27 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 607/11277/21 пров. № А/857/20643/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Шавеля Р.М.,
при секретарі судового засідання: Герман О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 жовтня 2021 року (суддя Герчаківська О.Я., ухвалене в м. Тернополі) у справі №607/11277/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, інспектора роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Гулевського Олександра Григоровича про скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, інспектора роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Гулевського Олександра Григоровича про скасування постанови серії ЕАН № 4370620 від 19 червня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 жовтня 2021 року позов задоволено частково. Постанову в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАН № 4370620 від 19 червня 2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 (п'ятсот десять) грн. скасовано, а провадження по справі закрито. В задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, його оскаржив відповідач- Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наявних у ній підстав, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що матеріалами відеофіксації в повній мірі доводиться факт вчинення правопорушення і факт керування позивачем транспортним засобом. Апелянт зазначає, що відеозаписом з автореєстратора службового автомобіля поліцейських зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме неувімкнення світлового покажчика повороту відповідного напрямку при повороті праворуч. Також зазначає, що відеозаписом з нагрудного відео реєстратора поліцейського зафіксовано, що позивачу після зупинки роз'яснено причину зупинки та суть вчиненого ним адміністративного правопорушення, а також ознайомлено з правами особи, що притягається до адміністративної відповідальності. Просить апеляційну скаргу задовольнити. Також просить розгляд справи проводити за відсутності їхнього представника.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.
Також в судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив просив таку відхилити.
Відповідач та третя особа будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явились та явки уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без їхньої участі.
Протокольною ухвалою суду від 20.01.2022 продовжено строк розгляду справи на 15 днів.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАН № 4370620 від 19 червня 2021 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП за те, що він 19 червня 2021 року о 02 год. 10 хв., керуючи транспортним засобом Honda Accord, НОМЕР_1 , на вул. Чехова-Котляревського, не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті праворуч, чим порушив п. 9.2.6. ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Не погодившись з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАН № 4370620 від 19 червня 2021, ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 ст. 122 КУпАП (в редакції станом на час вчинення правопорушення) передбачено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди .
Пунктом 9.2б) Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський має право зупинити транспортний засіб якщо водій порушив ПДР.
П. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що для попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні.
Порядок використання спеціальних засобів фіксації регульовано Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджену Наказом МВС 18 грудня 2018 року № 1026, пунктом 4, 5 якої передбачено, що під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Статтею 255 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Відтак судом першої інстанції вірно зазначено, що вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем слід було довести протиправність правопорушення (проступку), зокрема об'єктивну сторону інкримінованого йому правопорушення, а доведеність вини позивача підлягає доказуванню шляхом збирання та перевірки доказів, передбачених ст. 251 КУпАП.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ.
Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи наведену норму судом першої інстанції вірно зазначено, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв'язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб'єкта владних повноважень, ч. 4 ст. 70 КАС України, зобов'язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з наявного в матеріалах справи відеозапису неможливо ідентифікувати модель, марку та номерний знак автомобіля, який рухається по вул. Чехова-Котляревського через значну відстань між цим транспортним засобом та службовим автомобілем поліцейських.
Окрім цього як вірно зазначено судом першої інстанції, на вказаному відео наявні два записи із датою 2018/01/01 та часом 18:31:49 (початок запису) і 18:36:49 (початок запису), тоді як спірна постанова винесена 19 червня 2021 року о 02:52:38
Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що в суду відсутня можливість оцінити запис відео із реєстратора поліцейського автомобіля, як належний та допустимий доказ вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Колегія суддів вважає, що оскільки представником УПП в Тернопільській області ДПП не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення, достатніх для притягнення останнього до адміністративної відповідальності з дотриманням визначеної законом процедури, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем вказаний обов'язок не виконано і не спростовано доводів позивача про неправомірність винесення оскаржуваної постанови.
Враховуючи все наведене колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що даний позов є підставним та вірно задоволений частково судом першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову фактично не оскаржується, відтак в силу приписів статті 308 КАС України, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апелянта не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Відповідно до вимог ст.139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд ,-
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 жовтня 2021 року у справі №607/11277/21 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді О. І. Довга
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 31.01.2022