П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 лютого 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/11212/21
Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов'язання вчинити певні дії,-
В червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (далі СР), в якому просила суд: визнати протиправним та скасувати п.6 рішення СР від 03.06.2021 року №1788-VIII «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» в частині відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території СР, у зв'язку з неможливістю визначення місця розташування земельної ділянки: 6.22 ОСОБА_1 ; зобов'язати СР надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності СР, кадастровий номер: 5122983400:01:002:0206 61,482 га., за межами с.Коси Слобідка, або земельних ділянок кадастровий номер 5122982500:01:003:0460 28,5436 га., за межами с.Нестоїта, або земельної ділянки кадастровий номер 5122982500:01:001:0490 32,3611 га. за межами с.Качурівка, чи земельної ділянки кадастровий номер 5122984800:01:002:0319 15,3873 га, за межами с.Мардарівка Подільського району Одеської області, або за рахунок несформованих земельних ділянок, що передані у власність СР: земельна ділянка за межами населеного пункту Коси Слобідка, яка позначена на публічній кадастровій карті: КОАТТУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 002, площею більше 29,5689 га., та має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:002:0206; земельна ділянка за межами с.Коси, яка позначена на кадастровій карті КОАТТУ: 5122984600, зона: 01 квартал: 001, площа більше 10 га., та має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:001:0315; земельна ділянка за межами села Вишневе, яка позначена на публічній кадастровій карті: архівний кадастровий номер: 5122987400:01:001:0474, загальною площею 391998,77 кв.м.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянтка просила його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову повністю.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до СР із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності СР, кадастровий номер: 5122983400:01:002:0206, 61,482 га., за межами с.Коси Слобідка, або земельних ділянок кадастровий номер 5122982500:01:003:0460, 28,5436 га., за межами с.Нестоїта, або земельної ділянки кадастровий номер 5122982500:01:001:0490, 32,3611 га, за межами с.Качурівка, чи земельної ділянки кадастровий номер 5122984800:01:002:0319 15,3873 га. за межами с.Мандарівка Подільського району Одеської області, або дозвіл на розробку проекту землеутроющодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок несформованих земельних ділянок, що передані у власність СР: земельна ділянка за межами населеного пункту Коси Слобідка, яка позначена на публічній кадастровій карті: КОАТТУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 002, площею більше 29,5689 га., та має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:002:0206; земельна ділянка за межами с.Коси, яка позначена на кадастровій карті КОАТТУ: 5122984600, зона: 01, квартал: 001, площа більше 10 га., та має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:001:0315; земельна ділянка за межами села Вишневе, яка позначена на публічній кадастровій карті: архівний кадастровий номер: 5122987400:01:001:0474, загальною площею 391998,77 кв.м. До заяви було додано копію паспорту та ІПН, графічні матеріали. (а.с. 8-12).
03 червня 2021 року СР прийнято рішення №1788-VIII, яким відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території СР, у зв'язку з неможливістю визначення місця розташування земельної ділянки, зокрема, ОСОБА_1 (а.с.13-14).
Вказані обставини і стали підставою для звернення з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що правом обирати бажане місце розташування земельної ділянки при зверненні про надання дозволу на розробку проекту землеустрою в порядку ст.118 Земельного кодексу України наділений саме ініціатор відповідного звернення.
Визначення заявником альтернативи чи бажання, щоб розпорядник землі самостійно обирав місце розташування земельної ділянки, на яку надається дозвіл на розробку проекту землеустрою, положеннями Земельного кодексу України не передбачено.
Тобто позивач, звертаючись із вищевказаною заявою, подав її у спосіб, не визначений статтею 118 Земельного кодексу України.
Підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугувала неможливість визначення місця розташування земельної ділянки. Тобто, оскільки позивач, звертаючись до СР, визначив бажане місце розташування земельної ділянки альтернативно, то визначення в оскаржуваному рішенні підстави для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою за встановлених судом обставин у зв'язку із неможливістю визначення місця розташування земельної ділянки є повністю обґрунтованим.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Положеннями статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Зі змісту ч.6 та 7 ст.118 ЗК України вбачається, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Як було зазначено, приймаючи спірне рішення та відмовляючи в наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки або отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідач посилався на неможливість визначення місця розташування земельної ділянки, зокрема, ОСОБА_1 ..
З аналізу заяви позивачки вбачається, що звертаючись з нею до відповідача з метою отримання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки або отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ОСОБА_1 у вказаній заяві було зазначено 5 сформованих (з кадастровими номерами, одна з яких з архівним номером) земельних ділянок та 2 несформовані земельні ділянки (масиви).
Разом з тим, жодними нормами діючого законодавства, зокрема, положеннями статті 118 ЗК України, не передбачено ні обов'язку, ні взагалі повноважень владного суб'єкта на самостійний вибір однієї з запропонованих (зазначених) заявником земельних ділянок, стосовно якої необхідно надати дозвіл на розробку проекту. Водночас, зміст ст.118 ЗК України передбачає обов'язок саме заявника визначити одну земельну ділянку, яку він має бажання отримати, та ідентифікувати місце розташування саме цієї однієї земельної ділянки, і в той же час положення вказаної статті не передбачають права та можливості множинного визначення заявником бажаних земельних ділянок.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість відмови відповідача з підстав неможливості визначення місця розташування земельної ділянки, що слід розуміти саме як неможливість обирати відповідачем конкретної земельної ділянки із запропонованих.
Наведені висновки також узгоджуються з положеннями ч.2 ст.19 Конституції України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, відповідач, відмовляючи позивачці у видачі дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки або отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, діяв правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо спірних правовідносин.
Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Федусик А.Г.
Судді Бойко А.В. Єщенко О.В.