09 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 380/10133/21 пров. № А/857/23612/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року (ухвалене у порядку спрощеного позовного провадження у м. Львові суддею Грень Н. М.) в адміністративній справі № 380/10133/21за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління МВС України у Львівській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив:
- визнати протиправними дії у виді відмови Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), вчинені у формі письмової відповіді, оформленої листом від 04 червня 2021 р. № 24949/ 15-2021 та висновку від 20 квітня 2021 року про відмову у виплаті йому одноразової грошової допомоги;
- зобов'язати МВС України прийняти рішення про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 14 січня 2020 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 в сумі 315 300,00 грн, та скерувати таке рішення до Головного управління МВС України у Львівській області для проведення виплати.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач безпідставно відмовив йому у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності, оскільки при прийнятті такого рішення не покликається на жодну з обставин, передбачених пунктом 14 Порядку, який встановлює вичерпні підстави для відмови у призначенні такої допомоги. Покликання ж на те, що до складу комісії, яка проводила медико-соціальну експертизу не залучались представники закладів охорони здоров'я МВС, а також те, що під час проведення медико-соціальної експертизи не здійснювалось представлення його працівником ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» не підтверджуються жодними доказами. Вважає, що МВС України протиправно позбавило його права на гарантовану законодавством виплату.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії МВС України щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, вчинені у формі письмової відповіді, оформленої листом № 24949/15-2021 від 04 червня 2021 року.
Зобов'язано МВС України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015.
У решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із цим рішенням в частині задоволених вимог, його оскаржило МВС України, яке вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині прийняте з порушенням норм матеріального права, є необґрунтованим, а тому просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти нову постанову, якою в задоволенні цих позовних вимог відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що саме лише подання позивачем передбачених Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції документів, не свідчить про наявність у нього безумовного права на отримання одноразової грошової допомоги. До компетенції МВС належить аналіз та дослідження змісту таких документів. У разі виявлення невідповідності таких документів встановленій формі, а також суперечності чи неповноти наявної в них інформації щодо обставин отримання особою травми, каліцтва чи захворювання, ця обставина виключає можливість прийняття МВС України будь-якого з рішень: чи то про виплату одноразової грошової допомоги, чи про відмову у виплаті такої. Оскільки при проведенні медико-соціальної експертизи позивача представники закладів охорони здоров'я МВС України до складу комісії не залучались, зазначене унеможливило прийняття рішення за надісланими матеріалами відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції. Окрім цього, суд першої інстанції, зобов'язуючи МВС України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги, допустив втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень. При розгляді справ за адміністративними позовами про зобов'язання органів МВС України призначити та виплатити грошову допомогу по інвалідності, суд вправі зобов'язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про виплату такої допомоги, що не належить до компетенції суду.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд апеляційної інстанції відповідно до статті 308 КАС України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 03.04.1989 до 30.04.2012.
Наказом Управління МВС України на Львівській залізниці № 34/ос від 24 квітня 2012 року «По особовому складу» звільнений у запас Збройних Сил України із постановкою на військовий облік за ст. 64 п. «б» (через хворобу) згідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, підстава: рапорт від 06.04.2012 та свідоцтва про хворобу № 86, видане військово-лікарською комісією ГУ МВС України у Львівській області 20 квітня 2012 року.
Відповідно до Довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА № 011351 від 30.01.2020 ОСОБА_1 під час огляду 24.12.2019-30.01.2020, на підставі акта огляду МСЕК № 185, встановлено 50 % втрати професійної працездатності.
Згідно з Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 333393 від 30.01.2020, при первинному огляді ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності, захворювання пов'язане з проходженням служби в ОВС.
30.01.2020 ОСОБА_1 подав заяву (рапорт) Голові ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області, просив провести виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності, захворювання пов'язано з проходженням служби в ОВС. До заяви додав довідку МСЕК про втрату працездатності, копію виписки МСЕК про групу інвалідності, копію свідоцтва про хворобу, копію паспорта та ідентифікаційного номеру, реквізити банківського рахунку.
Листом Департаменту охорони здоров'я та реабілітації МВС України від 16.03.2020 № 8196/33 повідомлено, що за результатами розгляду у Департаменті охорони здоров'я та реабілітації МВС на виконання доручення державного секретаря МВС в межах компетенції звернення колишнього працівника міліції ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015, визначити обґрунтованою позицію щодо виплати чи невиплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю колишньому працівнику міліції ОСОБА_1 . ДОЗР МВС не має можливості через невідповідне оформлення документів.
Листом Департаменту фінансово-облікової політики МВС від 07.04.2020 «Про повернення матеріалів» Ліквідаційній комісії ГУ МВС України у Львівській області повернуто на доопрацювання матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги, зокрема, ОСОБА_1 .
Листом ГУ МВС України у Львівській області від 29.04.2020 № 68 ОСОБА_1 повідомлено про повернення поданих ним матеріалів з відповідним висновком та висловлено прохання прибути до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області для отримання наручно поданих документів.
Наведені обставини стали приводом для звернення ОСОБА_1 до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії МВС України, відображені у листах № 8196/33 від 16.03.2020 та 11221/15 від 07.04.2020 щодо повернення без прийняття рішення ОСОБА_1 заяви про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності. Зобов'язано МВС України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Закону України "Про міліцію", постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" від 21.10.2015 року № 850. Зобов'язано ГУ МВС України у Львівській області повторно надіслати МВС України документи для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до постанови КМУ від 21.10.2015 № 850.
На виконання рішення суду ОСОБА_1 звернувся до ГУ МВС України у Львівській області з заявою про скерування матеріалів справи до МВС Укрїни.
Листом № 43655/15-2020 від 22.12.2020 МВС України повторно повернуло матеріали на доопрацювання з тих підстав, що медико-соціальна експертиза проведена з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою КМ України від 03.12.2009 № 1317; рішення Львівського окружного адміністративного суду не набрало законної сили у зв'язку з його оскарженням.
Після набрання рішенням суду законної сили 09.04.2021 ОСОБА_1 звернувся до ГУ МВС України у Львівській області з заявою про скерування документів до МВС України для прийняття рішення відповідно до Львівського окружного адміністративного суду та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2021.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 МВС України прийняло рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, яка оформлена листом № 24949 від 04.06.2021 та затверджено відповідний висновок.
Мотивами для відмови сталоо те, що медико-соціальна експертиза проведена з порушенням пунктів 10 та 16 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою КМ України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи».
Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 26 жовтня 2021 року позов задовольнив частково.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відмова позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги не відповідає підставам відмови, що передбачені в Порядку № 850.
Зважаючи на встановлення судом порушеного права, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій МВС України щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , вчинених у формі письмової відповіді, оформленої листом № 24949/ 15-2021 від 04 червня 2021 року, та зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015.
Разом з тим, вимогу ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в конкретному розмірі, а саме - в сумі 315 300,00 грн, та скерувати прийняте рішення до ГУ МВС України у Львівській області для проведення виплати, місцевий суд залишив без задоволення, мотивуючи це тим, що суд не наділений повноваженнями для визначення конкретної суми одноразової грошової допомоги, яка буде підлягати виплаті позивачу після прийняття вказаного рішення.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015, який набрав чинності 07.11.2015, відповідно до п. 15 Прикінцевих та перехідних положень якого право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію» зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Відповідно до частини шостої статті 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог цієї норми постановою КМ України від 21.10.2015 за № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок № 850).
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, зокрема, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності IІI групи.
Приписами пункту 7 Порядку № 850 передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків (сторінки паспорта громадянина України для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Пункти 8, 9 Порядку № 850 передбачають, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Відповідно до пункту 14 Порядку № 850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: - учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; - учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; - навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); - подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
Зі змісту наведених норм видно, що розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих працівником міліції для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, повинен закінчуватись прийняттям МВС відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги).
При цьому, суд зауважує, що рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги повинно містити вичерпні підстави, які передбачені п. 14 Порядку № 850, за яких призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються. Однак, в даному випадку, відповідач прийняв рішення про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги шляхом проставлення відповідної резолюції про відмову у затвердженні висновку про виплату такої, без належного обґрунтування. Мотиви ж відмови викладені відповідачем в листі № 24949/15-2021 від 04.06.2021, який не є рішенням відповідача, прийнятим відповідно до Порядку № 850.
Щодо посилання відповідача на те, що при проведенні медико-соціальної експертизи представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучались, колегія суддів апеляційного суду зазначає таке.
На час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, пункти 10, 16 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 були такого змісту:
Залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії:
1) загального профілю;
2) спеціалізованого профілю.
Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров'я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.
До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.
Порядок участі представників Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості та інших працівників соціальної сфери затверджується МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики.
Голова лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я представляє хворого, що досяг повноліття, потерпілого від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, який направляється на комісію вперше, документи цієї особи у разі заочного проведення медико-соціальної експертизи. Для вирішення соціальних питань і створення з урахуванням ступеня втрати життєдіяльності та професії потерпілого спеціальних умов для виконання роботи запрошується представник власника підприємства, установи та організації, де працює хворий, що досяг повноліття, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, або представник уповноваженого ним органу та профспілкового комітету.
У матеріалах справи є копія листа Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» № 25 від 23.03.2021, зі змісту якого видно, що відповідно до листа № 33/34-305 від 03.04.2019 ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України у Львівській області» скерувало для участі у засіданні Обласної МСЕК № 1 при проведенні медико-соціальної експертизи службовців, колишніх службовців та пенсіонерів Міністерства внутрішніх справ України, заступника начальника лікарні з ЕТН - лікаря Лисенко Любов Іванівну.
Проте, на засідання Обласної МСЕК № 1, що відбулось 30.01.2020 (коли ОСОБА_1 проходив медико-соціальну експертизу) представник ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» Лисенко Л. І. не з'явилась.
Колегія суддів зазначає, що п. 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, передбачено, що до складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог. Склад комісії затверджується МОЗ, а участь представника закладів охорони здоров'я МВС не є безумовною.
Крім цього, суд звертає увагу, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання органами державної влади своїх функцій щодо залучення представника закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії.
За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про зобов'язання МВС України погодити висновок про призначення одноразової грошової допомоги позивачу підлягає задоволенню.
Щодо доводів відповідача в апеляційній скарзі стосовно втручання суду першої інстанції в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень, необхідно вказати таке.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними повноваженнями є повноваження, які надають певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення самостійно (на власний розсуд) обирати у конкретній ситуації один із кількох варіантів рішень, кожен із яких є правомірним. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Верховним Судом при розгляді справи № 823/795/17 в постанові від 22.03.2018 зроблено правовий висновок, згідно якого якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача.
З огляду на викладене, зазначені доводи апеляційної скарги суд відхиляє.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законим, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст.229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року в адміністративній справі № 380/10133/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин