Справа № 161/8308/21 Провадження №33/802/141/22 Головуючий у 1 інстанції:Івасюта Л.В.
Категорія:ч.2 ст.130 КУпАП Доповідач: Борсук П. П.
14 лютого 2022 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Борсук П.П., з участю секретаря судового засідання Ковалько О.М., іншого учасника ДТП ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 грудня 2021 року
Вказаною постановою судді ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст.124, ч.2 ст.130 КУпАП. На підставі п.7 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.122-4, 124 КУпАП, закрито, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. За ч.2. ст.130 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 (тридцяти чотирьох тисяч) грн з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 454 грн судового збору.
Так, ОСОБА_2 28.04.2021 року о 16 год 57 хв. на вул. Сенаторки Левчанівської 13 в м. Луцьку Волинської області керував автомобілем марки «Renault Laguna», державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу чи в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків. Порушення вчинено повторно протягом року, чим ОСОБА_2 порушив вимоги, передбачені п.2.5 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП.
Крім того, порушник 28.04.2021 року о 16 год 57 хв. на вул. Сенаторки Левчанівської 13 в м. Луцьку Волинської області керував автомобілем марки «Renault Laguna», державний номерний знак НОМЕР_1 не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу в результаті чого спричинив зіткнення з транспортним засобом «Mercedes Benz», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , що рухався з правого боку попереду. Автомобілі зазнали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Він же, будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, залишив місце її вчинення, тим самим порушив вимог, передбачені п.п.2.3«б», 2.10«а», 13.1 ПДР України, та вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 122-4, 124 КУпАП.
Не погоджуючись із постановою суду особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу в якій порушує питання про її скасування у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП. Постанова суду є незаконною та необгрунтованою, місцевим судом не надано належної оцінки доказам наявним в матеріалах справи.
Вважає безпідставним рішення суду першої інстанції про доведеність його вини у вчиненні вищезазначеного адміністративного правопорушення. В апеляційній скарзі зазначає, що ніякого відношення до спричиненого ДТП, як і до управління транспортним засобом «Renault Laguna» в стані алкогольного сп'яніння немає, оскільки автомобілем керував його товариш ОСОБА_3 . Внаслідок непричетності до вказаних подій відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Крім цього, зазначає, що посилання суду на підстави розгляду у відсутності його адвоката Гаврилюка В.В. не відповідають фактичним обставинами справи. Оскільки захисником було подано клопотання про відкладення справи з поважних причин, а саме перебування на стаціонарному лікуванні.
Посилається на недопустимість взяття в основу доказів пояснень працівників патрульної поліції.
Як вважає апелянт, судом безпідставно не взято до уваги показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_1 наданих в судовому засіданні, якими підтверджуються доводи ОСОБА_2 про його непричетність до вчинення як дорожньо-транспортної пригоди, так і керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Просить повторно викликати вищевказаних осіб для допиту в якості свідків, а постанову судді скасувати та закрити провадження у справі за ч.2 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_2 в скарзі також ставить питання щодо продовження строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, який був пропущений з поважних причин. На обґрунтування таких вимог, посилається на те, що під час постановлення рішення його адвокат та він присутніми не були, оскаржувану постанову отримав лише 10 січня 2022 року особисто в канцелярії суду.
ОСОБА_2 та його захисник Гаврилюк В.В. в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, що стверджується телефонограмою. Будь-яких клопотань, заяв від них не надходило.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення іншого учасника ДТП - ОСОБА_1 , яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги та підтримала пояснення наданні працівникам поліції, суд приходить до наступного висновку.
Перш за все враховуючи те, що ОСОБА_2 та його захисник були відсутній при проголошенні оскаржуваної постанови, а її копію отримав 10 січня 2022 року, що підтверджується відповідною заявою (а.с. 90), та виходячи з принципу доступу до правосуддя, який випливає з п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, строк на апеляційне оскарження постанови суду слід поновити, відтак, суд вважає за необхідне прийняти подану апелянтом апеляційну скаргу до розгляду.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, за положеннями ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначені вище вимоги закону судом першої інстанції при встановленні фактичних обставин справи, дотримано в повному обсязі.
Факт вчинення ОСОБА_2 правопорушень, передбачених ст.124, ст. 122-4, ч.2 ст. 130 КУпАП, доводиться зібраними матеріалами справи, зокрема, протоколами про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 113355, серії ОБ № 173654, серії ДПР18 № 113356 від 28.04.2021, схемою ДТП, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння, довідкою УПП у м. Луцьку щодо повторності вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, поясненнями свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які підтвердили факт відмови порушника від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, письмовими поясненнями ОСОБА_6 та ОСОБА_1 від 28.04.2021 щодо перебування саме ОСОБА_2 за кермом автомобіля «Renault Laguna».
Суд обґрунтовано визнав достовірними ці докази, оскільки ними доводиться вчинення ОСОБА_2 дорожньо-транспортної пригоди; залишення місця ДТП, а також керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Наведені докази узгоджуються між собою, та в своїй сукупності дають можливість чітко відтворити обставини події, які були на момент та після вчинення правопорушень, а тому суд знаходить непереконливими доводи апелянта про невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження.
Обставини, за яких ОСОБА_2 скоїв адміністративні правопорушення, були предметом дослідження та перевірки суду першої інстанції та знайшли своє підтвердження за результатами судового розгляду провадження.
Як убачається із матеріалів справи, зокрема з письмових пояснень ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (а.с.12-13), які перебували в транспортну засобі «Mercedes Benz», з яким сталося зіткнення, саме особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , перебував в стані алкогольного сп'яніння за кермом автомобіля «Renault Laguna» та спричинив ДТП.
Дані письмові пояснення свідків від 28.04.2021 щодо особи порушника та обставин вчинення ДТП узгоджуються поясненнями працівників поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , та є такими, що доповнюють одне одного, безсумнівними, належними та допустимими.
ОСОБА_2 в поданій апеляційній скарзі не заперечує свого перебування за обставин, вказаних в протоколах про порушення правил дорожнього руху, у стані алкогольного сп'яніння, лише заперечує факт керування транспортним засобом. Стверджує, що за кермом перебував не він, а ОСОБА_3 , про що також підтвердили в судовому засіданні суду першої інстанції сам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Однак такі пояснення ОСОБА_2 суд вважає неспроможними, адже вони не узгоджуються з наявними у справі доказами. Такі доводи судом першої інстанції правильно не взяті до уваги, оскільки ОСОБА_3 є товаришем апелянта, а тому він може бути зацікавлений у наданні пояснень на користь порушника.
Надаючи оцінку показанням цих свідків, які були допитані в суді першої інстанції, вважаю їх такими, що надані з метою виправдання протиправних дій ОСОБА_2 та уникнення ним адміністративної відповідальності, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи.
Вважаю первинні пояснення ОСОБА_1 , у яких вона конкретно вказала на ОСОБА_2 як на водія, під керуванням якого сталась ДТП, правдивими, оскільки дані пояснення у неї були відібрані безпосередньо після ДТП. Пояснення надані ОСОБА_1 у судовому засіданні місцевого суду є протилежними тим, які надавалися 28.04.2021, також слід зазначити, що зміна позиції відбулася після виплати матеріальних збитків спричинених ДТП ОСОБА_2 . Крім цього, в судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 чітко висловила свою думку щодо перебування саме ОСОБА_9 за кермом автомобіля «Renault Laguna» та підтримала пояснення, які надавала працівникам поліції одразу після ДТП. З вище викладеного апеляційний суд вважає, що на момент відібрання первинних пояснень від ОСОБА_1 був відсутній будь-який ризик можливого впливу на неї з метою схилити її до дачі показань на користь особи, причетної до вчинення адмінстративних правопорушень.
Крім того з письмових пояснень пасажира транспортного засобу «Mercedes Benz» - свідка ОСОБА_10 також вбачається, що за кермом автомобіля був саме ОСОБА_2 , а тому доводи захисту щодо заперечення апелянтом факту керування транспортним засобом апеляційний суд вважає безпідставними.
В оскаржуваній постанові ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.130, ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, однак на підставі п.7 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.122-4, 124 КУпАП, закрито, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. В поданій апеляційній скарзі апелянт, не визнаючи свою причесність до скоєного ДТП та керування автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, просить скасувати дану постанову лише в частині визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, та накладення реального покарання у вигляді штрафу у розмірі 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн. Суд апеляційної інстанції розцінює таку позицію ОСОБА_2 як намагання уникнення відповідальності за скоєні адміністративні правопорушення в цілому.
З вище викладеного апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання апелянта про виклик і повторний допит у якості свідка ОСОБА_3 , оскільки він надавав пояснення в суді першої інстанції. Також ініціатором клопотання не доведено перед судом які саме обставини може повідомити цей свідок, з'ясування яких може мати істотне значення при розгляді матеріалів про адміністративні правопорушення в апеляційній інстанції.
Також в поясненнях ОСОБА_6 та ОСОБА_1 стверджується перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння, тому поліцейські вправі були пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Факт відмови порушника від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, поясненнями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , також факт відмови не заперечує і сам ОСОБА_2 у поданій апеляційній скарзі.
Наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння та факт його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння відповідно до встановленого законом порядку, об'єктивних підстав ставити під сумнів наявні в матеріалах справи докази у суду не має.
Сутність вчиненого правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення викладена із належною повнотою та відповідає диспозиції ч.2 ст.130 КУпАП та вимогам КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов'язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.
Тому з доводами, які викладені в постанові суду, про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_2 та його адвоката Гаврилюка В.В., повністю погоджується і апеляційний суд.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку скаржник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Таким чином, суддею місцевого суду вживалися усі необхідні та достатні заходи для забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності, зокрема ОСОБА_2 та його адвокат Гаврилюк В.В. належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, що стверджується відповідною розпискою( а.с. 76), також суддею неодноразово відкладалися судові засідання саме за клопотанням адвоката Гаврилюка В.В.
Всі інші обставини, на які посилається апелянт в своїй апеляційній скарзі не впливають на законність прийнятого судом першої інстанції рішення.
Висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у передбаченому законом порядку, та належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності.
Також будь-яких порушень судом першої інстанції під час розгляду справи, які б стали підставою для скасування по суті правильного судового рішення, під час перевірки його в апеляційному порядку не встановлено.
Таким чином, підстав для скасування постанови судді з мотивів викладених в апеляційній скарзі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , апеляційний суд не знаходить, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову судді суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294, 295 КУпАП,
Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 грудня 2021 року.
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 грудня 2021 року щодо ОСОБА_2 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Копію рішення у справі про адміністративне правопорушення протягом трьох днів надіслати особі, щодо якої його винесено.
Суддя Волинського
апеляційного суду П.П. Борсук