09 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 500/3128/21 пров. № А/857/17995/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області,
на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року (суддя - Подлісна І.М., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м.Тернопіль, дата складання повного тексту - 02.09.2021 року),
в адміністративній справі №500/3128/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області,
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У червні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просив: 1) визнати протиправним рішення відповідача від 14 квітня 2021 року про відмову у призначенні позивачу пенсій; 2) зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу роботи позивача, що дає право на отримання пільгової пенсії за Списком №2, період роботи за професією енергетика (у кар'єрі) гірничо-транспортного виробництва Вільногірського гірничо-металургійного комбінату у шкідливих умовах з 15 серпня 2003 року - по 01 січня 2015 року включно; 3) зобов'язати відповідача призначити, нарахувати та виплачувати позивачу пенсію на пільгових умовах за Списком №2, у зв'язку з роботою в особливо шкідливих умовах праці, відповідно до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з 22 лютого 2021 року, тобто з моменту досягнення пенсійного віку 55 років; 4) стягнути з відповідача на користь позивача усі понесені судові витрати.
Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх безпідставними, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив в задоволенні позовної заяви відмовити повністю, зазначаючи, що страховий стаж позивача згідно поданих документів становить 33 роки 07 місяців 13 днів. Пільговий стаж становить 10 років 07 місяців 07 днів, що є меншим за необхідний, а отже підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 114 Закону №1058-IV, на думку відповідача, немає.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14 квітня 2021 року про відмову у призначенні пенсій. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , що дає йому право на отримання пільгової пенсії за Списком №2 період роботи за професією енергетика (у кар'єрі) гірничо-транспортного виробництва Вільногірського гірничо-металургійного комбінату у шкідливих умовах з 15 серпня 2003 року - по 01 січня 2015 року включно, призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком №2, у зв'язку з роботою в особливо шкідливих умовах праці, відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 22 лютого 2021 року, тобто з моменту досягнення ним пенсійного віку 55 років. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в розмірі 908 грн..
З цим рішенням суду першої інстанції від 31 серпня 2021 року не погодився відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком незалежно від останнього місця роботи, працівники зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. До страхового стажу позивача зараховано 33 роки 07 місяців 13 днів, пільговий стаж складає 10 років 07 місяців 07 днів, а отже, на думку відповідача, підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент звернення немає. Відповідач також звертає увагу суду, що позивач просить зарахувати до стажу роботи період з 15 серпня 2003 року по 01 січня 2015 року включно, проте періоди роботи з 15 серпня 2003 по 31.12.2003 року та з 01.01.2004 року по 06.03.2007 року зараховані до страхового стажу позивача, а період з 07.03.2007 року по 01.01.2015 зараховано до пільгового стажу.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 31 серпня 2021 року та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задоволити частково, з врахуванням наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до запису №16 трудової книжки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнято черговим електрослюсарем у кар'єр філії «Вільногірський ГМК» ЗАТ «Кримський ТИТАН» (а.с. 14).
Згідно довідки №32 від 24.02.2021р. ОСОБА_1 працював за професією чергового електрослюсаря у кар'єрі філії «Вільногірський ГМК» ЗАТ «Кримський ТИТАН» в період з 05 червня 2002 року - по 15 січня 2003 року та з 16 січня 2003 року - по 14 серпня 2003 року включно (а.с. 18).
З 15 серпня 2003 року - по 01 січня 2015 року включно, позивач працював на цьому ж підприємстві за професією енергетика (у кар'єрі), яке з 05 травня 2011 року, змінило назву на філія «Вільногірський ГМК» ПрАТ «Кримський ТИТАН», правонаступником якого по цей час є ПрАТ «Юкрейніан Кемакал Продакте» (а.с.18).
Відповідно до довідки №32 від 24.02.2021р. про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, яка видана позивачу ПрАТ «Юкрейніан Кемакал Продактс» професія енергетика у кар'єрі, на якій він працював весь зазначений вище час, було атестовано у встановленому законом порядку за Списком №2, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року за №36 і посада на якій працював позивач передбачена Списком №2.
У довідці також зазначено накази №112 від 13.03.2001р., №79 від 07.03.2007р., №35 від 08.02.2012р. про проведену атестацію робочого місця ОСОБА_1 , які погоджувались з Головним державним експертом області з умов праці, що підтверджується зазначеною вище довідкою.
З 02 січня 2015 року згідно запису №26 трудової книжки №5838225, позивач працює енергетиком у кар'єрі гірничо-транспортного виробництва у філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» AT «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (а.с. 17).
Позивач відповідно до записів трудової книжки має страховий стаж 33 роки 07 місяців 13 днів, про що також зазначено пенсійним органом.
Позивач 06 квітня 2021 року звернувся до Пенсійного органу з електронною заявою про призначенні пенсії на пільгових умовах, враховуючи наявний загальний та пільговий стаж роботи за Списком №2.
Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14.04.2021р. у призначенні пенсії позивачу було відмовлено з підстав, що до пільгового стажу за Списком №2 відповідачем не було зараховано період роботи на зазначеному вище підприємстві з 15.08.2003 - по 06.03.2007 включно, при тому, що за професією енергетика він працював по 01 січня 2015 року включно та продовжує працювати і за умовами праці, професія ОСОБА_1 підпадає під дію Списку №2. Рішення відповідача мотивоване тим, що згідно з наказом №112 від 13.03.2001 не підтверджено роботу на посадах, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах (а.с. 20).
Позивач, вважаючи, що відповідачем безпідставно не було зараховано до роботи у шкідливих умовах за Списком № 2 увесь період його роботи за професією енергетика у кар'єрі рудника комбінату, звернувся із цим позовом до адміністративного суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.
Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру, в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім'ї цих виплат у визначених законом випадках.
Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об'єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо) (див. абзац другий пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).
Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII та абзацу 1 пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Пунктом 10 Порядку №383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.
Відповідно до п.20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637 зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006р. №920, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ або організацій або їх правонаступників. Форма довідки затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006р. №920.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Таким чином, відсутність записів у трудовій книжці позивача не свідчить про наявність підстав для неврахування спірних періодів до пільгового стажу роботи позивача за Списком № 2, оскільки до 21.08.1992 законодавство взагалі не вимагало проведення атестації робочих місць, а відсутність таких записів в трудовій книжці після 21.08.1992 свідчить лише про невиконання підприємством, на якому працювала позивач в такий період, своїх обов'язків щодо своєчасного проведення атестації працівників та внесення відповідних записів до їх трудових книжок, що не може позбавити позивача права на пільгову пенсію.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та Методичними рекомендаціями та передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442, проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
У постанові від 19 лютого 2020 року в справі №520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду наголошує, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера.
Особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.
Отже, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства, як і відсутність відомостей про проведення такої атестації, не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. Працівник не може зазнавати негативних наслідків бездіяльності роботодавця. Водночас контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Зазначена правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №520/15025/16-а, якою відступлено від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 й 17 березня 2015 року у справах №21-51а15, та №21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі №21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі №21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі №21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі №21-6501а15, та в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
Водночас, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшовши правильного висновку, що відповідачем протиправно та незаконно не було зараховано до стажу період роботи позивача в шкідливих умовах за Списком №2, помилково зобов'язав відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу увесь період роботи позивача в шкідливих умовах з 15 серпня 2003 року по 01 січня 2015 року.
З цього приводу колегія суддів враховує, що за даними з розрахунку стажу ОСОБА_1 , період роботи з 07.03.2007 року по 01.01.2015 року уже зараховано відповідачем до пільгового стажу позивача. Віднесення зазначеного періоду до страхового пільгового стажу апелянтом також не заперечувалось.
Спірний період у цій справі, який повинен бути зарахований саме до пільгового стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, становить з 15.08.2003р. по 06.03.2007 року.
Крім цього, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги визнав протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14 квітня 2021 року про відмову у призначенні пенсій позивачу, однак суд не скасував цього рішення відповідача від 14.04.2021 року, фактично залишивши його чинним.
Колегія суддів зазначає, що задоволення судом лише позовної вимоги про визнання рішення відповідача протиправним, не є ефективним способом захисту, оскільки спірне рішення відповідача, яке створює для позивача правові наслідки залишається чинним.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Однак, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року в справі №752/18396/16-а сформульована правова позиція, що принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістове наповнення, пов'язане з публічно-правовим характером адміністративного позову та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, тому адміністративний суд може та зобов'язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів.
Крім цього, задовольнивши позов повністю, суд першої інстанції зобов'язав відповідача призначити, нарахувати та виплачувати позивачу ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком №2, у зв'язку з роботою в особливо шкідливих умовах праці, відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 22 лютого 2021 року, тобто з моменту досягнення ним пенсійного віку 55 років.
Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (п.1 ч.1 ст.45 Закону 1058-IV).
Колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплачувати позивачу пенсію на відповідних пільгових умовах є передчасними, оскільки наразі відсутні підстави констатувати наявність/відсутність порушеного права в частині нарахування та виплати відповідної пенсії, а судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, відтак правові підстави для задоволення таких позовних вимог відсутні. Дійсним предметом спору у розглядуваній адміністративній справі є питання щодо права позивача на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2.
Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду частково не відповідають обставинам справи, відтак оскаржене рішення суду від 31.08.2021 року, відповідно до вимог статті 317 КАС України, підлягає скасуванню з одночасним прийняттям нової постанови суду про задоволення частини позовних вимог, з наведених вище підстав, а тому вимоги апеляційної скарги необхідно частково задоволити.
Суд апеляційної інстанції також враховує, що при поданні позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб'єкта владних повноважень.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - задоволити частково.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року в адміністративній справі №500/3128/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії - скасувати і прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14.04.2021 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із 23.02.2021 року та зарахувати до пільгового стажу на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, період його роботи з 15.08.2003 року по 06.03.2007 року на посаді енергетика (у кар'єрі) гірничо-транспортного виробництва Вільногірського гірничо-металургійного комбінату.
У задоволенні решта позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 коп. сплаченого за подання адміністративного позову.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль