11 лютого 2022 р. Справа № 520/1962/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: П'янової Я.В. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2021, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В. по справі № 520/1962/2020
за позовом Служби безпеки України
до ОСОБА_1
про стягнення суми,
Служба безпеки України звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Служби безпеки України витрати, пов'язані з його утриманням в Національній академії Служби безпеки України, в розмірі 119.221,73 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2021 позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Служби безпеки України витрати, пов'язані з його утриманням в Національній академії Служби безпеки України, в розмірі 119221,73 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду 26.08.2021 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Позивач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарга не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, щонаказами НА СБУ від 09.08.2015 № 590-ос та 591-ос громадянин ОСОБА_1 зарахований на перший курс за напрямом підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра 6.160102 Державна безпека (спеціалізація - поглиблене вивчення іноземних мов) в НА СБУ та прийнятий на військову службу (навчання) за контрактом про проходження військової служби (навчання) курсантами (слухачами) вищих військових навчальних закладів СБУ.
10.05.2016 відповідачем та СБУ в особі ректора НА СБУ полковника ОСОБА_2 згідно із розділом II Положення про проходження військової служби (навчання) за контрактом курсантами (слухачами) вищих навчальних закладів Служби безпеки України, затвердженим Указом Президента України від 07.11.2001 № 1053 (у редакції, що діяла на момент укладання контракту) укладено контракт про проходження військової служби (навчання) курсантами (слухачами) вищих військових навчальних закладів СБУ (далі - контракт), на 4 роки 02 місяці з 10.05.2016 до 30.06.2020 .
Наказом НА СБУ від 14.01.2020 № 21-ос. відповідно до пункту 5 частини 1 статті 46 Закону України "Про вищу освіту" та підпункту "ж" пункту 61 та пункту 62 Положення про проходження військової служби (навчання) курсантами вищих військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) Служби безпеки України, затвердженим Указом Президента України від 09.10.2019 № 739 (далі - Положення № 739) ОСОБА_1 відраховано з навчання в НА СБУ через недисциплінованість, у зв'язку з чим контракт з ним розірвано достроково з 15.01.2020.
Наказом НА СБУ від 14.01.2020 № 20-ос за порушення вимог статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, що виразилося у невиконанні вимог статті 28 Закону України "Про державну таємницю", пунктів 606, 609, 617-621 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 939, пункту 9 розділу XII Інструкції з окремих питань порядку організації ведення секретного діловодства та режиму секретності у системі СБ України, затвердженої наказом Центрального управління СБ України від 22.09.2017 № 535, відповідно до пункту "ж" статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.
На підставі вищезазначеного, відповідно до пункту "а" частини 1 та підпункту "д" пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", відповідача звільнено з військової служби через службову невідповідність.
15.01.2020 відповідач ознайомлений з довідкою щодо необхідності відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням солдата ОСОБА_1 в НА СБУ, заборгованість яких складає 119 221, 73 грн., в зазначені довідці зазначено строк протягом якого ОСОБА_1 повинен сплатити заборгованість.
Однак у встановлений строк витрати, пов'язані з утриманням у НА СБУ, відповідач не відшкодував, зазначене стало підставою звернення позивача до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Спірні правовідносини щодо проходження громадянами України військової служби (навчання) у вищих військових навчальних закладах врегульовані нормами Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII)(у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, положеннями частин 3, 4, 5 статті 25 Закону № 2232-XII встановлено, що зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань.
Громадяни України, які в установленому порядку зараховані до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти для здобуття певних освітніх рівнів і не мають звань офіцерського складу, вважаються курсантами, а ті, що мають такі звання, - слухачами.
З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і шостим частини другої статті 23 цього Закону.
Відповідно до ч.10 ст. 25 Закону № 2232-XII, курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", ж", з" частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України.
У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Пунктом 63 Положення передбачається, що у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи у разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу відшкодовують Службі безпеки України витрати, пов'язані із їх утриманням у вищому військовому навчальному закладі, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови курсанта від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Механізм відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі в разі дострокового розірвання контракту визначається Порядком відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 (далі - Порядок № 964).
Пунктом 3 Порядку № 964 визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної відпустки та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг та вартості спожитих енергоносіїв.
Порядок розрахунку таких витрат встановлюється Порядком розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженим наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.07.2007 за № 863/14130 (далі - Порядок).
Пунктом 2 Порядку встановлена методика розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсанта у ВНЗ.
Згідно із підпунктом 2.1 Порядку, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
Судовим розглядом встановлено, що загальна сума витрат, пов'язаних з утриманням відповідача в НА СБУ за весь період навчання складає 119 221,73 грн., з них:
-витрати на грошове забезпечення складають 29 366,21 грн., що підтверджується довідкою про витрати на грошове забезпечення та грошову компенсацію продовольчого забезпечення та щодо вартості заміни білизни від 14.01.2020 № 2 ;
-витрати на продовольче забезпечення складають 45 503,84 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком вартості харчування від 14.01.2020 № 455 та компенсація за харчування, у сумі 1 034,91 грн., що підтверджується довідкою про витрати на грошове забезпечення та грошову компенсацію продовольчого забезпечення та щодо вартості заміни білизни від 14.01.2020 № 2 ;
-витрати на речове забезпечення та лазні - пральні послуги складають 8 846,39 грн., вартість заміни білизни складає 1 430,00 грн., що підтверджується довідкою про витрати на грошове забезпечення та грошову компенсацію продовольчого забезпечення та щодо вартості заміни білизни від 14.01.2020 № 2 та довідкою щодо відшкодування за речове забезпечення від 14.01.2020 № 5 ;
-витрати на медичне забезпечення складають 3 206,67 грн., що підтверджується розрахунком вартості медичного обслуговування від 14.01.2020 № 72 ;
-витрати на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв складають 26 872,91 грн., що підтверджується розрахунком відшкодування комунальних послуг та спожитих енергоносіїв від 14.01.2020 № 200 ;
Вищевказані розрахунки фактичних витрат здійснені з урахуванням пунктів 5, 6 Порядку № 964 (витрати відшкодовуються у повному розмірі: курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, - за період навчання, що перевищує цей строк (пункт 5); витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю: курсантами, які навчалися понад встановлені законодавством строки строкової військової служби - за період навчання, який відповідає строку строкової військової служби (пункт 6)).
Відповідачем в добровільному порядку відшкодування не здійснено.
Щодо посилання відповідача на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2021 у справі № 640/3605/20, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2021, адміністративний позов ОСОБА_1 до НА СБУ задоволено частково, зокрема:
Скасованонакази НА СБУ від 14.01.2020 № 20-ос/дск про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 та № 21-ос/дск про відрахування відповідача з навчання через недисциплінованість та звільнення з військової служби через службову невідповідність;
Поновлено відповідача на військовій службі в Службі безпеки України курсантом в НА СБУ з 15.01.2020, в цій частині рішення допущено до негайного виконання.
Колегія суддів зазначає, що підставою для відшкодування відповідачем витрат, пов'язаних з його утриманням у НА СБУ є дострокове розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) курсантами (слухачами) вищих військових навчальних закладів СБУ від 10.05.2016, укладеного між СБУ і відповідачем (далі-контракт), через недисциплінованість, що оформлено наказом НА СБУ від 14.01.2020 № 21-ос/дск.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2021 у справі №> 640/3605/20 скасовано накази НА СБУ від 14.01.2020№ 20-ос/дск та № 21-ос/дск.
Вказаним судовим рішенням, наказ НА СБУ від 14.01.2020 № 21-ос/дск протиправним не визнавався, як того вимагають приписи: пунктів 1, 2 частини 1статті 5 КАСУ (кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та не чинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень) та абзацу другого пункту 2 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у разі незаконного звільнення з військової служби або переміщення по службі військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом або перебуває на кадровій військовій службі, підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді).
Отже, судом у справі № 640/3605/20 не встановлено юридичного факту "незаконного звільнення відповідача з військової служби" та не надано належної правової оцінки обставинам розірвання з ним контракту.
Згідно із п. 9 Порядку, відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964, у разі поновлення особи, що відрахована з закладу вищої освіти або звільнена з військової служби, на посаді курсанта, особи офіцерського складу стягнення суми витрат припиняється.
Відповідачем на момент розгляду справи ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не вчинено дій спрямованих на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2021 у справі № 640/3605/20 в частині фактичного поновлення на військовій службі у формі навчання курсантом НА СБУ з 15.01.2020, а відтак контракт залишається розірваним через недисциплінованість.
Судовим розглядом встановлено, що листом НА СБУ від 20.01.2021 № 563/ві відповідач повідомлявся про необхідність негайного прибуття до НА СБУ для вчинення дій необхідних для поновлення на військовій службі, але даний лист також до теперішнього часу залишається проігнорованим.
Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.
Доводи наведені у апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.
За змістом ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційній скарзі доводи, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.08.2021 по справі № 520/1962/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Я.В. П'янова О.В. Присяжнюк