П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 лютого 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/8432/21
Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі ГУПФУ) про визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження з 01.04.2019 року призначеної та перерахованої пенсії максимальним розміром та зменшення розміру пенсії з 90% на 80% грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії, зобов'язання відповідача провести перерахунок та здійснити виплату з 01.04.2019 року пенсії за вислугу років згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року по справі №420/7476/20 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України про розмір грошового забезпечення від 01.07.2020 року №11/73, виходячи з розрахунку 90% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ГУПФУ подало апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим цей апелянт просив його скасувати та прийняти нове про відмову в позові повністю.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФУ та отримує пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно матеріалів пенсійної справи позивача, ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років виходячи з 90% розміру окладу.
При перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 року було зменшено розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії до 80%.
В той же час, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі №420/5490/18, крім іншого, було зобов'язано ГУПФУ провести перерахунок та здійснити виплату з 01.01.2018 року ОСОБА_1 пенсії з урахуванням розміру за вислугу років 90 відсотків грошового забезпечення, врахованого для обчислення відповідної пенсії, із врахуванням раніше виплачених сум.
Крім того, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі №420/7476/20, зокрема, було зобов'язано ГУПФУ провести перерахунок та здійснити виплату ОСОБА_1 з 01.04.2019 року пенсії з урахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року, встановлених у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців-та членів їх сімей» та з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень, надбавки за кваліфікацію, премії) за посадою, яка є відповідною (аналогічною) останній штатній його посаді на військовій службі, згідно з довідкою про розмір грошового забезпечення, наданою Адміністрацією Держприкордонслужби.
Відповідно до перерахунку пенсії від 04 березня 2021 року за пенсійною справою №1510021571, пенсія по інвалідності ОСОБА_1 була перерахована з 01.04.2019 року із таких сум грошового забезпечення: посадовий оклад - 5920 грн., оклад за військове звання - 1410 грн., процентна надбавка за вислугу років 50% - 3665 грн., офіцер, прапор. класу майстер 7% 7% - 414,40 грн., надб. за умови режим. обмежень, допуск Ф. 2 15% - 888 грн., надб. за специфічні умови проходження служби 100% - 10995 грн., премія 20% - 1184 грн., всього 24476,40 грн. Основний розмір пенсії 80% грошового забезпечення (аркуш справи 17).
На заяву позивача від 16.04.2021 року щодо проведення перерахунку пенсії за рішенням суду, листом №7329-6706/С-02/8-1500/21 від 06.05.2021 року ГУПФУ повідомило позивача про те, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі №420/7476/20, позивачу 04.03.2021 року проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 року з урахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року, встановлених у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців-та членів їх сімей» та з урахуванням положень Постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень, надбавки за кваліфікацію, премії) за посадою, яка є відповідною (аналогічною) останній штатній його посаді на військовій службі, згідно з довідкою про розмір грошового забезпечення, наданою Адміністрацією Держприкордонслужби, яка надійшла до Головного управління 02.03.2021 року.
Розмір пенсії позивача з 01.04.2021 року становитиме 17690 грн., а у зв'язку із тим, що 03.02.2021 року надбало чинності рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 року по справі №420/7476/20, яким установлено нові види грошового забезпечення, які не були враховані при перерахунку пенсії за рішенням суду по справі №420/5490/18 у розмірі 90% грошового забезпечення згідно із довідкою Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31.03.2018 року №11/10684 про розмір грошового забезпечення, що враховувалась для перерахунку пенсій станом на 01.03.2018 року, то перерахунок пенсії проведено з 01.04.2019 року у розмірі 80% грошового забезпечення, що передбачено ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інший осіб», з врахуванням оновленої довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 01.07.2020 №11/73.
Також, було зазначено, що виплата нарахованої доплати пенсії за період з 01.04.2019 року по 31.03.2021 року в сумі 85559,18 грн. буде здійснена після виділення Головному управлінню відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Крім того, відповідно до ст.43 Закону України від 09.04.1992 року №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інший осіб», максимальний розмір пенсії (з врахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Оскільки відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.12.2020 року становить 1769 грн., розмір пенсії позивача станом на 01.05.2021 року становить 17690 грн. Пенсія обчислена, перерахована та виплачується відповідно до норм чинного пенсійного законодавства (а.с. 24-25).
Позивач не погодився із зменшенням розміру суми грошового забезпечення та обмеженням розміру пенсії при перерахунку його пенсії та звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що застосування цього (меншого ніж 90%) показника до перерахунку пенсії позивача є протиправним, оскільки такий порядок стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, та з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
Також судом було зазначено, що доводи представника відповідача щодо правомірності дій по зменшенню основного розміру пенсії до 80% у зв'язку з тим, що змінились умови пенсійного забезпечення позивача, є необґрунтованими.
Крім того, суд наголосив, що з дати прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 і до моменту виникнення спірних правовідносин законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, не містить норм, які обмежують пенсії цих осіб максимальним розміром.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції вірними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Відповідно до ч.2 ст.13 Закону (в редакції, що була чинною на момент призначення пенсії) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Враховуючи те, що позивач був звільнений з військової служби і мав 45 років вислуги для призначення пенсії, та з урахуванням встановленого на день призначення пенсії ч.2 ст.13 Закону обмеження максимального розміру пенсії 90 відсотками відповідних сум грошового забезпечення, позивачу було призначено після звільнення та виплачувалась пенсія за вислугу років у розмірі 90% грошового забезпечення.
Поряд з цим, пізніше у статтю 13 Закону Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» були внесені зміни, якими обмежено максимальний розмір пенсії на рівні 80% від відповідних сум грошового забезпечення.
Крім того, до ч.2 ст.13 Закону вносились зміни, якими зокрема змінювався загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, зокрема за різних редакцій закону встановлювалось обмеження загального розміру пенсії, обчисленої відповідно до цієї статті, а саме - 85%, 70%.
Пунктом 8 розділу II Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01.10.2011 року, та пунктом 23 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», який набрав чинності з 01.05.2014 року, до ч.2 ст.13 Закону внесено зміни та цифри "90%" замінено цифрами « 80%», та цифри « 80%» замінено цифрами « 70%», відповідно.
Водночас, згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Так, у рішенні від 05 квітня 2001 року Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Колегія суддів зазначає, що оскільки перерахунок пенсії позивача пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, то при визначенні вказаного розміру (вже перерахованого) не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.
Отже, застосувавши відсоток - 80 при визначенні розміру пенсії після проведення перерахунку, відповідач порушив право позивача, оскільки при призначенні пенсії первісно встановлено для її обрахунку розмір 90% і жодною нормою профільного законодавства не встановлено відсоткового обмеження саме перерахованої пенсії.
Наведені висновки за змістом узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, визначеною в постанові від 10 квітня 2019 року справа № 310/6638/16-а.
Стосовно граничного обмеження перерахованої пенсії (в цифровому вираженні) колегія суддів зазначає таке.
Так, обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI (далі Закон № 3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011 року.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про статус народного депутата України», «;Про Національний банк України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про дипломатичну службу», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «;Про наукову і науково-технічну діяльність», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «;Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «;Про пенсійне забезпечення», «;Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 20.12.2016 року.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами, не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону.
При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
З наведеного вбачається, що на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців, що свідчить про явну суперечливість вказаних норм одна одній з огляду на неоднаковість регулювання правовідносин щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 року у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що застосуванню в даній справі підлягають норми Закону з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI, а тому обмеження пенсійним органом максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом, є протиправним.
Наведені висновки також узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 16 грудня 2021 року №400/2085/19.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно спірних правовідносин щодо відсутності правових підстав для обмеження пенсії позивача максимальним розміром.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Федусик А.Г.
Судді Бойко А.В. Єщенко О.В.