Справа № 128/2997/21
Іменем України
14 лютого 2022 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
та учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене доЄРДР за № 12021020050000467 від 06.09.2021 року відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України,
В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває дане кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту. Вважає, що достатнім буде міра запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечили проти клопотання прокурора про продовження йому запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт та просив встановити домашній арешт в нічні голини, оскільки йому потрібно працювати та забезпечувати родину. Просили врахувати, що обвинувачений має на утриманні 2 малолітніх дітей, дружину, має намір працювати, щоб відшкодовувати шкоду, працює плиточником без укладення трудової угоди. На теперішній час відшкодував добровільно відшкодував потерпілій шкоду в розмірі 10 000,00 грн.
Потерпіла підтримала повністю позицію прокурора.
Заслухавши думки учасників судового провадження, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, суд зобов'язаний розглянути питання продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двохмісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно з положеннями, викладеними в ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Статтею ст. 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, а частиною 2 статті 183 КПК України визначені випадки, коли може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка являється частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, визначено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Судом встановлено, що запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження міри запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує, що тримання під вартою є винятковим та відповідно до ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом.
Домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч.ч. 1, 2 ст.181 КПК України).
Згідно з п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади), поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Більше того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень (зокрема «Харченко проти України», «Єлоев проти України», «Фельдман проти України») неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування, так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави для продовження строку тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.
Вирішуючи клопотання про продовження запобіжного заходу, суд враховує процесуальну поведінку обвинуваченого; тяжкість пред'явленого обвинувачення; наявність в обвинуваченого постійного місця проживання, сім'ї, міцних соціальних зв'язків, тому вважає за можливе продовжити міру запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 183, 194, 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання: АДРЕСА_1 до 15 квітня 2022 року включно.
Відповідно до ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися за межі Вінницької області без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування з потерпілою та свідками даного кримінального провадження;
- здати на зберігання до відповідних органів влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, які дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом у якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Копію ухвали направити для виконання до ВП № 3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області та зобов'язати негайно поставити на облік обвинуваченого ОСОБА_4 , про що письмово повідомити Вінницький районний суд Вінницької області.
Копію ухвали для відома направити в Вінницьку окружну прокуратуру.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1