27 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 597/1198/21 пров. № А/857/19997/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Большакової О.О., Качмара В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Єршової Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2021 року у справі № 597/1198/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Дудяк С.В. в м. Заліщики Тернопільської області 29.09.2021), -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просить скасувати постанову серії від 08.08.2021 року ЕАО № 4605651 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) і справу про адміністративне правопорушення відносно нього закрити.
Ухвалою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 13 вересня 2021 року залучено як співвідповідача у справі Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
Рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач Департамент патрульної поліції, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем був зафіксований лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів TruCam ІІ Lti 20/20. Місце вчинення правопорушення належним чином зафіксовано. Будь-яких порушень у фіксації та складенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності працівником патрульної поліції допущено не було.
Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи відповідно до вимог частини першої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), правом на участь у судовому засіданні не скористалися.
Згідно частин другої та третьої статті 268 КАС України учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Частиною четвертою статті 229 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 08.08.2021 року інспектор УПП у Тернопільській області Чабан В.В. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАО № 4605651, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 122 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 1700 гривень за те, що позивач 08.08.2021 року о 14 годині 36 хвилин 16 секунд керував в смт. Велика Березовиця 33 км АД М-19 автомобілем марки «FORD», модель «FUSION», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 зі швидкістю 101 км/год, перевищивши швидкість руху на 51 км/год, чим порушив пункт 12.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) та скоїв адміністративне правопорушення. Швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості руху TruCam LTI20/20 серійний номер TC008352.
Не погодившись з вищенаведеним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції покликається на те, що вимірювач швидкості працівник поліції використовував, тримаючи його в руках, що суперечить вимогам статті 40 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).
Крім того, за висновками суду першої інстанції, відповідачем не було надано доказів на підтвердження винуватості позивача, вина його не доведена будь-якими доказами, притягнення його до адміністративної відповідальності є необґрунтованим.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 12.4 ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Згідно частини третьої статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Із змісту спірної постанови слідує, що позивачем допущено перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів у населеному пункті більш як на п'ятдесят кілометрів на годину.
При цьому, у складеній постанові серії ЕАО № 4605651 від 08.08.2021р. вказано серійний номер і назву технічного засобу, яким здійснювалося вимірювання швидкості руху керованого позивачем автомобіля.
Системний аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов'язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до матеріалів адміністративної справи протокол про вчинення адміністративного правопорушення як один із можливих доказів по справі не складався, однак відповідачем надані інші беззаперечні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 КУпАП.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02.07.2015р. № 580-VIII «Про Національну поліцію» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Згідно зі статтею 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
Водночас, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Правомірність використання відповідачем технічного приладу вимірювання швидкості TruCAM ІІ LTI 20/20, серійний номер ТС 008352, стверджується сертифікатом перевірки типу від 26.12.2018 року UA.TR.0014 241-18 Rev.0 та сертифікатом відповідності від 23.123.2020 року № UA.TR.001 22054-20, виданими Державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (ДП «Укрметртестстандарт»), наданими суду першої інстанції відповідачем.
Також правильність використання приладу вимірювання швидкості TruCAM ІІ LTI 20/20, серійний номер ТС 008352, виробництва Laser Technology Inc., США, підтверджується виданими Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертними висновками від 24.12.2020 року №№ 04/05/02-3560, 04/05/02-3561, 04/05/02-3562, які зазначають про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES, визначеного пунктом 51 ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 в режимі ЕСВ, визначеному ДСТУ ISO/ІЕС 10116:2019, із довжиною ключа 128 біт.
Дані докази також були надані відповідачем суду першої інстанції та наявні у матеріалах справи.
Належність таких доказів слідує з приписів статті 251 КУпАП, відповідно до яких доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінюючи вказані докази, колегія суддів вважає їх належними та допустимими.
Зафіксовані на них обставини не викликають обґрунтованого сумніву в тому, що саме позивач допустив перевищення швидкості руху керованого ним автомобіля в населеному пункті.
Зокрема, представлений суду першої інстанції фотознімок з файлу 1628433369_W2200_0808_143609.jmx, зафіксованого приладом TruCAM № ТС008352, та роздруківки карти місцевості містять інформацію про те, що автомобіль позивача рухався 08.08.2021 року о 14.36.09 год. на 331 км автодороги М19, в населеному пункті Велика Березовицяс зі швидкістю 101 км/год.
Початок населеного пункту, в межах якого було вчинене правопорушення, позначений відповідним дорожнім знаком 5.45.
Апеляційному суду не надано доказів того, що місце фіксації правопорушення було позначене дорожнім знаком 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху».
Відповідно до пункту 5.70 ПДР дорожній знак «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху» інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями ПДР за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.
Згідно підпункту «ґ» пункту 8.4 ПДР інформаційно-вказівні знаки запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила.
Разом з тим, жодними положеннями КУпАП та № 580-VIII, в тому числі, частиною першою статті 40 вказаного Закону, не передбачено обмеження поліції використовувати фототехніку і відеотехніку виключно в межах дії будь-яких дорожніх знаків.
Дорожній знак 5.70 ПДР України «Фото-відеофіксування порушень Правил дорожнього руху» лише інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями ПДР за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів. Він відноситься до категорії інформаційно-вказівних знаків.
В той же час, не зобов'язує встановлювати такі знаки перед ділянкою, на якій використовуються засоби фото- відеофіксації порушень дорожнього руху.
Таким чином, обставини наявності чи відсутності вказаного дорожнього знаку жодним чином не свідчать про відсутність у позивача обов'язку дотримання запровадженого ПДР швидкісного режиму.
Листом ДП «Укрметстандарт» від 03.09.2021 року № 22-38/42, копія якого наявна в матеріалах справи, повідомлено, що лазерний вимірювач TruCAM ІІ відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто, конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Алгоритми оброблення вимірюваної інформації забезпечують отримання результатів вимірювань швидкості руху ТЗ в межах максимально допустимої похибки як в ручному так і в автоматичному режимах, зокрема до 2 км/год в діапазоні до 100 км/год.
Лазерний вимірювач швидкості TruCAM LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Отже, згідно технічних характеристик прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості TruCAM ІІ LTI 20/20, спроможний робити фото- та відеозйомку, тому його покази можливо розцінювати як беззаперечний доказ по справі.
Аналізуючи досліджені докази, апеляційний суд відкидає доводи позивача про неправомірність фіксації вчиненого ним порушення працівником поліції, який тримав прилад в руках.
Також апеляційний суд критично оцінює доводи позивача про те, що похибка при вимірюванні швидкості не дає підстав для висновку про перевищення ним швидкості більше, ніж на 50 км/год, тому що при результаті вимірювання швидкості 101 км/год приладом вже врахована можлива похибка.
Також в розглядуваному випадку порушення позивачем ПДР зафіксовано пристроєм вимірювання швидкості TruCAM ІІ в ручному режимі, а не в автоматичному, тому вимоги частини другої статті 40 Закону № 580-VIII не розповсюджуються на спірні відносини.
При цьому, приписи частини другої статті 40 Закону № 580-VIII щодо розміщення інформації на видному місці стосується лише розміщеної автоматичної фототехніки і відеотехніки.
За таких умов висновки суду першої інстанції про відсутність належних доказів перевищення швидкості руху в населеному пункті є помилковими.
Також спростовані матеріалами справи доводи позивача про те, що він не міг бачити дорожній знак 5.45 «Початок населеного пункту», тому що рухався у лівій смузі руху, а дублюючі знаки, які б він міг побачити зі своєї смуги, відсутні.
Так, у відповідності до пункту 10.7.39 ДСТУ 4100-2014 «Знаки дорожні» знаки 5.45 «Початок населеного пункту» і 5.46 «Кінець населеного пункту» потрібно застосовувати для позначення населеного пункту (відповідно початку і кінця), в якому чинні спеціальні вимоги, що регулюють порядок руху в населених пунктах, та встановлювати на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги. На дорогах з однією, двома або трьома смугами для руху в обох напрямках знак 5.46 допускають розміщувати ліворуч на зворотному боці знака 5.45, призначеного для зустрічного руху.
Таким чином, стандарт ДСТУ 4100-2014 не містить будь-яких додаткових вимог щодо обов'язкового дублювання дорожніх знаків 5.45 та 5.46. При цьому, позивач мав обов'язок стежити за дорожніми знаками. Сам по собі факт візуального несприйняття дорожнього знаку позивачем у певний момент часу не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення ПДР.
Доказів допущення працівником поліції будь-яких процесуальних порушень при притягненні позивача до адміністративної відповідальності при розгляді справи не встановлено.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Спірна постанова серії ЕАО № 4605651 від 08.08.2021р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідає вимогам статті 283 КУпАП.
Із змісту вказаної норми слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.
Вказана постанова містить посилання на доказ вчинення позивачем згаданого адміністративного порушення, а саме покази вимірювання швидкості за допомогою приладу TruCAM LTI 20/20, серійний номер ТС 008352.
Стосовно доводів позивача щодо порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення колегія суддів враховує, що відповідно до матеріалів адміністративної справи позивач фактично заперечував перевищення ним дозволеної швидкості руху автомобіля в населеному пункті.
Із представленої постанови серії ЕАО № 4605651 від 08.08.2021р. слідує, що відповідачем були роз'яснені позивачу його права та обов'язки згідно вимог КУпАП, при цьому будь-яких клопотань (в тому числі щодо використання права на правову допомогу) від нього не поступало.
Позивачем не було долучено до постанови відповідача будь-яких письмових клопотань, зауважень та заяв; стосовно дій відповідача ним не подавалися жодні скарги в органи Національної поліції або прокуратури тощо.
Отже, за наведених обставин колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що дійсно о 14 год. 36 хв. 08.08.2021р., позивач, керуючи легковим автомобілем марки «FORD» моделі «FUSION», державний номерний знак НОМЕР_1 , на 331 км автодороги М19, у населеному пункті смт Велика Березовиця, яке позначено дорожніми знаками 5.45, 5.46, рухався зі швидкістю 101 км/год., чим перевищив встановлені обмеження руху більше ніж на 50 км/год. та порушив вимоги п. 12.4 ПДР.
На підставі наведеного, відповідачем правомірно визнано позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 122 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.
Додатково колегія суддів враховує, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloranand Francis v. The United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Таким чином, відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 122 КУпАП, а відтак заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що не підлягає до задоволення.
В порядку статті 139 КАС України, з огляду на результат апеляційного розгляду справи, колегія суддів змінює розподіл судових витрат по справі наступним чином: понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви не підлягають відшкодуванню позивачу; суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що в своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заявленого позову, з вищевикладених мотивів.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції залишити задовольнити повністю.
Рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2021 року у справі № 597/1198/21 скасувати та винести нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді О. О. Большакова
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 28.01.2022