафної санкції, який надано контролюючим органом, штраф нарахований за період з 12.10.2015 по 13.02.2020, затримка сплати суми грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб становить 1586 календарних днів, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем без дотримання строків давності, визначених статтею 102 ПК України, а саме з порушенням 1095-денного строку як граничного терміну сплати узгодженого грошового зобов'язання.
Окрім того, статтею 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Оскільки камеральну перевірку щодо своєчасності сплати транспортного податку за 2015 рік проведено лише у 2020 році, тобто поза межами встановлених ПК України строків та за результатами такої перевірки застосовано штраф, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що порушено і порядок нарахування контролюючим органом відповідних грошових зобов'язань, що, в свою чергу, вказує на вихід контролюючого органу за межі наданих йому повноважень, та має наслідком скасування прийнятого за результатами проведення камеральної перевірки податкового повідомлення-рішення.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, то суд апеляційної інстанції з огляду на зміст спірних правовідносин та правове регулювання таких, з врахуванням наданих позивачем документів, враховуючи критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката, критерії, з врахуванням яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає вірним висновок суду першої інстанції, що витрати на правничу допомогу адвоката в загальному розмірі 2000 грн. є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено мотиви протиправності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року у справі №140/6043/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук