11 лютого 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/20299/21
Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Димерлія О.О.
суддів: Крусяна А.В. , Шляхтицького О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 року у справі №420/20229/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
У жовтні 2021р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у 2021 році, як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
- зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020рік та до 5 травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2021р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради в частині визнання протиправною відмови Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради в донарахуванні та сплаті позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік та зобов'язання відповідача нарахувати та сплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, з урахуванням приписів статті 123 КАС України, залишено без розгляду.
Залишаючи частину позовних вимог без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 пропущено визначений приписами чинного процесуального законодавства строк звернення до суду.
Не погодившись із ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 року ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій зазначено, що під час прийняття оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не застосовано норму матеріального права, а також порушено норми процесуального права, у зв'язку з чим позивач просить спірну ухвалу окружного адміністративного суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує, що строк звернення до суду позивачем пропущено з поважних причин, акцентуючи увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021р. у справі №440/2722/20. Також, скаржник наголошує, що перешкодою своєчасного звернення до суду з даною позовною заявою було запровадження карантинних обмежень, пов'язаних із поширенням на території України коронавірусу COVID-19. Крім того, на думку позивача, втручання Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради у право ОСОБА_1 на мирне володіння своїм майном у вигляді грошової допомоги за 2020рік не ґрунтується на законодавчих приписах.
В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку з положеннями чинного процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, з урахуванням такого.
Зокрема, колегією суддів установлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією посвідчення від 25.08.2015р. серії НОМЕР_1 .
Апеляційним судом з'ясовано, що 20.09.2021р. ОСОБА_1 звернувся до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради зі скаргою щодо здійснення перерахунку та виплати недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
За наслідками розгляду означеного звернення, Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради на ім'я ОСОБА_2 надіслано лист від 20.10.2011р. №03-Ш-50894/1, яким адресата повідомлено, що разова грошова допомога до 5 травня за 2020 рік йому була призначена та виплачена відповідно до чинного законодавства.
Не погодившись із такою відповіддю ОСОБА_1 за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів 27.10.2021р. звернувся до суду з даною позовною заявою.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням такого спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг процесуального строку звернення до суду починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У даному випадку, спірним є питання щодо нарахування та виплати Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2020рік, як учаснику бойових дій.
Надаючи відповідь на поставлене перед апеляційним судом питання, колегія суддів зазначає таке.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру допомоги, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок допомоги.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї немає перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020р. №340/1019/19).
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021р. по справі №240/12017/19, зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Поряд з цим, апеляційний суд зазначає, що допомога до 5 травня є платежем, розмір якого в будь-якому разі відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений розрахунок одноразової грошової допомоги.
Отже, з дня отримання допомоги до 5 травня, особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Винятком із вказаного правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання допомоги, демонструючи свою необізнаність щодо підстав нарахування одноразової грошової допомоги в меншому розмірі звернулась до відповідного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. У такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні відповіді на подану нею заяву.
Водночас, відповідно до статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Тобто, означеним нормативно-правовим актом установлено розумний строк для звернення до органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги для отримання її доплати, у разі якщо виплату не здійснено або здійснено в розмірі меншому ніж встановлено Законом.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 року у справі № 607/7919/17, 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата оспорюваної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. У зв'язку з чим, перебіг строку звернення позивача до суду з відповідним позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога.
Отже, з урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що перебіг шестимісячного строку звернення позивача до суду із позовом щодо нарахування та виплати Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2020рік, як учаснику бойових дій, слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, тобто 2020р.
Аналогічна позиція наведена Верховним Судом у постанові від 22.07.2021р. у справі № 420/718/21.
Означене спростовує твердження скаржника стосовно того, що Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, на підставі постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021р. у справі №440/2722/20, повинен був нарахувати та виплати грошову допомогу за 2020 рік у травні 2021р.
Процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2011р. №17-рп/2011, держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Натомість, жодних доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з означеною частиною позовних вимог позивачем суду не надано.
До того ж, колегія суддів зауважує, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій, є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Також, апеляційний суд вважає за необхідне зауважити, що у матеріалах справи немає жодних доказів на підтвердження того, що у період з 30.09.2020р. по 20.09.2021р. ОСОБА_1 вчиняв активні дії з метою захисту своїх прав, свобод та охоронюваних законом інтересів.
З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 до суду з позовною заявою щодо нарахування та виплати недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2020рік, як учаснику бойових дій, звернувся поза межами, передбаченого приписами чинного процесуального законодавства, шестимісячного строку.
При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника стосовно того, що перешкодою своєчасного звернення до суду з даною позовною заявою було запровадження карантинних обмежень, пов'язаних із поширенням на території України коронавірусу COVID-19, оскільки можливість поновлення процесуального строку повинно бути пов'язано з наявністю об'єктивних перешкод, зумовлених безпосередньо тими заходами, які вживаються державою для запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19. Тобто, між дією карантинних обмежень та неспроможністю позивача звернутися до суду з означеною частиною позовних вимог протягом передбаченого законом строку має бути причинний зв'язок.
Однак, в апеляційній скарзі не зазначено, а колегією суддів не установлено причино наслідкового зв'язку, який перешкоджав позивачу вчасно звернутися до суду за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів.
Установлені у межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи позивача.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи позивача, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 року у справі №420/20229/21 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач Димерлій О.О.
Судді Крусян А.В. Шляхтицький О.І.