2 лютого 2022 року
м. Чернівці
справа № 726/1827/21
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Половінкіна Н. Ю.
суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О.
секретаря Паучек І.І.
з участю позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2
відповідач ОСОБА_4
апеляційна скарга ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівці від 09 грудня 2021 року, головуючий у першій інстанції Байцар Л.В.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у листопаді 2021 року звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок протиправних діянь відповідача.
Просили стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 187061 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 09 грудня 2021 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок протиправних діянь відповідача, закрито.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
ОСОБА_1 , ОСОБА_3 просять ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівці від 09 грудня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Зазначають, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки у даній справі інші правові підстави позову.
Рішенням Садгірського районного суду м.Чернівці від 12 лютого 2019 року у справі №726/85/16-ц стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 71854 грн. та моральну шкоду в сумі 10000 грн.
При розгляді справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок протиправних дій №726/757/20, за якою ухвалою Садгірського районного суду м.Чернівці від 30 червня 2020 року закрито провадження, предметом дослідження були обставини, встановлені додатковою судовою будівельно-технічною товарознавчою експертизою від 27 вересня 2018 року №562 станом на травень 2018 року.
У справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок протиправних діянь, №726/1827/21 ОСОБА_1 , ОСОБА_3 не просять стягнути з ОСОБА_4 моральної шкоди.
Вказують, що відповідно до судової будівельно-технічної товарознавчої експертизи від 5 серпня 2020 року №388 виявлено нові дефекти конструктивних елементів квартири АДРЕСА_1 внаслідок збільшення навантажень та загальної просторової жорсткості будівлі в цілому, отже у цій справі предметом дослідження є обставини станом на лютий 2019 року.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 не надходило.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_3 підлягає задоволенню.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції керувався положеннями п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України та послався на набрання законної сили рішенням Садгірського районного суду м.Чернівці від 12 лютого 2019 року та ухвалою Садгірського районного суду м.Чернівці від 30 червня 2020 року про закриття провадження з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Водночас суд першої інстанції зазначив, що викладення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у новому позові вимог у дещо зміненій редакції не є пред'явлення позову з інших підстав.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення наведеним нормам не відповідає.
Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Згідно з інформацією з Єдиного реєстру судових рішень ОСОБА_1 звертався до Садгірського районного суду м.Чернівці від 12 лютого 2019 року з позовом до ОСОБА_4 , про захист порушеного права, відновлення володіння, користування та розпорядження власністю, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Також треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 зверталися до суду з позовом до ОСОБА_4 про захист порушеного права володіння, користування та розпорядження власністю, стягнення матеріальної шкоди.
Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 21 червня 2019 року у справі 726/85/16-ц за позовом ОСОБА_5 та третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , про захист порушеного права, відновлення володіння, користування та розпорядження власністю, стягнення матеріальної та моральної шкоди стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 71854 грн., стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10000 грн.
ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у червні 2020 року зверталися до Садгірського районного суду м.Чернівці до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої протиправними діяннями відповідача.
Ухвалою Садгірського районного суду м.Чернівці від 30 червня 2020 року провадження у справі № 726/757/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок протиправних дій, закрито.
Також ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у листопаді 2021 року звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок протиправних діянь.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права при прийнятті постанови
За змістом висновку, зробленого у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-899цс16, закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв'язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість подальшого судового розгляду справи.
Підстави для закриття провадження у справі визначені частиною першою статті 255 ЦПК України та є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягає.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Тлумачення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип остаточності рішень суду і юридичної визначеності (принцип res judicata).
Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Brumarescu v. Romania» («Брумареску проти Румунії») від 28 жовтня 1999 року (п. 61).
У будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Тотожними є позови, у яких співпадають суб'єктний склад, предмет і підстава позову.
Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України в постанові від 22 квітня 2015 року у справі № 6-79цс15.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначила, що «Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі» (пункти 26, 27).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що «необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)).
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 640/9380/19 (провадження № 61-6741св21), від 15 листопада 2021 року у справі № 428/9280/20 (провадження № 61-12194св21), від 21 грудня 2021 року у справі № 295/983/21 (провадження № 61-13906св21).
У постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 175/685/17-ц (провадження № 61-22120св19) міститься висновок про те, що «зміна розміру відшкодування (як в сторону зменшення, так в сторону збільшення) за незмінності підстав позову не може свідчити про зміну предмета позову».
З матеріалів справи вбачається, що суб'єктний склад сторін у справах відмінний.
У справі, яка розглядається позивачами є ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .
Натомість, рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 21 червня 2019 року ухвалено у справі 726/85/16-ц за позовом ОСОБА_5 та третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , про захист порушеного права, відновлення володіння, користування та розпорядження власністю, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Заслуговують на увагу посилання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що відповідно до судової будівельно-технічної товарознавчої експертизи від 5 серпня 2020 року №388 виявлено нові дефекти конструктивних елементів квартири АДРЕСА_1 внаслідок збільшення навантажень та загальної просторової жорсткості будівлі в цілому, отже у цій справі предметом дослідження є дефекти станом на лютий 2019 року.
Водночас оцінка судової будівельно-технічної товарознавчої експертизи від 5 серпня 2020 року №388, за якою виявлено нові дефекти конструктивних елементів квартири АДРЕСА_1 , визначено інший розмір матеріальної шкоди, обгрунтовуються предмет та підстави позову, можлива лише при розгляді справи по суті.
Закриваючи провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок протиправних діянь відповідача., суд першої інстанції не звернув уваги на відмінність суб'єктного складу сторін, у зв'язку з чим дійшов до висновку про тотожність позовів та існування судового рішення між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав на порушення норм процесуального права.
Разом з тим зі змісту ухвали Садгірського районного суду м.Чернівці від 30 червня 2020 року у справі № 726/757/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок протиправних дій, не можливо дійти висновку про підстави позову.
Матеріали справи та ухвала Садгірського районного суду м.Чернівці від 30 червня 2020 року у справі № 726/757/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок протиправних дій, не містять відомостей про обставини, якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги, суть спірних правовідносин, які можуть свідчити про тотожність позову.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Зі змісту ухвали Садгірського районного суду м.Чернівці від 30 червня 2020 року у справі № 726/757/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок протиправних дій, судом першої інстанції не досліджувалися та не встановлювалися обставини предмету та підстав позову.
Тому правова оцінка ухвалення рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 21 червня 2019 року ухвалено у справі 726/85/16-ц за позовом ОСОБА_5 та третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , про захист порушеного права, відновлення володіння, користування та розпорядження власністю, стягнення матеріальної та моральної шкоди про той самий предмет і з тих самих підстав не мають преюдиційного значення.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про існування ухвали Садгірського районного суду м.Чернівці від 30 червня 2020 року про закриття провадження у справі № 726/757/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок протиправних дій, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав грунтуються на припущеннях.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на наведене ухвала Садгірського районного суду м.Чернівці від 9 грудня 2021 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, розподіл судових витрат відповідно до положень статті 141 ЦПК України не проводиться.
Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 15 січня 2020 року у справі №145/1330/17.
Керуючись п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1ст.379 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 , ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівці від 9 грудня 2021 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня з дня складання повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення 13 лютого 2022 року.
Головуючий Н.Ю. Половінкіна
Судді М.І. Кулянда
О.О. Одинак