10 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 380/10863/21 пров. № А/857/21126/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Глушко І.В.,
суддя Запотічний І.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року (головуючий суддя Кравців О.Р., м. Львів) у справі №380/10863/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -
06.07.2021 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просив: визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 19 лютого 2021 року №Ф-24355-13 Головного управління ДПС у Львівській області про сплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) боргу в сумі 7517,18 грн. (сім тисяч п'ятсот сімнадцять гривень 18 копійок).
Позов обґрунтовує тим, що є самозайнятою особою і був взятий на облік, як платник єдиного внеску. Проте одночасно він перебуває у трудових відносинах, є застрахованою особою і єдиний соціальний внесок із нарахованого доходу не менше мінімального щомісячного за нього сплачує роботодавець. Наголошує, що з 09.06.2017 до теперішнього часу не здійснює адвокатської діяльності і доходів від такої діяльності не отримує. Натомість позивач вказує, що отримує заробітну плату за місцем праці на яку нараховується та перераховується роботодавцем єдиний соціальний внесок.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року адміністративним позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 19 лютого 2021 року №Ф-24355-13 Головного управління ДПС у Львівській області про сплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) боргу в сумі 7517,18 грн. (сім тисяч п'ятсот сімнадцять гривень 18 копійок).
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що згідно з даними податкового обліку та реєстрів органу доходів і зборів позивач перебуває на загальній системі оподаткування і станом на 30.04.2021 за позивачем обліковується недоїмка у розмірі 6786,54 грн. На переконання відповідача, спірна податкова вимога сформована відповідно до вимог законодавства. Зазначає, що позивачем не виконано вимоги ч. 1 п. 2 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску. Законодавство покладає в першу чергу такий обов'язок на платника податків, а бездіяльність позивача свідчить про його намір ухилитися від сплати обов'язкових платежів до бюджету. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Позивач має право на зайняття адвокатською діяльністю, що підтверджується копією свідоцтва №006 виданого 26.06.2013.
Згідно з формою №34-ОПП №1713070700016 від 09.06.2017 позивач, як адвокат, взятий на облік як платник єдиного соціального внеску у Личаківську ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області /арк. спр.11/. Відповідачем вказані обставини не спростовуються. З 21.04.2008 та по даний час працює на Державному підприємстві «Західний експертно-технічний центр Держпраці» на посаді начальника юридичного відділу.
19.02.2021 ГУ ДПС у Львівській області винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) форми «Ф» №24355-13, якою повідомлено позивача проте що станом на 31.01.2021 у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску на суму 7517,18 грн.
З розрахунку заборгованості видно, що заборгованість, яка обліковується за позивачем, складається з щоквартальних несплачених платежів єдиного внеску, в тому числі з незалежної професійної діяльності за другий, третій та четвертий квартали 2020 року.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (Закон №2464-VI).
Згідно з п.п. 2, 6 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, недоїмка сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Платники єдиного внеску визначені у ст. 4 Закону №2464-VI. Платниками єдиного внеску є роботодавці. Платниками єдиного внеску є: особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 5 Закону №2464-VI взяття на облік осіб, зазначених у п. 1, 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI (у редакції, що діяла до 01.01.2018), платники єдиного внеску, зазначені у п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
Частиною 8 статті 9 Закону №2464-VI (у редакції, що діє з 01.01.2018) передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464-VI, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (Закон №5076-VI).
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону №5076-VI, адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до ст.13 Закону №5076-VI адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Закон №5076-VI адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту.
Адвокатське об'єднання має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням.
Апеляційний суд вказує, що особи, які провадять індивідуальну адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, зобов'язані сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як самозайнята особа або як фізична особа-підприємець. Якщо ж особа здійснює адвокатську діяльність у формі адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання, то платником єдиного внеску є адвокатське об'єднання, якщо таке бюро використовує найману працю як роботодавець у розумінні Закону №2464-VI.
Вказаний висновок суду узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від 27.11.2019 у справі №160/3114/19, відповідно до якого особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Оглядаючи матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з інтегрованою карткою платника податків станом на 31.01.2020 недоїмка зі сплати єдиного внеску позивача становила 2754,18 грн., а станом на 31.01.2021 становить 7517,18 грн.
Згідно з довідкою-розрахунком від 02.07.2021 №46-04-02/1676 виданої Державним підприємством «Західний експертно-технічний центр Держпраці» за період 01.01.2020 по 31.12.2020 дохід позивача склав 299595,11 грн.; сума єдиного внеску перераховується підприємством разом з виплатою заробітної плати; станом на 02.07.2021 заборгованості зі сплати єдиного внеску немає.
Оскаржувана вимога включає період перебування позивача у трудових відносинах з Державним підприємством «Західний експертно-технічний центр Держпраці». Докази несплати Державним підприємством «Західний експертно-технічний центр Держпраці» єдиного соціального внеску на користь позивача відсутні.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач з 2008 року і по даний час працює на Державному підприємстві «Західний експертно-технічний центр Держпраці», а тому за період, охоплений спірною податковою вимогою у позивача відсутній обов'язок щодо сплати єдиного внеску як у самозайнятої особи. Тлумачення норм Закону №2464-VI, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. За таких обставин, позивач є застрахованою особою та єдиний внесок за нього сплачує роботодавець (Державне підприємство «Західний експертно-технічний центр Держпраці») в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті єдиного внеску як особою що має право проводити адвокатську діяльність, зокрема у періоди коли він є найманим працівником, а не самозайнятою особою.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про задоволення позову, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 380/10863/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний