08 лютого 2022 р.Справа № 520/1347/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Мухортової Н.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2021 (суддя: Заічко О.В., м. Харків) по справі № 520/1347/19
за позовом ОСОБА_1
до Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки , Міністерства оборони України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлене пунктом 35 протоколу № 138 від 28.12.2018 року.
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 р., у зв'язку з встановленням йому другої групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності другої групи, та надіслати вказане рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1
- зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 по справі № 520/1347/19, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2019, адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлене пунктом 35 протоколу № 138 від 28.12.2018 року.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України.
Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути документи, надані ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 р., у зв'язку з встановленням йому другої групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності другої групи - з урахуванням висновків суду.
Постановою Верховного Суду від 11.08.2021 касаційну скаргу Міністерства оборони України задоволено. Скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2019, відмовлено в задоволенні позову.
16 вересня 2021 року до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява Міністерства оборони України про поворот виконання судового рішення, в якій просив суд: в порядку повороту виконання стягнути з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України суму у розмірі 275 600,0 грн, безпідставно стягнуту на виконання судового рішення по справі № 520/1347/19.
Обґрунтовуючи подану заяву заявник зазначив, що Верховним Судом в постанові від 11.08.2021 не вирішено питання про поворот виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2019.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року у задоволенні заяви Міністерства оборони України про поворот виконання судового рішення по справі № 520/1347/19 - відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надані докази на підтвердження того, що скасовані рішення обґрунтовані на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.
Не погодившись з вказаним судовим рішення, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти постанову, якою заяву про поворот виконання судового рішення задовольнити повністю. Відповідач мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Зокрема, Міноборони України в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин статтю 381 Кодексу адміністративного судочинства України, не врахувавши при цьому те, що одноразова грошова допомога не може ототожнюватися з періодичним платежем чи пенсією, оскільки така допомога призначається і виплачується одноразово, тобто не носить періодичний характер. Також цю допомогу не можна ототожнювати із заробітною платою чи грошовим утриманням, оскільки не є платою за службу чи роботу. Відтак жодна з підстав передбачених ст. 381 КАС України не може застосовуватися у даній ситуації.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Правові питання застосування повороту виконання судових рішень врегульовано положеннями статті 380 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до вимог вказаної статті, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.
Якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене згідно із частинами першою - третьою наведеної вище статті КАС України, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи за результатами перегляду рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Як зазначив в своєму рішенні від 02.11.2011 № 13-рп/2011 Конституційний Суд України, поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Отже, інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Особливості повороту виконання в окремих категоріях адміністративних справ визначено статтею 381 КАС України.
Вказаною нормою встановлено, що поворот виконання рішення про відшкодування шкоди, заподіяної суб'єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, рішення про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.
Аналіз наведеної норми передбачає обмеження на поворот виконання судового рішення в окремих категоріях справ про відшкодування шкоди:
- заподіяної суб'єктом владних повноважень,
- заподіяної каліцтвом,
- заподіяної іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи;
Також обмеження на поворот виконання судових рішень встановлені у справах:
- про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів;
- рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби.
У вказаних випадках поворот виконання допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтоване на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.09.2020 по справі №818/678/17.
Як свідчать матеріали справи, предметом розгляду у цій справі є зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням позивачу групи інвалідності.
Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі; це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Статтею 16 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - військовослужбовцю виплачується гарантована державою виплата (одноразова грошова допомога), що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Таким чином, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності є видом гарантованого державою забезпечення (грошового утримання) у відносинах публічної (військової) служби. Крім того вона є компенсаційною виплатою, яка виплачується за шкоду, заподіяну каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я чи смертю.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на спірні правовідносини з приводу виплати позивачу одноразової грошової допомоги поширюються приписи статті 381 КАС України.
При цьому, згідно з цією нормою не допускається поворот виконання судових рішень у вище зазначеній категорії справ за винятком випадків повідомлення позивачем завідомо неправдивих відомостей або поданням підроблених документів.
Тобто, якщо особа добросовісно одержувала за скасованим чи зміненим в подальшому судовим рішенням певні виплати, то вона не повинна повертати ці кошти чи надміру одержані кошти. З набранням законної сили новим судовим рішенням вона лише втрачає право на одержання подальших виплат або зберігає це право щодо виплат у меншому розмірі.
Колегія суддів зазначає, що у зазначених категоріях адміністративних справ може відбутися поворот виконання у випадках, якщо постанова суду стала результатом недобросовісної поведінки позивача (стягувача), а не порушень з боку суду. Тому, якщо скасована постанова була обґрунтована на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах, суд повинен допустити поворот виконання.
При цьому, лише обставина скасування судового рішення в касаційному порядку не є достатньою.
Як встановлено судом, Міністерство оборони України, звертаючись із заявою про поворот виконання рішення суду, не надало жодних доказів на підтвердження того, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій по справі № 520/1347/19 обґрунтовані на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.
В свою чергу, постанова Верховного Суду від 11.08.2021 у цій справі обґрунтована неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність законних підстав для задоволення заяви Міністерства оборони України про поворот виконання судового рішення у справі шляхом стягнення з позивача на користь Міністерства оборони України коштів.
Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315, частини 1 статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2021 по справі № 520/1347/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова
Повний текст постанови складено 11.02.2022 року