Провадження № 22-ц/803/322/22 Справа № 204/5460/21 Суддя у 1-й інстанції - Черкез Д.Л. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
14 лютого 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого- судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 03 листопада 2021 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У липні 2021 року акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” (далі - АТ КБ “ПриватБанк”) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи тим, що між АТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_1 02 липня 2015 року було укладено договір б/н, відповідно до умов якого, останній отримав грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Зазначали, що ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява, разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та "Тарифами", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним і банком договір, про що свідчить його підпис у заяві.
Вказували, що відповідно до п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору відповідач надав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку, у зв'язку із чим в подальшому кредитний ліміт було збільшено до 27 000 грн.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 допустив порушення взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим станом на 11 липня 2021 року виникла заборгованість у загальному розмірі 35 935,64 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 27 714,47 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 8 221,17 грн., просили суд ухвалити рішення, яким стягнути заборгованість за кредитним договором без номеру від 02 липня 2015 року, станом на 11 липня 2021 року, у загальному розмірі 35 935,64 грн.
Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 03 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ “ПриватБанк”, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, погодився, що анкета-заява разом із “Умовами та Правилами надання банківських послуг”, а також “Тарифами” складає між ним та банком договір про надання банківських послуг та зобов'язується виконувати їх вимоги та самостійно ознайомлюватися із всіма змінами Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів на сайті банку; Вказує, що Умови та правила надання банківських послуг є публічною офертою, таким чином клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку в будь-який час, при цьому повторне заповнення анкети-заяви або укладення додаткового договору не вимагається. Отже, на підставі підписаної відповідачем анкети-заяви, останньому було надано кредитну картку із встановленим на ній кредитним лімітом, який в подальшому було збільшено до 27 000 грн. Відповідач отримавши картку, здійснив її активацію, що свідчить про укладення між сторонами кредитного договору. Вказує, що належним доказом отримання кредитних коштів банку та розміру наявної заборгованості є виписка по картковим рахункам відповідача. Зазначає, що заборгованість за тілом кредиту в розмірі 27 714,47 грн. є простроченою, тобто заборгованість за фактично отриманими та використаними кредитними коштами банку, які були отримані позичальником та не повернуті в строк. Вказує, що за користування коштами банку позичальник зобов'язаний сплатити відсотки, розмір яких встановлений та погоджений між сторонами в Тарифах та Умовах та правилах надання банківських послуг.
Відповідачем ОСОБА_1 надано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення без змін, посилаючись на те, що підписана ним 02 липня 2015 року анкета-заява не містить відомостей про отримання позичальником кредитних коштів, розміру кредитного ліміту, не визначено розмір відсотків за користування кредитом та підстав нарахування та розміру неустойки.
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі 35 935,64 грн. та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що 02 липня 2015 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву.
Відповідно до заяви, позичальник підтвердив, що підписана ним заява разом з “Пам'яткою клієнта”, «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», “Правилами використання основними умовами обслуговування та кредитування” складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві (а.с.14).
Крім того, в матеріалах справи наявний паспорт споживчого кредиту (а.с.15-17).
Станом на 11 липня 2021 року виникла заборгованість у загальному розмірі 35 935,64 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 27 714,47 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 8 221,17 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ “ПриватБанк”, суд першої інстанції виходив із недоведеності та необґрунтованості позовних вимог, оскільки будь-яких належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження того, що 02 липня 2015 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № б/н із встановленням відповідачу кредитного ліміту, а також доказів щодо розміру такого ліміту, стороною позивача до суду не надано. В матеріалах справи кредитний договір №б/н від 02 липня 2015 року відсутній, а міститься лише анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 02 липня 2015 року, яка не містить жодної інформації про отримання відповідачем за цією анкетою-заявою кредитних коштів, при цьому відповідача факт укладення між сторонами 02 липня 2015 року саме кредитного договору №б/н не визнавав. Дійшов висновку про безпідставність посилань сторони позивача на те, що умови укладеного договору зафіксовані у наданому ним письмовому документі без назви (а.с.15-17) та у витязі з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.18), оскільки вказані документи містять загальні умови кредитування для різних кредитних продуктів, які пропонуються банком усім бажаючим, і з них не можливо встановити який саме кредитний продукт (вид кредитної картки) було обрано сторонами під час підписання анкети-заяви, що б давало суду можливість встановити суттєві умови укладеної угоди (строк кредитування, розмір кредитування, процентна складова тощо).
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів звертає увагу на те, що АТ КБ «ПриватБанк» не довів факт погодження між сторонами процентної ставки за користування кредитом чи прострочення зобов'язання, оскільки на підтвердження цього банком було надано суду тільки виписку по рахункам, розрахунок заборгованості, паспорт споживчого кредиту та анкету-заяву, у якій зазначено лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію, відомості про майновий стан та трудову діяльність (а.с.5-11,14,15-17,78-87).
При цьому, у вказаній анкеті-заяві відсутні дані про те, який тип картки виявив бажання оформити ОСОБА_1 , оскільки відповідні графи анкети-заяви пусті, зокрема строк її дії, розмір процентів за користування кредитом, погоджений сторонами, розмір процентів за прострочення виконання зобов'язання, пені та штрафних санкцій, передбачених за несвоєчасне погашення кредиту, тощо. Тобто підписана сторонами анкета-заява від 02 липня 2015 року не містить істотних умов кредитного договору.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, заборгованості за простроченими відсотками, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: www.privatbank.ua, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витягом з Умов
та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника)
і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
Матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг
з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач ОСОБА_1 , ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк».
Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови
та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі
№ 6-16 цс 15 і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Колегія суддів вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (02 липня 2015 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (23 липня 2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які надав банк, відповідач розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131 цс 19.
Як доречно встановлено судом першої інстанції, частина пунктів Умов та правила надання банківських послуг, на які представник позивача посилався у відповіді на відзив (а саме пункти 1.1.1.15, 1.1.1.16, 1.1.1.25, 1.1.1.58, 1.1.1.59, 1.1.1.62), не відповідають змісту пунктів Умов та правила надання банківських послуг, які додані позивачем до позовної заяви (а.с. 19-67), що додатково свідчить про те, що Умови та правила надання банківських послуг неодноразово змінювались Банком.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що підписуючи анкету-заяву відповідач ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, а отже виявив згоду на укладення кредитного договору, проте Умови та Правила надання банківських послуг, витяг з тарифів банку, не містять підпису ОСОБА_1 , тому відсутні підстави вважати, що останній був ознайомлений із ними.
Крім того, колегія суддів погоджується і з висновком суду першої інстанції, що умови, зафіксовані у паспорті споживчого кредиту, на аркушах 15-17 цивільної справи, не можуть вважатися складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки відповідний паспорт кредиту містить загальні умови кредитування для різних кредитних продуктів, які пропонуються банком усім бажаючим, і з них не можливо встановити який саме кредитний продукт (вид кредитної картки) було обрано сторонами під час підписання анкети-заяви, що б давало суду можливість встановити суттєві умови укладеної угоди (строк кредитування, розмір кредитування, процентна складова тощо).
Також колегія суддів зауважує, що паспорт споживчого кредиту від 09 червня 2020 року не підтверджує домовленості між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 про істотні умови кредитного договору, оскільки містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, відсутні дані щодо фактичного ліміту, річна процентна ставка обчислена на основі припущення, а підпис в споживчому кредиті не є власноручним підписом особи чи його електронним цифровим аналогом, що позбавляє можливості його ідентифікувати саме як підпис відповідача.
Відповідно до змісту розділу 4 вказаного паспорту, обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, викладених вище, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають обов'язки на умовах та у строки, визначені у договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
Крім того, паспорт споживчого кредиту містить зауваження, що наведена в ньому інформація зберігає чинність та є актуальною до 24 червня 2020 року (а.с.26-зворот), тобто чинність цих умов тривала протягом 15 днів, з дати надання інформації 09 червня 2020 року до 24 червня 2020 року. Більш того, зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
Таким чином, даний документ неможливо визнати належним доказом досягнення між сторонами кредитного договору конкретних умов стосовно розміру відсоткової ставки за користування кредитом, оскільки наявна у ньому інформація є попередньою та містить сім типів кредитного продукту без зазначення, який саме з них обирає позичальник.
Надаючи оцінку, долученій банком, виписці по картковим рахункам відповідача та довідкам про видачу кредитних карток та зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, колегія суддів зауважує, що згідно вказаних банківських документів вбачається, що на час підписання 02 липня 2015 року анкети-заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок та надано кредитну карту із номером НОМЕР_1 , при цьому, згідно цієї з виписки вбачається, що відповідач користувався вказаною карткою 13 жовтня 2015 року. Відомості про встановлення на вказану картку кредитного ліміту, наявності заборгованості перед банком відсутні. Станом на час припинення користування вказаною карткою, заборгованість по картці відсутня. Баланс картки складав 50 грн.
Зазначені обставини, з урахуванням відсутності в анкеті-заяві відомостей про бажання відповідача отримати послуги з кредитування, його умов, розміру кредиту та відсотків за його користування, неустойки, зважаючи на заперечення відповідача щодо отримання кредиту, свідчить про недоведеність банком підстав вважати, що між сторонами дійсно було укладено кредитний договір саме на підставі анкети-заяви від 02 липня 2015 року, а лише бажання відповідача отримати депозитну картку, якою останній дійсно користувався у період з червня 2015 року по жовтень 2015 року.
Після чого, вбачається, що відповідач послугами банку тривали час не користувався та тільки 01 березня 2017 року відкриває рахунок та отримує картку із номером НОМЕР_2 із встановленням на нього кредитним лімітом в розмірі 5 000 грн.
В той же час, колегія суддів зауважує, що вказаний рахунок було відкрито майже через два роки після підписання відповідачем анкети-заяви від 02 липня 2015 року, що зводить доказування банку до припущень про імовірність отримання позичальником коштів.
Доказів перевипуску картки з номером НОМЕР_1 на будь-яку іншу, із зазначенням нових реквізитів картки, банком не надано.
При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, що підписання анкети-заяви вичерпує необхідність, у разі бажання позичальника отримати у користування кредитні кошти банку, подальшого офіційного укладення між сторонами кредитного договору, оскільки це прямо суперечить вимогам цивільного законодавства, зокрема вимогам статті 1055 ЦК України, яким встановлено обов'язковість письмової форми кредитного договору та наслідки її недодержання.
Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення і, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” залишити без задоволення.
Рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 03 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 14 лютого 2022 року.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
Макаров М.О.