01 лютого 2022 р.Справа № 440/7678/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Мухортової Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2021, (головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба) по справі № 440/7678/21
за позовом ОСОБА_1
до Черкаської обласної прокуратури , Полтавської обласної прокуратури
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Черкаської обласної прокуратури щодо не нарахування та невиплати заробітної плати ОСОБА_1 з 26.03.2020 по 27.07.2020 у порядку та розмірах, передбачених ст. 81 Закону України "Про прокуратуру";
- визнати протиправною бездіяльність Полтавської обласної прокуратури щодо не нарахування та невиплати заробітної плати ОСОБА_1 з 28.07.2020 по 30.12.2020 у порядку та розмірах, передбачених ст. 81 Закону України "Про прокуратуру";
- зобов'язати Черкаську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоотриману частину заробітної плати у вигляді посадового окладу з надбавкою за вислугу років відповідно до положень ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" за період з 26.03.2020 по 27.07.2020 включно у розмірі 124 689,00 грн з відповідним відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів;
- зобов'язати Полтавську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоотриману частину заробітної плати у вигляді посадового окладу з надбавкою за вислугу років відповідно до положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру" за період з 28.07.2020 по 30.12.2020 включно у розмірі 99 872,00 грн з відповідним відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працював в органах прокуратури на різних посадах. Позивач вважає, що з 26.03.2020 на підставі рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6р/2020 його посадовий оклад має обчислюватись відповідно до положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру", у зв'язку із цим звернувся до відповідача та просив провести нарахування та виплату заробітної плати за період з 26.03.2020 по 30.12.2020 включно, виходячи з розміру посадового окладу з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок та премій. Однак, відповідач листом повідомив позивача, що у нього немає правових підстав для нарахування та виплати позивачу заробітної плати відповідно до положень ч.3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру". Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неправильно визначено предмет спору, а саме питання оплати праці прокурора, який не пройшов атестацію, що ним не оскаржувалось. Вказує, що в даному випадку спірним є питання правомірності нарахування та виплати заробітної плати, виходячи із розміру посадового окладу, встановленого постановою КМ України від 31.05.2012 № 505, а не ст.81 Закону України «Про прокуратуру».
Натомість, стверджує, що після ухвалення Конституційним Судом України рішення №6-р/2020 від 26.03.2020, яким визнано неконституційним окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України він набув права на отримання заробітної плати саме на підставі ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», тоді як відповідачі протиправно продовжували здійснювати йому нарахування та виплату заробітної плати на підставі Постанови № 505 в значно нижчому розмірі, ніж встановлений спеціальним законом.
Черкаська обласна прокуратура надала відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, прийняв законне та обґрунтоване рішення. Зазначає, що за спірний період апелянту відповідачем здійснено виплату відповідно до постанови КМУ № 505, яка була чинною на час проведення виплати. Вимоги про відшкодування шкоди не підлягають задоволенню через відсутність самої шкоди.
Крім того, для настання деліктної відповідальності за ст.ст.1166,1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина, проте за відсутності обов'язкових елементів складу правопорушення -шкоди та вини відповідача, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Полтавська обласна прокуратура (далі - відповідачі) не подала відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 4 ст.229, ч. 1 ст.308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 з квітня 2001 року працював в органах прокуратури України, зокрема з 08.10.2019 по 27.07.2020 - на посаді прокурора Тальнівського відділу Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області, а з 28.07.2020 по 30.12.2020 - на посаді прокурора Чутівського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області, що підтверджується відомостями з трудової книжки (а.с. 17-20).
Наказом керівника Полтавської обласної прокуратури від 24.12.2020 №1147к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Чутівського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" з 30.12.2020 (а.с. 21).
В період з 26.03.2020 по 30.12.2020 оплата праці позивача проводилась на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 (а.с. 33-39).
21.05.2021 та 26.05.2021 представник позивача звернулась до Черкаської обласної прокуратури та Полтавської обласної прокуратури відповідно із адвокатськими запитами, в яких просила надати інформацію про розмір виплаченого посадового окладу ОСОБА_1 на час перебування його на посаді, а також здійснити перерахунок розміру його посадового окладу у оскаржуваний період, виплативши недоотриману частину заробітної плати, а саме: посадового окладу, визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» (а.с. 29-32).
04.06.2021 відповідачі листами надали позивачу інформацію про розмір виплаченої заробітної плати. Крім того, Черкаська обласна прокуратура повідомила ОСОБА_1 , що ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» розповсюджується виключно на прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур. Враховуючи, що ОСОБА_1 перебував на посаді прокурора Тальнівського відділу Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області у період з 26.03.2020 по 27.07.2020, оплата праці здійснювалась відповідно до постанови КМ України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов праці працівників органів прокуратури». Відтак, підстави для нарахування та виплати різниці між заробітною платою за посадою прокурора відділу згідно ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» та фактично сплаченими сумами за вказаний вище період відсутні (а.с. 33-37).
Не погодившись із розміром виплаченої заробітної плати, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі, нараховуючи та виплачуючи позивачу заробітну плату за період з 26.03.2020 по 30.12.2020 діяли в межах та у спосіб, передбачений вимогами чинного законодавства.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України від 14.10.2014 р. № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII).
Частиною 1 ст. 81 Закону № 1697-VII встановлено, що заробітна плата прокурорів регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 Закону № 1697-VII, заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: вислугу років; виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
Законом України № 113-ІХ від 19.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (в подальшому Закон України № 113-ІХ, який набрав чинності 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури та внесено зміни до Закону України «Про прокуратуру» 1697-VІІ від 14.10.2014, зокрема, замість системи органів прокуратури, яка складається з Генеральної прокуратури України, регіональних та місцевих прокуратур, після проведення атестації прокурорів передбачено побудову нової структури: Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур (ст. 7 Закону № 1697-VІІ).
Пунктом 66 вказаного Закону № 113-ІХ частину 3 статті 81 Закону № 1697-VІІ викладено в такій редакції: «Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року».
Відповідно до п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ, до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Пунктом 7 Прикінцевих і перехідних положень Закону України № 113-ІХ встановлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у регіональних прокуратурах чи місцевих прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в обласних прокуратурах чи окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
За прокурорами та керівниками, зокрема, місцевих прокуратур, зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до окружної прокуратури.
Таким чином, починаючи з 25.09.2019 (дата набрання чинності Закону № 113-ІХ), отримання прокурорами посадового окладу у розмірі, встановленому ст. 81 Закону № 1697-VІІ, пов'язано з набуттям ними статусу прокурорів окружної прокуратури, чому в свою чергу мало передувати переведення до таких окружних прокуратур, після проходження відповідної атестації.
В спірний період оплата праці працівників, зокрема, місцевих прокуратур, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 505"Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури"
Судом встановлено, що в період з 26.03.2020 по 30.12.2020 позивач обіймав посаду прокурора місцевих прокуратур та його посадовий оклад нараховувався в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України у Постанові № 505.
Пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-5; надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці: установлювати: працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів.
Постанова Кабінету Міністрів України №505 від 31 травня 2012 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" в спірний період була чинною, не скасована та підлягала застосуванню.
Отже, в спірний період відповідачі проводили виплату позивачу заробітної плати в розмірах, визначених діючим на той час законодавством, яке підлягало застосуванню.
При цьому, колегія суддів зауважує, що ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, що діяла в період з 26.03.2020 р. не містить в собі положень, які б визначали розмір посадового окладу працівників місцевих прокуратур.
Нормою закону, яка регулює питання оплати праці працівників, зокрема, місцевих прокуратур, є абз. 3 п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ, який, свою чергу, передбачає, що оплата праці таких працівників здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Закон України № 113-ІХ є чинним, неконституційним не визнавався, а тому підлягає застосуванню у спірних відносинах, як і постанова КМУ № 505, яка є чинною.
Оскільки позивач у спірний період (з 27.03.2020 по 30.12.2020) перебував на посаді прокурора місцевої прокуратури та не був переведений до окружної прокуратури, відтак заробітна плата за цей період йому виплачувалася відповідно до чинного законодавства, яке встановлювало оплату праці працівників місцевих органів прокуратури, а не окружних. При цьому, ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» врегульовано питання оплати праці у спірний період Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур, а відтак, її дія не поширювалася на прокурорів регіональних та місцевих прокуратур.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачі при нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати за період з 27.03.2020 по 30.12.2020 діяли на підставі та у спосіб передбачений чинним законодавством.
Доводи апелянта щодо необхідності врахування у спірних правовідносинах рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі № 6-р/2020, колегія суддів вважає помилковими, оскільки рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційним виключно положення Бюджетного Кодексу України, проте як інші нормативно-правові акти неконституційними не визнані.
Як наслідок, Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 у справі №1-223/2018 (2840/18) не зумовлює правових підстав для перерахунку розміру посадового окладу позивача у спірний період.
Доводи апелянта щодо невірного визначення судом предмету спору є помилковими, оскільки предмет позову стосується розміру заробітної плати позивача.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 по справі № 440/7678/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій
Повний текст постанови складено 11.02.2022 року