08 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 594/1509/21 пров. № А/857/23115/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.
з участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну ОСОБА_1 на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 06 грудня 2021 року у справі № 594/1509/21 (головуючий суддя Зушман Г.І., м. Борщів, повне рішення складене 06 грудня 2021 року) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області, поліцейського взводу №2 роти №4 батальйону УПП у Вінницькій області про скасування постанови, -
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд позовом до Управління патрульної поліції у Вінницькій області, поліцейського взводу №2 роти №4 батальйону УПП у Вінницькій області, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПЕ18 №833614 від 03 листопада 2021 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.121 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340, 00 грн.
Рішенням від 06 грудня 2021 року Борщівський районний суд Тернопільської області в задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на помилковість висновку суду першої інстанції про необхідність обов'язкового технічного огляду причепу, оскільки його автомобіль є легковим, призначеним для перевезення пасажирів або вантажів, проте не використовувався з метою отримання прибутку, що, відповідно до ст. 35 Закону України «Про дорожній рух», виключає такий обов'язок.
Вказує також на те, що поза увагою суду першої інстанції залишилися вимоги ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», якою передбачено вичерпний перелік підстав, за яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби.
У випадку позивача, на його переконання, у поліцейського не було жодної з підстав для зупинки його транспортного засобу.
З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У зв'язку з неявкою в судове засідання усіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що 03 листопада 2021 року постановою серії ДП18 № 833614, винесеною поліцейським взводу №2 роти №4 батальйону УПП у Вінницькій області Щербицьким Б.В. у справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн.
Відповідно до вищевказаної постанови ОСОБА_1 03 листопада 2021 року о 07.25 год. на 365 км автодороги М-30 керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz Sprinter», номерний знак НОМЕР_1 , та буксирував напівпричіп марки «WIOLA W-2», номерний знак НОМЕР_2 , що підлягає обов'язковому технічному контролю та своєчасно його не пройшов, чим порушив вимоги ст.35 Закону України «Про дорожній рух», та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.121 КУпАП.
Не погоджуючись і з вказаною вище постановою та вважаючи її протиправною, позивач оскаржив її до суду.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції керувався тим, що як легкові, так і вантажні автомобілі вантажопідйомністю до 3,5 тони (належать до категорії «В») підлягають обов'язковому технічному огляду кожні два роки, якщо строк їх експлуатації перевищує два роки. Оскільки спеціалізований причіп є вантажним транспортним засобом, він підлягає проходженню обов'язкового технічного контролю кожні два роки.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ч. 5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Статтею 37 Закону України «Про дорожній рух» забороняється експлуатація транспортних засобів без талона про проходження державного технічного огляду в установлений строк чи з талоном, що не належить цьому транспортному засобу.
Відповідно до частини 3 статті 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.
Обов'язковому технічному контролю не підлягають: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тони, причепи до них - із строком експлуатації до двох років; 3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України».
Вказані положення ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» кореспондують з Порядком проведення обов'язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року №137, відповідно до п.п. 2 п. 1 якого не підлягають обов'язковому технічному контролю легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тони, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.
Зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , колегія суддів вбачає, що транспортний засіб марки «Mercedes-Benz Sprinter», номерний знак НОМЕР_4 , яким керував позивач, є вантажнопасажирським-В.
До категорії «В» відносять автомобілі з повною масою до 3,5 тон і кількістю місць не більше дев'яти (включно з водієм). За конструкцією і обладнанням цей автомобіль призначений для перевезення як пасажирів, так і вантажу.
Отже, автомобіль, що належить позивачу, не відноситься до вантажних, тобто тих, що призначені лише для перевезення вантажів, та належить до категорій «С» та «С1».
Поряд з цим, відповідно до норм ст. 35 Закону України «Про дорожній контроль» автомобілі, що використовуються для пасажирів або вантажів, та причепи до них, підлягають обов'язковому технічному контролю лише за умови використання їх з метою отримання прибутку.
Оскільки доказів використання автомобіля позивача зі спеціалізованим причепом до нього марки «WIOLA W-2», номерний знак НОМЕР_2 , 2000 року випуску, який відноситься до категорії ВЕ, відповідач не надав, висновки суду першої інстанції про необхідність проходження останнім обов'язкового технічного контролю кожних два роки є помилковими.
Отже, підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАп, відсутні.
При цьому, покликання суду першої інстанції при обґрунтуванні своїх висновків на постанову Верховного Суду від 08.11.2018 у справі №161/4432/17 є безпідставними, оскільки у вказаному рішенні суд касаційної інстанції вказав на те, що поряд із з'ясуванням типу транспортного засобу і його категорії, слід також встановити: мету його використання (зокрема вказати/пояснити, на підставі чого суд дійшов до такого висновку (як-от: наявність/відсутність у позивача статусу суб'єкта господарювання), відтак - строк його експлуатації та відомості про востаннє проведений технічний огляд цього автомобіля.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності своїх дій щодо прийняття рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 03.11.2021 серії ДПЕ №833614.
Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини, не надав їм належної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку про доведеність вчинення позивачем адміністративного правопорушення та відповідно притягнення його до адміністративної відповідальності.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, дійшов помилкових висновків щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП.
За таких обставин, колегія суддів вважає правильним скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, оскільки ст. 286 КАС України не передбачає такого способу захисту як визнання протиправною постанови про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.1 та ч. 6 ст. 139 КАС України підлягають також відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України у Львівській області понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1135,00 грн.
Керуючись статтями 243, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 329 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 06 грудня 2021 року у справі № 594/1509/21 та ухвалити постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 №833614 від 03.11.2021 скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (21050, Вінницька область, місто Вінниця, вул. Театральна, будинок 10) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКРР НОМЕР_5 ) 1135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) гривень 00 коп. понесених судових витрат у вигляді судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Повне судове рішення складено 10.02.2022.