Справа № 761/28821/20
Провадження № 2-а/761/51/2022
14 лютого 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого судді Сіромашенко Н.В.,
за участю секретаря Гюлалієвої Ф.Р.,
представника позивача Малиновської Е.С.,
представників відповідача Верницького Ю.С., Немирівської А.Г., Колток О.М., Качур Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, 3-і особи: ОСОБА_2, Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації про визнання в порядку ст. 287 КАС України протиправною бездіяльності, -
Позивач звернувся з даним позовом до відповідача, просив триваючу до 04.08.2020 бездіяльність останнього у виконавчих провадженнях за №№45976293, 45976295, 45957225, 45976297 з примусового виконання постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 27.06.2012 по справі №2610/3926/2012, що виявлена 02.09.2020 при ознайомленні в суді із справою №761/10931/20 та полягає у незастосуванні передбачених п.п.3, 14, 16, 18, 19 ч.3 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» заходів адміністративного примусу, і дії начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Руслана Юрійовича із розгляду клопотань стягувача від 19.05.2020 - визнати протиправними та зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) вжити у виконавчому провадженні за №№45957225, 45976297, передбачені пунктами 14, 16, 18, 19 ч.3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» заходи адміністративного примусу, та про які стягувач просив державного виконавця - учасника виконавчого провадження у клопотанні від 19.05.2020.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.06.2012, яка набрала чинності 28.01.2014, зокрема, було зобов'язано Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації та Київську міську раду у місячний строк з часу набрання постанови суду законної сили розробити проект рішення про безоплатну передачу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,2768 га, за нормами, визначеними ст. 121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодінні АДРЕСА_1 та розглянути на пленарному засіданні заяви ОСОБА_1 від 25.11.2003, ОСОБА_2 від 06.06.2005 про приватизацію вказаної земельної ділянки, загальною площею 0,2768 га, за нормами, визначеними ст.121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва гаражу, з урахуванням ідеальних частин ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у домоволодінні АДРЕСА_1 .
24 та 26 грудня 2014 року він та його брат - ОСОБА_2 , пред'явили відповідачу до виконання виконавчі листи, видані Шевченківським районним судом міста Києва 23.12.2014, щодо примусового виконання вищевказаної постанови, на підставі яких державним виконавцем Думанською А.Л. були відкриті виконавчі провадження ВП №45957225,ВП №45976293, ВП №45976295, ВП №45976297.
Відповідно до постанов державного виконавця від 14.01.2015 та 25.02.2015 зазначені вище виконавчі провадження були закінчені з посиланням на п.8 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» та фактичне виконання судового рішення. Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 29.03.2017 у справі №761/4323/16-а дані постанови державного виконавця були скасовані.
31.03.2017 він подав відповідачу разом із заявою належним чином завірену копію зазначеної вище постанови суду 21.07.2017 Шевченківським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист у даній справі в частині зобов'язання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України утриматися від закінчення виконавчих проваджень №№ за ЄДРВП: 45976295, 45976297 з виконання виконавчого листа Шевченківського райсуду м. Києва за №2610/3926/2012 від 23.12.2014 раніше, ніж буде закінчено, згідно п.9 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчі провадження №№ за ЄДРВП: 45957225, 45976293 з виконання виконавчого листа за №2610/3926/2012 від 23.12.2014. Виконавець ВПВР Департаменту ДВС МЮ України Думанська А.Л. відновила виконавчі провадження тільки 27.07.2017. При цьому в порушення Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮ України від 02.04.2012 №512/5 (в редакції станом на 27.07.2017) не зазначила конкретну зобов'язану особу, що має повернути оригінали виконавчих листів в орган ДВС, не було нею встановлено відсутність їх оригіналів в органі ДВС.
18.08.2017, що стало йому відомо 06.09.2019, Шевченківський районний суд міста Києва отримав постанови державного виконавця від 27.07.2017. Однак, один оригінал виконавчого листа знаходився в суді до 28.05.2019, а три інших - до 30.08.2019.
10.04.2019 було здійснено заміну державних виконавців у виконавчих провадженнях, у зв'язку зі звільненням державного виконавця Думанської А.Л . Виконавчі провадження за №№45957225, 459776295 були закінченні відповідно до постанов державного виконавця Нещадим І.С. від 17.04.2019, які було скасовано рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 22.11.2019, ухваленим у справі №761/19292/19.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 24.12.2019 було також скасовано постанову виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮ України Іванюти І.М. №60052874 від 16.09.2019 про повернення виконавчого листа №761/4323/16-а, виданого 21.07.2017 Шевченківським районним судом стягувачу ОСОБА_2
28.01.2020, у зв'язку з ухваленням Шевченківським районним судом міста Києва в порядку ст.287 КАС України рішення від 22.11.2019 по справі №761/19292/19, яке набрало законної сили, та наявністю у відповідача виконавчих проваджень, він та ОСОБА_2 направили виконавцям поштою, на підставі ч.3 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження», клопотання. Оскільки, вони не отримали відповіді за результатами розгляду даного клопотання, то 19.05.2020 було ними направлено відповідачу на розгляд повторно дане клопотання.
02.09.2020 при ознайомленні в суді зі справою №761/10931/20 його представником Малиновською Е.С. були виявлені у справі порушення його прав стягувача у виконавчих провадженнях №№45957225, 45976297 та його інтересів у виконавчому провадженні №№45976293, 45976295, де стягувачем є ОСОБА_2 , з примусового виконання прийнятої у справі №2610/3926/2012 (провадження №2-а/2610/542/2012) Шевченківським райсудом міста Києва постанови від 27.06.2012, а саме: було виявлено бездіяльність виконавців, які у рамках вищевказаних виконавчих проваджень не застосували до 04.08.2020 заходи адміністративного примусу, передбачені пунктами 14, 16, 18, 19 ч.3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», про які просив він та ОСОБА_2 у клопотаннях від 28.01.2020 і повторному від 19.05.2020. При цьому, відсутність дій боржника у виконавчих провадженнях №№45957225, 45976293, які б були направлені на розробку проекту рішення ради, зумовлює неможливість боржника Київради у виконавчому провадженні №№45976295, 45976297 розглянути на пленарному засіданні не розроблені в рамках виконавчих проваджень №№45957225, 45976293 проекти рішень ради, його заяви від 25.11.2003 та ОСОБА_2 від 06.06.2005. Також зазначено на те, що не учасники виконавчих проваджень - виконавці, а саме: начальник ВПВР Озадовський Р., поза межами своїх повноважень, надав відповідь за результатами розгляду клопотань, яку вони не отримували.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2020 справа була розподілена судді Сіромашенко Н.В.
Ухвалою Шевченківського райсуду міста Києва від 01.10.2020 було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні вимоги про відстрочення сплати судового збору; адміністративний позов було залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
Ухвалою Шевченківського райсуду міста Києва від 19.10.2020 було відкрито провадження у адміністративній справі за вищевказаним позовом та призначено справу до розгляду у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; витребувано, зокрема, у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження №№45957225, 45976293,45976295, 45976297.
Ухвалою Шевченківського райсуду міста Києва від 21.10.2020 було відмовлено у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - Малиновської Е.С., про відвід судді Сіромашенко Н.В. у даній справі.
20.11.2020 до Шевченківського районного суду міста Києві надійшов відзив від відповідача, відповідно до якого відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. Зазначено на те, що в ході здійснення виконавчих дій державним виконавцем вживалися заходи, передбачені законодавством щодо виконання рішення зобов'язального характеру; процесуальні документи прийнято державним виконавцем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Виходячи з цього, відповідач просив відмовити в задоволенні позову.
За клопотанням Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яке також надійшло до Шевченківського райсуду міста Києва 20.11.2020, судом було притягнуто до участі у справі - 3-х осіб Департамент земельних ресурсів КМДА та Київську міську раду.
24.11.2020 від представника ОСОБА_1 Малиновської Е.С. до суду надійшла відповідь на відзив, з якої вбачається, що представник позивача просить відмовити в задоволенні вимог відзиву та зазначає на те, що незастосування заходів, передбачених ч.3 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження», призвело до розширення строку перебігу виконавчого провадження та безпосередньо вплинуло на виконання судового рішення внаслідок бездіяльності і відповідно відсутності в Київраді погодженого проекту рішення ради із пояснювальною запискою, які б були підписані директором Оленичем П.
09.12.2020 до суду від позивача надійшла позовна заява зі змінами, відповідно до якої останній просив визнати протиправною також бездіяльність відповідача до 13.11.2020.
Ухвалою Шевченківського райсуду міста Києва від 19.01.2022 було відмовлено у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - Малиновської Е.С., про відвід судді Сіромашенко Н.В. у даній справі.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - Малиновська Е.С. підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, також надала заяву про винесення окремої ухвали, відповідно до якої просила встановити у наявних у справі №761/28821/20 копій листів Першого заступника Директора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації (раніше Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації) Віктора Металовича Дворнікова порушення закону, й постановити окрему ухвалу, яку направити відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню.
Представники відповідача заперечували проти позовних вимог та просили відмовити в задоволенні позову.
Інші учасники розгляду справи до судового засідання не з'явилися, сповіщені належним чином, про причини неявки суд не повідомляли.
Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.06.2012 у справі № 2610/3926/2012, зокрема, було зобов'язано Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації та Київську міську раду у місячний строк з часу набрання постанови суду законної сили розробити проект рішення про безоплатну передачу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,2768 га, за нормами, визначеними ст. 121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодінні АДРЕСА_1 та розглянути на пленарному засіданні заяви ОСОБА_1 від 25.11.2003, ОСОБА_2 від 06.06.2005 про приватизацію вказаної земельної ділянки, загальною площею 0,2768 га, за нормами, визначеними ст.121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва гаражу, з урахуванням ідеальних частин ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у домоволодінні АДРЕСА_1 . Дана постанова набрала законної сили 28.01.2014.
На виконання вказаної постанови Шевченківським районним судом міста Києва було видано 23.12.2014 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 чотири виконавчі листи, у відповідності до кількості стягувачів та боржників, щодо примусового виконання вказаного рішення суду.
25.12.2014, 29.12.2014 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до ВПВР ДВС України з заявами про відкриття виконавчих провадження на підставі виданих Шевченківським районним судом міста Києва виконавчих листів щодо примусового виконання судового рішення.
05.01.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Думанською А.Л. було відкрито виконавчі провадження: ВП №45957225, 13.01.2015 - ВП №45976293, ВП №45976297, ВП №45976295 щодо виконання зобов'язальної частини постанови суду від 27.06.2012 та запропоновано боржнику самостійно виконати рішення суду згідно виконавчого листа у строк семи днів з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження.
14.01.2016 та 25.12.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Думанською А.Л. було винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень №№45976295, 45976297, 45957225, 45976293, які було визнано протиправними та скасовано постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 29.03.2017. Вказаною постановою також було зобов'язано відповідача відновити вказані виконавчі провадження.
27.07.2017 постановами державного виконавця Думанської А.Л. було відновлено вищезазначені виконавчі провадження на підставі ст.41 ЗУ «Про виконавче провадження».
10.04.2019, у зв'язку із звільненням головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанської А.Л., у відповідності до положень ст.25 ЗУ «Про виконавче провадження», п.5 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень, на підставі доручення заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Клименко Р.В. виконавчі провадження №№45957225, 45976295 були передані на виконання головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадиму І.С., ВП №№45976297, 45976293 - головним державним виконавцям даного відділу Рубель І.В., Нідченко Д.Є. відповідно.
17.04.2019 державними виконавцями Нещадимом І.С. винесено постанови на підставі п.13 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження» про закінчення виконавчих проваджень №№45957225, 45976295, які рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22.11.2019, ухваленим у справі 761/19292/19, були визнані незаконними та скасовані.
На підставі вказаного рішення головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченком Д.Є. 04.02.2020 були винесені постанови про відновлення вищезазначених виконавчих проваджень.
10.04.2020 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченком Д.Є. в даних виконавчих провадженнях були прийняті постанови про скасування процесуального документу, а саме: постанов від 04.02.2020 про відновлення ВП №№45957225, 45976295.
За результатами перевірки законності виконавчих проваджень №№45957225, 45976295 заступником директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовським Р.Ю. 27.05.2020 винесені постанови, якими були скасовані постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Д.Є. про скасування процесуальних документів від 10.04.2020.
У подальшому державним виконавцем не було вчинено взагалі жодної виконавчої дії у вищевказаних виконавчих провадженнях; належних, допустимих доказів щодо зворотного відповідачем надано не було. Також не було надано суду достатніх доказів щодо вчинення належних виконавчих дій головним державним виконавцем ВПВР ДДВС МЮУ Нідченка Д.Є. у виконавчому провадженні №45976293 та головним державним виконавцем ВПВР ДДВС МЮУ Рубель І.В. у виконавчому провадженні №45976297.
25.02.2020 начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовським Р. були залишені без розгляду скарги стягувачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 28.01.2020 по виконавчим провадженням з посиланням на порушенням строків, визначених ч.5 ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження», щодо їх подання.
Також, до ВПВР Департаменту ДВС МЮ України ОСОБА_1., ОСОБА_2 були подані клопотання від 19.05.2020 про застосування заходів адміністративного примусу, передбачених ч.3 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження». У відповідь на дані клопотання заступник директора Департаменту - начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Озадовський Р. направив ОСОБА_1 , ОСОБА_2 листи, якими повідомив, в тому числі, що у зв'язку з невиконанням рішення суду, відповідно до ст. ст. 75, 89 ЗУ «Про виконавче провадження» №606-ХІV, державним виконавцем щодо боржника застосовано штрафні санкції. Крім того, зазначено, що державним виконавцем неодноразово боржнику (Київській міській раді) скеровувались вимоги щодо виконання рішення суду. Згідно інформації, наданої представником Київської міської ради, проект рішення Київської міської ради від 21.01.2020 №51 «Про приватизацію земельної ділянки громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, для будівництва індивідуального гаражу на АДРЕСА_2 » опубліковано на офіційному веб-сайті Київської міської ради та тричі вносився до порядку денного пленарного засідання Х сесії Київської міської ради VIIІ скликання, а саме: 21.01.2020, 06.02.2020 та 27.02.2020. На вказаних засіданнях проект рішення не набрав голосів. Також вказано що у зв'язку з введенням на усій території України карантину, повторне внесення проекту рішення до порядку денного пленарного засідання Х сесії Київської міської ради VIII скликання буде розглянуте після закінчення карантинних заходів. А також повідомлено, що державним виконавцем спрямовано на адресу боржника (Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) вимогу щодо надання інформації про стан виконання рішення суду та відповідних пояснень. Вказано на те, що подальші дії будуть вчинені у відповідності до вимог ЗУ "Про виконавче провадження».
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 08.02.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2021, було задоволено частково позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними бездіяльності, дій та зобов'язання вчинити дії. Зокрема, визнано протиправними дії начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Руслана Юрійовича із залишення 24 -25 лютого 2020 без розгляду скарг ОСОБА_2 від 28.01.2020 у виконавчому провадженні за № 45976293, 45976295, скарг ОСОБА_1 від 28.01.2020 у виконавчому провадженні за № 45957225, 45976297 і відмову провести у лютому 2020 року перевірку законності виконавчого провадження №№45757225, 45976293, 45976295, 45976297 на підставі скарг від 28.01.2020. Зобов'язано начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції провести перевірку законності виконавчих проваджень №№45757225, 45976293, 45976295, 45976297 на підставі скарг від 28.01.2020 з дотриманням критеріїв, передбачених ч.2 ст.2 КАС України. Визнано протиправною бездіяльність щодо клопотань стягувачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 від 28.01.2020 і щодо повторних від 19.05.2020, щодо повноважень застосувати заходи адміністративного примусу, передбачені ч.3 ст.18 Закону «Про виконавче провадження», допущену державним виконавцем Нідченком Дмитром Євгенійовичем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції у виконавчому провадженні за №№45976293 45976295, 45957225 і державним виконавцем Рубель Інною Вікторівною того ж Відділу у виконавчому провадженні №45976297, які є з примусового виконання постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 27.06.202 по справі №2610/3926/2012. Зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглянути, вирішити по суті скарги та клопотання від 28.01.2020 стягувача ОСОБА_1 у виконавчому провадженні за №45957225, №45976297, скарги та клопотання від 28.01.2020 стягувача ОСОБА_2 у виконавчому провадженні за №45976293 №45976295 шляхом прийняття процесуального рішення у виді постанови. В решті позовних вимог було відмовлено.
18.08.2020 до відповідача від Департаменту земельних ресурсів надійшов лист від 30.07.2020 за вих. №0570202/2-13726 за підписом першого заступника директора Дворнікова В. щодо закінчення виконавчого провадження відповідно до п.9 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження» з посиланням на те, що Департаментом у межах компетенції підготовлено проект рішення «Про приватизацію земельної ділянки громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, для будівництва індивідуального гаражу на АДРЕСА_2 » та направлено для розгляду до Київської міської ради листом від 21.06.2018 №057025-13346, а тому боржником повністю виконано зобов'язання про розробку проекту рішення про безоплатну передачу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки. А тому, відсутні підстави повторно виконувати зобов'язання щодо розробки вказаного проекту рішення.
17.11.2021 головним державним виконавцем ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. були прийняті постанови про закінчення виконавчих проваджень №№45976293, 45957225. Постановами від 06.12.2021 вказаним державним виконавцем були закінченні ВП №№45976297, 45976295.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення закріплено частиною першою статті 77 КАС України.
Відповідно до положень статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 244 КАС України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Частиною 1 статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
ЗУ «Про виконавче провадження» визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» унормовано, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)- це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За частиною 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Частиною 1 статті 18 вказаного Закону передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктами 3, 14, 16, 18, 19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захистуінтересівстягувачаодержуватибезоплатновіддержавнихорганів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Стаття 63 Закону України "Про виконавче провадження" регулює порядок виконання рішень суду, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. За рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (частина перша статті 63 Закону України "Про виконавче провадження"). Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акту виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Статтею 76 вказаного Закону визначено, що за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону. За наявності ознак кримінального право порушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, зазначені норми є імперативними і вказують на обов'язок відповідача сприяти повному виконанню рішення суду боржником, для чого вчиняти передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії у формі державного примусу з метою реалізації конституційного принципу обов'язковості судового рішення закріпленого в ст. 129-1 Конституції України, в тому числі, перевіряти виконання боржником рішення суду і лише в разі повного його виконання припиняти такий примус у формі закінчення виконавчого провадження шляхом прийняття відповідної постанови.
Ухвалюючи рішення у справі №761/10931/20, Шевченківський районний суд міста Києва посилався на те, що 04 грудня 2019 року у справі №809/3658/13-а, провадження №К/9901/16104/18, Верховний Суд у підпунктах п.26.1, 26.2 постанови встановив, що «Вищеперераховані дії, якими наділено державного виконавця є засобами впливу та стимулу спрямовані на ефективне виконання боржниками судових рішень.», тобто аналогічні положення , що є у ч.3 ст.18 Закону України N° 1404-УІІІ щодо прав (повноважень) виконавця є засобами впливу та стимулу спрямовані на ефективне виконання боржниками судових рішень. А в п. 27 і підпункті 27.1 постанови Верховний Суд зробив висновок, що «27. В той же час, враховуючи особливість боржника як суб'єкта у даному виконавчому провадженні, державний виконавець повинен був вживати заходи, передбачені вищенаведеною нормою. 27.1. Зокрема, проводити перевірку виконання боржником рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну, накладати стягнення у вигляді штрафу на посадових осіб у випадках, передбачених законом, вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження».
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, ст.1, ст.2, ч.1, п. п.1, 3 ч. 2 ст.18 Закону України № 1404-VІІІ і ст.3, ч.ч.1-2 ст.4 Закону № 1403-VIII від 02.06.2016 виконавець зобов'язаний:- сумлінно, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень,- неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі, сумлінно вчиняти виконавчі дії,- здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;- розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Виходячи з викладеного, суд прийшов до висновку про те, що клопотання від 28.01.2020 виконавцями мали бути розглянуті і за наслідками їх розгляду виконавцями мали бути застосовані ті засоби впливу та стимулу, які встановлені Законом, та спрямовані на ефективне виконання боржниками судових рішень.
При цьому, судом було встановлено, що у виконавчому провадженні №№45976293, 45976295, 45976297, 45957225 кожний з 2-х державний виконавець, який повинен був вживати заходи, передбачені ч.3 ст.18 Закону України №° 1404-УІІІ і про які просили в клопотаннях стягувачі, не звертався у строк до 13.03.2020 до посадових осіб-керівників боржників й не вимагав від них пояснень щодо відсутності у виконавчому провадженні №45957225 і 45976293 дій боржника - Департаменту земельних ресурсів, які б були направлені на розробку проекту рішення ради із пояснювальною запискою, який би був погоджений.
Тому, суд вважав вірним визнати протиправною бездіяльність щодо клопотань стягувачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 28.01.2020 і щодо повторних від 19.05.2020 щодо повноважень застосувати заходи адміністративного примусу, передбачені ч.3 ст.18 Закону «Про виконавче провадження», допущену державним виконавцем Нідченком Дмитром Євгенійовичем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції у виконавчих провадженнях за №№45976293 45976295, 45957225 і державним виконавцем Рубель Інною Вікторівною того ж Відділу у виконавчому провадженні №45976297, які є з примусового виконання постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 27.06.202 по справі №2610/3926/2012.
Однак, при розгляді справи №761/28821/20 судом встановлено триваючу до 13.11.2020 державних виконавців бездіяльність у вищевказаних виконавчих провадженнях та відсутність заходів, передбачених ч.3 ст.18, ст.76 ЗУ «Про виконавче провадження».
Враховуючи вищенаведене, суд також приходить до висновку про неузгодженість дій начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю. із розгляду клопотань стягувача від 19.05.2020 із вимогами чинного законодавства, а саме: надання ним відповіді, а не прийняття процесуального рішення у вигляді постанови державними виконавцями.
При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З урахуванням вищевикладеного, положень ч.2 ст.245 КАС України суд вважає за необхідне задовольнити позов в частині визнання триваючої до 04.08.2020 і до 13.11.2020 бездіяльності відповідача у вказаних виконавчих провадженнях та дії начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю. із розгляду клопотань стягувача від 19.05.2020 протиправними.
Разом з тим, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача вжити у виконавчих провадженнях передбачені пунктами 14, 16, 18, 19 ч.3 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» заходи адміністративного примусу, та про які просив стягувач державного виконавця у клопотанні від 19.05.2020, не можуть бути задоволенні, оскільки, судом було встановлено, що державним виконавцем виконавчі провадження закінчені.
Таким чином, виходячи з вищезазначеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст. ст. 132, 139 КАС України з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.
Крім того, представником позивача ОСОБА_1 - Малиновською Е.С. 10.02.2022 подана до суду заява про винесення окремої ухвали, відповідно до якої остання просила встановити з наявних у справі №761/28821/20 копій листів першого заступника Директора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації Дворнікова В.М. порушення закону і постановити відносно цього окрему ухвалу.
Однак, виходячи з наявних у справі доказів, враховуючи положення ст. 249 КАС України, суд не вбачає правових підстав для задоволення даної заяви.
Керуючись ст. ст. 2, 10, 11, 17, 19, 69, 71-73, 86, 94, 158 - 163, 166, 167, 185, 186 КАС України; ст. ст. 14, 19, 55, 56 Конституції України; суд -
Позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, 3-і особи: ОСОБА_2, Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації про визнання в порядку ст. 287 КАС України протиправною бездіяльності задовольнити частково.
Визнати протиправною триваючу до 04.08.2020 і до 13.11.2020 бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) у виконавчому провадженні №№45976293, 45976295, 45957225, 45976297 з примусового виконання постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 27.06.2012 у справі №2610/3926/2012, що полягає у незастосуванні заходів, невчиненні дій, передбачених п.п.3, 14, 17, 18, 19, ч.3 ст.18, ст.76 ЗУ «Про виконавче провадження»
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя: