П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 лютого 2022 р.м. ОдесаСправа № 420/13661/21
Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.
рішення суду першої інстанції прийнято у м. Одеса
08 жовтня 2021 року
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2021 року, у справі № 420/13661/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому ставить вимоги Головному управлінню ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про сплату боргу (недоїмки) від 01 березня 2021 року № Ф-6891-54 у сумі 37 788,74 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначена вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною, так як страхові внески, за період з 2017 року по 2020 рік, за позивача сплачені його роботодавцем, а з урахуванням цього, одночасна сплата єдиного внеску позивачем як самозайнятої особи, яка має право на здійснення підприємницької діяльності та роботодавцем, у якого позивач працював у вищезазначений період, як найманий працівник, призвело б до подвійної сплати єдиного соціального внеску.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2021 року задоволено позовні вимоги, а саме визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 01 березня 2021р. № Ф-6891-54 у сумі 37 788,74 грн.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, так як позивач, який має статус фізичної особи-підприємця, зобов'язаний щомісячно сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі, незалежно від того, чи здійснює він підприємницьку діяльність.
Так, апелянт вважає, що у зв'язку з несплатою позивачем виниклої заборгованості з єдиного внеску, податковим органом правомірно прийнято спірну вимогу про сплату боргу.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 04 вересня 1995 року по 23 березня 2021 року, зареєстрований, як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.25).
При цьому, починаючи з 1999 року позивач є найманим працівником, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форми ОК5), згідно яких протягом зазначеного періоду страхувальниками сплачувались страхові внески (ЄСВ) за позивача.(а.с.17-19)
Між тим, Головним управлінню ДПС в Одеській області винесено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 01 березня 2021 року № Ф-6891-54 у сумі 37 788,74 грн. (а.с.13)
Не погоджуючись з правомірністю зазначеної вимоги позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як протиправно прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності вимоги Головного управлінню ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 01 березня 2021 року № Ф-6891-54 у сумі 37 788,74 грн.
В даному випадку, за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, починаючи з 2017 року.
В свою чергу, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги податкового органу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:
Так, позивачем не заперечується того, що він мав статус фізичної особи-підприємця та не сплачував єдиний внесок, так як з 02 квітня 1999 року позивач є найманим працівником, а отже єдиний внесок за нього сплачується його роботодавцем (а.с. 22).
В даному випадку, колегія суддів зазначає, що вказані посилання позивача підтверджуються відомостями з Реєстру застрахованих осіб форми ОК-5 (а.с. 17-19).
Між тим, з аналізу вищевикладених положень законодавства вбачається, що законодавцем встановлено обов'язок сплати підприємцями мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їхньої діяльності.
З іншого боку, відносини щодо сплати єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, нормативно не врегульовано станом на момент виникнення спірних правовідносин.
Між тим, у випадку коли особа є найманим працівником, така особа є застрахованою особою і платником єдиного внеску за неї виступає її роботодавець, а мета збору єдиного внеску досягається за рахунок його сплати останнім.
В даному випадку, інше тлумачення законодавства щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи - підприємці (господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить принципам податкового законодавства та меті запровадженого державою страхового внеску.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» викладено Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа № 160/3114/19), постанові від 04 грудня 2019 року (справа № 440/2149/19), постанові від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), постанові від 27 березня 2020 року (справа № 140/2214/19).
Внаслідок чого, колегія суддів вважає, що нарахування позивачу зобов'язань зі сплати єдиного внеску оскаржуваною вимогою про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску є протиправним, а тому остання підлягає скасуванню.
При цьому, судом першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допущено, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2021 року без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Яковлєв О.В.
Судді Єщенко О.В. Крусян А.В.