Справа № 128/2745/21
Іменем України
14 лютого 2022 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
судді Карпінської Ю.Ф.,
за участю секретаря Сінельник В.І.,
у відсутності сторін по справі,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, який обґрунтовує тим, що вона з 07.12.2007 перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем по справі ОСОБА_2 , який в подальшому рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 27.07.2015 було розірвано. Від даного шлюбу вони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні. ІНФОРМАЦІЯ_2 їхньому синові Максиму виповнилось вісімнадцять років. До повноліття сина відповідач сплачував аліменти на його утримання відповідно до рішення Вінницького районного суду Вінницької області, проте на даний час відповідач будь-якої допомоги на утримання сина не надає. З 01.09.2020 їх син навчається у Вінницькому фінансово-економічного університеті за напрямком підготовки «Соціальні та поведінкові науки» спеціальності «Економіка»; термін навчання - до 20 липня 2014 року. У зв'язку з навчанням син постійно потребує матеріальної допомоги, яку здійснює лише позивач. Проте самостійно забезпечувати потреби сина, які б задовольнили достатній рівень проживання, розвитку та навчання позивач не в змозі, оскільки отримує невеликий дохід. Відповідач є працездатною особою, має доходи, фізично здоровий і може надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітнього сина на період його навчання. За вказаних обставин просить стягувати з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду, і до закінчення навчання повнолітнім сином, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 12.10.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.
18.01.2022 відповідач ОСОБА_2 через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання повнолітнього сина, при цьому по можливості він надавав і надає добровільно кошти на його утримання, і вважає за необхідне продовжувати матеріально допомагати його синові, однак у розмірі, який відповідає його фінансовому стану та який він може сплачувати, тобто, в розмірі 1/12 частки зі всіх видів його заробітку (доходу). Він безробітній з 28 січня 2002 року і живе лише за рахунок коштів, які отримує від періодичної, випадкової роботи без офіційного працевлаштування, оскільки не має змоги знайти офіційну роботу за спеціальністю і з належною заробітною платою. Також на його утриманні перебувають батьки, які є пенсіонерами і отримують мінімальну пенсію за віком. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, у нього відсутнє будь-яке нерухоме майно, яке б належало йому на праві власності. Згідно з довідкою Територіального сервісного центру МВС № 0546, транспортні засоби за ним не зареєстровані. Крім того, оскільки він офіційно не працює, тому виконавча служба буде нараховувати йому аліменти, виходячи з середньої заробітної плати, яка складає на даний час 13058 грн. Таким чином, визначений позивачем розмір аліментів фактично залишає його без засобів для існування та призведе до виникнення заборгованості по аліментах, оскільки сплачувати аліменти в такій сумі він не в змозі. Тому просить заявлені вимоги задовольнити частково та стягувати з нього на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина в розмірі однієї дванадцятої його заробітку (доходу) щомісячно, до закінчення навчання сина, але не довше, ніж до досягнення ним 23 років.
Судовий розгляд по справі неодноразово відкладався з поважних причин.
В судове засідання 09.02.2022 сторони по справі не з'явились, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлялись в установленому законом порядку.
Позивач ОСОБА_1 попередньо через канцелярію суду подала письмову заяву, в якій просить розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 також попередньо через канцелярію суду подав письмову заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги визнає частково та при ухваленні рішення просить врахувати поданий ним відзив на позовну заяву.
Частиною третьою статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 09.02.2022 за відсутності сторін по справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Врахувавши позиції сторін по справі, викладені у письмових заявах, оглянувши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом установлено, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 27.07.2015, що підтверджується копією даного рішення (а.с. 9).
Від даного шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 27.03.2009 (а.с. 6).
З довідки № 363, виданої Вінницьким фінансово-економічним університетом 13.09.2021, убачається, що ОСОБА_3 навчається на другому курсі у Вінницькому фінансово-економічного університеті за напрямком підготовки «Соціальні та поведінкові науки» спеціальності «Економіка»; стипендію не отримує, оскільки університет комерційний і навчання платне, денна форма навчання; термін дії договору про надання освітніх послуг триває з 01.09.2020 до 20.07.2024 (а.с. 8).
ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 , разом з нею проживає її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області № 2819 від 28.09.2021 (а.с. 7).
Також установлено, що сторонами не досягнуто добровільної згоди щодо розміру щомісячної матеріальної допомоги на утримання їхнього повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період його навчання.
Згідно зі ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 198 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Статтею 200 СК України визначено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Отже, обов'язковою умовою стягнення аліментів, в даному випадку, на утримання повнолітнього сина є навчання, право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Навчання у вищому навчальному закладі, крім побутових витрат, також потребує значних коштів на придбання навчального матеріалу, щоденного виділення коштів на харчування та транспорт.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина які продовжують навчатися після досягнення повнолітня (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років, продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі, наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, при чому обов'язком особистим, індивідуальним, який не залежить від віку батьків.
Частиною першою статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
При визначенні розміру аліментів суд враховує, що відповідач є особою працездатного віку, з відзиву на позов убачається, що відповідач працевлаштований неофіційно. Суд не приймає до уваги твердження відповідача, що на його утриманні знаходяться батьки-пенсіонери, оскільки це не підтверджено належними доказами.
Також суд враховує часткове визнання позовних вимог відповідачем та те, що відповідач добровільно надавав і надає кошти на утримання сина, що є правом відповідача як батька незалежно від наявності рішення про стягнення аліментів.
Оскільки достовірно встановлено, що сину сторін по справі на даний час виповнилось 18 років, він продовжує навчання, навчається на денній формі навчання та не може самостійно себе утримувати, суд вважає, що заявлений позов слід задовольнити частково і визначити розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на утримання повнолітнього сина, в розмірі 1/6 частки від заробітку (доходу) відповідача щомісячно і до закінчення сином навчання, але не довше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).
Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, 30.09.2021.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне з метою забезпечення інтересів дитини, допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення суми платежу за один місяць.
В порядку статті 141 ЦПК України у зв'язку з частковим задоволенням позовної заяви позивача, яка звільнена від сплати судового збору, судовий збір в розмірі 908 грн 00 коп. слід стягнути з відповідача на користь держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 180-183, 191, 198-200 СК України, ст.ст. 4, 12, 18, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 211, 223, 245, 247, 259, 263-265, 267, 268, 354, 430 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї шостої заробітку (доходу), починаючи стягнення з 30.09.2021, і до закінчення сином навчання, але не довше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць - допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позивач ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .
Дата складення повного судового рішення - 14.02.2022.
СУДДЯ Юлія КАРПІНСЬКА