08 лютого 2022 р.Справа № 520/11779/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Мухортової Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2021 (головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В.) по справі № 520/11779/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із заявою, в якій просив:
- встановити порядок і спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 у справі №520/11779/19 без використання при виплаті постанови Кабінету Міністрів України №637 від 05.11.2014 чи інших підзаконних актів, які надають боржнику можливість для відстрочення, затягування чи розстрочення виплат;
- витребувати у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області докази щодо вжиття для виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2019 по справі №520/11779/19 (виписки, відомості нарахування та виплати коштів, запити відповідача про відповідне авансування бюджетних коштів для виконання рішення суду та інші докази про вжиті заходи), починаючи з лютого 2021 (часткове виконання рішення суду). Надати реальну оцінку отриманим доказам, без формального підходу з боку суду;
- звернути рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2019 по справі №520/11779/19 до негайного виконання;
- вийти за межі заявлених вимог, встановити інший ефективний спосіб виконання судового рішення.
В обґрунтування заяви зазначив, що рішення суду від 20.12.2019 залишається не виконаним в частині не виплати пенсії, що свідчить про наявність обставин, що ускладнюють своєчасне виконання рішення або роблять його неможливим.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2021 у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
ОСОБА_1 , не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, просить її скасувати та прийняти нове, яким задовольнити заяву в повному обсязі.
В обґрунтування зазначає, що судом першої інстанції розглянуто заяву без врахування обставин справи та наявних доказів, безпідставно покладено на позивача тягар доказування підстав, що ускладнюють або унеможливлюють виконання судового рішення.
Також судом не враховано, що заявник має похилий вік (80 років), відповідач тривалий час не виконує судове рішення в частині виплати нарахованої пенсії, а судовий контроль, встановлений ухвалою суду від 23.11.2020 є формальним та не призводить до його виконання.
Просив розглядати заяву за його відсутності та його представника.
Крім того, вважає, що постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 05.11.2014, на підставі якої позивачу не виплачується пенсія, унеможливлює процес повернення боргів пенсіонерам за судовими рішеннями та суперечить Законам України.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач) не надало відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 4 ст.229, ч. 1 ст.308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 по справі № 520/11779/19, яке набрало законної сили 21.02.2020 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з вересня 2018 року.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць.
28.02.2020 Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист, який пред'явлено позивачем до примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та 18.03.2020 державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 61524974 (т. 1 а.с. 88,98).
Під час примусового виконання судового рішення постановами державного виконавця від 23.06.2020 та 22.07.2020 на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області накладено штраф за невиконання судового рішення в розмірі 5 100,00 грн та 10 200,00 грн відповідно, підготовлено повідомлення ГУ НП у Харківській області про вчинення кримінального правопорушення та постановою від 30.07.2020 на підставі ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» закінчено виконавче провадження № 61524974 (т. 1 а.с. 93-97).
Також, за заявою ОСОБА_1 судом встановлено судовий контроль за виконанням судового рішення в порядку ст. 382 КАС України та ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2020, яка набрала законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протягом 60 днів з дня отримання ухвали подати звіт про виконання рішення суду.(т. 1 а.с. 156-157)
29.01.2021 від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов звіт про виконання рішення суду, в якому зазначено, що відповідачем в березні 2020 року заявнику одночасно з поточною виплатою пенсії нараховано та виплачено пенсію в межах одного місяця у сумі 5 778,48 грн. за вересень 2018 року; нараховано доплату до пенсії за період з 01.10.2018 по 31.01.2020, яку буде виплачено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам» та постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649 «Про погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду». Нарахована сума доплати міститься на особистому рахунку позивача в Пенсійному фонді України та буде виплачена за наявності бюджетного фінансування.
Також зазначено, що станом на лютий 2021 виділено кошти для погашення частини заборгованості у розмірі 26 770,44 грн. за період з 01.10.2019 по 31.01.2020, яку буде виплачено разом з поточною сумою пенсії (т. 1 а.с. 197-198).
Ухвалою суду від 05.04.2021 затверджено звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення суду по справі №520/11779/19.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2021, ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 по справі № 520/11779/19 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Ухвалою суду від 13.07.2021 затверджено звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення суду від 21.01.2020 в частині нарахування пенсії ОСОБА_1 з вересня 2018 року та виплати частини заборгованості за період з 01.10.2019 року по 31.01.2020 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області у тримісячний строк після набрання чинності ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 року по справі №520/11779/19 в частині повної виплати нарахованих сум ОСОБА_1
22.09.2021 відповідачем подано звіт про виконання рішення суду, в якому зазначено, що судове рішення виконано ним в добровільному порядку, а саме: відновлено виплату позивачу пенсії за віком з лютого 2020 р.; нараховано заборгованість з виплати пенсії за період з 01.09.2018 по 31.01.2020, з якої: в березні 2020 р. ОСОБА_1 одночасно з поточною виплатою пенсії нараховано та виплачено пенсію в межах одного місяця (за вересень 2018 р.) в сумі 5 778,48 грн, в лютому 2021 р. позивачу нараховано та виплачено частину заборгованості за період з 01.10.2019 по 31.01.2020 у розмірі 26 770,44 грн, в підтвердження чого надано виписку з підсистеми призначення та виплати пенсії.
Зазначено, що залишок заборгованості з виплати пенсії за судовим рішенням від 21.01.2020 складає 75 510,10 грн за період з 01.10.2018 по 30.09.2019, який буде виплачено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам» за наявності бюджетного фінансування (т. 2 а.с. 85-88).
Також, судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами, за наслідками розгляду яких відповідач, зокрема, 11.10.2021 повідомив, що на виконання рішення суду від 21.01.2020 пенсійним органом нараховано пенсію за період з 01.09.2018 по 29.02.2020, з них в межах негайного виконання за вересень 2018 року виплачена у березні 2020 року. На підставі службової записки та листа ПФУ від 11.12.2018 пенсія за період з 01.10.2019 по 31.01.2020 виплачена у лютому 2021 року.
Повідомлено, що пенсійним органом 15.01.2021 направлено запит до Пенсійного фонду України щодо можливості фінансування даної заборгованості, у відповідь на який останній листом від 12.02.2021 повідомив, що виплату пенсії за визначений судом період буде здійснено з урахуванням вимог п.1 постанови Кабінету міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 №637 з урахуванням змін, внесених постановою кабінету міністрів України від 21.08.2019 №788) після прийняття Кабінетом міністрів України передбаченого вказаною нормою окремого порядку (т. 2 а.с. 98).
У зв'язку з невиконанням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області судового рішення, позивач звернувся до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів, які свідчать про ускладнення чи неможливість виконання судового рішення. При цьому, за висновками суду першої інстанції, заява стосується не зміни способу і порядку виконання судового рішення, а фактично зміни суті резолютивної частини вказаного рішення суду.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 124, ч. 3 ст. 129-1 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.
Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін. Якщо органи влади відмовляються виконувати чи затримують виконання судових рішень, гарантії статті 6, якими користується особа на час судової стадії розгляду, втрачають зміст.
Наслідком набрання законної сили рішенням суду є набуття цим рішенням, зокрема, ознак обов'язковості (що передбачає обов'язок його виконання усіма органами, організаціями та посадовими особами) та виконуваності (тобто забезпечення законом права особи на примусове виконання рішення). Іншими словами, законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що установлена рішенням наявність чи відсутність прав і фактів, на яких ці права ґрунтуються, є остаточною, а встановлені рішенням права та обов'язки підлягають беззаперечному здійсненню на вимогу правомочних осіб.
Частинами 1, 3 ст. 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Наведена норма не містить конкретного переліку обставин для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Так, під зміною способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю виконання цього рішення визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб і порядок виконання рішення суду. При цьому під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб та наявність таких обставин має бути підтверджена належними та допустимими доказами.
З аналізу викладених правових норм вбачається, що виключною правовою підставою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють його виконання у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.
При цьому, під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання в раніше встановлений порядок і спосіб.
Разом з тим, здійснення судом зміни порядку чи способу виконання рішення не повинно змінювати способу захисту порушеного права, обраного судом при вирішенні справи.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.01.2018 по справі № 281/1820/14-а.
Так, в заяві заявник просить встановити порядок та спосіб виконання судового рішення шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області виплатити ОСОБА_1 пенсію без використання при її виплаті постанови Кабінету міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 №637.
Судом встановлено, що рішенням суду від 21.01.2020 зобов'язано ГУ ПФУ в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з вересня 2018 року. Під час примусового виконання цього рішення суду пенсійним органом здійснено нарахування пенсії та проведена часткова виплата заборгованості. Щодо наявної заборгованості повідомлено, як заявника, так і суд, що її виплата пенсійним органом буде здійснена при надходженні бюджетного фінансування з урахуванням Постанови КМ України від 05.11.2014 №637.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Згідно із п. 20 та п. 29 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства.
Колегія суддів зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не заперечує свого обов'язку виплатити суму заборгованості по перерахованій пенсії позивачу, а лише вказує на те, що така виплата буде здійснена при надходженні коштів.
Суд апеляційної інстанції враховує те, що право стягувача на отримання пенсійних виплат не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань встановлених судовим рішенням.
Поряд з цим, у даному випадку йдеться не про право особи на зазначені виплати, а про правові підстави для зміни способу та порядку виконання судового рішення, зміна яких не захистить право позивача на отримання доплати, оскільки вона ставиться в залежність від відповідного бюджетного фінансування.
Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено про відсутність правових підстав щодо не застосування пенсійним органом Постанови № 637, оскільки остання є чинною, не скасованою.
Доводи апелянта про те, що Постанова № 637 суперечить Законам України «Про виконавче провадження», «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» колегія суддів відхиляє, оскільки зазначеними законами передбачено обов'язок боржника виконати судове рішення, а Постановою № 637 визначено порядок його виконання.
Отже, зазначені обставини не вказують на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надають достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту зміни порядку і способу виконання судового рішення, регламентованого статтею 378 КАС України.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення способу та порядку виконання рішення суду, оскільки встановлення способу та порядку виконання рішення суду шляхом, який обраний заявником, фактично не захистить його право на отримання доплати.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2021 - без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2021 по справі № 520/11779/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова
Повний текст постанови складено 11.02.2022 року