31 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/2911/21 пров. № А/857/20258/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року в справі №380/2911/21 (головуючий суддя Гулик А.Г., м. Львів) за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Національна поліція України, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив: а) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги;
б) визнати протиправним та скасувати висновок від 17.12.2020 про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги;
в) зобов'язати відповідача погодити висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги та скерувати його до Національної поліції України для проведення виплати.
Рішенням від 20 квітня 2021 року Львівський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково.
Визнав протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі установлення ІІІ-ої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, передбаченої статтею 23 Закону України ,,Про міліцію” та постановою Кабінету Міністрів України ,,Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції” від 21.10.2015 № 850.
Визнав протиправним і скасував висновок за результатами розгляду матеріалів щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності ОСОБА_1 , затверджений державним секретарем Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2020.
Зобов'язав Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі установлення ІІІ-ої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, передбаченої статтею 23 Закону України ,,Про міліцію” та постановою Кабінету Міністрів України ,,Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції” від 21.10.2015 №850 з урахуванням правових висновків суду у цій справі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Стягнув з Міністерства внутрішніх справ України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 00 коп.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Міністерство внутрішніх справ України подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги містили деяку невідповідність, зокрема, в порушення пункту 10 ,,Положення про медико-соціальну експертизу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 ,,Питання медико-соціальної експертизи” (надалі - Положення №1317) медико-соціальна експертиза позивача проведена без представників закладів охорони здоров'я МВС, які до складу комісії не залучалися.
Щодо компетентного органу, який повинен здійснювати виплату цієї допомоги, відповідач, з посиланням на постанову КМУ ,,Про внесення змін до Положення про Національну поліцію” від 27.12.2018 №1146 (надалі - Постанова №1146) зазначає, що виплата одноразової грошової допомоги колишнім працівникам міліції охорони здійснюється за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції, а не за кошти МВС.
З огляду на викладене, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
На підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що позивач 31.12.2005 звільнений з посади командира відділення по охороні об'єктів народного господарства 2 взводу роти міліції Залізничного МВДСО у м. Львові УДСО при УМВС України у Львівській області.
Згідно з випискою з акту огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААБ №311738 від 24.09.2019 позивачу встановлено третю групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА № 011120 від 24.09.2019 позивачу встановлено 45% втрати працездатності з урахуванням 35% встановлених раніше - довідка серії 007539 від 15.03.2006. Крім цього, комісія встановила, що причиною втрати професійної працездатності є захворювання, пов'язане з проходженням служби в ОВС.
Згідно зі свідоцтвом про хворобу № 34 від 21.01.2006 військово-лікарської комісії УМВСУ у Львівській області встановлено, що захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
26.09.2019 позивач звернувся до голови ліквідаційної комісії Управління державної служби охорони ГУМВС у Львівській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності, яка пов'язана з проходженням служби в ОВС.
Ліквідаційна комісія Управління Державної служби охорони ГУМВС у Львівській області надала висновок від 31.10.2019, в якому вказано, що відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з подією, що сталася: установлення працівникові міліції інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ. Сума призначеної одноразової грошової допомоги складає 301050,00 грн.
Листом від 31.10.2019 №12/3-243 Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України повідомив, що вказані документи повернуто без розгляду та прийняття рішення. Крім цього, зазначено, що одноразова грошова допомога колишнім працівникам Державної служби охорони повинна здійснюватися Департаментом поліції охорони Національної поліції України, як правонаступником з дотриманням визначеного законодавством порядку фінансування, за рахунок власних джерел надходження.
09.01.2020 листом № 62/43/3/01-2020 позивачу повернуто документи для призначення одноразової грошової допомоги та проінформовано, що такі надіслані Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України у Львівській області до Національної поліції.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 у справі №380/1465/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2020 та ухвалою Верховного Суду від 23.09.2020, задоволено позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, а саме: визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі установлення ІІІ-ої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, передбаченої статтею 23 Закону України ,,Про міліцію” та постановою Кабінету Міністрів України ,,Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції” від 21.10.2015 № 850; визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення до Національної поліції України матеріалів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі установлення ІІІ-ої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ; зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі установлення ІІІ-ої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, передбаченої статтею 23 Закону України ,,Про міліцію” та постановою Кабінету Міністрів України ,,Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції” від 21.10.2015 року № 850.
На виконання вказаного судового рішення відповідач повторно розглянув питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі установлення ІІІ-ої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Згідно з висновком за результатами розгляду матеріалів щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності ОСОБА_1 , затвердженим державним секретарем Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2020, позивачу відмовлено у призначенні вказаної допомоги. Підставою для відмови зазначено те, що при проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не запрошувалися.
Не погоджуючись з відмовою у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності, позивач звернувся з позовом до суду.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що відмова позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги не відповідає підставам відмови, що передбачені в Порядку №850. Поряд з цим, прийняття рішення щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги належить до дискреційних повноважень відповідача.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Виплату одноразової грошової допомоги у разі каліцтва працівника міліції регламентував Закон України ,,Про міліцію” від 19.12.1990 №565-ХІІ.
Так, відповідно до статті 23 Закону №565-ХІІ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
З 07.11.2015 Закон №565-ХІІ втратив чинність у зв'язку з набранням чинності Законом України ,,Про Національну поліцію” (далі Закон №580-VІІІ).
Абзацом третім пункту 15 розділу XI ,,Прикінцевих та перехідних положень” Закону №580-VІІІ визначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №565-ХІІ, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №580-VІІІ.
Таким чином, норми статті 23 Закону №565-ХІІ мають переважаючу дію, а колишні працівники міліції мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю на підставі цього Закону в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На реалізацію статті 23 Закону №565-ХІІ Кабінет Міністрів України 21.10.2015 прийняв постанову №850, якою затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (Порядок №850).
Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Згідно з пунктом 7 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Пункт 8, 9 Порядку №850 передбачає, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Відповідно до пункту 14 Порядку №850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: - учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; - учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; - навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); - подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
З наведених вище правових норм слідує, що МВС на їх виконання приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги.
Пункт 14 Порядку №850 містить вичерпні підстави, за яких призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються.
Проте, як правильно вказав суд першої інстанції, Висновок таких підстав не містить.
Так, у Висновку, зокрема зазначено, що в порушення вимог Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою КМ України від 03.12.2009 №1317, при проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не запрошувалися.
Поряд з цим, суд першої інстанції правильно вказав на те, що такі доводи не підтверджені належним чином. Крім того, позивач не обізнаний з тим, хто входить до складу комісії, а з довідки таку інформацію встановити неможливо, оскільки довідка містить підпис лише голови МСЕК. Також висновки відповідної МСЕК, яким позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності та ступінь втрати професійної працездатності 45% внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС, зацікавленими особами не оспорювалися та недійсними не визнавалися.
Щодо підстав відмови, наведених у Висновку про те, що грошова допомога ОСОБА_1 повинна здійснюватися за рахунок коштів, передбачених бюджетом для Національної поліції, враховуючи постанову КМ України №1146 від 27.12.2018, відповідно до якої з 04.01.2019 виплата одноразової грошової допомоги колишнім працівникам міліції охорони здійснюється за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом для Національної Поліції, колегія суддів зазначає, що ці доводи стосуються виключно зміни правового регулювання щодо джерел виплати згаданої допомоги колишнім працівникам органів міліції охорони з огляду на реорганізацію системи МВС та впровадження в структурі Національної Поліції підрозділів поліції охорони (як правонаступників міліції охорони). Так, починаючи з 2019 року Уряд визначив кошторисне джерело коштів для виплати одноразової грошової допомоги колишнім працівникам міліції охорони. Проте ці зміни жодним чином не вплинули на компетенцію МВС як органу, що повинен на підставі Порядку №850 вирішити питання про наявність підстав для призначення цієї допомоги.
При цьому, у випадку прийняття МВС рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідач має повноваження визначити джерело виплати та скерувати таке для виконання.
За наведених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач протиправно відмовив ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням ІІІ групи інвалідності за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС, у зв'язку з цим прийняте МВС рішення у формі Висновку підлягає скасуванню як протиправне із зобов'язанням відповідача вчинити дії, з врахуванням висновків суду.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи частково адміністративний позов, вжив усіх заходів для всебічного і повного дослідження обставин справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року в справі №380/2911/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Повне судове рішення складено 31.01.2022.