10 лютого 2022 рокуСправа № 161/17663/21 пров. № А/857/522/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Большакової О.О., Затолочного В.С.,
при секретарі судового засідання - Юрченко М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 грудня 2021 року (суддя Пушкарчук В.П., м.Луцьк, повний текст складено 14 грудня 2021 року), -
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП, ДПП відповідно) в якому просив визнати протиправною і скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 26.09.2021 серія ЕАО №4823617 (далі - Постанова).
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В доводах апеляційної скарги вказує, що у зафіксований в оскаржуваній Постанові час та місці він транспортним не керував, а лише знаходився в салоні свого автомобіля, займаючись його прибиранням. Крім того, відомості щодо місця знаходження його транспортного засобу, які зазначені в оскаржуваній Постанові, не відповідають дійсності.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з Постановою доведена, тому підстави для її скасування відсутні.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що о 17/52 год 26.09.2021 позивач, керуючи транспортним засобом не мав при собі (не пред'явив до перевірки) посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив вимоги пункту 2.1 «Правил дорожнього руху» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР).
На підставі наведеного, інспектором УПП винесено Постанову, згідно якої ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн (а.с.4).
Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив ПДР.
За змістом статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до пункту 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Приписами підпункту «а» пункту 2.4 розділу 2 ПДР визначено, що на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).
Відтак, вищенаведеними нормами, за власниками транспортних засобів, закріплений обов'язок під час експлуатації такого мати при собі перелічені документи.
Частина перша статті 126 КУпАП передбачає, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В обґрунтування доводів щодо протиправності оскаржуваної Постанови та відсутності в своїх діях складу адміністративного правопорушення за частиною першої статті 126 КУпАП, ОСОБА_1 посилається на ту обставину, що до моменту приїзду на місце події працівників поліції та подальшого складення відносно нього адміністративних матеріалів, він транспортним засобом не керував.
На спростування даної обставини відповідачем суду першої інстанції було надано відеозапис із нагрудного відеореєстратора патрульного поліцейського, на якому зафіксовано, що причиною приїзду на місце події 26.09.2021 близько 18:00, в м. Луцьку по пр-ту Соборності, 38-А, працівників поліції був виклик громадян, які вказали на факт керування транспортним засобом Geely, д.н.з. НОМЕР_1 , особою, яка допустила наїзд на перешкоду. Приїхавши на місце події поліцейськими було встановлено особу водія вказаного автомобіля, яким виявився ОСОБА_1 . На місці події також знаходилися свідки, які в присутності позивача, підтвердили співробітникам поліції, що саме останній перед їх (поліцейських) приїздом керував транспортним засобом та під час руху заднім ходом здійснив наїзд на засіб для перевезення транспортних засобів (лафету). Як наслідок, один із свідків підійшов до водія та зупинив його (а.с.19).
З показань свідків наданих в судовому засіданні встановлено, що 26.09.2021 позивач керував транспортним засобом та під час руху заднім ходом допустив наїзд на засіб для перевезення транспортних засобів (лафету), у зв'язку з чим було викликано працівників поліції.
Показання допитаного судом свідка узгоджуються із відеозаписом про обставини події 26.09.2021, що був наданий відповідачем.
Крім того, факт керування позивачем транспортним засобом та здійснення наїзду на перешкоду підтверджується постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 грудня 2021 року у справі № 161/17838/21, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною статті130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Вказане судове рішення набрало законної сили 21.12.2021.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на зазначене, апеляційний суд вважає, що Постанова є правомірною, а рішення суду про безпідставність заявленого позову обґрунтованим, та таким, що прийнято із з'ясування всіх обставин справи.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 грудня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді О. О. Большакова
В. С. Затолочний
Повне судове рішення складено 10 лютого 2022 року.