01 лютого 2022 р. Справа № 520/9225/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мінаєвої О.М.
суддів: Кононенко З.О. , Макаренко Я.М.
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 року, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., м. Харків, повний текст складено 20.08.2021 року, та на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2021 року, повний текст складено 27.08.2021 року у справі № 520/9225/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Національної поліції в Харківській області від 04.03.2021 року, оформлене наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 04.03.2021 року № 171 о/с, про переміщення підполковника поліції ОСОБА_1 на посаду старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області змінити у наказі № 224 о/с від 20.04.2021 року формулювання підстави звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 з п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням), на п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), та змінити назву посади з якої було звільнено ОСОБА_1 , а саме з посади старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області, на посаду начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 року у справі № 520/9225/21 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 04.03.2021 року № 171 о/с, про переміщення підполковника поліції ОСОБА_1 на посаду старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908,00 грн.
Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2021 року по справі № 520/9225/21, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 року по справі № 520/9225/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії доповнено, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції від 18.08.2021 року, та додатковим рішенням від 27.08.2021 року, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 року у справі № 520/9225/21 скасувати в частині задоволення позовних вимог, та ухвалити нове, яким позовну вимогу про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 04.03.2021 року № 171 о/с, про переміщення підполковника поліції ОСОБА_1 на посаду старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області, залишити без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
У випадку, якщо суд дійде висновку про відсутність підстав для залишення вищевказаної позовної вимоги без розгляду, скаржник просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 року у справі № 520/9225/21 скасувати в частині задоволення позовних вимог, та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2021 року у справі № 520/9225/21 скаржник також просить скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідачем зазначено про те, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку із переміщенням позивача на рівнозначну посаду «для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби» у відповідності до положень п. 2 ч. 1 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію». Висновки суду першої інстанції про те, що позивача усупереч його волі було переведено на нерівнозначну посаду, яка передбачала необхідність виконання обов'язків в іншій місцевості, є хибними, оскільки переведенням поліцейського вважається переведення його з Головного управління Національної поліції однієї області, до Управління в іншій, натомість відповідача було переміщено між структурними підрозділами Головного управління Національної поліції в Харківській області, при цьому робоче місце також залишилось в межах Харківської області. Крім того, з рапорту позивача від 15.02.2021 року вбачається, що ним була висловлена незгода саме із запропонованою посадою старшого слідчого, яку позивач помилково вважав нерівнозначною займаній ним посаді.
Також, відповідач переконаний, що позивачем пропущений встановлений законом місячний строк звернення до суду з цим позовом, оскільки звільнення позивача з посади відбулося у зв'язку із подією видання спірного наказу № 171 о/с від 04.03.2021 року, з огляду на що, враховуючи, що вже 10.03.2021 року позивач у власноруч складеному рапорті вказав свою посаду як: старший слідчий СВ відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області, що свідчить про його обізнаність станом на 10.03.2021 року про ймовірне порушення відповідного права (свобод чи інтересів), то початок відліку строку звернення до суду у даному випадку слід обчислювати саме з цієї дати.
З огляду на наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції від 18.08.2021 року, відповідачем зазначено також про наявність підстав для скасування додаткового рішення про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти скасування рішення суду першої інстанції посилаючись на його законність, та зокрема зазначив, що без ознайомлення зі змістом спірного наказу № 171 о/с від 04.03.2021 року, та безпосередньою підставою його переміщення, він об'єктивно не міг звернутися до суду за захистом свої прав. Разом з тим, копія оскаржуваного наказу ним була отримана лише 26.04.2021 року. Також, позивач просив суд апеляційної інстанції стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу у сумі 7000,00 грн.
У судовому засіданні представник відповідача Маслош С.М. вимоги апеляційної скарги підтримав, та наполягав на її задоволенні, посилаючись доводи, аналогічні наведеним у скарзі.
Представник позивача Кальченко Ю.О. у судовому засіданні, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просила залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у період з 17.09.1996 року по 06.11.2015 року позивач ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 року був прийнятий на службу до органів Національної поліції України, де станом на час виникнення спірних правовідносин обіймав посаду начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Київського відділу поліції ГУ НП в Харківській області.
У період з 31.12.2020 року по 21.01.2021 року позивач перебував у щорічній відпустці, а з 22.01.2021 року по 30.01.2021 року - на лікарняному, після чого, з 01.02.2021 року вийшов на роботу.
Згідно рапорта позивача від 15.02.2021 року, адресованого начальнику УКЗ ГУ НП в Харківській області, позивачем повідомлено про те, що 15.02.2021 року працівником СКЗ ХРУП № 1 ГУ НП в Харківській області майором поліції ОСОБА_2 йому було запропоновано посаду старшого слідчого СВ відділу поліції №3 ХРУП № 1 ГУ НП в Харківській області, без роз'яснення підстав такої пропозиції. Також позивачем зазначено про те, що його не було персонально попереджено про проведення реорганізації та про можливе наступне звільнення зі служби. Запропонована посада старшого слідчого згідно законодавства не є рівнозначною. Також позивач просив повідомити про наявність перешкод для призначення його на посаду начальника відділення РЗССГД СВ ХРУП №1 ГУ НП в Харківській області (а.с. 20).
Згідно попередження про можливе наступне звільнення зі служби в поліції, 17.02.2021 року позивача було ознайомлено з наказом Національної поліції від 23.12.2020 № 1021 «Про зміни у штатах ГУНП в Харківській області», яким скорочено його посаду, а саме: начальника відділення РЗ ССГД Київського ВП ГУ НП в Харківській області. Відповідно до ст. 68 Закону України «Про Національну поліцію» попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Закону України «Про Національну поліцію», у разі не призначення на іншу посаду в поліції (а.с. 21).
25.02.2021 року позивачу для подальшого переміщення згідно з пунктом 2 частини 1 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» (на рівнозначну посаду, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації), було запропоновано посаду старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Харківській області, на що позивачем було надано відмову, про що складено акт про відмову від запропонованої посади для подальшого проходження служби в Національній поліції України від 25.02.2021 року (а.с. 22).
Рапортом начальника Харківського РУП № 1 ГУ НП в Харківській області від 26.02.2021 року, перед начальником ГУ НП в Харківській області було порушене питання про переміщення підполковника поліції ОСОБА_1 на посаду старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № З ХРУП № 1 ГУ НП в Харківській області (а.с. 23).
26.02.2021 року заступником начальника ГУНП в Харківській області за погодженням з начальником УФЗБО ГУ НП в Харківській області на ім'я начальника ГУ НП в Харківській області було подане подання про переміщення ОСОБА_1 на посаду старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Харківській області (а.с. 24-25).
03.03.2021 року позивач звернувся з рапортом на ім'я начальника ГУ НП в Харківській області, погодженим з заступником начальника ГУ НП в Харківській області полковником поліції, та начальником ХРУП № 1 ГУ НП в Харківській області, яким просив перемістити його згідно з п. 2 (на рівнозначну посаду у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації) частини 1 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію», на посаду заступника начальника (на час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку) слідчого відділення відділу поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області (а.с. 26).
04.03.2021 року начальник управління кадрового забезпечення ГУ НП в Харківській області звернувся листом за вих. № 1880/11912/01-2021 до начальника Харківського управління ДВБ Національної поліції України з проханням надати рекомендації щодо призначення начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області Приходька Віталія Володимировича на посаду заступника начальника слідчого відділення відділу поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Харківській області підполковника поліції (а.с. 27).
Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області «По особовому складу» № 171 о/с від 04.03.2021 року, наказано перемістити по Харківському районному управлінню поліції № 1 ГУ НП в Харківській області згідно з пунктом 2 (на рівнозначну посаду, для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби) ч. 1 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію»: підполковника поліції ОСОБА_1 на посаду старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 3, звільнивши з посади начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області. Підстава: рапорт начальника Харківського районного управління поліції №1 ГУ НП в Харківській області від 26.02.2021 року, подання заступника начальника ГУНП в Харківській області - начальника СУ від 26.02.2021 року (а.с. 30).
10.03.2021 року позивач звернувся з рапортом, в якому просив перемістити його на посаду заступника начальника слідчого відділення відділу поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Харківській області.
16.03.2021 року наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області «По особовому складу» № 185 о/с від 16.03.2021 року, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 69 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку зі службовою необхідністю та з метою забезпечення належного виконання службових завдань, покладених на підрозділ, на позивача покладено тимчасове виконання обов'язків за посадою заступника начальника слідчого відділення відділу поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Харківській області з 16.03.2021 року по 16.07.2021 року. Підстава: рапорт ОСОБА_1 від 10.03.2021, подання заступника начальника ГУНП в Харківській області - начальника СУ від 11.03.2021 (а.с. 31).
14.04.2021 року позивач звернувся з рапортом про звільнення його з органів Національної поліції України за власним бажанням (п. 7 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію»).
Наказом «По особовому складу» № 224 о/с від 20.04.2021 року підполковника поліції ОСОБА_1 , старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Харківській області звільнено за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 22.04.2021 року (а.с. 32).
Не є спірною обставиною у цій справі, що на підставі поданого позивачем 21.04.2021 року рапорту, 26.04.2021 року він отримав, зокрема, копію спірного наказу № 171 о/с від 04.03.2021 року.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що переміщення позивача з посади начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Київського відділу поліції ГУ НП в Харківській області на посаду старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області відбулось з порушеннями чинного законодавства та за відсутності на це згоди самого позивача, з огляду на що суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 04.03.2021 р. № 171 о/с, про переміщення підполковника поліції ОСОБА_1 на посаду старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Харківській області.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі наступного.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 р. № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII)
Згідно ч. 1 ст. 59 Закону № 580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону № 580-VIII, рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Частиною 4 ст. 59 Закону № 580-VIII, визначено, що видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно - правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно з частиною першою ст. 13 Закону № 580-VIII, систему поліції складають: 1 ) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.
Відповідно до ст. 15 Закону № 580-VIII, територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно- територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.
Положеннями ст. 68 Закону № 580-VIII передбачено, що у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.
Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.
Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.
Перебування поліцейського, посада якого скорочена, на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці не є перешкодою для його призначення на іншу посаду або звільнення зі служби в поліції відповідно до положень цієї статті, за умови його персонального у письмовій формі попередження у встановлений законом строк.
Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.
Згідно з п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 65 Закону № 580-VIII, переміщення поліцейських здійснюється
2) на рівнозначні посади, зокрема:
для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби;
у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації;
3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський, зокрема:
у зв'язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду.
Колегія суддів зазначає, що Закон України «Про Національну поліцію» не містить визначення поняття «рівнозначної посади», однак, визначення даного поняття міститься в Законі України «Про державну службу», який підлягає застосуванню до спірних правовідносин у цій справі.
Такі висновки щодо застосування норм права були наведені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31.01.2021 у справі № 240/5873/18, в якій Суд вказав, що Закон №580-УІІІ, який є спеціальним у спірних правовідносинах, не містить визначення поняття «рівнозначна посада». Водночас, слід враховувати положення частини першої статті 59 Закону №580-УІІІ, згідно з якою служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. В силу приписів статті 2 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-УІІІ (далі - Закон №889-VIII) рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу. Прирівняння посад державної служби проводиться Кабінетом Міністрів України під час затвердження схеми посадових окладів на посадах державної служби за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері трудових відносин, погодженим із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Отже, для того щоб посада вважалась рівнозначною, крім спеціального звання, фаху, кваліфікації, досвіду трудової діяльності тощо, необхідно враховувати також розмір посадового окладу особи.
Відповідно до частини першої статті 94 Закону №580-VIII, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації наявності наукового ступеня або вченого звання.
Пунктом першим постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова №988) встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно додатку 7 «Схема посадових окладів поліцейських управлінь, відділів (відділень) поліції», до Постанови № 988, за посадою начальник відділення поліції розмір посадового окладу складає 3100 гривень, а за посадою старший слідчий - 2500 гривень. Встановлення позивачеві окладу саме у вказаному розмірі 2500 грн. за посадою старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 3, підтверджується зокрема змістом оскаржуваного наказу № 171 о/с від 04.03.2021 року. Таким чином, посадовий оклад позивача на новій посаді, був нижчим ніж на попередній.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги стосовно того, що нова посада позивача була рівнозначною раніше займаній.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку із «переміщенням» позивача на рівнозначну посаду «для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби» у відповідності до положень п. 2 ч. 1 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» в межах структурних підрозділів Головного управління Національної поліції в Харківській області, а не його «переведенням» до іншого органу та місцевості, що обумовлює наявність згоди особи на таке переведення, колегія суддів зазначає наступне.
Спеціальним законодавством, у тому числі Законом № 580-VIII, не визначено та не розмежовано поняття «переміщення» та «переведення» на іншу посаду.
Якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі, то підлягає застосуванню загальне трудове законодавство.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 р. по справі № 21-8а15.
При цьому, у постанові Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду трудових спорів» (зі змінами та доповненнями, далі - постанова Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.1992 року), роз'яснено, що норма статті 32 КЗпП трактує поняття «переміщення» у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Переміщення може здійснюватися тільки за умови, що не змінюється жодна з істотних умов трудового договору працівника.
Якщо переведення на іншу роботу пов'язане зі зміною трудових функцій працівника, місця роботи (місцевості), то переміщення в інший структурний підрозділ передбачає збереження обумовленого трудовим договором місця роботи і трудових функцій.
У п. 31 вищевказаної постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.1992 року зазначено, що переведення на іншу роботу допускається тільки за згодою працівника. Переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором.
Не вважається переведенням, що потребує згоди працівника, переміщення його на тому ж підприємстві (в установі, організації) на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ на території підприємства в межах тієї ж місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою і з тими ж істотними умовами праці. Однак і переміщення не може бути безмотивним, не обумовленим інтересами виробництва, (роботи, служби), що не було враховано при видачі наказу про призначення позивач на іншу посаду, яка досі залишається вакантною.
Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміна істотних умов трудового договору проведена не у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов'язку поновити працівникові попередні умови праці.
Відповідно до ст. 32 КЗпП України, переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
Як вбачається з попередження про можливе наступне звільнення зі служби в поліції, 17.02.2021 року позивача було ознайомлено з наказом Національної поліції від 23.12.2020 № 1021 «Про зміни у штатах ГУНП в Харківській області», яким скорочено його посаду, а саме: начальника відділення РЗ ССГД Київського ВП ГУ НП в Харківській області, та відповідно до ст. 68 Закону України «Про Національну поліцію» попереджено про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Закону України «Про Національну поліцію», у разі не призначення на іншу посаду в поліції (а.с. 21).
Тобто, 17.02.2021 року, з посиланням на скорочення посади яку обіймав позивач: начальника відділення РЗ ССГД Київського ВП ГУ НП в Харківській області, позивача було попереджено про можливе наступне звільнення зі служби в поліції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону №580-VIII, що передбачає звільнення у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, у разі не призначення на іншу посаду в поліції.
Таким чином, у разі ненадання позивачем згоди на призначення його на іншу із запропонованих відповідачем посад, які б відповідали його фаху, кваліфікації, досвіду трудової діяльності, освітньому рівню, стану здоров'я, ставленню до виконання службових обов'язків, тощо, він мав бути звільнений після 17.04.2021 року, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивачеві фактично двічі (15.02.2021 року та 25.02.2021 року) пропонувалась посада старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Харківській області, яка не була рівнозначною попередньо займаній, останній від призначення на цю посаду відмовився.
При цьому колегія суддів зазначає, що відповідачем, а ні до суду першої інстанції, а ні до апеляційного суду, не представлено жодних доказів на підтвердження рівнозначності пропонованої позивачеві посади, а також відсутності станом на час виникнення спірних правовідносин у штатному розкладі будь-яких інших посад, які були б рівнозначними, та які можливо було б запропонувати позивачеві.
Натомість, до закінчення двомісячного строку, з дня попередження позивача про можливе наступне звільнення зі служби у разі не призначення на іншу посаду в поліції, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону №580-VIII (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), відповідачем було видано спірний наказ «По особовому складу» № 171 о/с від 04.03.2021 про переміщення по Харківському районному управлінню поліції № 1 ГУ НП в Харківській області згідно з пунктом 2 (на рівнозначну посаду, для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби) ч. 1 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію»: підполковника поліції ОСОБА_1 на посаду старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 3, звільнивши з посади начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області.
При цьому, посада, на яку позивача було переміщено, зумовлювала необхідність виконання обов'язків у м. Мерефа Харківської області, що є місцем розташування Відділу поліції № З ХРУП №1 ГУ НП в Харківській області.
Таким чином, позивача було переміщено на нерівнозначну посаду, яка також передбачала виконання обов'язків в іншій місцевості, що відповідно до чинного законодавства можливе лише за згодою особи, якої позивач не надавав.
При цьому колегією суддів враховується також правова позиція, наведена Верховним Судом у постанові від 15.04.2020 року по справі № 824/185/17-а, згідно із якою, у разі скорочення штатів, поліцейському, посада якого скорочується, повинно бути запропоновано іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції з урахуванням його досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків. Лише відмова особи від запропонованої посади дає підстави для звільнення поліцейського у зв'язку зі скороченням штатів.
Зазначений висновок обумовлюється тим, що формою волевиявлення поліцейського на призначення на іншу посаду є надання згоди. При цьому, наданню згоди повинна передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров я, ставлення до виконання службових обов'язків, тобто ініціатива керівництва.
Отже, особа, попереджена про звільнення за скороченням штатів, у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу і своє волевиявлення здійснює шляхом надання згоди на ініціативу керівництва щодо іншої посади в будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Лише якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття певних посад виникають підстави для застосування п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» щодо звільнення поліцейського зі служби в поліції у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судому постанові від 05.12.2018 у справі №814/805/17.
Наведене вище свідчить про те, що існує певна процедура звільнення. Зокрема, звільнення у зв'язку із скороченням штату можливе, якщо роботодавцем вжито всіх заходів щодо переводу працівника на іншу посаду шляхом пропозиції працівникові, що звільняється, всіх вакансій, на які він може претендувати з урахуванням фаху, кваліфікації, досвіду трудової діяльності, тощо, а також у випадках, коли неможливо перевести працівника з його згоди на іншу роботу, або коли працівник відмовився від такого переведення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.07.2020 по справі № 814/139/17.
З огляду на викладене, враховуючи чинні законодавчі положення які регулюють спірні правовідносини, та встановлені у справі обставини, колегія суддів зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції стосовно переведення позивача усупереч його волі на нерівнозначну посаду, яка передбачала необхідність виконання обов'язків в іншій місцевості.
Жодні докази на спростування таких висновків суду в матеріалах справи відсутні.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про протиправність наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 04.03.2021 року № 171 о/с, про переміщення підполковника поліції ОСОБА_1 на посаду старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області.
Стосовно доводів апеляційної скарги про пропуск позивачем встановленого законом місячного строку на звернення до суду з цим позовом, з огляду на те, що 10.03.2021 року ним, до одержання копії спірного наказу № 171 о/с від 04.03.2021 року, з подією видання якого відбулося звільнення позивача з раніше займаної посади, у власноруч складеному рапорті було зазначено свою посаду як: старший слідчий СВ відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області, у зв'язку із чим, на переконання відповідача, початок відліку строку звернення до суду у даному випадку слід обраховувати саме з 10.03.2021 року, колегія суддів зазначає наступне.
За загальними правилами, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
У відповідності до ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Приписами ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 461/1903/16-ц, також був зроблений висновок про те, що початок перебігу місячного строку на оскарження наказу про звільнення починається з моменту отримання його копії.
З матеріалів справи вбачається, та не є спірними обставинами у цій справі, що копія наказу № 171 о/с від 04.03.2021 року, була отримана позивачем 26.04.2021 року, а з позовом про його скасування, позивач звернувся до суду 24.05.2021 року. Позивачем також зазначено, що без ознайомлення зі змістом спірного наказу, та безпосередньою підставою його переміщення, він об'єктивно не міг звернутися до суду за захистом своїх прав.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що позивачем був пропущений строк звернення до суду з цим позовом, та не приймає доводи апеляційної скарги в цій частині.
Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для скасування додаткового рішення про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу з підстав протиправності рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, з огляду на що апеляційна скарга в цій частині задоволенню також не підлягає.
Будь-яких інших підстав для скасування додаткового судового рішення апеляційна скарга не містить.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 року, та додаткового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2021 року, у справі № 520/9225/21, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Вирішуючи вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, в сумі 7000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/160 від 18.10.2018 у справі №813/4989/17.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому, на підтвердження здійснення правової допомоги суду має бути надано докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, представником позивача адвокатом Кальченко Ю.О. представлені: договір про надання правової (правничої допомоги) від 05.07.2021 року; додаткова угода № 1 від 23.07.2021 року до договору про надання правової (правничої допомоги) від 05.07.2021 року; акт приймання-передачі наданих послуг № 2 до договору про надання правової (правничої допомоги) від 05.07.2021 року, та квитанція № 1 від 23.01.2022 року.
Згідно п. 1.1 договору про надання правової (правничої допомоги) від 05.07.2021 року (далі - Договір) укладеного між адвокатом Кальченко Ю.О., як виконавцем, та ОСОБА_1 , як замовником, сторони погодили, що виконавець зобов'язується відповідно до завдання замовника надавати йому за плату правову (правничу) допомогу.
П. 2.1 Договору передбачено, що за послуги, надані виконавцем, замовник здійснює оплату протягом п'яти календарних днів з моменту підписання сторонами акту наданих послуг (а.с. 198,198 з.б.).
Згідно додаткової угоди № 1 від 23.07.2021 року до договору про надання правової (правничої допомоги) від 05.07.2021 року, сторонами погоджено вартість робіт та послуг, наданих адвокатом, серед яких: складання апеляційної скарги/відзиву на апеляційну скаргу - 5000,00 грн.; представництво інтересів замовника у судовому засіданні - 2000,00 грн. (а.с. 199,199 з.б.).
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг №2 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 05.07.2021 року, сторонами засвідчено, що виконавець надав, а замовник прийняв юридичні послуги зі складання процесуальних документів та представництва інтересів замовника по справі № 520/9225/21, яка розглядається Другим апеляційним адміністративним судом, а саме: складання та подання відзиву на апеляційну скаргу, подану Головним управлінням Національної поліції в Харківській області по справі №520/9225/21 - 5000,00 грн.; представництво інтересів замовника в судовому засіданні з розгляду Другим апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги Головного управління Національної поліції в Харківській області по справі №520/9225/21 - 2000,00 грн. Зазначено, що вартість послуг за цим актом складає - 7000,00 грн. (а.с. 200).
Згідно квитанції № 1 від 23.01.2022 року, на підставі акту приймання-передачі наданих послуг №2 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 05.07.2021 року, адвокат Кальченко Ю.О. прийняла від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі - 7000,00 грн. (а.с. 200).
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу і пропорційності їх складності правовому супроводу справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість понесених позивачем витрат у сумі 7000,00 грн. зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.
Враховуючи наведене, колегія судів вважає розумно обґрунтованим розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на що, такі підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача.
Клопотань про зменшення вищевказаних витрат позивача на оплату правничої допомоги, до суду не надходило.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 року та на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2021 року у справі № 520/9225/21 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 року та додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2021 року у справі № 520/9225/21 залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області (ЄДРПОУ 40108599, 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКНН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу в сумі 7000 (сім тисяч) грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді З.О. Кононенко Я.М. Макаренко
Постанова складена в повному обсязі 11.02.22 р.