10 лютого 2022 року м. Дніпросправа № 160/9840/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Панченко О.М.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2021р. у справі №160/9840/21
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Атлант»
до: про:Головного управління ДПС у Дніпропетровській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
16.06.2021р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК Атлант» (далі - ТОВ «ТК Атлант») за допомогою засобів поштового зв'язку звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, судом першої інстанції позов зареєстровано 17.06.2021р.. /а.с. 1-7,59/
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2021р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі № 160/9840/21 та справу призначено до судового розгляду /а.с. 61.
Позивач, посилаючись у адміністративному позові на те, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства України при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту №1000180038 від 22.01.2018р. за період з 14.06.2019р. по 21.04.2021р., у ході перевірки було встановлено, що позивачем (покупець) за цим контрактом недоотримано товару на суму в сумі 3497,28 доларів США що є порушенням п.3 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції», про що було зазначено у акті №1472/04-36-07-12/40246222 від 30.04.2021р., який складено за результатами перевірки, та підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0076360712 від 26.05.2021р., яким до позивача застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на суму 55613,50 грн.. Позивач вважає висновки податкового органу за результатами проведеної перевірки та прийняте рішення щодо нарахування пені необґрунтованими та безпідставними оскільки, постачальник за зовнішньоекономічним контрактом №1000180038 від 22.01.2018р. розуміючи, що ним у повному обсязі не зможуть бути виконані свої зобов'язання за цим контрактом, повернув 07.02.2019р. кошти у сумі 3497,28 доларів США, які були отримані ним у якості оплати за товар за цим контрактом від позивача, на розрахунковий рахунок позивача у АТ «Банк кредит Дніпро», але банківською установою ці кошти не були зараховані на розрахунковий рахунок позивача а були зараховані на інший рахунок «суми для з'ясування» і у подальшому банківською установою видано розпорядження про повернення цієї суми відправнику, але це доручення банком-кореспондентом не було виконано і кошти контрагенту позивача на повертались , позивач вважає, що грошова сума 3497,28 доларів США була зарахована 07.12.2019р. АТ «Банк Кредит Дніпро» не на рахунок позивача а на інший рахунок «суми для з'ясування», тобто ці кошти знаходились в Україні, і у позивача відсутня вина за прострочення дебіторської заборгованості у сумі 3497,28 доларів США за період з 07.02.2019р. по 21.04.2021р. , що свідчить про відсутність порушення законодавства у сфері ЗЕД і відсутність підстав для нарахування пені, тому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0076360712 від 26.05.2021р.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2021р. у справі № 160/9840/21 адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області №0076360712 від 26.05.2021р.. /а.с. 77-79/.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції від 02.09.2021р. подав апеляційну скаргу /а.с. 83-85/, яка разом із матеріалами справи №160/9840/21 надійшли до суду апеляційної інстанції 10.12.2021р. / а.с. 82,90/
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.12.2021р. у справі №160/9840/21 заявнику апеляційної скарги поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 02.09.2021р. у цій справі та апеляційна скарга відповідача на рішення суду першої інстанції від 02.09.2021р. була залишена без руху і заявнику апеляційної скарги надано строк на усунення зазначених судом недоліків апеляційної скарги / а.с. 91/.
У межах встановленого судом строку на усунення недоліків заявником апеляційної скарги виконано вимоги вищезазначеної ухвали суду апеляційної інстанції /а.с. 93-95/ та ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 29.12.02.2020р. у справі №160/9840/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2021р. у справі №160/9840/21 /а.с. 96/ та справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 01.02.2022р. /а.с. 97/, про що судом у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та строки було повідомлено учасників справи /а.с. 98-100,102/.
Відповідач, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду цієї справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 02.09.2021р. у даній справі та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Відповідач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу / а.с. 103-109/, заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції у цій справі постановлено обґрунтоване рішення без порушень вимог чинного законодавства просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 02.09.20921р. у цій справі залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а положеннями ч. 5 ст. 250 КАС України передбачено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду цієї адміністративної справи судом встановлено, що ТОВ «ТК Атлант», ідентифікаційний код 40246222, зареєстровано як юридична особа 02.02.2016р., підприємство є платником податків, у тому числі ПДВ. /а.с. 9-10/
Під час розгляду встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТК Атлант» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту №1000180038 від 22.01.2018р. за період з 14.06.2019р. по 21.04.2021р., за результатами якої складено акт №1472/04-36-07-12/40246222 від 30.04.2021р. (далі - акт перевірки).
З наданої суду ксерокопії акту перевірки /а.с. 14-24/ вбачається, що у ході перевірки було встановлено, що позивачем, який є покупцем за зовнішньоекономічним контрактом №1000180038 від 22.01.2018р., недоотримано товару на суму в сумі 3497,28 доларів США що є порушенням п.3 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції».
Та у подальшому, на підставі вищезазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0076360712 від 26.05.2021р., яким до позивача застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на суму 55613,50 грн. / а.с. 11-12/, і саме це рішення відповідача є предметом оскарження.
Так під час розгляду цієї справи судом першої інстанції встановлено, та підтверджено апеляційним судом, що між позивачем (покупець) та АО «Белебеевский завод Автонормаль» (постачальник) був укладений контракт за №1000180038 від 22.01.2018 р. /а.с. 25-50/, і на виконання своїх зобов'язань за цим контрактом позивачем було перераховано на рахунок АО «Белебеевский завод Автонормаль» грошові кошти у сумі 466785,64 доларів США (еквівалент 12261680,75 грн.), а на виконання своїх зобов'язань за цим договором постачальником поставлено товар на суму 463288,36 доларів США (еквівалент 12170218,37 грн.).
Під час виконання своїх зобов'язань за вищезазначеним контрактом постачальник, розуміючи, що ним у встановлені контрактом строки не можуть бути виконані належним чином зобов'язання щодо поставки частини товару TOB «ТК Атлант», тому за цю партію товару постачальник перевів грошову суму у розмірі 3497,28 доларів США на рахунок № НОМЕР_1 позивача у АТ «Банк Кредит Дніпро», але ці кошти 07.02.2019р. банком не були зараховані на рахунок позивача, а були 07.02.2019р. зараховані на рахунок № НОМЕР_2 (суми для з'ясування) АТ «Банк Кредит Дніпро»
Як вбачається з наданої суду ксерокопії листа АТ «Банк Кредит Дніпро» за вих. №54/10-777 від 24.06.2019р. / а.с. 51-52/ сума 3497,28 доларів США надійшла від контрагента позивача - АО «Белебеевский завод Автонормаль» 07.02.2019 р. на кореспондентський рахунок AT «Банк Кредит Дніпро» в SBERBANK (РФ), банком було надане розпорядження на повернення коштів відправнику у зв'язку з тим, що рахунок отримувача № 260031083201 (USD) закрито 07.02.2019р.
Крім цього з листа АТ «Банк Кредит Дніпро» за вих. №2618-БТ від 08.10.2019р. / а.с. 54/ вбачається, що 07.02.2019р. АТ «Банк Кредит Дніпро» було надане розпорядження про повернення коштів відправнику у зв'язку з помилковістю платежу, оскільки рахунок отримувача - ТОВ «ТК Атлант», в АТ «Банк Кредит Дніпро» закритий на момент здійснення даного платежу, і банком надані всі необхідні платіжні інструкції для повернення вказаного помилкового платежу відправнику, але розпорядження банком-кореспондентом («ПАО Сбербанк» (РФ)) не виконано, і цю суму було зараховано на рахунок №3720690000801 (суми для з'ясування), і ця сума не була повернута контрагенту позивача АО «Белебеевский завод Автонормаль» / а.с. 55-58/.
Спірні відносини врегульовано нормами Конституції України та положеннями Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон)
Так ст. 2 Закону, яка встановлює обмеження за строками розрахунків при імпорту товарів/послуг, передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу - або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.
Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
Постановою Кабінету Міністрів України №1392 від 05.12.2007р. затверджено затвердження Порядок визначення строку та умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України та п. 3 цього порядку передбачено, що імпортна операція резидента без увезення товару на територію України вважається завершеною за наявності однієї з таких умов: зарахування виручки, одержаної від нерезидента, на рахунок резидента в уповноваженому банку в разі продажу нерезиденту товару за межами України.
Отже ця норма передбачає обов'язок зарахування валютної виручки на валютні рахунки резидентів в уповноважених банках, не розмежовуючи їх при цьому на розподільчі чи поточні.
Відповідно до ст. 4 Закону порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Згідно з ч.3 ст. 13 Закону та пункту 21 розділу II «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», яке затверджено Постановою Правління Національного банку України №5 від 02.01.2019 р. №5 - далі - Положення №5 (Положення №5 набрало чинності з дня введення в дію Закону України «Про валюту і валютні операції», та було чинним на момент перерахування коштів та на момент подання позову ), з 07.02.2019 р. граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Відповідно до підпункту "а" пункту 5.3 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003р., кошти, перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами), зараховуються на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб - резидентів через розподільні рахунки.
Відповідно до роз'яснення Національного банку України Департаменту бухгалтерського обліку № 12-111/1336 від 05.11.1998 р. «Про застосування рахунку № 3720 «Кредитові суми до з'ясування» за валютними розрахунками з іноземними банками, зараховані на рахунок №3720 кошти зараховуються за призначенням або повертаються тільки після отримання відповіді на запит від банку платника.
Сукупний аналіз наведених вище норм чинного на момент виникнення спірних відносин законодавства дає можливість зробити висновок про те, що датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на розподільчий рахунок, а подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, в тому числі і з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України і не може вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів.
При цьому аналогічний висновок було зроблено Верховним Судом під час розв'язання подібних відносин і викладено у постанові від 14.08.2018р. у справі №808/502/17.
За таких обставин колегія суддів враховуючи, що оскільки грошова сума у розмірі 3497, 28 доларів США була зарахована 07.02.2019 р. на рахунок НОМЕР_2 (суми для з'ясування) та перебувала в Україні, у позивача відсутня вина за прострочення дебіторської заборгованості в сумі 3497,28 доларів США за період з 14.06.2019р. по 21.04.2021 р., а тому позивачем положення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», п.3 ст.13 Закону України «Про валюту та валютні операції» не порушено, що свідчить про відсутність підстав для здійснення нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в частині недоотриманого позивачем товару в сумі 3497,28 доларів США..
Отже з урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що відповідач, який у спірних відносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, під час прийняття податкового повідомлення-рішення №0076360712 від 26.05.2021р., яке є предметом оскарження у даній справі, діяв не у спосіб, який визначено чинним податковим законодавством, та в порушення ч. 2 ст. 77 КАС України не довів правомірності свого рішення під час розгляду справи судом, а тому суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо обґрунтованості заявлених позивачем у справі позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування такого рішення суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем вимог, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 02.09.2021р. у даній адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 311,315,316,321,322 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2021р. у справі №160/9840/21 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст.ст. 329,331 КАС України.
Постанову виготовлено та підписано 10.02.2022р.
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя В.Є. Чередниченко
суддя О.М. Панченко