П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 лютого 2022 р.м. ОдесаСправа № 420/15921/21
Суддя в суді І інстанції Радчук А.А. Рішення суду І інстанції прийнято у м. Одеса
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача: Яковлєва О.В.,
суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області, а саме: визнання протиправними дій щодо перерахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника з обмеженням максимального розміру; зобов'язання провести перерахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі довідки прокуратури Херсонської області від 21 квітня 2021 року № 21-186вих-21 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії за нормами, чинними на 15 березня 2021 року, без обмеження граничного розміру пенсії з 01 квітня 2021 року; зобов'язання виплатити різницю в пенсії за минулі 4 місяці, як пенсіонеру, який набув право на підвищення пенсії без обмеження максимального розміру.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року відмолено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що у межах спірних правовідносин апелянт має право на отримання пенсійних виплат без обмеження їх максимальним розміром, так як його пенсію призначено до введення в дію відповідних законодавчих обмежень.
При цьому, на переконання апелянта судом першої інстанції при розгляді даної справи безпідставно застосовано правові позиції Верховного Суду, так як у відповідних справах предмет спору стосувався перерахунку іншого виду пенсій.
Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції безпідставно не надано належної правової оцінки поданої ним відповіді на відзив.
В свою чергу, пенсійним органом подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про залишення без задоволення позовних вимог позивача, так як останній не має права на здійснення перерахунку його пенсії без обмеження її максимального розміру.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника, яка призначена згідно ЗУ «Про прокуратуру».
При цьому, позивачу Херсонською обласною прокуратурою видано довідку № 21-186вих-21 від 21 квітня 2021 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії.
Тому, позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі вищезазначеної довідки
В свою чергу, рішенням № 951050830419 від 13 липня 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області здійснено перерахунок пенсії позивача виходячи з 60 % розміру заробітної плати (грошового забезпечення), зазначеного у довідці № 21-186вих-21 від 21 квітня 2021 року.
За наслідком здійснення перерахунку пенсії розмір пенсії склав 31 360,00 та з урахуванням обмежень максимального розміру пенсії, пенсія позивачу призначена до виплати у розмірі 17 690,00 грн. (у період з 01 квітня 2021 року по 30 червня 2021 року), у розмірі 18 540,00 грн. (у період з 01 липня 2021 року по 30 листопада 2021 року), у розмірі 19 340,00 грн. (з 01 грудня 2021 року).
Проте, вважаючи протиправними дії пенсійного органу щодо обмеження максимального розміру пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
За наслідком встановлення зазначених обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про залишення без задоволення позовних вимог, так як позивач не має права на отримання пенсії без обмеження її максимального розміру, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, згідно абз. 6 ч. 15 ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру», максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
При цьому, пунктом 29 Розділу І ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII у частині п'ятнадцятій статті 86 Закону України «Про прокуратуру» (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 2-3, ст. 12, № 22, ст. 145) абзац шостий доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Крім того, згідно п. 2 Розділу II ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII, дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року.
Колегією суддів встановлено, що позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за наслідком втрати годувальника за ЗУ «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ.
При цьому, сторонами у справі не заперечується, що у межах спірних правовідносин позивачу виплачується пенсія з обмеженням її максимального розміру на рівні десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
В свою чергу, вважаючи протиправним зазначене обмеження, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про залишення без задоволення позовних вимог у межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, одним з доводів апеляційної скарги позивача є те, що обмеження пенсії максимальним розміром, які встановлено ч. 15 ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру» № 1697-VII, не поширюють на нього свою дію.
В даному випадку, обґрунтовуючи свою правову позицію у цій частині позивач посилається на правову позицію Верховного Суду, що викладена в постанові від 04 березня 2021 року (справа № 589/3997/16-а).
В свою чергу, чергу колегія суддів вважає за необхідне відхилити відповідний довід апелянта, так як Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 грудня 2021 року (справа №580/5962/20) зробив висновок про необхідність відступлення від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04 березня 2021 року (справа № 589/3997/16-а).
В даному випадку, Верховний Суд зазначив, що ЗУ «Про прокуратуру» №1789-ХІІ втратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв'язку з набранням чинності ЗУ «Про прокуратуру» № 1697-VII, за яким максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Тому, з моменту набрання чинності ЗУ «Про прокуратуру» № 1697-VII, питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону.
При цьому, Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності ЗУ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір.
Тому, враховуючи вищевикладений висновок Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на спірні правовідносини поширюються положення абз. 6 ч. 15 ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру» № 1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Щодо доводів апелянта про те, що розмір його пенсії не може бути обмежено, так як на нього не поширює свою дію ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII, колегія суддів зазначає наступне.
В даному випадку, обмеження максимального розміру пенсії за ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII, яким внесено зміни до ЗУ «Про прокуратуру», діяло тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, а як наслідок не вплинуло на спірні правовідносини.
Крім того, колегія суддів не приймає доводів апелянта про те, що судом першої інстанції безпідставно не надано належної правової оцінки поданій ним відповіді на відзив та викладеному в ньому проханню здійснити розгляд справи у відкритому судовому засіданні, з огляду на наступне.
Так, згідно п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно ч. 2 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ч. 3 ст. 263 КАС України, у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
В даному випадку, керуючись вищевказаними вимогами КАС України, суд першої інстанції визначив дану справу, як справу незначної складності, а тому вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що залишивши без розгляду подану позивачем відповідь на відзив, судом першої інстанції не порушено вимог КАС України, так як подання такого процесуального документу у даній категорії адміністративних справ не передбачене положеннями ч. 3 ст. 263 КАС України.
З іншого боку, колегія суддів зазначає, що крім загального посилання апелянта на порушення його прав судом першої інстанції, апелянтом не наведено жодного конкретного доводу, за наслідком перевірки якого можливо встановити причинно-наслідковий зв'язком між розглядом даної справи в порядку письмового провадження та порушенням його прав.
Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Яковлєв О.В.
Судді Єщенко О.В. Крусян А.В.